майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
26 січня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1328/25
Господарський суд Житомирської області у складі судді:
Шніт А.В.
секретар судового засідання: Толстокарова І.С.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський пивоварний завод" про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (вх.№01-44/163/26 від 14.01.2026)
у справі за позовом Міського комунального підприємства "Бердичівводоканал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський пивоварний завод"
про стягнення 116 683,54грн
за участю представників сторін:
від ТОВ "Бердичівський пивоварний завод": Мініч Г.Г. - ордер серія АМ № 1162244 від 17.10.2025;
від МКП "Бердичівводоканал": Павліченко М.С. - ордер серія АМ № 1146697 від 04.12.2025;
Міське комунальне підприємство "Бердичівводоканал" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський пивоварний завод" 5 987 578,18грн, з яких: 5 918 566,08грн плата за скид стічних вод, 37 878,82грн пеня, 31 133,28грн 3% річних.
Ухвалою суду від 13.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 22.12.2025 суд прийняв до розгляду заяву позивача від 05.12.2025 за вх.№01-44/3949/25 про зменшення позовних вимог та постановив вважати заявленим до розгляду спір про стягнення із відповідача 116 683,54грн, з яких: 47 761,44грн сума основного богу, 37 878,82грн пеня, 31 133,28грн 3% річних, продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 13.01.2026 о 16:00.
Ухвалою від 13.01.2026 суд постановив заяву Міського комунального підприємства "Бердичівводоканал" про залишення позову без розгляду (вх.№01-44/115/26 від 12.01.2026) задовольнити; позов Міського комунального підприємства "Бердичівводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський пивоварний завод" про стягнення 116 683,54грн у справі №906/1328/25 залишити без розгляду.
14.01.2026 за вх.№01-44/163/26 до суду через систему "Електронний суд" надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський пивоварний завод" про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Згідно заяви відповідач просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 185 014,45грн. В обґрунтування заяви відповідач посилається на беззаперечні докази подання позивачем завідомо безпідставного позову у спорі, який, на думку відповідача, має очевидно штучний характер, такі як: подання позову на загальну суму 5 987 578,18грн; після подання відзиву позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог до 116 683,54грн; подання заяви про залишення позову без розгляду.
Ухвалою від 15.01.2026 суд прийняв до розгляду вказану заяву та призначив судове засідання для її розгляду на 26.01.2026 о 14:15. Разом з тим, суд роз'яснив Міському комунальному підприємству "Бердичівводоканал" право подати письмові пояснення / заперечення стосовно вказаної заяви відповідача в строк до 22.01.2026 (включно).
26.01.2026 за вх.№ 01-44/1328/26 до суду через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Міського комунального підприємства "Бердичівводоканал" про зменшення витрат на правову допомогу від 24.01.2026. Згідно клопотання комунальне підприємство просить відмовити відповідачу в стягненні з позивача витрат на правову допомогу в повному обсязі.
26.01.2026 за вх.№977 до суду надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський пивоварний завод" на клопотання позивача про зменшення витрат на правову допомогу, в яких вказано щодо пропуску позивачем встановленого судом строку на подачу такого клопотання та наявність підстав для залишення його без розгляду.
В судовому засіданні 26.01.2026 представник ТОВ "Бердичівський пивоварний завод" підтримав вимоги заяви про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, просив заяву задовольнити.
Представник МКП "Бердичівводоканал" заперечив проти вимог заяви, просив відмовити в її задоволенні.
Щодо клопотання Міського комунального підприємства "Бердичівводоканал" про зменшення витрат на правову допомогу від 24.01.2026 (вх.№01-44/1328/26 від 26.01.2026) суд зазначає.
Положеннями ч.1 ст.118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Суд ухвалою від 15.01.2026 серед іншого роз'яснив Міському комунальному підприємству "Бердичівводоканал" право подати письмові пояснення / заперечення стосовно заяви, що є предметом розгляду, в строк до 22.01.2026 (включно).
Проте, клопотання Міського комунального підприємства "Бердичівводоканал" про зменшення витрат на правову допомогу від 24.01.2026 сформоване та подане через систему "Електронний суд" 25.01.2026. Однак, враховуючи, що 25.01.2026 є вихідним днем (неділя), реєстрація клопотання проведена канцелярією суду 26.01.2026.
Відповідно до ч.2 ст.118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи, що клопотання подане після закінчення встановленого судом строку на його подачу, суд залишає вказане клопотання без розгляду.
При розгляді заяви про компенсацію судових витрат відповідача, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (вх.№01-44/163/26 від 14.01.2026), суд встановив наступне.
Стаття 129 Господарського процесуального кодексу України регламентує загальні правила розподілу судових витрат.
Суд акцентує, що положення ст.126, 129 Господарського процесуального кодексу України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду.
Разом з тим, у ст.130 Господарського процесуального кодексу України "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду" закріплений розподіл судових витрат, зокрема у разі залишення позову без розгляду.
Відповідно до ч.5 ст.130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У контексті наведеного, суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №910/14162/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 12.07.2021 у справі №903/254/20, де відзначено, що правовий аналіз статей 129, 130 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що у разі, зокрема залишення позову без розгляду, суд зобов'язаний виходити з положень частини п'ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.
Отже, при застосуванні частини п'ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи (зокрема витрат на професійну правничу допомогу), у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку доведення стороною та встановлення судом необґрунтованості дій позивача.
Відтак відповідно до приписів ч.5 ст.130 Господарського процесуального кодексу України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема:
- чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов;
- чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору;
- чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача;
- чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Близька за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 24.03.2021 у справі №922/2157/20, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 26.04.2021 у справі №910/12099/17, від 19.04.2021 у справі №924/804/20, від 06.03.2024 у справі №905/1840/21.
Суд враховує, що Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду (викладених у постановах від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі №922/2017/17) очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для залишення позову без розгляду. Тобто, частина п'ята статті 130 Господарського процесуального кодексу України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Разом з тим, суд акцентує, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (така правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №922/2017/17, від 06.03.2024 у справі №905/1840/21).
Відповідно до положень ст. 2, 4, 14, 130 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Залишення позову без розгляду за заявою позивача є практичною реалізацією принципу диспозитивності господарського судочинства, адже саме учаснику справи належить право розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд виходить з того, що подання позову (звернення позивача до суду за захистом порушеного права) у справі №906/1328/25 не може беззаперечно свідчити про необґрунтованість дій позивача та пред'явлення ним завідомо необґрунтованого позову чи зловживання процесуальними правами, адже доступ до суду є правом особи, гарантованим державою.
Так само і сам по собі факт подання заяви/клопотання про залишення позову без розгляду не підтверджує ані відсутність спору позивача з відповідачем, ані відсутність предмета спору, ані свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.
Приписами п.5 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість подання позивачем до початку розгляду справи по суті заяви про залишення позову без розгляду. Тобто, надане законом право, зокрема на залишення позову без розгляду, не може автоматично свідчити про необґрунтованість дій позивача.
Разом з тим, судом не встановлено обставин того, що позивач від моменту звернення до суду із позовною заявою до залишення позову без розгляду діяв недобросовісно, зловживав процесуальними правами, протидіяв вирішенню спору, чи мав на меті ущемлення прав та інтересів відповідача.
Як і не встановленого судом обставин доведення відповідачем необґрунтованості дій позивача, які призвели до залишення позову без розгляду, надання доказів на підтвердження таких дій позивача чи свідчень зловживання ним своїми процесуальними правами при поданні заяви про залишення позову без розгляду тощо.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що залишення позову без розгляду відповідача відбулось внаслідок необґрунтованих (недобросовісних) дій позивача, а тому відсутні підстави для покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу відповідача.
За наведених обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський пивоварний завод" про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (вх.№01-44/163/26 від 14.01.2026).
Керуючись ст.118, 129, 221, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Клопотання Міського комунального підприємства "Бердичівводоканал" про зменшення витрат на правову допомогу від 24.01.2026 (вх.№01-44/1328/26 від 26.01.2026) залишити без розгляду.
2. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський пивоварний завод" про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (вх.№01-44/163/26 від 14.01.2026) відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено: 02.02.2026.
Суддя Шніт А.В.
Направити:
1 - позивачу в кабінет "Електронного суду"
2- представнику позивача Павліченку М.С. в кабінет "Електронного суду"
3 - відповідачу в кабінет "Електронного суду"
4- представнику відповідача Мінічу Г.Г. в кабінет "Електронного суду"