вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
про розгляд вимог кредитора
"03" лютого 2026 р. Справа № 907/257/23
Господарський суд Закарпатської області у складі судді П.Д. Пригузи, розглянувши при новому розгляді заяву кредитора з вимогами до боржника, у справі
за заявою кредитора Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ - 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д,
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС", код ЄДРПОУ - 39529398, місцезнаходження: 89412, Закарпатська область, село Оноківці, вул. Центральна, буд. 10,
про банкрутство,
за участю секретаря судового засідання Повідайчик Т.В.,
представників сторін: ліквідатор - Слостін А.Г.,
від боржника - Маміч Я.С., адвокат, ордер, в режимі ВКЗ,
від кредитора - Куценко О.В. - адвокат, ордер, в режимі ВКЗ,
Провадження у цій справі про банкрутство ТОВ “Стронг Брідж Альянс» відкрито за заявою Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.08.2023 року.
Ухвалою від 18.06.2024 у справі затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ “Стронг Брідж Альянс», до якого включено визнані судом вимоги кредиторів: АТ КБ “ПриватБанк»; ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина"; ТОВ “БІЗТОРГ-2010»; ТОВ “СТАРТ-Н»; ТОВ “БРАЙТОН ЛТД»; ТОВ “АЛЬЯНС ЕВОЛЮШН».
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2025 визнано додаткові грошові вимоги (без права вирішального голосу) кредитора АТ КБ “ПриватБанк» до ТОВ “Стронг Брідж Альянс» на загальну суму 66 618 981,29 грн, яку розподілено по таких чергах задоволення: 66 618 981,29 грн (46 694 224,07 грн + 17 049 917,98 грн + 2 874 839,24 грн) - 4 черга задоволення вимог кредиторів та окремо 6 056,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів, які належало внести до реєстру вимог кредиторів.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 скасовано ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2025, постановлену за результатами розгляду заяви з додатковими вимогами до боржника. Прийнято нове рішення, яким визнано додаткові грошові вимоги (без права вирішального голосу) кредитора АТ КБ “ПриватБанк» до ТОВ “Стронг Брідж Альянс» на загальну суму 85 641 540,60 грн, яку належить розподілити по чергах задоволення, а саме: 85 641 540,60 грн (46 694 224,07 грн + 33 327 811,50 грн + 5 619 505,05 грн) - 4 черга задоволення вимог кредиторів. В решті ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2025 у справі №907/257/23 залишено без змін.
АТ КБ “ПриватБанк» оскаржив до Верховного Суду ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 в частині відхилених грошових вимог АТ КБ “ПриватБанк».
ТОВ “Стронг Брідж Альянс» також подало касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2025, прийняти нове рішення, яким визнати додаткові грошові вимоги (без права вирішального голосу) кредитора АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ “Стронг Брідж Альянс» на загальну суму 19 924 757,22 грн.
Постановою Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю “Стронг Брідж Альянс» задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2025 у справі № 907/257/23 скасовано. Справу № 907/257/23 у скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.
Новий розгляд справи та процесуальні дії суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2025 Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви кредитора про грошові вимоги до боржника (новий розгляд) у справі № 907/257/23 визначено головуючого суддю Пригузу П.Д., отже заяву належить прийняти до свого провадження.
Приймаючи заяву кредитора Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» до нового розгляду, суд звернув увагу учасників справи на обставини цієї справи та правові висновки, що зроблені Верховним Судом при перегляді судових рішень у цій справі, що скасовані.
Так, Верховний Суд у наведеній постанові від 08.10.2025 зазначив, що у цій справі додаткові грошові вимоги АТ КБ “ПриватБанк», що розглянуті і визнані частково судами першої та апеляційної інстанції, грунтувалися на сумах простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів, які стягнуті на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 у справі №910/4183/19, що набрало законної сили. Лізингові платежі, які присуджені за рішенням у справі № 910/4183/19, є частиною відшкодування вартості предмету лізингу за Договором лізингу, що за своєю суттю є оплатою предмету купівлі-продажу (попередня оплата).
Визнавши вимогу щодо сплати лізингових платежів, що відшкодовують вартість об'єктів лізингу належною, суди також визнали обґрунтованою й вимогу щодо нарахування 3% річних та інфляційних витрат, проте зазначали про невірний спосіб обчислення такого зобов'язання у зв'язку з чим суми штрафних санкцій були змінені.
Натомість, на момент подання додаткових вимог Банком, відбулася суттєва зміна фактичних обставин, яка полягає у наступному: 23.09.2020 АТ КБ “Приватбанк» в односторонньому порядку розірвав Договір лізингу, а 02- 03.12.2020 за Актами приймання-передачі від 02.12.2020 та від 03.12.2020 ТОВ “Стронг Брідж Альянс» повернуло АТ КБ “Приватбанк» об'єкти лізингу.
Верховний Суд у цій справі вкотре повторив (так само як у постанові від 15.01.2021 у справі №904/2357/20), що "...договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Лізингові платежі, сплачені позивачем як частина відшкодування вартості предметів лізингу, за своєю суттю є оплатою предмета купівлі-продажу (попередня оплата), який в подальшому лізингодавець зобов'язувався передати лізингоодержувачу у власність. У зв'язку з розірванням договорів та вилученням предметів лізингу на користь лізингодавця, такий обов'язок у відповідача відсутній.
Отже, наслідком розірвання договору є відсутність у лізингодавця обов'язку надати предмет лізингу в майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.
Подібного за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, зазначивши, що належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.
На правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Оскільки в силу особливостей регулювання правовідносин лізингу договором та законом право власності на передане в лізинг майно залишається за лізингодавцем, то наслідком припинення договору лізингу внаслідок відмови лізингодавця є відсутність у нього обов'язку надати предмет лізингу в майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати оплати вартості предмета лізингу.
Лізингодавець не може вимагати і повернення об'єкта лізингу, і відшкодування вартості об'єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.
Ураховуючи структуру та призначення лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, і з моменту розірвання договору лізингу зобов'язання лізингодавця щодо передачі об'єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов'язання щодо відшкодування вартості цього об'єкта.
Подібної за змістом правовою позицією керувався Верховний Суд також при ухваленні постанов від 21.03.2024 у справі № 907/935/21, від 19.09.2023 у справі №905/1065/22, від 01.02.2024 у справі № 913/175/23.
Отже, з моменту розірвання договору лізингу та повернення об'єктів лізингу, Лізингодавець не може вимагати і повернення об'єкта лізингу, і відшкодування вартості об'єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.
Відтак, розірвання Договору лізингу змінює зобов'язання сторін, призводить, до припинення зобов'язання ТОВ “Стронг Брідж Альянс» по сплаті лізингових платежів у рахунок сплати вартості об'єкту лізингу, як попередньої оплати, присудженої за рішенням по справі № 910/4183/19 на суму 46 694 224,07 грн.
Про зміну зобов'язання сторін у разі розірвання Договору лізингу між тими ж сторонами за тим же договором зазначено в рішенні суду від 19.09.2024 у справі №907/257/23(907/929/23), яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 та постановою Верховного Суду від 25.02.2025 року.
У цій справі Боржник, заперечуючи проти заявленої кредитором суми додаткових грошових вимог зазначав, що судове рішення, на підставі якого були визнані ці вимоги, відповідало вимогам Договору лізингу та фактичним обставинам, що існували між сторонами на той час, полягало у наявності діючого Договору лізингу та у прагненні сторін досягти мети цього договору - передати один одному у власність предмет лізингу, нерухоме майно, згідно умов цього договору."
Суд звернув увагу Боржника ТОВ "Стронг Брідж Альянс", який заперечує обов'язковість рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 у справі № 910/4183/19, покликаючись на можливість застосування інституту преюдиції фактів, не зважає на те, що рішення, на якому грунтуються вимоги кредитора, набрало законної сили і відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України та приписів ст. 18 ГПК України (Обов'язковість судових рішень) є обов'язковим до виконання. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно приписів ч. 4 ст. 74 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Призначаючи справу до нового розгляду суд ухвалою від 05.11.2025 запропонував учасникам справи, зокрема й Боржникові, надати суду додаткову аргументацію своїх доводів і заперечень з урахуванням правових висновків ВС, а саме:
- АТ КБ “Приватбанк» - уточнити свої позовні вимоги (згідно п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, збільшити або зменшити розмір позовних), виклавши їх відповідно до призначення лізингових платежів (структурувати види платежів), з урахуванням постанови Верховного Суду від 08.10.2025 у цій справі, подавши до суду відповідні заяви по суті справи (уточнену заяву кредитора), а також пояснення та відповідні докази щодо: чи є чинним рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 у справі № 910/4183/19; чи видавався у справі № 910/4183/19 наказ на примусове виконання рішення суду від 01.10.2019; чи зверталися АТ КБ “Приватбанк» або ТОВ “Стронг Брідж Альянс» із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у зв'язку із припиненням (частковим припиненням) обов'язку ТОВ “Стронг Брідж Альянс» перед АТ КБ “Приватбанк».
- ТОВ “Стронг Брідж Альянс» - уточнити свої заперечення проти грошових вимог Банку, з урахуванням судового рішення Верховного Суду у цій справі, подавши до суду відповідні заяви по суті справи (уточнений відзив Боржника), а також надати до суду (до справи) пояснення та відповідні докази щодо: чи є чинним рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 у справі № 910/4183/19; чи видавався у справі № 910/4183/19 наказ на примусове виконання рішення суду від 01.10.2019; чи зверталися АТ КБ “Приватбанк» або ТОВ “Стронг Брідж Альянс» із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у зв'язку із припиненням (частковим припиненням) обов'язку ТОВ “Стронг Брідж Альянс» перед АТ КБ “Приватбанк».
При розгляді повторно справи по суті суд зазначив, що у відповідності до приписів ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З метою своєчасного вирішення спору, що виник у зв'язку із розглядом додаткових вимог кредитора АТ КБ “Приватбанк», суд звернув увагу сторін спору на приписи ст. 328 ГПК України, якою наразі встановлено процесуальний спосіб визнання виконавчого документа (чи рішення, що підлягає виконанню) таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо таке рішення набрало законної сили. Зокрема це стосується випадків, коли обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Згідно ч. 1 ст. 328 ГПК України зазначене питання вирішується судом, який видав виконавчий документ, за заявою стягувача або боржника.
В судовому засіданні 05.01.2026 представники Кредитора та Боржника підтримали викладені ними позиції в заява по суті справи, у яких наполягають на раніше викладених аргументах.
Заслухавши вступне слово представників Кредитора та Боржника, з'ясувавши позицію сторін та окремо арбітражного керуючого - Слостіна А.Г., дослідивши безпосередньо наявні у справі докази та судові рішення, суд 30.01.2026 завершив розгляд справи та перейшов до стадії ухвалення судового рішення, проголошення судового рішення відкладено та призначено на 03.02.2026 року.
І. Позиція кредитора АТ КБ “Приватбанк» щодо заявлених грошових вимог.
АТ КБ “Приватбанк» (Кредитор) при новому розгляді справи подав до суду уточнену заяву з додатковими вимогами до боржника (збільшення періоду нарахувань за частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України).
Кредитор обгрутовує свої вимоги таким.
1.1. Щодо договірної природи зобов'язань сторін.
Кредитор вказує, що 01.07.2016 року між ПАТ КБ “ПриватБанк» та ТОВ “СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС» (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 4С16033ЛИ з наступним укладанням ряду додаткових угод до нього.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає від Банка в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу.
АТ КБ “ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, передавши відповідне майно лізингоодержувачу, що підтверджується Актом прийому-передачі майна від 01.07.2016 року.
Умовами Договору визначено сплату лізингоодержувачем винагороди за користування майном (у редакції додаткової угоди):
- 10,5 (десять цілих п'ять десятих) % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування Майном;
- 21 (двадцять один) % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна.
Графіком лізингових платежів (додаток №2 до Договору з урахуванням додаткової угоди від 05.08.2016 року) передбачена сплата Лізингоодержувачем лізингових платежів 25.07.2016 року у розмірі 266 765,57 грн., 25.08.2016 року у розмірі 2 670 103,04, а починаючи з 25.07.2017 року - щомісяця до 25.06.2026 року у розмірі 2 936 868,61 грн.
Лізингоодержувачем було допущено прострочення сплати лізингових платежів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 року у справі № 910/4183/19 було задоволено зустрічну позовну заяву АТ КБ “ПриватБанк» до ТОВ “СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС». Стягнуто з ТОВ “СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС» на користь ПАТ КБ “ПриватБанк» такі грошові суми: 46 694 224,07 грн. простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, 49 613 064,87 грн. простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном, 22 340 543,55 грн. пені за порушення грошового зобов'язання та 672 350,00 грн. судового збору.
1.2. Щодо факту розірвання договору фінансового лізингу та повернення майна.
Кредитор підтверджує, що в подальшому, через наявний факт прострочення сплати лізингових платежів, Банком було направлено повідомлення від 08.09.2020 року за вих. № Э.Upr 1/3-200907/3004 БТ про розірвання договору фінансового лізингу. 02.12.2020-03.12.2020 року в рамках примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 22864 від 28.10.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександром Васильовичем були складені Акти передачі майна переданого ТОВ “СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС» за договором фінансового лізингу № 4С16033ЛИ від 01.07.2016 року за якими Банку було повернуто передане у лізинг майно.
1.3. Щодо здійснення примусового виконання рішення суду.
Кредитор вказує, що 13.01.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва було відкрито виконавче провадження № 60966770 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 № 910/4183/19 про стягнення грошових коштів з ТОВ “СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС».
01.06.2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва було повернуто стягувачу наказ Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 року № 910/4183/19 на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України “Про виконавче провадження».
Також 28.09.2022 року іншим приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва було відкрито виконавче провадження № 69951397 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 року № 910/4183/19 про стягнення грошових коштів з ТОВ “СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС».
13.02.2024 року цим приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва було повернуто стягувачу наказ Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 року № 910/4183/19 на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України “Про виконавче провадження».
Отже, здійснені виконавчі дії з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва не призвели до погашення заборгованості ТОВ “СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС» перед Банком.
1.4. Щодо чинності рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 у справі № 910/4183/19 та наказу на його виконання.
Кредитор зазначає, що рішення господарського суду набрало законної сили та є чинним, наказ не визнавався таким, що не підлягає виконанню. Зазначає, що Боржник ТОВ «СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС», на день подання цієї уточненої заяви (17.11.2025, а так само станом на день розгляду цього спору 30.01.2026), не зверталось до господарського суду із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у зв'язку із припиненням (частковим припиненням) обов'язку ТОВ «СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС» перед АТ КБ «ПриватБанк».
1.5. Щодо додаткових грошових вимог із заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна.
Як вказувалось вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 року у справі № 910/4183/19 було стягнуто з ТОВ “СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС» на користь Банку 46 694 224,07 грн. простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, 49 613 064,87 грн. простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном, 22 340 543,55 грн. пені за порушення грошового зобов'язання та 672 350,00 грн. судового збору.
Стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 року у справі № 910/4183/19 прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна у розмірі 46 694 224,07 грн. не заявлялась до визнання у справі про банкрутство.
1.6. Щодо законної сили рішення, на підставі якого заявлені вимоги.
Кредитор наполягає на тому, що відповідно до положень Конституції України та частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства.
Кредитор вважає правомірним існування вимоги в АТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС» щодо простроченої
заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, яка стягнута рішенням Господарського суду.
При цьому, за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, АТ КБ “ПриватБанк» заявляє грошові вимоги за частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна в сумі 46 694 224,07 грн. за період з 02.02.2019 року по 16.08.2023 року.
Прострочення заборгованості в загальній сумі 46 694 224,07 грн. виникло з 02.02.2019 року (у справі № 910/4183/19 заявлена до стягнення заборгованість Банку обраховувалась станом на 01.02.2019 року).
Розрахунок 3% річних за період з 02.02.2019 року по 16.08.2023 року:
46 694 224,07 грн. х 3% х 1657 дн. /365 = 6 359 369,53 грн.
де:
46 694 224,07 грн. - розмір заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, що підтверджений судовими рішенням;
3% - відсоткова ставка визначена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України;
1657 - кількість днів прострочення.
В результаті здійсненого розрахунку інфляційних нарахувань з 02.02.2019 року по 16.08.2023 року інфляційне збільшення боргу в розмірі 46 694 224,07 грн. ТОВ “СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС» перед Банком складає 25 411 327,64 грн. (розрахунок додається).
1.7. Нарахування за ч.2 ст.625 ЦК України на суму простроченої винагороди за користування предметом лізингу.
Кредитор вказує, що загальна сума заборгованості ТОВ “СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС» перед АТ КБ “ПриватБанк» з винагороди за користування майном є визнаною в межах справи про банкрутство у розмірі 116 516 244,53 грн., що складається з:
- 49 613 064,87 грн. - винагорода, що стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 року у справі № 910/4183/19 (нарахована до 01.02.2019 року);
- 66 903 179,66 грн. - винагорода, що нарахована за період до дня розірвання договору фінансового лізингу (до 23.09.2020 року), який не охоплювався поданим позовом до Господарського суду міста Києва.
За частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, АТ КБ “ПриватБанк» заявляє грошові вимоги за частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України відносно простроченої заборгованості з винагороди за користування майном за наступні періоди:
1) з 02.02.2019 року по 23.09.2020 року - нарахування на суму заборгованості 49 613 064,87 грн. (розмір винагороди станом на 01.02.2019 року, що стягнутий рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 року у справі № 910/4183/19);
2) з 24.09.2020 року по 16.08.2023 року - нарахування на суму заборгованості 116 516 244,53 грн. (загальний розмір винагороди за весь період дії договору фінансового лізингу до його розірвання 23.09.2020 року, що підтверджено ухвалою Господарського суду в межах справи про банкрутство).
1.8. Розрахунок 3% річних за період з 02.02.2019 року по 23.09.2020 року:
49 613 064,87 грн. х 3% х 600 дн. /365 = 2 446 671,69 грн.
де:
49 613 064,87 грн. - розмір винагороди станом на 01.02.2019 року, що стягнутий рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 року у справі № 910/4183/19;
3% - відсоткова ставка визначена ч. 2 ст. 625 ЦК України;
600 - кількість днів прострочення.
В результаті здійсненого розрахунку інфляційних нарахувань з 02.02.2019 року по 23.09.2020 року інфляційне збільшення боргу в розмірі 49 613 064,87 грн. ТОВ “СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС» перед Банком складає 2 370 720,19 грн. (розрахунок додається).
Розрахунок 3% річних за період з 24.09.2020 року по 16.08.2023 року:
116 516 244,53 грн. х 3% х 1057 дн. /365 = 10 122 548,26 грн.
де:
116 516 244,53 грн. - загальний розмір винагороди за весь період дії договору фінансового лізингу до його розірвання 23.09.2020 року, що підтверджено ухвалою Господарського суду в межах справи про банкрутство;
3% - відсоткова ставка визначена ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України;
1057 - кількість днів прострочення.
В результаті здійсненого розрахунку інфляційних нарахувань з 02.02.2019 року по 16.08.2023 року інфляційне збільшення боргу в розмірі 116 516 244,53 грн. ТОВ “СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС» перед Банком складає 55 203 477,88 грн. (розрахунок додається).
1.9. Нарахування за ч.2 ст.625 ЦК України на суму стягнутого судового збору у справі № 910/4183/19.
Кредитор зазначає, що Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 року у справі № 910/4183/19 було стягнуто з ТОВ “СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС» на користь Банку 46 694 224,07 грн. простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, 49 613 064,87 грн. простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном, 22 340 543,55 грн. пені за порушення грошового зобов'язання та 672 350,00 грн. судового збору.
Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ТОВ «СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС» здійснювало апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 року у справі № 910/4183/19 та ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 року подану апеляційну скаргу було повернуто.
Відтак, рішення Господарського суду у справі № 910/4183/19 набрало законної 23.12.2019 року та прострочення відносно стягнутої суми судового збору наступило з 24.12.2019 року.
Розрахунок 3% річних за період з 24.12.2019 року по 16.08.2023 року:
672 350,00 грн. х 3% х 1332 дн. /365 = 73 608,51 грн.
де:
672 350,00 грн. - розмір стягнутого судового збору рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 року у справі № 910/4183/19;
3% - відсоткова ставка визначена ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України;
1332 - кількість днів прострочення.
В результаті здійсненого розрахунку інфляційних нарахувань з 24.12.2019 року по 16.08.2023 року інфляційне збільшення боргу в розмірі 672 350,00 грн. ТОВ “СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС» перед Банком складає 335 427,59 грн. (розрахунок додається).
Підсумовуючи викладене, додаткові грошові вимоги Банку складають загальний розмір 149 017 375,59 грн.:
- 46 694 224,07 грн. - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна (згідно рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 року у справі № 910/4183/19);
- 6 359 369,53 грн. - 3 % річних, що нараховані на заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна;
- 25 411 327,64 грн. - інфляційне збільшення боргу заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна;
- 12 569 219,95 грн. - 3 % річних, що нараховані на загальну заборгованість з винагороди за користування майном;
- 57 574 198,07 грн. - інфляційне збільшення боргу загальної заборгованості з винагороди за користування майном;
- 73 608,51 грн. - 3 % річних, що нараховані на заборгованість по сплаті судового збору (згідно рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 року у справі № 910/4183/19);
- 335 427,59 грн. - інфляційне збільшення боргу заборгованості по сплаті судового збору (згідно рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 року у справі № 910/4183/19).
Кредитор просить визнати усі заявлені вимоги та включити їх до реєстру вимог кредиторів у відповідну черговість задоволення.
ІІ. Позиція Боржника стосовно заявлених Банком вимог.
В уточнених запереченнях до заяви кредитора Боржник зазначає таке.
На виконання ухвали суду Боржник повідомив, що визнає частину позовних вимог, а саме: Визнати додаткові грошові вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в частині: на суму 49 613 064,87грн. (сорок дев'ять мільйонів шістсот тринадцять тисяч шістдесят чотири гривні 87 копійок), яка є заборгованістю за відсотковою винагородою та на суму 19 924 757,22грн. (дев'ятнадцять мільйонів дев'ятсот двадцять чотири тисячі сімсот п'ятдесят сім гривень 22 копійки), яку складають 3% річних та інфляційне збільшення боргу, нараховані на заборгованість з відсоткової винагороди. В іншій частині зави кредитора - відмовити.
В обгрунтування свого відзиву і заперечень вказує на те, що Банком заявлено у додаткових вимогах суму простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів (згідно рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 року у справ № 910/4183/19, за яким є наказ на загальну суму 46 694 224,07 грн.
Зазначає, що на час прийняття господарським судом м. Києва вищенаведеного рішення по цій справі, та на підставі нього і видачі наказу,
судове рішення було цілком законним, обґрунтованим та відповідало вимогам Договору лізингу. Крім того, таке рішення відповідало і ФАКТИЧНИМ ОБСТАВИНАМ, що на той час існували між сторонами, та
полягало у наявності діючого Договору лізингу та у прагненні сторін досягти мети цього договору - передати один одному у власність предмет лізингу, нерухоме майно, згідно умов цього договору.
НАТОМІСТЬ, на момент подання додаткових вимог Банком, ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, що існували на час прийняття рішення суттєво змінилися, що призводить до необхідності перегляду заборгованості за цим рішенням суду.
ЗМІНА ФАКТИЧНИХ ОБСТАВИН полягає у наступному:
23.09.2020 р. АТ КБ «ПРИВАТБАНК в односторонньому порядку (за повідомлення № Э.Upr 1/3-200907/3004 БТ від 08.09.2020 р.) розірвав Договір лізингу, а 02 - 03 грудня 2020р. за Актами приймання-передачі від 02.12.2020р. та від 03.12.2020р. ТОВ «СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС» повернуло АТ КБ «Приватбанк» об'єкти лізингу.
ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ПРИПИНЕННЯ ЗАБОРГОВАНОСТІ ЗІ СПЛАТИ ЛІЗИНГОВИХ ПЛАТЕЖІВ В РАХУНОК СПЛАТИ ВАРТОСТІ ОБ'ЄКТУ ЛІЗИНГУ
Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
Згідно з приписами статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно з частинами першою-другою статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється у порядку, встановленому договором.
Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Таким чином, договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем, як лізингодавцем, лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до положень частин першої-другої статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За суттю договору лізингу, на підставі Закону України «Про фінансовий
лізинг» та самих умов цього договору, лізингові платежі, як відшкодування вартості предмету лізингу, є попередньою оплатою за договором купівлі-продажу, як складової частини договору лізингу.
У нашому випадку, лізингові платежі присуджені за рішенням та наказом по справі № 910/4183/19 на суму 46 694 224,07 грн., як частина відшкодування вартості предмету лізингу за Договором лізингу, за своєю суттю є оплата предмету купівлі-продажу (попередня оплата), який в подальшому лізингодавець зобов'язувався передати лізингоодержувачу у власність.
Згідно ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняється.
Враховуючи те, що Договір лізингу є змішаним договором, то у разі розірвання договору лізингу одночасно відбувається є розірвання договору купівлі-продажу, як складової частини цього договору лізингу. Зобов'язання
сторін за договором купівлі-продажу, як складової частини договору лізингу, припиняються, а саме: у лізингодавця (продавця) - з поставки об'єкту лізингу
(товару), у лізингоодержувача (покупця) - з оплати її вартості, тобто з внесенням попередньої оплати вартості об'єкту лізингу.
У нашому випадку, розірвання Договору лізингу, відповідно, призводить, до припинення зобов'язання ТОВ «СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС» по сплаті лізингових платежів у рахунок сплати вартості об'єкту лізингу, як
попередньої оплати, присудженої за рішенням по справі № 910/4183/19 на суму 46 694 224,07 грн. Дане розірвання договору змінює тепер зобов'язання
сторін.
Боржник покликається на судову практику Верховного Суду як у цій справі так і в інших подібних справах, вважає вимоги Кредитора безпідставними у зв'язку з припиненням зобов'язання Боржника за припиненим договором, якщо об'єкта лізингу повернуто Кредитору.
Боржник, заперечуючи грошові вимоги Банку в сумі заборгованості за лізинговими платежами у формі викупної вартості майна (46 694 224,07 грн.), обгрунтовує свою позицію інститутом преюдиції, вказуючи, що згідно вже усталених висновків Верховного Суду (див., зокрема, постанови від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19, від 31.05.2022 у справі № 910/18584/20) преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Водночас, відповідно до правового висновку, який міститься у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 910/19256/16 при застосовуванні частини 4 статті 75 ГПК України варто враховувати, що преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.
Відповідно до приписів частини сьомої статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах.
Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм (постанова Верховного суду від 02.08.2022 №904/5665/21).
Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені
безпосередньо судом, який розглядає справу (постанова Верховного суду від
30.08.2022 у справі №904/1427/21)».
Боржник, аналізуючи наведені позиції судів, вважає, що у цих спірних відносинах обставини вже є інакшими, про що Боржник доводив вище.
Отже, з моменту розірвання договору лізингу та повернення об'єктів лізингу, Лізингодавець не має права вимагати відшкодувати заборгованості
по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна.
Тому вимоги Кредитора щодо відшкодування заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна лізингу у розмірі 46 694 224,07 грн. вважає безпідставними незалежно від того чи визнано наказ Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 № 910/4183/19 про стягнення грошових коштів з ТОВ “СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС» боргу чи не визнано.
Боржник зазначає, що Банк нараховує 3% річних та інфляційне збільшення на всю суму боргу за рішенням суду м. Києва включаючи й суму заборгованості щодо лізингових платежів в рахунок вартості майна.
Але, як було зазначено вище, даної заборгованості за лізинговими платежами на момент подання таких вимог вже не існувало через зміну істотних умов та обставин за Договором лізингу, а отже й нарахування штрафних санкція на цю суму було безпідставним. У зв'язку з чим Боржником було подано розрахунок обґрунтованого нарахування інфляції та 3 % річних (а саме на суму відсоткової винагороди), який Товариство надає повторно.
Тому законним буде нарахування 3 % річних та інфляційного збільшення на заборгованість тільки з відсоткової винагороди розмір якої встановлений рішенням суду міста Києва від 01.10.2019 року у справі № 910/4183/19.
Відповідно до заявлених додаткових вимог в частині нарахування 3% річних та інфляційного збільшення, обґрунтованою є сума у розмірі 19 924 757,22 грн., яка визнається Боржником.
Покликаючись на правові позиції ВС Боржник вважає, що у цьому спорі господарський суд має поставити під сумнів заборгованість Боржника перед Кредитором, не беручи до уваги те, що заборгованість підтверджена Кредитором судовим рішенням, що набрало законної сили, а також чинним наказом на примусове виконання такого рішення суду.
Вважає, що у цьому випадку суд має розглядати вимоги Кредитора за "підвищеного стандарту доказування" щодо наявності обов'язку Боржника.
ІІІ. Позиція арбітражного керуючого - розпорядника майна.
Розпорядником майна подано до суду додаткові пояснення до повідомлення про результати розгляду вимог кредитора, в яких він виклав такі висновки.
Відповідно до ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.
Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
17.11.2025 року АТ КБ «Приватбанк» було подано до Господарського суду Закарпатської області уточнену заяву з додатковими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС" на загальну суму 149 017 375,59 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд.
Розпорядником майна розглянуто заяву АТ КБ «Приватбанк», досліджено зазначені обставини та подані докази, а саме:
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2019 року по справі № 910/4183/19, яким стягнуто з ТОВ “СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС» на користь ПАТ КБ “ПриватБанк» 46 694 224,07 грн. простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, 49 613 064,87 грн. простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном, 22 340 543,55 грн. пені за порушення грошового зобов'язання та 672 350,00 грн. судового збору.
Розпорядник майна вважає, що Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 року по справі № 910/4183/19, яким стягнуто з ТОВ “СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС» на користь ПАТ КБ “ПриватБанк» 46 694 224,07 грн. простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна є чинним, не скасовано та не виконано. Тому обрання суми 46 694 224,07 грн. як бази нарахування вимог, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України вважає правомірним.
У зв'язку з чим, вимоги 6 359 369,53 грн. - 3 % річних, що нараховані на заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; - 25 411 327,64 грн. - інфляційне збільшення боргу заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна визнаються у повному обсязі.
Інші заявлені вимоги вважає обґрунтованими та підтвердженими належними доказами, визнає їх у повному розмірі:
102 323 151,29 грн. як вимоги четвертої черги (без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів), а також 6056,00 грн судового збору, що вносяться до реєстру вимог кредиторів до першої черги задоволення.
IV. Мотивувальна частина рішення.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників учасників цієї справи, суд доходить висновку, що заяву Кредитора АТ КБ "ПриватБанк" до Боржника ТОВ "Стронг Брідж Альянс" належить задоволити частково з таких підстав.
Як встановлено судом, 01.07.2016 року між ПАТ КБ “ПриватБанк» та ТОВ “СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС» (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 4С16033ЛИ з наступним укладанням додаткових угод до нього.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Банк передав лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач прийняв від Банка в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів мав передати майно у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу. Факт передачі майна АТ КБ “ПриватБанком» за договором підтверджується Актом прийому-передачі майна від 01.07.2016 року.
Умовами Договору визначено сплату лізингоодержувачем винагороди за користування майном (у редакції додаткової угоди):
- 10,5 (десять цілих п'ять десятих) % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування Майном;
- 21 (двадцять один) % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна.
Лізингоодержувачем було допущено порушення умов договору у зв'язку з чим Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 року у справі № 910/4183/19 було задоволено позов АТ КБ “ПриватБанк» до ТОВ “СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС». Стягнуто з ТОВ “СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС» на користь ПАТ КБ “ПриватБанк» 46 694 224,07 грн. простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, 49 613 064,87 грн. простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном, 22 340 543,55 грн. пені за порушення грошового зобов'язання та 672 350,00 грн. судового збору. Для примусового виконання рішення Господарським судом міста Києва було видано наказ від 11.11.2019 № 910/4183/19 про стягнення грошових присуджених коштів з ТОВ “СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС».
Договір фінансового лізингу № 4С16033ЛИ від 01.07.2016 року між ПАТ КБ “ПриватБанк» та ТОВ “СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС» було розірвано, майно повернуто лізингодавцю ПАТ КБ “ПриватБанк» 02.12.2020-03.12.2020 року в рамках примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 22864 від 28.10.2020 року за Актами передачі (повернення) майна.
При розгляді справи підтверджено раніше зроблені у цій справі висновки судів, у тому числі апеляційної та касаційної інстанції, що узгоджується з висловленими правовими позиціями у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 907/935/21, від 19.09.2023 у справі №905/1065/22, від 01.02.2024 у справі № 913/175/23, що з розірванням Договору лізингу змінилися зобов'язання сторін, що призвело до припинення зобов'язання ТОВ “Стронг Брідж Альянс» по сплаті лізингових платежів у рахунок сплати вартості об'єкту лізингу, як попередньої оплати, присудженої за рішенням по справі № 910/4183/19 на суму 46 694 224,07 грн.
Про зміну (припинення) зобов'язання сторін через розірвання Договору лізингу від 01.07.2016 за № 4С16033ЛИ між цими же сторонами ПАТ КБ “ПриватБанк» та ТОВ “СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС» підтверджується рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.09.2024 у справі №907/257/23(907/929/23), яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 та постановою Верховного Суду від 25.02.2025 року.
Боржник, заперечує свої грошові зобов'язання перед Банком, покликаючись лише на сам факт припинення договірних зобов'язань щодо викупу об'єкта лізингу, вважаючи, що суд у цій справі має врахувати зміну обставин, які підтверджені рішеннями інших судів, що набрали законної сили.
Наявність чинного рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 у справі № 910/4183/19, яким серед іншого стягнуто з Боржника суму боргу в розмірі 46 694 224,07 грн. простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, як вважає Боржник, не є перешкодою для господарського суду для відхилення у цій справі вказаної суми боргу.
При цьому боржник не вважає за потрібне звертатися до господарського суду, що видав наказ про стягнення суми у розмірі 46 694 224,07 грн. із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в цій частині боргу.
Кредитор (Банк), в свою чергу, як Кредитор, вимоги якого підтверджуються рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 у справі № 910/4183/19 та виданим на його підставі наказом на примусове виконання такого рішення, що набрало законної сили, про стягнення 46 694 224,07 грн., вважає цю вимогу безспірною, покликаючись на пряму дію норм Конституції України, норм ГПК України та чинного законодавства щодо обов'язковості виконання такого рішення.
Арбітражний керуючий - розпорядник майна боржника Слостін А.Г. дотримується такої самої думки щодо обов'язковості рішення суду та заявляє про визнання ним усіх вимог, що грунтуються на наказі господарського суду, включаючи суму 46 694 224,07 грн.
Зважаючи на такі позиції учасників цього спору та правові позиції Верховного Суду, що викладені у наведених постановах ВС та у цій справі, перед судом постало питання чи може бути відмовлено Кредитору у визнанні його вимог, якщо такі вимоги грунтуються на рішенні суду та виданому на його виконання наказі Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 № 910/4183/19 про стягнення коштів, якщо боржник обгрунтовує часткове припинення зобов'язання за цим наказом суду.
Суд зауважує, і про це вже звертав увагу учасників спору, що невиконання рішення суду, що набрало законної сили є неприпустимим в силу дії в Україні Конституційного принципу верховенства права та обов'язковості до виконання судового рішення. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 8, 129, 129-1 Конституції України).
Отже, за загальним імперативним (категоричним) правилом, вимога, що грутується на рішенні суду є гарантією безспірного права Кредитора на визнання такої вимоги до Боржника. У разі відкриття справи про банкрутство стосовно боржника способом виконання судового рішення та наказу є: визнання вимог, включення їх до реєстру вимог кредиторів та задоволення в черговості, що визначена судом згідно норм Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ).
В той же час, законом передбачено та встановлено умови і порядок визнання в судовому порядку рішення та наказу суду таким, що не підлягає виконанню.
Такими нормами є приписи ст. 328 ГПК України, якою наразі встановлено процесуальний спосіб визнання виконавчого документа (чи рішення, що підлягає виконанню) таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо таке рішення набрало законної сили. Зокрема це стосується випадків, коли обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Згідно ч. 1 ст. 328 ГПК України зазначене питання вирішується судом, який видав виконавчий документ, за заявою стягувача або боржника.
У цій справі, суд звернув увагу Боржника на спосіб вирішення проблеми обов'язковості судового рішення про стягнення з нього боргу, якщо зобов'язання припинено іншим судовим рішенням. Однак, Боржник не скористався законним механізмом для визнання рішення таким, що частково не підлягає виконанню, наполягаючи на преюдиціальності для цієї справи фактів, що встановлені в рішенні суду від 19.09.2024 у справі №907/257/23(907/929/23), яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 та постановою Верховного Суду від 25.02.2025 року.
Фактично ж у цій справі Боржник обгрунтовує відсутність свого обов'язку платити за договором фінансового лізингу викупну ціну об'єкта саме з причин, які кваліфікують виконавчий документ (наказ) як такий, що не підлягає виконанню частково, у зв'язку з припиненням обов'язку платити грошову суму, що була обумовлена договором, який в подальшому було припинено (розірвано).
Суд відхиляє аргументацію Боржника щодо підстав часткового невизнання вимог кредитора. Суд виходить з того, що у цьому спорі, який розглядається у межах справи про банкрутство при розгляді грошових вимог Кредитора, які грунтуються на рішенні суду, що набрало законної сили (наказі), не застосовується норма ч. 4 ст. 74 ГПК України, оскільки у такому судовому процесі розглядається не нова (інша) справа, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, а розглядається та сама справа, те саме рішення в якому Боржником заперечується наявність боргу повністю або частково через обставини, що виникли пізніше, після набрання рішенням законної сили та зміною обставин між учасниками правовідносин.
Частиною 4 статті 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17.
Отже, питання врахування фактів, що мають преюдиціальне значення, має вирішуватися саме при розгляді питання про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Щодо визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі про банкрутство.
Суд доходить висновку, що питання припинення зобов'язання, яке грунтується на судовому рішенні, що набрало законної сили та виконавчому документі (наказі) Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 № 910/4183/19 на його примусове виконання, є можливим лише у процесуальний спосіб, що визначений приписами ст. 328 ГПК України - визнання виконавчого документа (чи рішення, що підлягає виконанню) таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо таке рішення набрало законної сили.
Як вбачається з матеріалів справи і визнається сторонами - між ними припинено договір фінансового лізингу, з якого виникли зобов'язання сплати суми сумі 46 694 224,07 грн., яка стягнута рішенням суду. Отже, обов'язок боржника відсутній у зв'язку з його припиненням.
За таких обставин перед судом постало інше питання: чи може бути застосовано при розгляді справи про банкрутство правило норми ст. 328 ГПК України - визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо таке рішення набрало законної сили.
Вирішуючи це питання суд звертається до змісту ст. 328 ГПК України.
Ця норма права знаходиться у Розділі V ГПК України - ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ, ПОВ'ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ (статті 326 - 338 ГПК).
За нормами цього розділу встановлено правила про обов'язковість судових рішень та відповідальність за їх невиконання (ст. 326), звернення судових рішень до виконання на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ст. 327), виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню (ст. 328), підсудність справ про вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом (ст. 338).
Суд звертає увагу, що статтею 328 ГПК визначено процесуальний порядок розгляду питання про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, зокрема - за заявою стягувача або боржника. Суд розглядає це питання в десятиденний строк в судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Справа розглядається навіть за відсутності матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції. Про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу.
Статтею 2 КУзПБ визначено законодавство, що регулює провадження у справах про банкрутство. Зокрема встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст. 7 КУзПБ визначено порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник.
Так, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно приписів ч. 4 ст. 90 КУзПБ у передбачених законом випадках господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), визнає виконавчі документи за відповідними вимогами такими, що не підлягають виконанню не залежно від того, яким судом, що розглядав справу як суд першої інстанції, такий виконавчий документ видано.
За наведеними нормами закону та відповідно до доктрини банкрутства, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, розглядає усі спори, стороною в яких є боржник, то саме такий суд має здійснювати повноваження, які визначені нормами Розділу VI ГПК України - СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ. Зокрема, судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглядає справу про банкрутство як суд першої інстанції та вирішує спори між учасниками такої справи. Суд здійснює судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому нормами КУзПБ та цим розділом.
Суд враховує також приписи ч. 4 ст. 6 КУзПБ, що під час здійснення судових процедур щодо боржника з метою зменшення строків провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) господарський суд керується принципом процесуальної економії. Застосування цього принципу процесуального права, як це прямо випливає з завдань господарського судочинства, має виключити необхідність учасників справи про банкрутство звертатися окремо до суду, який видав виконавчий документ (наказ), для відкриття окремої справи для вирішення питання про визнання його (наказу) таким, що не підлягає виконанню. Вирішення цього питання в процесі розгляду грошових вимог кредитора у справі про банкрутство приводить саме до економії процесуального часу іншого суду, який в минулому розглянув спір та видав наказ для примусового виконання рішення, та суду, який сьогодні розглядає справу про банкрутство особи, що була раніше відповідачем і заперечує щодо об'єму права вимоги кредитора за таким наказом. Такий спір належно може бути вирішено у справі про банкрутство за участю кредитора, боржника та розпорядника майна.
Застосовуючи зазначені норми КУзПБ та ГПК України для вирішення спору, що виник при розгляді у цій справі про банкрутство заяви з грошовими вимогами кредитора Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС", судом враховано особливості провадження у справі про банкрутство та дотримано процесуальну форму розгляду спору: в судовому засіданні з повідомленням та викликом сторін, за участю представників сторін, з розглядом заяв сторін по суті справи, в якій боржник заперечував виконання грошового зобов'язання, яке в цілому є припиненим, але частково за спірним виконавчим документом підлягає примусовому виконанню - стягненню з боржника.
Наслідком постановлення судом ухвали про визнання таким, що не підлягає частковому виконанню виконавчого документа (наказу) Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 № 910/4183/19 за приписами ст. 328 ГПК України, є легітимне зняття статусу обов'язковості судового рішення у певній його частині, а саме - зняття з Боржника обов'язку сплатити Кредитору/Банку 46 694 224,07 грн. лізингових платежів в рахунок викупної вартості майна за цим наказом.
Отже, суд визнає таким, що не підлягає виконанню частково наказ Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 № 910/4183/19 в частині стягнення з Боржника суми грошового зобов'язання перед Кредитором/Банком у розмірі 46 694 224,07 грн. лізингових платежів в рахунок викупної вартості майна.
У зв'язку з визнанням судом таким, що не підлягає виконанню зобов'язання в сумі 46 694 224,07 грн. лізингових платежів, усі вимоги грошових сум, що нараховані у зв'язку з прострочкою цього платежу (інфляційні, відсотки) як похідні зобов'язання, є безпідставними, задоволенню не підлягають.
Інші грошові зобов'язання, що грунтуються на приписах наказу Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 № 910/4183/19 в частині стягнення з Боржника суми 49 613 064,87грн. - заборгованість за відсотковою винагородою, а також 19 924 757,22грн. - 3% річних та витрати зі сплати судового збору в сумі 6056.00 грн. - належить задовольнити.
Норми права, що належить застосувати та висновки суду.
Частиною 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 КУЗзПБ передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 45 КУзПБ).
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають (ч. 4 ст. 45 КУзПБ).
Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Суд зазначає, що визнані грошові вимоги кредитора належить віднести до певних черг задоволення та включити до реєстру вимог кредиторів.
Статтею 64 КУзПБ передбачена черговість задоволення вимог кредиторів. Зокрема, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому кодексом. При цьому, у першу чергу задовольняються: витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді; у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.
Частиною 2 ст. 64 КУзПБ передбачено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Суд висновує, що додаткові грошові вимоги ініціюючого кредитора, які визнаються боржником на загальну суму 49 613 064,87грн. - заборгованість за відсотковою винагородою, а також 19 924 757,22грн. - 3% належить включити до 4 черги задоволення, а витрати зі сплати судового збору в сумі 6056.00 грн. - до 1 черги задоволення.
Керуючись ст. 45 КУзПБ, ст. 234 ГПК України, суд, -
1. Визнати додаткові грошові вимоги кредитора Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ - 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОНГ БРІДЖ АЛЬЯНС", код ЄДРПОУ - 39529398, місцезнаходження: 89412, Закарпатська область, село Оноківці, вул. Центральна, буд. 10, на загальну суму 69 537 822,09грн., з яких 49 613 064,87грн. (сорок дев'ять мільйонів шістсот тринадцять тисяч шістдесят чотири гривні 87 копійок) - заборгованість за відсотковою винагородою; та 19 924 757,22грн. (дев'ятнадцять мільйонів дев'ятсот двадцять чотири тисячі сімсот п'ятдесят сім гривень 22 копійки) - 3% річних - 4 черга задоволення вимог кредиторів та судовий збір 6056.00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів.
2. Розпоряднику майна внести визнані додаткові грошові вимоги кредитора Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", до реєстру вимог кредиторів (без права вирішального голосу) та оновлений примірник реєстру надати до справи.
3. В іншій частині грошові вимоги відхилити з підстав визнання судом виконавчого документа частково таким, що не підлягає виконанню (ст. 328 ГПК України).
Копію ухвали направити кредитору, боржнику і розпоряднику майна боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 235, ст. 255 ГПК України, ухвала набрала законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена. Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складення її повного тексту. Апеляційна скарга подається до Західного апеляційного господарського суду в установленому порядку.
Повний текст ухвали складено та підписано 03.02.2026 року.
Суддя П.Д. Пригуза