20.01.2026 року м.Дніпро Справа № 908/194/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
при секретарі судового засідання: Скородумовій Л.В.
Представники сторін:
від позивача: Калініна-Заєць Юлія Михайлівна (власні засоби EasyCon) - представник Концерну “Міські теплові мережі» - адвокат, довіреність №1197/20-26 від 17.12.2025р.
від відповідача: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “СМАРАГД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.04.2025 (суддя Ярешко О.В. Повне судове рішення складено та підписано - 16 квітня 2025.) у справі № 908/194/25
за позовом: Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (вул. Героїв полку “Азов», буд. 137, м. Запоріжжя, 69091)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “СМАРАГД» (пр. Соборний, буд. 139, м. Запоріжжя, 69035)
про стягнення 319 734,84 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
22.01.2025 до Господарського суду Запорізької області через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява (вих. № б/н від 22.01.2025) Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “СМАРАГД» про стягнення 319734,84 грн. заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 72208321 від 01.11.2021 за період з 01.11.2021 - 30.11.2024.
Позов обґрунтовано несплатою поставленої теплової енергії до належного відповідачу на праві власності нежитлового приміщення № ХХХХІІ (літ. А-5) за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 190.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.04.2025 року у справі № 908/194/25 позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “СМАРАГД» (пр. Соборний, буд. 139, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 32341263) на користь Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (вул. Героїв полку “Азов», буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; код ЄДРПОУ 32121458) 319734 (триста дев'ятнадцять тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 84 коп. заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 72208321 від 01.11.2021 за період з 01.11.2021 по 30.11.2024, та 3836 (три тисячі вісімсот тридцять шість) грн. 82 коп. судового збору.
Після набрання судовим рішенням законної сили постановити ухвалу про повернення Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» з Державного бюджету України 2199,94 грн. судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що Концерн "МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" є юридичною особою, предметом діяльності якої є виробництво та постачання теплової енергії споживачам. 02.10.2021 на офіційному вебсайті Концерну "МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" опубліковано Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання. Договір набирає чинності через ЗО днів з моменту розміщення на сайті. Фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка за надану послугу або факт отримання послуги.
Суд першої інстанції встановив, що між сторонами існує попередній договір купівлі-продажу теплової енергії № 200311 від 01.12.2006, проте зазначив, що 02.10.2021 позивачем було оприлюднено новий типовий договір, який регулює відносини сторін з моменту набрання ним чинності. Згідно з Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови № 1022 від 08.09.2021), договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, укладаються виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Суд встановив, що позивач виконував свої зобов'язання з постачання теплової енергії до приміщення відповідача, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 190. За спірний період з листопада 2021 по листопад 2024 року позивач виставив відповідачу рахунки на загальну суму 319 734,88 грн. Рахунки містять зазначення типів приладів комерційного обліку, опалювальну площу споживача та загальну площу будівлі, адресу надання послуги, покази розподільчого приладу обліку. Відповідач мав вичерпну інформацію про кількість наданих послуг, їх структуру, вартість та наявну заборгованість, а також діючі на момент проведення розрахунків тарифи.
Суд врахував правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21.11.2019 у справі № 910/ 1265/ 17, де зазначено, що на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум.
Місцевий господарський суд установив, що відповідачем не надано контррозрахунку заявленої до стягнення суми, не зазначено та не доведено, яку саме суму за постачання теплової енергії він мав сплатити, на його думку. Відповідач не надав доказів щодо сплати за послугу в спірний період будь-якої суми. Не доведено суду належними та допустимими доказами відсутність надання позивачем послуги з постачання теплової енергії у період з листопада 2021 по листопад 2024 в заявленому обсязі та розмірі. Матеріали справи не містять доказів щодо звернення відповідача до позивача щодо неналежності виконання чи невиконання зобов'язання з надання послуги з постачання теплової енергії.
На підставі встановленого суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки позивачем доведено факт надання послуг з постачання теплової енергії, підтверджено розмір заборгованості, а відповідачем не надано доказів, що спростовують позовні вимоги.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “СМАРАГД», в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Запорізької області від 08 квітня 2025 року у справі № 908/194/25, яким було задоволено позов Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю “СМАРАГД» про стягнення грошових коштів у розмірі 319734,84 грн. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» у повному обсязі. Стягнути з Позивача на користь Відповідача понесені судові витрати.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Скаржник зазначає, що заборгованість, на яку посилається Позивач, нібито виникла на підставі укладеного або акцептованого індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії № 72208321 від 01.11.2021. Однак між сторонами було укладено діючий договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 200311 від 01.12.2006. Станом на 06.05.2025 зазначений договір не був ані припинений, ані розірваний у встановленому законодавством порядку, у зв'язку з чим вважається чинним. Відтак, зобов'язання сторін у межах цього договору зберігають свою юридичну силу.
Позивачем до матеріалів справи не було долучено індивідуальний договір № 72208321 від 01.11.2021. Відсутні також будь-які належні та допустимі докази, що підтверджують факт укладення або акцептування цього договору саме Відповідачем. Умови зазначеного договору не були досліджені під час судового розгляду, що унеможливлює об'єктивне встановлення обставин справи. Посилання суду на умови індивідуального договору є передчасним та необгрунтованим, оскільки здійснено без наявності відповідних доказів, дослідження змісту договору та встановлення волевиявлення сторін щодо його укладення.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов висновку про публічний характер договору, проте в матеріалах справи не міститься належних доказів цього. Дата оприлюднення договору на офіційному вебсайті відрізняється від тієї, яка зазначена у договорі № 72208321, що ставить під сумнів автентичність та належність цього документа як доказу у справі. Твердження Позивача щодо існування заборгованості на підставі недослідженого та ненаданого договору є безпідставними, а посилання суду на умови цього договору - необгрунтованими.
Апелянт стверджує, що приміщення, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "СМАРАГД", обладнане окремим приладом комерційного обліку теплової енергії, наявність якого визнається безпосередньо самим Позивачем. У наданих матеріалах зазначено, що прилад обліку фіксує стабільне значення показників, яке не змінюється протягом тривалого часу. Останнє зафіксоване показання приладу становить 0597227, і цей показник залишається незмінним, що свідчить про відсутність споживання теплової енергії з моменту останньої реєстрації.
Враховуючи той факт, що показники комерційного обліку теплової енергії залишаються незмінними, Відповідач не споживає теплову енергію для обігріву відповідного приміщення. Таким чином, послуги з теплопостачання на адресу Відповідача не надаються. Нарахування будь-якої заборгованості за ненадані послуги суперечить вимогам чинного законодавства України.
На переконання відповідача, надані Позивачем розрахунки не містять жодних прямих доказів фактичного надання теплової енергії Відповідачу. Зазначені документи відображають виключно факт здійснення нарахувань, але не підтверджують сам факт споживання теплової енергії. У розрахунках відсутні дані, що можуть підтвердити зняття показань з приладів обліку, акти прийому-передачі послуг, первинні облікові документи або інші докази реального надання послуги.
Рішення Запорізької міської ради, на які посилається Позивач, є загальними нормативно-організаційними актами, що мають на меті забезпечення технічної можливості для початку та завершення опалювального сезону. Ці акти не містять конкретної інформації про виконання теплопостачання саме до об'єкта Відповідача. Сам по собі факт прийняття таких рішень не є належним доказом фактичного постачання теплової енергії конкретному споживачу.
В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт надсилання Відповідачу відповідної кореспонденції або її отримання. Документи, додані до позову, не містять актів зняття показань з вузлів комерційного обліку теплової енергії, що унеможливлює встановлення обсягів фактичного споживання теплової енергії та обґрунтованості заявленої до стягнення суми заборгованості.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Позивач не скористався своїм процесуальним правом та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.
07.01.2026 Концерном "МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" подано письмові пояснення на апеляційну скаргу, згідно яких просить залишити апеляційну скаргу ТОВ "Смарагд" без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 08.04.2025 у справі № 908/194/25 - без змін.
Щодо вищенаведених письмових пояснень колегія суддів виходить з наступного:
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2025 по справі № 908/194/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “СМАРАГД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.04.2025 у справі № 908/194/25(суддя Ярешко О.В.). Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 20.01.2026 об 10:00 годин.
Скаржнику було запропоновано протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження надати до суду власні заяви, клопотання відповідно до ст. ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції (копії вказаних документів у цей же строк направити іншим учасникам справи, докази чого надати суду).
Іншим учасникам процесу, в свою чергу, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження надати до суду: відзив на апеляційну скаргу; заперечення щодо заяв та клопотань, поданих разом з апеляційною скаргою; власні заяви, клопотання відповідно до ст. ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції (копії вказаних документів у цей же строк направити іншим учасникам справи, докази чого надати суду).
Відповідно до Довідки Центрального апеляційного господарського суду про доставку електронного листа, ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 06.06.2025р. по справі №908/194/25 було доставлено сторонам по справі до їх електронних кабінетів - 06.06.2025р. о 14:19 год.
Враховуючи вищевикладене та норми матеріального права, які регулюють порядок обчислення строків, строк сплив 16.06.2025.
Як зазначалося вище, з часу винесення ухвали від 06.06.2025р у суду апеляційної інстанції не виникало додаткових питань до сторін спору щодо обставин даної справи.
Рішень щодо надання учасникам справи додаткового строку на подання будь-яких процесуальних документів судом апеляційної інстанції не приймалося.
В пунктах 20,21 постанови Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2018 року у справі № 904/5995/16 викладено наступний правовий висновок:
20. Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
21. Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.
Колегія суддів констатує, що текст письмових пояснень не містить звернень до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання заяв.
Відповідно, відсутня процесуальна передумова для розгляду зазначених заяв.
При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Поняття “справедливе правосуддя» в сучасному розумінні має два аспекти:
- матеріальна справедливість, яка полягає в тому, що кожне судове рішення має бути справедливим по суті (тобто при вирішенні спірного питання повинні бути справедливо визначені права і обов'язки тих, хто звернувся до суду, або завдяки судовому рішенню має бути відновлена порушена справедливість);
- процесуальна справедливість, яка передбачає розгляд справи відповідно до певних судових процедур.
В аспекті зазначеного колегія суддів апеляційного господарського суду звертається до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Відповідно, можливе прийняття судом апеляційної інстанції будь-яких додаткових заяв, клопотань, додаткових пояснень у поза визначений процесуальним законом спосіб призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.
Вищенаведене дозволяє колегії суддів не приймати до уваги письмові пояснення.
20.01.2026р. в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2025р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/194/25. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “СМАРАГД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.04.2025 у справі № 908/194/25(суддя Ярешко О.В.) відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
19.05.2025р. матеріали справи № 908/194/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2025р. апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 5755грн. 22 коп.
На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРАГД" на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.04.2025 у справі № 908/ 194/25. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 20.01.2026 о 10:00 годин.
20.01.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання ТОВ «Смарагд» про відкладення розгляду справи у зв'язку з укладенням договору про надання правової допомоги між товариством та адвокатом Дондіком О.В. безпосередньо напередодні судового засідання, що унеможливлює своєчасне ознайомлення представника з матеріалами справи та належну підготовку правової позиції.
Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі "Цихановський проти України" (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ "Смірнова проти України" (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), "Карнаушенко проти України" (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 року у справі № 910/12842/17 відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі №361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-от неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинно створюватися умов, за яких будуть порушені процесуальні строки розгляду справи.
Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін цього спору, в яких останні висловили свою позицію щодо оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а ТОВ «Смарагд» не було позбавлене права і можливості за потреби забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, зважаючи на необхідність дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, встановлених ГПК України, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника ТОВ «Смарагд», одночасно відмовляючи у задоволенні клопотання останнього про відкладення розгляду справи, визнаючи наведені в клопотанні причини відкладення неповажними в розумінні частини 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України.
20.01.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Концерн “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (позивач у справі) є юридичною особою, метою діяльності якої, відповідно до п. 2.1 Статуту, є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо (п. 2.2 Статуту).
01.12.2006 між Концерном “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» та Товариством з обмеженою відповідальністю “СМАРАГД» було укладено договір № 200311 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, за яким надавалися послуги до належного відповідачу приміщення по пр. Соборному, буд. 190 у м. Запоріжжі.
02.10.2021 на офіційному вебсайті Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» опубліковано Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно п.п. 1, 2, 4 договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ». Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Згідно пункту 5, виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Відповідно до п. 11 Типового договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика).
Згідно п. 17 Типового договору, зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця. Власник (співвласники) будівлі (багатоквартирного будинку) або його (їх) представник (представники) має (мають) право доступу до місць установлення вузлів комерційного обліку для проведення перевірки схоронності та зняття показань (п. 21).
Споживач, відповідно до п. 30, вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії, плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця (п. 32).
Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу (п. 33).
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34).
Споживач згідно п. 40 має право, зокрема, на перевірку кількості та якості послуги в установленому законодавством порядку; відключитися від систем (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, що затверджений наказом Мінрегіону від 26.07.2019 № 169; це право не звільняє споживача від зобов'язання відшкодувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Згідно п. 41, споживач зобов'язався оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленим відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
За умовами пунктів 51, 52, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Відповідно до п. 53 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги».
Позивачем було присвоєно цьому договору номер: 72208321.
Товариству з обмеженою відповідальністю “СМАРАГД» належить на праві власності нежиле приміщення № ХХХХІІ (літ. А-5) за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 190, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідач дану обставину не заперечив.
Позивачем виписано відповідачу рахунки за надані послуги за договором № 72208321:
- за листопад 2021 на суму 66156,86 грн.;
- за грудень 2021 на суму 15069,79 грн. (з від'ємним значенням);
- за січень 2022 на суму 19634,46 грн.;
- за лютий 2022 на суму 10092,92 грн.;
- за березень 2022 на суму 33811,73 грн.;
- за квітень 2022 на суму 2289,74 грн.;
- за травень 2022 на суму 2289,74 грн.;
- за червень 2022 на суму 2289,74 грн.;
- за липень 2022 на суму 2289,74 грн.;
- за серпень 2022 на суму 2289,74 грн.;
- за вересень 2022 на суму 2289,74 грн.;
- за жовтень 2022 на суму 2295,74 грн.;
- за листопад 2022 на суму 12161,19 грн.;
- за грудень 2022 на суму 13576,68 грн.;
- за січень 2023 на суму 20655,46 грн.;
- за лютий 2023 на суму 16383,49 грн.;
- за березень 2023 на суму 11924,45 грн.;
- за квітень 2023 на суму 2295,74 грн.;
- за травень 2023 на суму 2295,74 грн.;
- за червень 2023 на суму 2295,74 грн.;
- за липень 2023 на суму 2295,74 грн.;
- за серпень 2023 на суму 2693,88 грн.;
- за вересень 2023 на суму 2638,58 грн.;
- за жовтень 2023 на суму 2382,76 грн.;
- за листопад 2023 на суму 5395,98 грн.;
- за грудень 2023 на суму 13919,95 грн.;
- за січень 2024 на суму 19055,50 грн.;
- за лютий 2024 на суму 14776,10 грн.;
- за березень 2024 на суму 12026,59 грн.;
- за квітень 2024 на суму 2382,76 грн.;
- за травень 2024 на суму 2382,76 грн.;
- за червень 2024 на суму 2382,76 грн.;
- за липень 2024 на суму 2382,76 грн.;
- за серпень 2024 на суму 2382,76 грн.;
- за вересень 2024 на суму 2382,76 грн.;
- за жовтень 2024 на суму 3142,94 грн.;
- за листопад 2024 на суму 14861,45 грн., всього на загальну суму 319734,88 грн.
На рахунках міститься зазначення типів приладів комерційного обліку та їх заводських номерів, вказана опалювальна площа споживача та загальна площа будівлі, зазначена адреса надання послуги; зазначені покази приладів обліку, різниця та обсяг в Гкал (м3). У рахунках, починаючи з липня 2022 вказаний прилад вузла розподільного обліку: Ultraheat 2WR5, заводський № 651246921, покази 597227.00, які залишаються незмінними.
Вказані рахунки надіслано позивачем відповідачу за допомогою системи М.Е.DOC, на рахунках міститься штамп щодо доставки рахунків контрагенту (відповідачу).
Початок та закінчення опалювальних періодів 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 років підтверджується відповідними рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради, які розміщені в мережі Інтернет.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що Концерн "МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" є юридичною особою, метою діяльності якої є здійснення виробничо-технічної діяльності з постачання теплової енергії споживачам; 01.12.2006 між сторонами було укладено договір № 200311; 02.10.2021 на офіційному вебсайті позивача опубліковано Типовий індивідуальний договір; нежитлове приміщення відповідача знаходиться в житловому будинку за адресою просп. Соборний, 190.
Предметом дослідження у даній справі є перевірка доводів апелянта щодо наявності / відсутності правових підстав для стягнення з Відповідача вартості наданих Позивачем послуг постачання теплової енергії.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч. 1 ст. 630 ЦК України).
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
01.05.2021 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» від 03.12.2020 № 1060-ІХ. Цим Законом внесено низку змін до Законів України, що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі і до Закону України “Про житлово-комунальні послуги», зокрема до ч.2 ст.12, ч. 5 ст. 13, ст. 14, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону.
Згідно ч.2 ст.12 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», з урахуванням внесених змін, визначено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до абз. 1-3 ч.5 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Статтею 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» врегульовано особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку.
Згідно з абз. 1 ч. 7 цієї статті Закону до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Частиною 7 статті 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 01.05.2021) послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до абз. 1. 3 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 01.05.2021) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
На підставі наведеного, доводи скаржника в частині: «… Заборгованість, на яку посилається Позивач, нібито виникла на підставі укладеного або акцептованого індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії № 72208321 від 01.11.2021 року за період з 01.11.2021 року по 30.11.2024 року.
Разом з тим, між КОНЦЕРНОМ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СМАРАГД» (Відповідач) було укладено діючий договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 200311 від 01.12.2006 року. Зазначений договір був укладений з метою постачання теплової енергії на об'єкт, розташований за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 190.
Станом на 06.05.2025 року зазначений договір не був ані припинений, ані розірваний у встановленому законодавством порядку, у зв'язку з чим вважається чинним. Відтак, зобов'язання сторін у межах цього договору зберігають свою юридичну силу. …» відхиляються колегією суддів як безпідставні.
Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії. Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови КМУ № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01 жовтня 2021. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ №830 від 21.08.2019, викладено у новій редакції.
Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Пунктом 13 цих Правил передбачено, що надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги».
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Як свідчить з матеріалів справи, 02.10.2021 Концерн “Міські теплові мережі» оприлюднив на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.
Нежитлові приміщення Відповідача знаходиться у житловому будинку та є його невід'ємною частиною.
Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалювальне приміщення.
При цьому, оскільки Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, розміщений 02.10.2021 на сайті Концерну “МТМ» у відкритому доступі у мережі Інтернет за відповідними посиланнями, то з урахуванням ч. ч. 1, 3 ст. 75 ГПК України, колегія суддів визнає вищезазначені обставини загальновідомими та такими, що не підлягають доказуванню.
Зважаючи на відсутність документів на підтвердження відключення приміщень Відповідача у встановленому законодавством порядку від мережі опалення, належне йому приміщення є опалювальним.
Пунктами 8, 9 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 р., № 830 визначено, що постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.
Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.
Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за вказаною адресою пр. Соборний, буд. 190, м. Запоріжжя, в якому знаходяться належні на праві власності Відповідачу нежитлові приміщення, підтверджується відповідними рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Запорізької міської ради та відповідно до яких Позивачем було розпочато і закінчено опалювальні сезони в м. Запоріжжі.
З урахуванням вищенаведеного, враховуючи відсутність відповідного рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування Позивачем відповідно до вимог Закону України “Про житлово-комунальні послуги» на офіційному веб-сайті Концерну Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, з 01.11.2021 концерном “МТМ» та ТОВ "Смарагд" укладений Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 190.
При цьому, обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Житловий будинок по пр. Соборний, 190 в м. Запоріжжі обладнаний комерційним приладом обліку теплової енергії «Sonocal 2000», заводський номер 822103№131, відповідно, обсяг теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку.
Нежитлове приміщення відповідача оснащене розподільним приладом комерційного обліку теплової енергії, а саме теплолічильником «Ultraheat 2WR5» заводський №651246921.
Позивачем до матеріалів справи надані акт перевірки стану готовності вузла обліку теплової енергії від 13.01.2021 та акти зняття показників приладу обліку.
Відповідно до п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315 (далі Методика).
Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу ІІІ Методики.
Для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.
У разі, якщо одна будівля/будинок має два та більше вводи відповідної зовнішньої інженерної мережі, які оснащено вузлами комерційного обліку, то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюється за сумою всіх вузлів комерційного обліку відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку. За рішенням співвласникі будівлі/будинку розподіл може здійснюватися окремо для кожної її частини, що оснащена вузлом комерційного обліку відповідної комунальної послуги.
Розділом ІІ Методики передбачені базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг.
Базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є опалювана площа приміщень, зазначена у договорі про надання послуги з постачання теплової енергії.
Загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.
Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та (у випадку наявності таких приміщень у будинку/будівлі) сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Обсяг спожитої теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у будівлі/будинку складається з обсягів: спожитої теплової енергії на опалення приміщень, визначений за показаннями вузлів розподільного обліку або приладів-розподілювачів теплової енергії; спожитої теплової енергії на опалення приміщень, донарахований до мінімальної частки середнього питомого споживання згідно з розділом VI Методики №315; спожитої теплової енергії на опалення приміщень, не оснащених вузлами розподільного обліку теплової енергії.
До 01.01.2022 розподіл обсягу спожитої у будівлі послуги виконувався згідно п.6 розділу 1 Методики № 315.
Визначення загальних обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг виконувалось за формулою № 1.
Після визначення загального обсягу спожитої у будівлі теплової енергії її розподіл здійснюється відповідно до розділів II-VIII цієї Методики.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 № 358 внесено зміни до Методики № 315.
Відповідно з 01.01.2022 розподіл обсягу спожитої у будівлі послуги виконувався відповідно до п. 2. Розділу ІІ Методики № 315 зі змінами. Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, у відповідності до формули № 1.
Обсяг спожитої теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у будівлі/будинку складається з обсягів відповідно до формули № 2.
Згідно з п. 8 Методики № 315 у разі, якщо окреме приміщення будівлі/будинку, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна, має окремий інженерний ввід зовнішньої інженерної мережі або окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку, та оснащене вузлом обліку комунальної послуги, то показання такого вузла враховуються як показання вузла комерційного обліку при визначенні загального обсягу спожитої відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку та як показання вузла розподільного обліку при розподілі цього визначеного загального обсягу спожитої комунальної послуги відповідно до цієї Методики.
За приписами п. 3 ч. 2 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії / прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення / опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії / приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів. Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії / приладами - розподілювачами теплової енергії / вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті.
У п. 5 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Пунктом 6 Розділу III Методики визначено, що у будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється на опалення опалюваного приміщення, оснащеного вузлом розподільного обліку, визначається на підставі показань відповідного вузла розподільного обліку з врахуванням частки обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, що визначається пропорційно до загальних/опалювальних площ/об'ємів цих приміщень, та враховуючи вимоги розділів VI, VIII цієї Методики.
За умовами п. 1 Розділу VI Методики для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 40 С від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.
У кожному розрахунковому періоді протягом опалювального періоду перевіряється дотримання вимоги щодо мінімального споживання теплової енергії в опалюваних приміщеннях, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. При перевірці спожитий опалюваним приміщенням обсяг теплової енергії на опалення, визначений за показаннями приладу (приладів) розподільного обліку теплової енергії та віднесений до загальної/опалюваної площі/об'єму цього приміщення, порівнюється з мінімальною часткою середнього питомого споживання теплової енергії. У разі недотримання цієї вимоги опалюваному приміщенню донараховується обсяг теплової енергії за такими формулою 32 Методики.
Таким чином разі відсутності змін у показах розподільчого приладу обліку вбачається порушення споживачем вимог щодо мінімального споживаний теплової енергії у розрахунковому періоді і такому споживачу у відповідності до вимог Методики здійснюються донарахування обсягу спожитої теплової енергії.
Згідно з п. 9 Методики № 315 у разі, якщо окреме приміщення будівлі/будинку, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна, має окремий інженерний ввід зовнішньої інженерної мережі або окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку та не оснащене вузлом обліку комунальної послуги, то при наданні цьому приміщенню послуги з постачання теплової енергії, обсяг спожитої цим приміщенням теплової енергії визначається як різниця між фактичним обсягом спожитої у будівлі/будинку теплової енергії у розрахунковому періоді (розраховується відповідно до формули 11 цієї Методики) та показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії у будівлі/будинку. Визначений таким чином обсяг споживання теплової енергії не враховується до показань вузла комерційного обліку та не приймає участь в загальному розподілі комунальної послуги у будівлі/будинку. Якщо у будівлі/будинку є декілька зазначених приміщень, то така різниця розподіляється на ці приміщення пропорційно до їх загальних/опалювальних площ/об'ємів.
Розподіл теплової енергії у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень. Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулою № 13.
Пунктом 12 розд. 4 Методики передбачено: обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/ нежитлових приміщень. Відповідно до визначення наведеного в Методиці опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Згідно з Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Концерном “Міські теплові мережі» для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені Рішенням Виконавчого комітету Запорізької Міської Ради від 11.10.2021 № 374 (зі змінами).
Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо. Тобто двома ставками. Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.
Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/ годину). Тобто, споживач, сплачуючи за одиницю приєднаного теплового навантаження, сплачує всі витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової, крім енергоносіїв. Оскільки ці витрати виникають у підприємства протягом всього року, то і тариф розраховано для місячної оплати протягом року, рівними частинами в опалювальний та міжопалювальний періоди.
Відповідно до умов укладених договорів плата виконавцю складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування. Плата за абонентське обслуговування включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води. Концерном “Міські теплові мережі» абонентська плата розрахована відповідно до річних планових витрат на зазначені функції та не залежить від обсягів спожитих послуг. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця та не залежить від обсягів послуг.
За п.п 5, 11, 32, 34, 38 Типового індивідуального договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Пунктом 34 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 року № 830, визначено, що рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.
Щодо досліджуваної справи, то враховуючи користування Відповідачем належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, розташованими у будинку 190 по пр.Соборний у м.Запоріжжя, він споживав теплову енергію, що постачалася Позивачем до цього будинку у спірному періоді.
Крім того, надання Концерном “МТМ» товариству послуги з постачання теплової енергії у період з 01.11.2021 по 30.11.2024 на загальну суму 319734,84 грн. підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості, інформацією щодо нарахувань по будинку та приміщенню відповідача, які містяться в матеріалах справи.
Разом з тим, надання Концерном “МТМ» товариству послуги з постачання теплової енергії у спірний період не спростовано Відповідачем.
На виконання вказаних Правил, Позивачем були сформовані рахунки, які містять усі необхідні для здійснення перевірки нарахувань Концерном “МТМ» дані, зокрема, інформацію щодо приладу комерційного обліку, опалювальної площі будинку/будівлі, щодо спожитої будинком теплової енергії, а також містять назву платника - ТОВ"Смарагд", його адресу тощо. Отже, дані, що містяться у рахунках, дозволяють ідентифікувати особу, якій вони виставлені та на якій підставі.
Рахунки надавалися Відповідачу та були йому доставлені в електронній формі, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Колегія суддів звертає увагу, що вимоги щодо обов'язкової форми вручення рахунку законодавством не встановлені, а його ненадання не звільняє Відповідача від оплати наданих послуг, не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України. Тобто, навіть відсутність рахунків не звільняє Відповідача від обов'язку оплатити вартість наданих послуг.
Одночасно суд зауважує, що за умовами пп. 7, 9, 10 п. 40 договору Відповідач як споживач має право на перевірку кількості та якості послуги в установленому законодавством порядку, без додаткової плати отримувати від виконавця детальний розрахунок розподілу обсягу спожитої послуги між споживачами будинку, без додаткової плати отримувати інформацію про проведені виконавцем нарахування плати за послугу (з розподілом її за періодами та видами нарахувань).
Між тим, Відповідач не надав доказів звернення до Позивача з поданням уточнюючої інформації для здійснення перерахунку обсягу наданої послуги у спірному періоді, а також з приводу невірності нарахувань вартості наданих послуг, неотримання цих послуг.
Відтак, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: укладення сторонами Індивідуального договору від 01.11.2021, реальність отриманих Відповідачем за цим договором послуг, доведення наявними у справі документами їх обсягу та вартості, неоплату цих послуг Відповідачем та ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про наявність підстав для стягнення з ТОВ "Смарагд" заборгованості за поставлену теплову енергію у період з 01.11.2021 по 30.11.2024 у загальному розмірі 319734,84 грн.
З огляду на викладене, доводи скаржника в частині непідтвердження факту отримання послуг за документами позивача, а саме: «… Однак надані Позивачем розрахунки не містять жодних прямих доказів фактичного надання теплової енергії Відповідачу. Зазначені документи відображають виключно факт здійснення нарахувань, але не підтверджують сам факт споживання теплової енергії Відповідачем. У розрахунках відсутні дані, що можуть підтвердити зняття показань з приладів обліку, акти прийому-передачі послуг, первинні облікові документи або інші докази реального надання послуги.
Рішення Запорізької міської ради, на які посилається Позивач, є загальними нормативно-організаційними актами, що мають на меті забезпечення технічної можливості для початку та завершення опалювального сезону. Ці акти не містять конкретної інформації про виконання теплопостачання саме до об'єкта Відповідача. Таким чином, сам по собі факт прийняття таких рішень не є належним доказом фактичного постачання теплової енергії конкретному споживачу - Відповідачу.
Позивач також стверджує, що направляв розрахунки в електронній формі, у тому числі через електронні системи обліку. Однак в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт надсилання Відповідачу відповідної кореспонденції або її отримання. Надані документи лише свідчать про відправлення кореспонденції певній особі, яка можливо є Відповідачем, проте це не може бути розцінено як належний доказ передачі конкретних документів, пов'язаних з розрахунками за спожиті послуги.
Крім того, документи, додані до позову, не містять актів зняття показань з вузлів комерційного обліку теплової енергії. Це унеможливлює встановлення обсягів фактичного споживання теплової енергії та, відповідно, обґрунтованості заявленої до стягнення суми заборгованості. Таким чином, перевірити достовірність та правильність наданих Позивачем розрахунків - неможливо. …» відхиляються колегією суддів як такі, що зводяться до незгоди Відповідача з доказами, наданими Позивачем, та з оцінкою цих доказів судом. Водночас сама лише незгода з наданою судом оцінкою відповідного доказу не свідчить про те, що така оцінка була здійснена з порушенням стандарту доказування.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про відсутність споживання теплової енергії з огляду на незмінність показників індивідуального приладу обліку, а саме: «… Приміщення, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «СМАРАГД», обладнане окремим приладом комерційного обліку теплової енергії, наявність якого визнається безпосередньо самим Позивачем. Цей факт підтверджується відповідними документами та додатками, наданими Позивачем до матеріалів справи.
У наданих матеріалах зазначено, що прилад обліку фіксує стабільне значення показників, яке не змінюється протягом тривалого часу. Так, відповідно до поданих даних, останнє зафіксоване показання приладу становить 0597227, і цей показник залишається незмінним, що свідчить про відсутність споживання теплової енергії з моменту останньої реєстрації.
Згідно з частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України, у разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний здійснити оплату виключно за фактично надані послуги у розмірі, строки та в порядку, що визначені відповідним договором.
Враховуючи наведене, а також той факт, що показники комерційного обліку теплової енергії залишаються незмінними, можна дійти висновку, що Відповідач не споживає теплову енергію для обігріву відповідного приміщення. Таким чином, послуги з теплопостачання на адресу Відповідача не надаються.
У зв'язку з цим нарахування будь-якої заборгованості за ненадані послуги суперечить вимогам чинного законодавства України та необґрунтованим. Відтак, дії Позивача щодо пред'явлення вимог про стягнення заборгованості за відсутності факту споживання теплової енергії є незаконними та такими, що підлягають відхиленню. …» оскільки наявність окремого лічильника та фіксація ним стабільних показників не спростовує факту надання послуги з постачання теплової енергії до будинку та обов'язку Відповідача брати участь у розподілі спожитого будинком обсягу теплової енергії.
Відповідачем не доведено факту припинення надання послуги у встановленому порядку та не надано доказів відключення приміщення від системи теплопостачання або звернення за перерахунком.
Відтак, доводи скаржника є необґрунтованими та підлягають відхиленню.
Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний , у т.ч.: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (п. 1); оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5); дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об'єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг (п. 8).
З огляду на колективний характер споживання теплової енергії у багатоквартирному будинку, індивідуальне бажання власника нежитлового приміщення не може бути підставою для звільнення від сплати.
Верховний Суд у справі № 910/12510/17 зазначив, що навіть за відсутності індивідуального договору факт постачання тепла є достатньою підставою для виникнення обов'язку зі сплати.
Враховуючи встановлений судом факт отримання ТОВ "Смарагд" комунальних послуг від Концерну "МТМ", відсутність у справі саме договору з номером 72208321, не свідчить про відсутність обов'язку у Скаржника з оплати таких послуг. Разом з тим, докази такої оплати у справі відсутні.
З огляду на викладене, колегією суддів відхиляються доводи скаржника в частині: «… Крім того, слід наголосити, що Позивачем до матеріалів справи не було долучено вказаний індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії № 72208321 від 01.11.2021 року. Відсутні також будь-які належні та допустимі докази, що підтверджують факт укладення або акцептування цього договору саме Відповідачем. Умови зазначеного договору також не були досліджені під час судового розгляду, що унеможливлює об'єктивне встановлення обставин справи.
У зв'язку з викладеним, посилання суду на умови вищезазначеного індивідуального договору є передчасним та необґрунтованими, оскільки здійснено без наявності відповідних доказів, дослідження змісту договору та встановлення волевиявлення сторін щодо його укладення.
Окремо слід зазначити, що суд першої інстанції дійшов висновку про публічний характер договору, проте в матеріалах справи не міститься такі докази. Більше того, дата оприлюднення договору на офіційному вебсайті відрізняється від тієї, яка зазначена у договорі № 72208321, що також ставить під сумнів автентичність та належність цього документа як доказу у справі.
З огляду на викладене, вважаємо, що твердження Позивача щодо існування заборгованості на підставі недослідженого та ненаданого договору є безпідставними, а посилання суду на умови цього договору - необґрунтованими та такими, що підлягають перегляду в порядку апеляційного провадження…».
Підсумовуючи викладене, колегія суддів виснує, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність юридичної оцінки обставин справи, яка здійснена господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та грунтується на фактичних обставинах справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 08.04.2025 у справі №908/194/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарагд» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 5 755,22 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “СМАРАГД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.04.2025 у справі № 908/194/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.04.2025 у справі № 908/194/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору у сумі 5 755,22 грн. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “СМАРАГД»
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено 02.02.2026
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус