10.11.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2816/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання: Абадей М.О.
представники сторін:
від позивача: Кобеляцький Д.М.;
від відповідача: Кононенко М.Г.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГОЛІВУД" на додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2025 року у справі №904/2816/24 (суддя Золотарьова Я.С.)
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АСТРА-32", м. Нікополь, Дніпропетровська обл.
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГОЛІВУД", м.Нікополь, Дніпропетровська обл.
про стягнення заборгованості,-
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГОЛІВУД", м. Нікополь, Дніпропетровська обл.
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АСТРА-32", м.Нікополь, Дніпропетровська обл.
про визнання протиправним та скасування рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АСТРА-32", проведених 13.11.2018 та оформлених протоколом № 4,-
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АСТРА-32" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГОЛІВУД" про стягнення заборгованості по внескам на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 118 427,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГОЛІВУД" звернулось до суду з зустрічною позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АСТРА-32", в якій просило суд рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АСТРА-32", проведених 13.11.2018 року та оформлених протоколом № 4, в частині затвердження розміру членських внесків на управління будинком та прибудинковою територією визнати протиправним та скасувати його, а також стягнути судові витрати.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2024 року у цій справі первісний позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГОЛІВУД" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АСТРА-32" основний борг у розмірі 44 664,05 грн та судовий збір у розмірі 1 141,99 грн; в іншій частині первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АСТРА-32", проведених 13.11.2018 року та оформлених протоколом № 4, в частині затвердження розміру членських внесків на управління будинком та прибудинковою територією.
Представник позивача за первісним позовом 30.12.2024 року подав заяву, в якій просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2025 року заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АСТРА-32" про розподіл судових витрат задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГОЛІВУД" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АСТРА-32" витрати на правничу допомогу у розмірі 7 542,86 грн; в іншій частині заяви відмовлено.
Додаткове рішення мотивовано наявністю підстав для стягнення судових витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу, обґрунтованістю та співмірністю заявлених до стягнення сум.
Не погодившись з додатковим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Просить скасувати додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2025 року в справі № 904/2816/24 повністю і ухвалити нове рішення, яким стягнути з Об'єдання співвласників багатоквартирного будинку "АСТРА-32" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГОЛІВУД" витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 2 754,96 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що:
- позивач за первісним позовом не надав суду першої інстанції доказів виконання договору № 01/05/24 про наданя правової (правничої) допомоги від 01.05.2024 року в частині оплати Адвокатському бюро "Кобеляцький та партнери" гонорару та додаткових витрат, передбачених цим договором у безготівковому порядку на рахунок Адвокатського бюро, а також не надав суду першої інстанції рахунок, на підставі якого має бути здійснена оплата (п.3.3 розділу 3 договору № 01/05/24);
- із довідок Адвокатського бюро "Кобеляцький та партнери" від 19.06.2024 року та 27.12.2024 року неможливо встановити, коли саме була отримана винагорода і від якої саме особи отримана винагорода, а також якій особі надані ці довідки;
- оскільки відповідно до законодавства України доказами здійснення платежів є касові ордери або платіжні інструкції, то обставини витрат позивача за первісним позовом на правничу допомогу не можуть бути доведені довідкою від 27.12.2024 року як недопустимим доказом.
На думку скаржника з урахуванням обставин задоволення вимог за зустрічним позовом та понесеними витратами позивача за зустрічним позовом, останньому належить відшкодувати витрати у сумі 2 754, 96 грн.
Позивач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу зазначив доводи на її спростування.
Зазначає, що АБ "Кобеляцький та партнери" в повній мірі виконало взятий на себе обов'язок, передбачений умовами договору про надання правової допомоги № 01/05/24 від 01.05.2024 року.
Після того, як судом було винесено рішення від 24.12.2024 року по справі №904/2816/24, між АБ "Кобеляцький та партнери" та ОСББ "АСТРА-32" було підписано остаточний акт про надання правової допомоги від 27.12.2024 року, в якому вказано, що Адвокатське бюро надало, а ОСББ "АСТРА-32" прийняло послуги у загальному розмірі 20 000,00 грн. за супроводження справи №904/2816/24.
На підтвердження отриманих коштів від клієнта, АБ "Кобеляцький та партнери" надало довідку про отримання коштів у зазначеному розмірі, що не заборонено ані законом, ані умовами договору, укладеного сторонами.
Також позивач за первісним позовом не вбачає підстав для задоволення вимоги відповідача за первісним позовом про стягнення витрат, оскільки вказані витрати не стосуються питання надання правничої допомоги.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.02.2025 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Іванов О.Г., Парусніков Ю.Б.
У судовому засіданні 10.11.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій та другій статті 126 цього ж Кодексу визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами третьою п'ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту першого частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову па (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
Згідно із частиною п'ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У разі недотримання вимог частин четвертої та шостої статті 126 ГПК України щодо співмірності, господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Застосовуючи цю норму, Верховний Суд неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15; від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Принцип у частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Колегія суддів виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частини четверта-шоста, сьома та дев'ята статті 129 ГПК України також визначають випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Як зазначалося вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою- сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись вказаними нормами права відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 року у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 року у справі № 904/3583/19.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити й оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру й обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому, згідно із статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 року у справі № 927/153/22).
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21).
Крім того, у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі №910/20852/20, у додаткових постановах Верховного Суду від 29.02.2024 року у справі № 917/272/23, від 05.03.2024 року у справі № 916/2266/22, від 17.04.2024 року у справі № 910/19865/21 зазначено, що Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Колегією суддів у даній справі встановлено, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.11.2025 року у справі № 904/2816/24 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2024 року у справі №904/2816/24 скасовано.
Ухвалено нове рішення.
Позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АСТРА-32" задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГОЛІВУД" (53224, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 32А; ідентифікаційний код 24998463) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АСТРА-32" (53224, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 32А; ідентифікаційний код 38167791) заборгованість в розмірі 118 427,40 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
В задоволені зустрічного позову відмовлено.
Отже, остаточне рішення суду ухвалено на користь позивача за первісним позовом.
Встановлено, що при вирішенні спору доведено протиправну поведінку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГОЛІВУД", невиконання ним зобов'язань перед позивачем за первісним позовом щодо оплати внесків на утримання будинку.
Отже, саме поведінка відповідача стала причиною того, що позивач за первісним позовом змушений був звернутися до суду з позовом, а задля цього звернувся за правничою допомогою до адвоката.
Згідно матеріалів даної справи між Адвокатським бюро “Кобеляцький та партнери» (адвокатське бюро) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “АСТРА-32» (клієнт) було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 01/05/24 від 01.05.2024 року.
Відповідно до пункту 1.1 договору клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надати правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт - прийняти і оплатити такі послуги та витрати, необхідні для використання його доручень, на умовах, у порядку та строки, передбачені цим договором.
Згідно пункту 3.1 договору розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвокатського бюро за представництво в суді та іншу правничу допомогу, що визначена п. 1.2 договору, адвокатському бюро оплачує клієнт у розмірі 20 000,00 грн.
Пунктом 3.5 договору передбачено, що за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін.
Між сторонами підписано акт про надання правової допомоги від 27.12.2024 року, в якому зазначено, що адвокатським бюро були надані клієнту, а клієнтом отримані такі послуги: підготовка позовної заяви, аналіз судової практики, участь у судових засіданнях - 20 000,00 грн.
Клієнтом оплачені надані послуги на загальну суму 20 000,00 грн, що підтверджується довідкою від 27.12.2024 року про оплату.
Необхідно зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.07.2020 року у справі № 750/8758/18 провадження № 61-15483св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 року у справі № 727/4597/19 (провадження № К/9901/32645/19).
З урахуванням зазначеного, є необґрунтованим посилання скаржника на те, що надана позивачем за первісним позовом довідка не є підтвердженням здійснення оплати послуг адвоката.
При цьому, не здійснення позивачем за первісним позовом оплати послуг за надану правничу допомогу на розрахунковий рахунок адвокатського бюро, не спростовує факту отримання позивачем за первісним позовом послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги № 01/05/24 від 01.05.2024 року.
Щодо розміру стягнутих на користь первісного позивача витрат - вказана сума ним не оспорюється. А скаржником не доведено відсутність підстав для відмови в задоволенні заяви ОСББ.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції дослідив надані до заяви відповідні докази, вважає суму витрат співмірною зі складністю справи, такою, що відповідає критеріям реальності, розумності розміру витрат.
До необхідності витрат ОСББ "АСТРА-32" на правничу допомогу у даній справі призвела недобросовісна поведінка відповідача за первісним позовом щодо неналежного виконання ним зобов'язання по сплаті обов'язкових платежів на утримання будинку.
Щодо вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГОЛІВУД" про стягнення з ОСББ "АСТРА-32" витрат, понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів звертає увагу, що такі вимоги не заявлялись зустрічним позивачем у суді першої інстанції, не були предметом розгляду і наразі справу вирішено не на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГОЛІВУД".
Отже, апеляційна скарга не спростовує висновки оскаржуваного додаткового рішення та не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене, додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2025 року у справі №904/2816/24 слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГОЛІВУД" на додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2025 року у справі №904/2816/24 залишити без задоволення.
Додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2025 року у справі №904/2816/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Постанова складена в повному обсязі 02.02.2026 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков