61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
02.02.2026 Справа №905/1055/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Чернової О.В., за участю секретаря судового засідання Рикова А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕ ПОКОЛІННЯ ПАВЕР ЕНЕРЖІ ТРЕЙД», м. Миколаївка Краматорський району Донецької області
про стягнення 3340982,68грн, з яких 1139326,90грн - 3% річних, 2201655,78грн - інфляційні втрати,
за участю уповноважених представників сторін (в режимі відеоконференції):
від позивача: Юзва А.С.
від відповідача: не з'явився,
Приватне акціонерне товариство «Національна Енергетична компанія «Укренерго», м. Київ звернулося до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕ ПОКОЛІННЯ АВЕР ЕНЕРЖІ ТРЕЙД», м. Миколаївка Краматорський району Донецької області про стягнення 3340982,68грн, з яких 1139326,90грн - 3% річних, 2201655,78грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії №2447-01024 від 22.02.2023, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість з оплати небалансів, яка підтверджена рішенням Господарського суду Господарського суду Закарпатської області від 13.05.2025 у справі №907/203/25, внаслідок чого позивачем нараховані 3% річних та інфляційні втрати.
На підтвердження вказаних обставин позивач долучив до матеріалів справи такі документи: договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 22.02.2023 №2447-01024 з додатками, заяву-приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, повідомлення про приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, акти купівлі-продажу електричної енергії, рахунки-фактури, платіжні інструкції та докази направлення актів та рахунків.
Нормативно свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на статті 525, 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України.
З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1055/25 визначено суддю Чернову О.В.
10.10.2025 від позивача надійшло клопотання про доручення доказів, за змістом якого просить долучити до матеріалів справи копію рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.05.2025 у справі №907/203/25 та копію позовної заяви у справі №907/203/25.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1055/25. Справу №905/1055/25 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 03.11.2025 о 17:10 год..
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.11.2025 відкладено підготовче засідання на 02.12.2025 о 14:00 год.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.12.2025 закрито підготовче провадження у справі №905/1055/25 та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 05.01.2026 о 16:40 год.
09.12.2025 від позивача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи копії довіреності представника позивача.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.12.2025 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 02.02.2026 о 13:40год.
У судове засідання 02.02.2026 приєднався представник позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Про відкрите провадження та призначені судові засідання відповідач повідомлявся через електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи, що судом створені усі умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
З'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в порядку статті 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
22.02.2023 між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВЕ ПОКОЛІННЯ ПАВЕР ЕНЕРЖІ ТРЕЙД» (відповідач) укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії №2447-01024.
На виконання умов договору позивачем складено акти коригування (врегулювання) за період з липня 2023 року по січень 2024 року.
Рахунки виставлені відповідачу через систему управління ринком, що підтверджується скріншотом з системи про виставлення рахунку та скріншотами з електронної пошти.
У зв'язку з порушенням відповідачем грошових зобов'язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №2447-01024 від 22.02.2023, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕ ПОКОЛІННЯ ПАВЕР ЕНЕРЖІ ТРЕЙД» про стягнення заборгованості.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.05.2025 у справі №907/203/25 позов задоволено. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕ ПОКОЛІННЯ ПАВЕР ЕНЕРЖІ ТРЕЙД» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» основний борг в сумі 76643250,07грн, 3 % річних в сумі 213195,38грн, інфляційні втрати в сумі 276 452,08грн та 847 840,00грн витрат зі сплати судового збору.
У зв'язку з невиконанням відповідачем рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.05.2025 у справі №907/203/25 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суми боргу, що підтверджені рішеннями суду.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.
Положенням ст.129 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з ч.1 ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту.
Отже, рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.05.2025 у справі №907/203/25, в частині встановлення фактів укладання між сторонами договору про врегулювання небалансів електричної енергії №2447-01024 від 22.02.2023, часткового погашення заборгованості за липень 2023 року згідно з платіжною інструкцією №15359_3 від 04.03.2025 на суму 486448,66грн, наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №2447-01024 від 22.02.2023 у розмірі 76643250,07грн, стягнення на користь позивача інфляційних витрат та 3% річних до 11.02.2025 та 08.04.2025 (включно) мають преюдиційний характер для цієї справи, з огляду на що означені факти не підлягають доведенню відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору то зазначене не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №902/330/17).
Отже, наявність судового рішення не свідчить про припинення зобов'язання, а тому наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України суми. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума 3% річних у загальному розмірі становить 1139326,90грн, з яких нараховані на борг 2040940,17грн за період прострочення з 12.02.2025 по 03.03.2025, на борг 1554491,51грн за період прострочення з 04.03.2025 по 25.09.2025, на суму боргу 13137100,34грн за період прострочення з 12.02.2025 по 25.09.2025 та на суму боргу 61951658,22грн за період прострочення з 09.04.2025 по 25.09.2025, а також інфляційні втрати у загальному розмірі 2201655,78грн, що нараховані на борг 2040940,17грн за період прострочення лютий 2025 року, на борг 1554491,51грн за період прострочення з березня по серпень 2025 року, на суму боргу 13137100,34грн за період прострочення з лютого по серпень 2025 року та на суму боргу 61951658,22грн період прострочення з квітня по серпень 2025 року.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що розрахунок є арифметично та методологічно правильним, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається відповідача.
Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕ ПОКОЛІННЯ ПАВЕР ЕНЕРЖІ ТРЕЙД», м. Миколаївка Краматорський району Донецької області про стягнення 3340982,68грн, з яких 1139326,90грн - 3% річних, 2201655,78грн - інфляційні втрати, задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕ ПОКОЛІННЯ ПАВЕР ЕНЕРЖІ ТРЕЙД», м. Миколаївка Краматорський району Донецької області (84182, Донецька обл., Краматорський р-н, місто Миколаївка, вул. Грунських, будинок 26Г, ідентифікаційний код 44563362) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, ідентифікаційний код 00100227) 3340982,68грн, з яких 1139326,90грн - 3% річних, 2201655,78грн - інфляційні втрати, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 40091,79грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Чернова
У судовому засіданні 02.02.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення було складено та підписано 03.02.2026.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.