02 лютого 2026 року м. Харків Справа № 922/2850/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Гетьман Р.А., суддя Істоміна О.А.,
за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,
представники сторін не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.2491Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.10.2025 (суддя Пономаренко Т.О., повний текст складено 03.11.2025) у справі №922/2850/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн Пак", м.Жидачів Львівської області,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс", м.Харків,
про стягнення заборгованості
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Модерн Пак" (далі - ТОВ "Модерн Пак"), звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" (далі - ТОВ "Імекс Макс"), в якій просить суд стягнути з ТОВ "Імекс Макс" 352 861,95 грн. заборгованості, з яких борг у розмірі 271 761,97 грн., пеня в розмірі 34 132,99 грн., 36% річних у розмірі 36 958,62 грн., інфляційні в розмірі 10 008,37 грн., а також просить судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №24-42831345/ПМ від 25.07.2024 у частині здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати товару.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.10.2025 у справі №922/2850/25 задоволено позов ТОВ "Модерн Пак" до ТОВ "Імекс Макс" про стягнення заборгованості.
В основу рішення покладено наступні висновки суду. Позивач у повному обсязі та належним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання, передавши відповідачу у власність товар згідно з видатковою накладною №22024 від 22.02.2025 та товарно-транспортною накладною №Р22024 від 22.02.2025 на суму 159 935,16 грн. та згідно з видатковою накладною №40350 від 04.03.2025 та товарно-транспортною накладною №Р40350 від 04.03.2025 на суму 111 826,81 грн. (загальна вартість поставленого товару складає 271 761,97 грн.). Оскільки відповідачем не надано доказів, які б спростовували наявність перед позивачем заборгованості з оплати товару в сумі 271 761,97 грн., позивачем обґрунтовано пред'явлено позов про стягнення суми боргу з відповідача. Перевіривши додані до позовної заяви розрахунки пені, 36% річних та інфляційних, Господарський суд Харківської області виснував, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично правильно.
Не погодившись із означеним рішенням, ТОВ "Імекс Макс" 24.11.2025 через підсистему «Електронний суд» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 22.10.2025 у справі №922/2850/25 у повному обсязі та прийняти нове судове рішення у справі №922/2850/25, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає наступне. Суд першої інстанції не звернув уваги та не врахував ставлення під сумнів ТОВ "Імекс Макс" договору поставки №24-42831345/ПМ від 25.07.2024, не дослідив належним чином подані позивачем документи, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні та, ігноруючи відмінність підписів на цих документах, не витребував пояснень чи не зазначив про невідповідність чи недопустимість доказів, або ж не зазначив про доцільність проведення експертизи. Господарським судом Харківської області не було досліджено, чи був підписаний договір уповноваженою особою ТОВ "Імекс Макс", обставини укладення договору, чи відповідає договір вимогам законодавства. Формальна оцінка документа без аналізу обставин не може бути підставою для задоволення позову.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2025 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху з метою усунення скаржником допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.
Через підсистему «Електронний суд» 15.12.2025 від ТОВ "Імекс Макс" отримано заяву (вх.14395) на виконання вимог ухвали суду від 01.12.2025.
У зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Істоміної О.А., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 17.12.2025, згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Попков Д.О., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2025, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 22.10.2025 у справі №922/2850/25; встановлено строк по 01.01.2026 (включно) для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та/або клопотань, що пов'язані з розглядом апеляційної скарги; призначено розгляд означеної апеляційної скарги на 06.01.2026 об 11:15год.
Через підсистему «Електронний суд» 31.12.2025 від ТОВ "Модерн Пак" отримано відзив на апеляційну скаргу (вх.15052, вх.15053; у межах встановленого судом строку), згідно з прохальною частиною якого заявник просить залишити рішення Господарського суду Харківської області від 22.10.2025 у справі №922/2850/25 без змін, апеляційну скаргу ТОВ "Імекс Макс" - залишити без задоволення.
Заперечуючи проти доводів та вимог апеляційної скарги, позивач зазначає наступне. Апеляційна скарга ґрунтується виключно на припущеннях, дублює доводи, надані відповідачем у суді першої інстанції, які було всебічно та повно досліджено судом. На момент ухвалення рішення Господарським судом Харківської області відповідачем не було надано доказів, що підтверджували сумніви в реальності договору та поставлених на ньому підпису уповноваженої особи та печатки ТОВ "Імекс Макс".
У зв'язку із перебуванням у відпустках суддів-членів колегії Попкова Д.О. та Плахова О.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 02.01.2026, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Гетьман Р.А., суддя Істоміна О.А.
Від ТОВ "Імекс Макс" через підсистему «Електронний суд» 06.01.2026 отримано заяву (вх.154), згідно з прохальною частиною якої заявник просить відкласти не менше ніж на 30 днів апеляційний розгляд у справі №922/2850/25 з метою вивчення матеріалів справи новим директором ТОВ "Імекс Макс" Ющенко В.М., укладення договору з адвокатом для отримання товариством правничої допомоги в апеляційному розгляді цієї справи, для забезпечення апеляційним судом для відповідача права на справедливий суд, доступу до правосуддя та участі адвоката ТОВ "Імекс Макс" у судовому засіданні в апеляційному суді, надання товариству цим адвокатом кваліфікованої професійної правничої допомоги.
Сторони явку повноважних представників у судове засідання 06.01.2026 не забезпечили.
ТОВ "Модерн Пак" про наявність поважних причин неявки суд завчасно не повідомило. Належне повідомлення позивача про дату, час та місце судового засідання підтверджене матеріалами справи.
З метою дотримання принципу змагальності та забезпечення прав сторін, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.01.2026 задоволено частково заяву ТОВ "Імекс Макс" про відкладення розгляду справи, розгляд справи №922/2850/25 відкладено на 02.02.2026 о 12:00год.
Сторони явку повноважних представників у судове засідання Східного апеляційного господарського суду 02.02.2026 не забезпечили.
Від ТОВ "Модерн Пак" через підсистему «Електронний суд» 30.01.2026 отримано заяву (вх.1298) про проведення судового засідання без участі позивача. При цьому заявник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
ТОВ "Імекс Макс" про наявність поважних причин неявки суд завчасно не повідомило. Належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання підтверджене матеріалами справи.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
25.07.2024 між ТОВ "Модерн Пак" (постачальник) та ТОВ "Імекс Макс" (покупець) укладено договір поставки №24-42831345/ПМ (далі - договір), за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язується відповідно до умов цього договору та видаткової накладної передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити пакувальні матеріали (далі - товар) в асортименті, кількості і у терміни, обговорені сторонами.
Найменування, загальна кількість товару, асортимент, одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами в бухгалтерських документах постачальника: рахунках-фактурах, видаткових накладних, які після підписання сторонами мають юридичну силу специфікації в розумінні ст.266 Господарського кодексу України, та є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).
Відповідно до п.1.3 договору технічні характеристики товарів погоджуються сторонами в специфікаціях та/або додатках, які є невід'ємними частинами даного договору.
Згідно з п.1.4 договору загальна сума договору складає сукупну вартість товару, визначену у видаткових накладних за період дії цього договору.
Порядок розрахунків погоджений сторонами в розділі 3 договору.
Так, за умовами п.3.1 договору оплата товару здійснюється покупцем за кожну поставлену партію протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту передачі (поставки) постачальником такої партії товару покупцю на підставі виставленого постачальником рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Під партією товару сторони розуміють товар, вказаний у кожній окремій видатковій накладній.
Згідно з п.3.2 договору у випадку, якщо перевезення здійснюється чи організовується постачальником відповідно до замовлення покупця, вартість перевезення включається до ціни товару або виплачується покупцем постачальникові додатково на підставі окремих рахунків постачальника, що визначається погодженням між сторонами.
Відповідно до п.3.3 договору у випадках несплати покупцем вартості поставленого товару відповідно до умов цього договору постачальник має право припинити подальшу поставку товару до повного розрахунку. При цьому покупець зобов'язується сплатити вартість поставленого товару або на вимогу постачальника повернути несплачений товар. Витрати на транспортування товару відшкодовуються в порядку, визначеному сторонами.
Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що поставка товару за цим договором здійснюється на умовах: СРТ (складські приміщення, торгові площі покупця, та/або інші місця, вказані в замовленні), відповідно до ІНКОТЕРМС Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати у редакції 2010 протягом 20 календарних днів з моменту узгодження замовлення.
Покупець подає постачальнику замовлення із зазначенням обсягу поставки товару, дати поставки, місця поставки, інших умов. Замовлення може містити умови щодо організації чи здійснення перевезення товару постачальником, зокрема, пункти завантаження та розвантаження товару, вид транспорту, інші умови перевезення. Підтвердження замовлення може відбуватись усно, за допомогою електронної пошти чи факсимільного зв'язку, або іншим зручним для сторін способом. Погоджені замовлення не підлягають обов'язковому зберіганню сторонами (п.4.2 договору).
Відповідно до п.4.3 договору постачальник підписує замовлення або висловлює зауваження протягом 1 календарного дня з дня його отримання. Постачальник зобов'язується поставити товар покупцеві відповідно до умов, визначених цим договором та замовленням. Постачальник зобов'язується організувати чи здійснити перевезення товару, якщо це передбачено замовленням до договору.
Згідно з п.4.4 договору вантажовідправником та/чи вантажоодержувачем товару від імені постачальника та/чи покупця можуть виступати треті особи.
За умовами п.4.5 договору передача товару покупцеві оформляється шляхом підписання видаткової накладної. Моментом передачі (поставки) товару вважається момент підписання видаткової накладної в місці поставки.
Пунктом 4.6 договору сторони погодили, що право власності на товар, а також всі ризики пошкодження та/чи втрати товару переходять від постачальника до покупця в момент передачі (поставки) товару.
Відповідальність сторін погоджена в розділі 5 договору.
Згідно з п.5.2 договору у разі прострочення покупцем строків оплати товару покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. У разі прострочення платежу більше десяти календарних днів, покупець сплачує 36% річних від простроченої суми за кожен день прострочення.
Відповідно до п.8.1 договору останній набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2024, а по грошових зобов'язаннях - до їх повного виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання зобов'язань за цим договором та відповідальності за його порушення.
Якщо жодна зі сторін до закінчення строку дії договору не відмовилася від подальшої співпраці на умовах, визначених цим договором, дія договору продовжується на кожен наступний календарний рік та на тих самих умовах (п.8.4 договору).
ТОВ "Модерн Пак" поставило на користь ТОВ "Імекс Макс" товар на загальну суму 271761,97 грн., а саме:
за видатковою накладною №22024 від 22.02.2025 та товарно-транспортною накладною №Р22024 від 22.02.2025 на суму 159 935,16 грн. (з ПДВ);
за видатковою накладною №40350 від 04.03.2025 та товарно-транспортною накладною №Р40350 від 04.03.2025 на суму 111 826,81 грн. (з ПДВ).
Означені видаткові накладні та товарно-транспортні накладні містять підписи з боку позивача та відповідача і завірені відбитками печаток обох підприємств.
За твердженнями позивача, вартість отриманого товару відповідачем не сплачена.
Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №3-2-40 від 05.06.2025 щодо сплати заборгованості за отриманий товар на суму 271 761,97 грн.
Означена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Позивачем направлено на адресу відповідача претензію №3-2-40 від 01.07.2025 щодо сплати заборгованості на суму 271 761,97 грн., інфляційних у сумі 7 834,27 грн., пені в сумі 25 593,11 грн., 36% річних у сумі 27 041,17 грн.
Означена претензія також залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Докази направлення вказаних претензій відповідачу додані до матеріалів справи (а.с. 17; 18).
Судова колегія враховує наступне.
Оскаржуючи рішення Господарського суду Харківської області ТОВ "Імекс Макс" зазначає, що суд не звернув уваги та не врахував, що відповідачем поставлено під сумнів договір поставки №24-42831345/ПМ від 25.07.2024, не дослідив належним чином подані позивачем документи, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні та, ігноруючи відмінність підписів на цих документах, не витребував пояснень чи не зазначив про невідповідність чи недопустимість доказів, або ж не зазначив про доцільність проведення експертизи.
Надаючи оцінку означеним доводам скаржника, судова колегія зазначає наступне.
Відповідач звернувся до суду першої інстанції із заявою (клопотанням), в якій просив витребувати у позивача копію договору поставки, встановити термін протягом якого відповідач може ознайомитися із оригіналом договору поставки та подати заяви (клопотання) про призначення судово-технічних експертиз, продовжити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.09.2025 задоволено клопотання відповідача про витребування оригіналу договору поставки, зобов'язано позивача надати суду його оригінал.
Позивачем на виконання ухвали суду надано оригінал договору поставки від 25.07.2024 ( а.с. 74-79).
Ухвалою суду першої інстанції від 17.09.2025 також заяву відповідача про продовження строку на подання відзиву також задоволено, продовжено строк для подання ТОВ "ІМЕКС МАКС" відзиву на позовну заяву до 26.09.2025.
Відповідачем відзив га позовну заяву не було надано.
Клопотання про призначення судово-технічних експертиз відповідач не заявляв.
Судова колегія звертає увагу на те, що доводи відповідача про невідповідність підпису представника відповідача на договорі підписам на видатккових і товаро-транспортних накладних були вперше подані відповідачем до суду апеляційної інстанції. Суд першої інстанції такі доводи не оцінював.
Відповідно до тексту договору поставки, він підписаний директором відповідача Борисовою М.А.. Підпис завірений печаткою підприємства.
Відсутні підстави вважати, що видаткові і товарно-транспортні накладні мав також підписувати саме директор підприємства. Відповідачем не наведено відповідних обгрунтувань своїм доводам, докази не представлені.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 ГПК України).
Частиною 1 ст.77 ГПК України унормовано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст.78 ГПК України).
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.2).
Статтею 91 ГПК України унормовано, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1). Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч.2). Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ч.4). Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу (ч.5).
Відповідно до ч.6 ст.91 ГПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Як убачається з матеріалів справи, під час розгляду справи Господарським судом Харківської області ТОВ "Імекс Макс" подано заяву щодо ставлення під сумнів відповідності поданої ТОВ "Модерн Пак" копії договору поставки №24-42831345/ПМ від 25.07.2024, витребування оригіналу цього договору для приєднання до матеріалів справи. За змістом заяви відповідач просив суд звернути увагу, що ним не укладався з позивачем договір поставки №24-42831345/ПМ від 25.07.2024, копію якого було додано позивачем до позовної заяви, а отже відповідач ставить під сумнів відповідність поданої позивачем копії цього договору.
У постанові від 30.03.2023 у справі №905/2307/21 (905/496/22) Верховний Суд сформував правовий висновок щодо процесуальних дій суду під час оцінки поданої учасником справи копії документа у разі сумнівів протилежної сторони чи суду в її відповідності оригіналу.
Так, Верховний Суд вказав, що тлумачення ст.91 ГПК України свідчить, що наведеною нормою визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов'язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа. Судам під час оцінки письмових доказів у справі належить врахувати, що у разі сумнівів в учасника справи чи суду у відповідності поданих одним із учасників справи копій (електронних копій) письмових доказів оригіналу, суд може витребувати у відповідної особи оригінали цих доказів, неподання яких зумовлює наслідком неврахування їх судом як доказів у справі. Подібний висновок щодо інтерпретації ст.91 ГПК України викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19.
У розглядуваному випадку ТОВ "Модерн Пак" разом із клопотанням (вх.21159 від 15.09.2025), на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області, надано оригінал договору поставки №24-42831345/ПМ від 25.07.2024.
Відтак, місцевий господарський суд правомірно визнав наданий позивачем доказ як належний і допустимий, врахував його при розгляді справи та оцінив наданий позивачем договір поставки як належну підставу (у розумінні ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)) для виникнення у його сторін взаємних прав і обов'язків.
Судова колегія звертає увагу на суперечливість позиції ТОВ "Імекс Макс", яке:
- заперечує факт укладення договору поставки №24-42831345/ПМ від 25.07.2024, проте не заперечує факт спірних поставок на підставі видаткових накладних №22024 від 22.02.2025 та №40350 від 04.03.2025 та товарно-транспортних накладних №Р22024 від 22.02.2025 та №Р40350 від 04.03.2025, які підписані, зокрема, з боку відповідача, містять відтиск печатки останнього та посилання на договір №24-42831345/ПМ від 25.07.2024;
- ставить під сумнів відповідність поданої позивачем копії договору оригіналу, проте не ставить під сумнів виникнення між сторонами договірних відносин (на підставі яких здійснені спірні поставки) та при цьому не надає жодних доказів на підтвердження існування між сторонами договору в іншій редакції, ніж та, на яку посилається позивач;
- ставить під сумнів укладення договору, проте не заперечує сам факт наявності простроченої заборгованості, такі доводи відсутні в його заяві від 02.09.2025.
Щодо посилань скаржника на те, що місцевий господарський суд не зазначив про доцільність проведення експертизи, Східний апеляційний господарський суд зауважує наступне. У разі подання однією стороною письмового доказу та за відсутності належним чином заявленого клопотання іншої сторони про призначення судової експертизи щодо такого доказу, суд не має обов'язку з власної ініціативи призначати таку експертизу. Сам лише факт заперечення проти доказу без заявлення відповідного клопотання та без наведення обґрунтовань сумнівів щодо справжності такого доказу не є достатньою підставою для призначення експертизи.
Отже, за відсутності заперечень відповідача щодо підписання ним видаткових і товарно-транспортних накладних, а також за відсутності належних доказів існування договору (на підставі якого здійснені відповідні поставки) в іншій редакції, ніж надана позивачем, суд має правові підстави виходити з умов договору в редакції, належним чином поданій та підтвердженій позивачем.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зауважити наступне.
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2).
Стандарти доказування не передбачають обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
У розглядуваному випадку, оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази та проаналізувавши обставини справи, судова колегія робить висновок, що обставина укладення сторонами договору поставки №24-42831345/ПМ від 25.07.2024 у наданій позивачем редакції є більш вірогідною, ніж обставина не укладення такого договору.
Укладений між сторонами правочин №24-42831345/ПМ від 25.07.2024 за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
Положеннями ч.1 ст.712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Тобто, за договором поставки обов'язку постачальника передати товар у власність покупця кореспондується обов'язок покупця оплатити товар.
Статями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Наявними в матеріалах справи належними доказами (договір, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні) підтверджується та відповідачем не заперечується факт отримання товару загальною вартістю 271761,97 грн. При цьому в матеріалах справи відсутні докази повної оплати вартості такого товару у погоджений сторонами в пункті 3.1 договору строк.
Апелянтом не наведено заперечень, які б спростували висновок Господарського суду Харківської області щодо порушення відповідачем грошового зобов'язання з оплати отриманого товару на суму 271761,97 грн, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення такої заборгованості у заявленому позивачем розмірі.
Судова колегія зазначає, що наявні підстави стверджувати про порушення відповідного грошового зобов'язання у розумінні ст.610 ЦК України, що є підставою для застосування відповідальності (передбаченої законом та погодженої договором) за таке порушення.
За змістом ст.ст.549, 611 ЦК України наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати пені.
Як зазначалося вище за текстом постанови, сторони у п.5.2 договору погодили, що у разі прострочення покупцем строків оплати товару покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем арифметично правильно обраховано та правомірно пред'явлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 34132,99 грн. за загальний період з 09.03.2025 по 08.08.2025. Зауважень щодо означених розрахунків апелянтом не висловлено, а апеляційний суд недоліків не вбачає.
Щодо пред'явлених до стягнення з відповідача 36% річних за загальний період з 19.03.2025 по 08.08.2025 у сумі 36 958,62 грн. та інфляційних за період з 09.03.2025 по 08.08.2025 у сумі 10 008,37 грн. судова колегія зауважує наступне.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У розглядуваному випадку сторони у п.5.2 договору, користуючись правом, передбаченим ст.625 ЦК України, збільшили розмір процентів річних від простроченої суми, які покупець має сплатити у разі прострочення оплати поставленого товару більше десяти календарних днів, та встановили розмір річних на рівні 36%.
Господарський суд Харківської області дійшов висновку про те, що надані позивачем розрахунки 36% річних та інфляційних здійснено арифметично вірно. Зауважень щодо вказаних розрахунків апелянтом не висловлено. Апеляційний суд недоліків в розрахунку також не вбачає.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі апелянтові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків Господарського суду Харківської області.
Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 22.10.2025 у справі №922/2850/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 03.02.2026.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.А. Істоміна