15.12.2025 року м.Дніпро Справа № 912/1855/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання: Абадей М.О.
представники сторін:
від скаржника: Денисенко В.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна логістична компанія "Патріот" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2024 року у справі №912/1855/24 (суддя Тимошевська В.В.)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна логістична компанія "Патріот", вул. Молодіжна, 53, смт. Власівка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 27552
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Світловодське кар'єроуправління", вул. Молодіжна, 53, селище Власівка, Олександрійський район, Кіровоградська область
про визнання недійсним правочину,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна логістична компанія "Патріот" (далі - ТОВ "ТЛГ "Патріот", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою з вимогами до Товариства з додатковою відповідальністю "Світловодське кар'єроуправління" (далі - ТДВ "Світловодське кар'єроуправління", відповідач) про визнання недійсним одностороннього правочину ТДВ "Світловодське кар'єроуправління" у вигляді заяви № 134 від 11.04.2024 року про зарахування зустрічних вимог.
В обґрунтування підстав позову позивач зазначав про невідповідність заяви законодавчо визначеним умовам для здійснення такого зарахування, а саме - невідповідність розміру зобов'язань розрахункам позивача згідно Актів звірки між сторонами, що свідчить про наявність між сторонами спору з приводу розміру таких зобов'язань.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2024 року у цій справі у задоволенні позову відмовлено повністю.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що обома сторонами визнається наявність зобов'язань за договорами, згідно яких позивач і відповідач є одночасно кредитором та боржником стосовно один одного. Розмір заборгованості за такими зобов'язаннями фіксується сторонами в актах звірки, які надані до справи та скріплені печатками підприємств.
При цьому, доводи позивача щодо наявності між сторонами спору з приводу сум зобов'язань, по яким проведено зарахування згідно заяви ТДВ "Світловодське кар'єроуправління" № 134 від 11.04.2024 року, не підтверджено матеріалами справи.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна логістична компанія "Патріот" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує наступне:
Судом першої інстанції проігноровано та не було відображено в оскаржуваному рішенні те, що відповідачем були підписані і інші акти звірок за пізніші періоди, а саме - за березень 2024 року і саме підписані акти за березень 2024 року фактично унеможливлюють право ТДВ "СКУ" у квітні 2024 року здійснити одностороннє зарахування на підставі підписаних актів станом на 01.02.2024 року.
Визначення відповідачем розміру зобов'язань станом на 01.02.2024 року для подальшого їх зарахування ТДВ "СКУ" в односторонньому порядку та подальше підтвердження наявності зобов'язань шляхом підписання актів звірки за період березень-квітень 2024 року суперечить одне одному, що, в свою чергу, також дає підстави позивачу вважати заяву №134 від 11.04.2024 року нікчемною, оскільки дії ТДВ "СКУ" щодо підписання актів звірки за період березень-квітень 2024 року вказують на те, що заява №134 не створила навіть для ТДВ "СКУ" будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з недійсністю.
Також апелянт звертає увагу на розбіжність сум заборгованості в актах звірки за березень 2024 року та в оскаржуванній заяві.
Скаржник вказує, що основні договори про постачання електроенергії було укладено між відповідачем та ТОВ "Полтаваенергозбут" та ТОВ "Полтаваобленерго". І саме за цими договорами ТОВ "ТЛК "Патріот" виступав поручителем на стороні відповідача на підставі договорів поруки.
На переконання скаржника, судом не враховано той факт, що оплата позивачем сум за поставлену електроенергію замість ТДВ "СКУ" не є по своїй суті виконанням основного зобов'язання між ТДВ "СКУ" та ТОВ "ТЛК "Патріот", оскільки за основними договорами кредиторами є ТОВ "Полтаваенергозбут" та ТОВ "Полтаваобленерго", а боржником є ТДВ "СКУ".
На думку позивача відповідачем здійснено одностороннє зарахування зустрічних вимог за вищевказаними договорами поруки (які є додатковими зобов'язаннями, а не основними зобов'язаннями між сторонами), а тому за своєю суттю ці зобов'язання не є однорідними відносно інших договорів, укладених між ТОВ "ТЛК "Патріот" та ТДВ "СКУ" та на підставі яких для сторін виникають основні зобов'язання.
Апелянт наголошує, що умови договорів №19-19 від 01.07.2019 року та №20 від 01.07.2019 року виключають можливість для самостійного одностороннього зарахування зустрічних вимог при наявності спору між сторонами.
Так, відповідно до умов договору №19-19, а саме п.7.6. договору, визначено, що якщо сторонами на стадії досудового врегулювання не вдається знайти взаємоприйняте рішення шляхом переговорів, спір вирішується у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2024 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Іванов О.Г., Парусніков Ю.Б.
У судовому засіданні 15.12.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно підписаних між сторонами актів звірки, копії яких долучено до справи позивачем і відповідачем, між сторонами наявні зобов'язання за договорами, за якими ТОВ "ТЛГ "Патріот" і ТДВ "Світловодське кар"єроуправління" виступають одночасно як кредитор, так і боржник стосовно один одного.
ТОВ "ТЛК "Патріот" отримано заяву ТДВ "Світловодське кар"єроуправління" № 134 від 11.04.2024 року про зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с. 26).
За змістом вказаної заяви ТДВ "Світловодське кар"єроуправління" повідомило ТОВ "ТЛГ "Патріот" про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами.
Зазначено, що станом на 01.02.2024 року ТДВ "Світловодське кар"єроуправління" є кредитором, а ТОВ "ТЛГ "Патріот" є боржником при виконання грошового зобов'язання за договорами:
а) договір №19-19 від 01.07.2019 року в сумі 54 886 082,34 грн;
б) договір №21-20 від 01.07.2019 року в сумі 114 730,53 грн;
в) договір №17-19 від 01.06.2019 року в сумі 2 058 544,81 грн.
Разом з цим, ТДВ "Світловодське кар"єроуправління" є кредитором при виконанні грошового зобов'язання за договорами:
а) договір №20 від 01.07.2019 року в сумі 43 846 928,16 грн;
б) договір №31/23 від 26.10.2023 року в сумі 560 496,80 грн;
в) договір №3-1/24 від 02.01.2024 року в сумі 95 844,00 грн;
г) договір №4-1/24 від 02.01.2024 року в сумі 155 262,00 грн;
д) договір №0338-1 від 16.08.2022 року в сумі 154 000,00 грн;
е) договір №0338-1-22 від 11.08.2022 року в сумі 300 000,00 грн;
є) договір №0338-2-22 від 15.08.2022 року в сумі 100 000,00 грн;
ж) договір №0338-3-22 від 22.08.2022 року в сумі 250 000,00 грн;
з) договір №0338-4-22 від 23.08.2022 року в сумі 250 000,00 грн.
Після зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язання ТДВ "Світловодське кар"єроуправління" за наступними договорами вважаються виконаними в повному обсязі:
а) договір № 20 від 01.07.2019 року в сумі 43 846 928,16 грн;
б) договір № 31/23 від 26.10.2023 року в сумі 560 496,80 грн;
в) договір № 3-1/24 від 02.01.2024 року в сумі 95 844,00 грн;
г) договір № 4-1/24 від 02.01.2024 року в сумі 155 262.00 грн:
д) договір № 0338-1 від 16.08.2022 року в сумі 154 000,00 грн;
е) договір № 0338-1-22 від 11.08.2022 року в сумі 300 000,00 грн;
с) договір № 0338-2-22 від 15.08.2022 року в сумі 100 000,00 грн;
ж) договір № 0338-3-22 від 22.08.2022 року в сумі 250 000,0 грн;
з) договір № 0338-4-22 від 23.08.2022 року в сумі 250 000,00 грн.
Зобов'язання ТОВ "ТЛК "Патріот" за договором № 21-20 від 01.07.2019 року в сумі 114 730,53 грн виконані в повному обсязі.
Зобов'язання ТОВ "ТЛК "Патріот" за договором № 19-19 від 01.07.2019 року припиняються в сумі 45 712 530,96 грн із залишком заборгованості в сумі 9 173 551,38 грн.
Зобов'язання ТОВ "ТЛК "Патріот" за договором № 17-19 від 01.06.2019 року в сумі 2 058 544,81 грн залишаються незмінними.
Таким чином, після проведення зарахування зустрічних однорідних вимог:
1. Грошові зобов'язання ТДВ "Світловодське кар'єроуправління" перед ТОВ "ТЛК "Патріот" відсутні.
2. Грошові зобов'язання ТОВ "ТЛК "Патріот" перед ТДВ "Світловодське кар'єроуправління" залишаються:
а) За договором № 19-19 від 01.07.2019 року припиняються в сумі 45 712 530,96 гри із залишком заборгованості в сумі 9 173 551,38 грн.
б) За договором № 17-19 від 01.06.2019 року із залишком заборгованості в сумі 2 058 544,81 грн залишаються незмінними.
Загальна заборгованість ТОВ "ТЛК "Патріот" перед ТДВ "Світловодське кар'єроуправління" за існуючими зобов'язаннями становить: 11 232 096,19 грн.
24.04.2024 року ТОВ "ТЛК "Патріот" направив ТДВ "Світловодське кар'єроуправління" письмову відмову в задоволенні заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, вказавши на те, що між сторонами не було погоджено сальдо кінцеве та з надуманих причин зі сторони ТДВ "Світловодське кар'єроуправління" знижено обсяги виконаних зобов'язань.
Позивач зазначав, що між сторонами не узгоджені зобов'язання, що по своїй суті в силу положень ч. 3 ст. 203 ГК України і ст. 601 ЦК України не можуть створювати умови для зарахування вимог в односторонньому порядку. З цього виходить, що між сторонами є спір щодо основних розмірів невиконаних грошових зобов'язань за укладеними між сторонами договорами.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати недійсним односторонній правочин ТДВ "Світловодське кар'єроуправління" у вигляді заяви № 134 від 11.04.2024 року про зарахування зустрічних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч.1 ст. 12 ЦК України).
Для приватного права апріорі притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема, в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 06.07.2022 року у справі №303/2983/19, 03.06.2024 року у справі № 712/3590/22).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.ч.1,2 ст.202 ЦК України).
До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном; заява про здійснення зарахування. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. (див. постанову Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 761/33621/18).
Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини поділяються на:
суто односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особою. До них, зокрема, належить відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини;
такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 24.11.2021 року у справі №357/15284/18, від 03.06.2024 року у справі № 712/3590/22).
Відповідно до положень ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Як виснував Верховний Суд у постанові від 08.09.2021 року у справі № 761/33621/18, потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування. Адже сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно, не припиняє зобов'язання. Необхідним і достатнім є наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін. Заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім. Наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов'язань повністю або частково. Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог можливе на будь-якій стадії розвитку відносин сторін, у тому числі й на стадії виконання судового рішення.
У постанові Верховного Суду від 02.04.2019 року у справі № 918/539/18 вказано, що: "спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством; за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку".
У постанові Верховного Суду від 29.12.2021 року у справі № 826/17678/15 зазначено, що:
"15. При тлумаченні наведених норм слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов'язаннях, де кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов'язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов'язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов'язань можуть бути різними.
16. Із цього приводу Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в низці судових рішень дотримуються послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема, вони мають: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (постанова від 31.01.2020 року у справі № 1340/3649/18; постанова від 16.04.2019 року у справі № 911/483/18; постанова від 21.11.2018 року у справі № 755/9929/15-ц)".
У постанові Верховного Суду від 22.01.2021 року у справі № 910/11116/19 вказано наступне: "- безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором;
- за дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним;
- заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог;
- наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника;
- наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення".
Матеріали справи свідчать, що обома сторонами визнається наявність зобов'язань за договорами, згідно яких позивач і відповідач є одночасно кредитором та боржником стосовно один одного. Розмір заборгованості за такими зобов'язаннями фіксується сторонами в Актах звірки, які надано до справи.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, заява ТДВ "Світловодське кар"єроуправління" № 134 від 11.04.2024 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, яка надіслана ТОВ "ТЛК "Патріот", за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі.
За змістом вказаної заяви ТДВ "Світловодське кар"єроуправління" проводить зарахування вимог за чітко визначеними договорами,
Як зазначено вище, розмір зобов'язань по таким договорам зазначається в актах звірки, які підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств.
При цьому, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Як правило, акти звірок розрахунків підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Вказаний висновок відповідає висновкам Верховного Суду у справах № 905/1198/17, № 905/3062/17, № 916/1727/17.
Досліджуючи акти звірки станом на 31.01.2024 року, суд першої інстанції вірно встановив повну відповідність розміру зобов'язань згідно вказаних актів і заяви про зарахування за наступними договорами:
- договір № 19-19 від 01.07.2019 року в сумі 54 886 082,34 грн (а.с. 124 на звороті);
- договір № 21-20 від 01.07.2019 року в сумі 114 730,53 грн (а.с. 125 на звороті);
- договір № 17-19 від 01.06.2019 року в сумі 2 058 544,81 грн (а.с. 126);
- договір № 31/23 від 26.10.2023 року в сумі 560 496,80 грн (а.с. 127):
- договір №3-1/24 від 02.01.2024 року в сумі 95 844,00 гри (а.с. 133 на звороті);
- договір № 4-1/24 від 02.01.2024 року в сумі 155 262,00 грн (а.с. 41, 124, 134);
- договір № 0338-1 від 16.09.2022 року в сумі 154 000,00 грн (а.с. 127 на звороті);
- договір № 0338-1-22 від 11.08.2022 року в сумі 300 000,00 грн (а.с. 128);
- договір № 0338-2-22 від 15.08.2022 року в сумі 100 000,00 грн (а.с. 128 на звороті);
- договір № 0338-3-22 від 22.08.2022 року в сумі 250 000,00 грн (а.с. 129):
- договір № 0338-4-22 від 23.08.2022 року в сумі 250 000,00 грн (а.с. 129 на звороті).
Акти звірки по вказаним договорам підписані між сторонами без будь-яких зауважень щодо зазначених в них сум заборгованості станом на 31.01.2024 року.
Із вказанихх у заяві про зарахування договорів єдина розбіжність присутня за договором № 20 від 01.07.2019 року.
Так, згідно акта звірки станом на 31.01.2024 ТДВ "Світловодське кар"єроуправління" фіксує наявність заборгованості перед ТОВ "ТЛК "Патріот" за договором № 20 від 01.07.2019 року в розмірі 43 846 928,16 грн, тоді як ТОВ "ТЛК "Патріот" вказує суму 44 339 428,16 грн. В заяві про зарахування по вказаному договору зазначено суму 43 846 928,16 грн.
Оскільки зарахування по вказаному договору проведено на суму 43 846 928,16 грн, яка є меншою за суму, вказану в акті, відповідно така сума є узгодженою з ТОВ "ТЛК "Патріот".
Враховуючи наведене вище, вимоги, які зарахував відповідач за заявою про зарахування, були зустрічними, оскільки кредитор за одним зобов'язанням був боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням був кредитором за другим. Ці вимоги були однорідними.
Підписання актів за березень 2024 року жодним чином не впливає на встановлені вище обставини, а відтак доводи скаржника з цього питання не приймаються судом до уваги.
Щодо посилання скаржника на неоднорідність вимог у зв'язку з тим, що позивач є поручителем, а не основним боржником, колегія суддів зазначає наступне.
Із матеріалів справи вбчається, що ТОВ "ТЛК "Патріот" виступило поручителем ТДВ "Світловодське кар'єроуправління" за договорами поруки у зобов'язаннях з ТОВ "Потлаваенергозбут" (а.с. 159-161).
Оскільки на дату подання заяви про зарахування, ТОВ "ТЛК "Патріот" виконано зобов'язання ТДВ "Світловодське кар"єроуправління" перед ТОВ "Потлаваенергозбут", що підтверджується платіжними інструкціями, листами ТОВ "Потлаваенергозбут" та визнається сторонами у справі (а.с. 162-167), відповідно, ТОВ "ТЛК "Патріот" набуло прав кредитора в порядку п. 3 ч. 1 ст. 512, ч. 2 ст. 556 ЦК України,
Таким чином, доводи скаржника є безпідставними та відхиляються судом.
Посилання скаржника на зміст умов договору щодо виключення можливості для самостійного одностороннього зарахування зустрічних вимог при наявності спору між сторонами також не знайшли свого підтвердження. Такі посилання викликані виключно невірним тлумаченням позивачем умов договору.
З урахуванням фактичних обставин справи, підтверджених відповідними доказами, з огляду на норми законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У цій справі, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення. Тому колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги, рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2024 року у справі №912/1855/24 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Постанова складена в повному обсязі 02.02.2026 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков