61022, м. Харків, пр. Науки, 5
02.02.2026 Справа № 905/949/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Чернової О.В., за участю секретаря судового засідання Рикова А.С., розглянувши матеріали заяви Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради, м. Краматорськ Донецької області № 03-02/1719 від 25.12.2025 про відстрочення виконання рішення у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ
до відповідача: Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради, м. Краматорськ Донецької області
про стягнення 54209744,22грн,
за участю уповноважених представників сторін:
від позивача: Рак О.В.;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м.Київ звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради, м. Краматорськ Донецької області про стягнення 54209744,22грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 02.12.2025 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ до Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради, м. Краматорськ Донецької області про стягнення 54209744,22грн задоволено. Вирішено стягнути з Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради, м. Краматорськ Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. заборгованість у розмірі 54209744,22грн та судовий збір у розмірі 650519,93грн.
25.12.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради, м. Краматорськ Донецької області надійшла заява №03-02/1719 від 25.12.2025 про відстрочення виконання судового рішення, за змістом якого просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Донецької області від 02.12.2025 у справі №905/949/25 терміном на 1 рік до 02.12.2026.
Ухвалою господарського суду від 29.12.2025 прийнято заяву Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради, м. Краматорськ Донецької області № 03-02/1719 від 25.12.2025 про відстрочення виконання рішення до розгляду в судовому засіданні на 02.02.2026 на 15:00 год.
26.01.2026 від позивача надійшли заперечення, за змістом яких останній просить відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що обов'язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.
У відповідності до ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Європейський суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Частиною 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Суд зауважує, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому, такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.
Тобто законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
При цьому положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, й щодо його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Подібна за своїм змістом правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16.
На державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява №6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапівницький та інші проти України», заява №60858/00).
Подібний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Отже питання про відстрочення виконання рішення суду має вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, суд повинен дослідити та оцінити доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
Суд зауважує, що відстрочка виконання рішення є правом суду.
В обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення відповідач вказує, що підприємство визначено критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, в умовах воєнного стану в державі та необхідності забезпечення опаленням об'єктів у прифронтовому місті.
Відповідач зазначає, що підприємство знаходиться на території, на якій ведуться (велися) бойові дії. Внаслідок ракетних ударів по об'єктам критичної інфраструктури, яка належить підприємству, була необхідність у відновленні обладнання, незважаючи на брак фінансування.
Наразі відповідач має скрутний фінансовий стан, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено довідку про фінансовий стан станом 01.12.2025, відповідно до якої станом на 01.12.2025 за підприємством обліковується дебіторська заборгованість з послуг постачання теплової енергії населення в сумі 258211710,37грн та юридичних осіб в сумі 2648 314,88грн. Всього дебіторська заборгованість складає 260860025,14грн.
При цьому, відповідач вказує, відповідно до постанови КМУ від 5 березня 2022 р. №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 р. по дату завершення бойових дій заборонено стягнення реальної заборгованості за послуги з постачання теплової енергії з внутрішньо переміщених осіб, які складають три чверті всього населення м. Краматорська Донецької області, і нараховувати штрафні санкції за прострочення боржниками своїх зобов'язань перед теплопостачальною організацією.
Одночасно, Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» №2479 від 29.07.2022р. протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
За позицією відповідача, наведені обставини зумовлюють збитковість діяльності підприємства відповідача.
Як вказує відповідач, обставинами, які ускладнюють виконання рішення, є: ведення господарської діяльності в умовах воєнного стану в державі, знаходження Відповідача в зоні можливих бойових дій, визнання КВП «Краматорська тепломережа» підприємством, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, сезонний характер виробництва, несвоєчасна сплата за послуги постачання теплової енергії, неможливість стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії в умовах воєнного стану, збитковість підприємства та відсутність прибутку, відсутність фінансування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
При цьому, відповідач посилається на те, що примусове стягнення боргу призведе до арешту рахунків відповідача, повного блокування роботи підприємства, зриву опалювального сезону 2025-2026 років, зриву підготовки до опалювального сезону 2026-2027, зробить неможливим повний та своєчасний розрахунок підприємства з його працівниками, соціальної нестабільності, що в результаті призвело б до банкрутства КВП «Краматорська тепломережа».
Крім того відповідач зазначає, що відповідно до законодавства з рахунку підприємства списується 65% на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». Також, посилається на договори реструктуризації заборгованості за спожитий газ №132/2/1730/-Р3 та 132/3/1730-Р3 від 11.07.2023, укладені між боржником та Акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Нафтогаз України» на строк до червня 2030 року.
Одночасно, відповідач зазначає, що загальна сума боргу держави перед відповідачем з компенсації тарифу за період з 2021 року по 2025 року становить 110407278,14грн, та відповідач сподівається реалізувати плани з погашення заборгованості за рішенням суду в цій до 15.07.2026.
Оцінивши наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що матеріали справи підтверджують наявність у відповідача обставин, які об'єктивно ускладнюють негайне виконання судового рішення та сплату заборгованості, водночас не свідчать про відсутність у нього можливості виконати таке рішення в подальшому.
При цьому примусове виконання судового рішення за наявних умов може спричинити додаткове фінансове навантаження на відповідача, що здатне негативно вплинути на здійснення ним господарської діяльності з надання послуг теплопостачання у прифронтовому місті в умовах воєнного стану. Вжиття заходів примусового виконання може призвести до порушення стабільності роботи відповідача, зупинення діяльності зі стягнення дебіторської заборгованості та, як наслідок, унеможливити повне та своєчасне виконання судового рішення.
Одночасно, позивач заперечує щодо відстрочення виконання рішення, посилаючись на наявність власних фінансових труднощів та здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану.
Разом з тим, суд звертає увагу, що забезпечення безперебійної діяльності теплогенеруючого підприємства, основним споживачем послуг якого є населення прифронтового міста Краматорськ Донецької області, в умовах воєнного стану має підвищену суспільну значущість та переважає над доводами позивача.
Суд дійшов висновку, що відповідачем подано належні докази та наведено переконливе обґрунтування, яке свідчить про існування обставин, що об'єктивно ускладнюють негайне виконання рішення суду з урахуванням соціально важливого характеру його діяльності.
За таких умов надання відстрочення виконання судового рішення не розцінюється судом як спосіб ухилення боржника від його виконання, оскільки боржник діє з метою збереження господарської діяльності за наявності об'єктивних перешкод, що ускладнюють негайне виконання рішення, у тому числі для забезпечення подальшого повного погашення заборгованості перед позивачем.
Водночас, відповідач просить відстрочити виконання рішення до 02.12.2026, по тексту заяви зазначає, що зможе виконати рішення до 15.07.2026, однак, не вказує, які обставини будуть сприяти виконанню рішенню саме у цей строк.
Разом з тим, з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника, дотримуючись принципам співмірності і пропорційності, суд дійшов висновку про надання відстрочення виконання рішення строком на 6 місяців.
За позицією суду, визначений строк надає відповідачеві можливість завершити опалювальний сезон 2025- 2026 років та після його завершення акумулювати грошові кошти з метою подальшого виконання судового рішення, що не призведе до надмірної тривалості виконання судового рішення та порушення балансу інтересів сторін.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради, м. Краматорськ Донецької області № 03-02/1719 від 25.12.2025 про відстрочення виконання рішення.
Керуючись статтями 331, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради, м. Краматорськ Донецької області № 03-02/1719 від 25.12.2025 про відстрочення виконання рішення задовольнити частково.
Відстрочити Комунальному виробничому підприємству «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради виконання рішення Господарського суду Донецької області від 02.12.2025 у справі №905/949/25 строком на 6 місяців (до 02.06.2026).
В іншій частині заяви відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Чернова
У судовому засіданні 02.02.2026 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали було складено та підписано 03.02.2026.