вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" січня 2026 р. Справа№ 904/1028/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Коротун О.М.
при секретарі судового засідання: Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Присяжнюк Л.П.;
від відповідачів: 1) Ляшко Б.В.;
2) Заболотна М.С.;
3) Лях К.М.,
розглянувши апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної військової адміністрації
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 (повний текст рішення складено 29.09.2025)
у справі №904/1028/25 (суддя О.В. Гумега)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега»
до 1) Дніпропетровської обласної військової адміністрації
2) Міністерства аграрної політики та продовольства України
3) Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 2 274 284, 02 грн,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Дніпропетровської обласної військової адміністрації, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення солідарно з відповідачів збитків в розмірі 2 274 284,02 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2025 постановлено передати за територіальною підсудністю на розгляд Господарському суду міста Києва матеріали позовної заяви № 904/1028/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» до Дніпропетровської обласної військової адміністрації, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення збитків.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 позов до Дніпропетровської обласної військової адміністрації задоволено. Стягнуто з Дніпропетровської обласної військової адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» збитки у розмірі 2 274 284,02 грн. Стягнуто з Дніпропетровської обласної військової адміністрації в дохід Державного бюджету України 27 291,41 грн судового збору. У позові до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Акціонерного товариства «Українська залізниця» відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Дніпропетровська обласна військова адміністрація звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Омега» у задоволенні позовної заяви в частині вимог до Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації про стягнення збитків у розмірі 2 274 284, 02 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, судом не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Апелянт зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, визначених законодавством у зобов'язальних правовідносинах, відповідно є неефективним.
Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 21.07.2022у справі № 922/3308/20, апелянт зазначає, що в зобов'язальних правовідносинах (договірних) застосвується спосіб захисту у вигляді примусового виконання обов'язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК україни), а не відшкодування збитків (упущеної вигоди).
Крім того, скаржник зазначає, що постанові Північного апеляційного господасрького суду від 15.04.2024 у справі № 904/2327/23, встановлено, що Дніпровська обласна військова адміністрація не порушила прав позивача на одержання оплати за поставлений товар. Апелянт, як замовник погодив рахунки зі свого боку, що свідчить про відсутність умислу, направленого на неналежне виконання договору.
Апелянт зауважує, що судом першої інстанції не був взятий до уваги, скриншот екрану, зроблений при направленні рахунку № 1313612 від 02.04.2022 ТОВ «Омега» на погодження до Міністерства аграрної політики та продовольства України 15.08.2022., унемовжливлює висновок суду, що відповідач 1 не вживав заходів щодо направлення рахунків на погодження до відповідача 2.
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 20.10.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Коротун О.М., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської обласної державної адміністрації та призначено до розгляду на 17.12.2025.
05.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач зазначив, що Дніпропетровська обласна військова адміністрація хоча і погодила виставлені позивачем рахунки, однак не виконала своїх зобов'язань за узгодженим між Дніпропетровською обласною військовою адміністрацією, Міністерством аграрної політики та продовольства України та АТ «Укрзалізниця» алгоритмом погодження рахунків на оплату, тобто ці рахунки на оплату не було зареєстровано та направлено на погодження до Міністерства аграрної політики та продовольства України через систему «IT-Enterprise» DMZ.232.
Також, 05.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач 3 зазначив, що судом першої інстанції правильно встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення збитків саме з АТ «Укрзалізниця» є необгрунтованими та безпідставними, оскільки АТ «Укрзалізниця» діяло виключно з дотриманням умов укладених договорів, з урахуванням положень постанови КМУ від 02.03.2022 № 185 та не вчиняла жодних дій, що могли призвести до завдання збитків ТОВ «Омега».
Крім того, відповідач 3 зауважив, що у даній справі Дніпровською обласною військовою адміністрацією перелік товарів, які підлягають закупівлі в рамках відповідної бюджетної програми дотримано не було, оскільки ковбаса до даного переліку не входить, що і призвело до подальшої відмови в погоджені рахунків на оплату Міністерством аграрної політики та продовольства України.
11.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України надійшла заява про заміну сторони правонаступником. Відповідно до зазначеної заяви Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України просить замінити відповідача 2 у справі № 904/1028/25 з Міністерства аграрної політики та продовольства України на його правонаступника Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України.
Представники відповідача 1 та відповідача 3 у судовому засіданні 17.12.2025 не заперечували проти заміни Міністерства аграрної політики та продовольства України його правонаступником Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства України.
Представник позивача та представник відповідача 2 у судове засідання 17.12.2025 не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 заяву Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України про заміну відповідача його правонаступником задоволено. Замінено відповідача 2 - Міністерство аграрної політики та продовольства України на його правонаступника Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України та відкладено розгляд справи до 28.01.2026.
26.01.2026 від Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України до суду надійшов відзив на апеляційну скарга, відповідно до якого просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач 2 зазначив, що згідно видаткових накладних, які додавались до позовної заяви, предметом спірної поставки є ковбаса, що не належить до переліку продукції згідно постанови КМУ № 185 від 02.03.2022. Підставою для відмови в погодженні Міністерством аграрної політики та продовольства України заявки № 1313612 від 02.04.2022, стало те, що товар не входить до переліку та обсягів продовольчих товарів, замовлення за якими формує Мінекономіки, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 № 328.
Крім того відповідно до положень КМУ № 185 від 02.03.2022 Міністерство аграрної політики та продовольства України не є стороною договірних відносин на підставі яких позивачем поставлявся товар, а є лише органом, який діє відповідно та в межах повноважень, щодо погодження рахунків оплати, а отже вимога щодо стягнення з відповідача 2 коштів є не обгрунтованою.
27.01.2026 від Дніпровської обласної державної адміністрації надійшли письмові пояснення на відзив Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, відповідно до яких останній зазначаив, що відповідач 2 намагається ввести учасників справи в оману, оскільки відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 227 від 15.04.2022, до переліку продовольчої продукції і пакувальних товарів для їх фасування для здійснення публічних закупівель з метою забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану входить ковбаса.
У судовому засіданні 28.01.2026 представник відповідача 1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Представники позивача, відповідача 1 та відповідача 3 у судовому засіданні 28.01.2026 заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили оскаржуване рішення залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега» (далі - постачальник), Дніпропетровською обласною військовою адміністрацією (далі - замовник) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - платник) було укладено договір на постачання продовольчих товарів (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити замовнику продовольчі товари і пакувальні товари для їх фасування, перелік, кількість, ціни та умови поставки яких зазначаються замовником у заявках, а замовник зобов'язується прийняти вказаний товар, а платник зобов'язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах договору (п. 1.1 договору).
Пунктом 11.2 договору визначено, що відповідно до умов статті 634 Цивільного кодексу України цей договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов договору в цілому. Доказом повного та беззаперечного прийняття замовником усіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення замовником на адресу постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього договору. Доказом повного та беззаперечного прийняття постачальником усіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення постачальником на адресу замовника письмового повідомлення про прийняття заявки замовника (рахунку на попередню оплату), визначеної пунктом 1.1 цього договору. Згідно з п. 11.3 Договору постачальник не має права змінювати умови договору, а лише може до них приєднатися.
Відповідно до п. 2.1 договору загальна ціна (вартість) договору визначається виходячи із загальної вартості поставленого товару, на підставі підписаних сторонами (постачальником та замовником) первинних бухгалтерських документів.
Ціна договору та порядок розрахунків узгоджено сторонами у розділі 2 договору.
Відповідно до п. 2.2 договору встановлено, що оплата товару платником здійснюються з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (далі - постанова КМУ № 185), на таких умовах:
2.2.1. Попередня оплата у розмірі 30% вартості товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Мінагрополітики, відповідача-2) сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком № 1 до договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Мінагрополітики, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.
2.2.2. Остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться платником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Мінагрополітики сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.
Погодження остаточного розрахунку Мінагрополітики здійснюється на підставі акта приймання-передачі товару та/або накладної (товарно-транспортної або залізничної), підписаних постачальником та замовником.
2.2.3. Усі підписання та погодження відповідних документів можуть здійснюватися засобами електронної пошти/у паперовому вигляді/повідомленням через месенджери (у вигляді фотокопії)/з використанням відповідних програмних комплексів (рішень), у тому числі шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису/удосконаленого електронного підпису.
Належним чином оформленим вважається рахунок, який за формою відповідає додатку 1 до договору, підписаний постачальником, скріплений печаткою (за наявності) та погоджений замовником та Мінагрополітики.
Постачальник зобов'язується погодити із замовником та Мінагрополітики відповідні рахунки (на попередню оплату та на остаточний розрахунок), які надаються ним платнику та замовнику відповідно до умов цього договору.
Оплата рахунків, виставлених постачальником, здійснюється платником за умови їх погодження замовником та Мінагрополітики в межах наявних бюджетних коштів на поточних рахунках платника та відповідно до черговості надходження таких рахунків до платника.
Відповідно до п. 2.3 договору узгоджено, що визначені пунктом 2.2 цього дговору документи (рахунок, акт прийому-передачі, накладна тощо) підлягають направленню на адреси платника за допомогою відповідних програмних комплексів (рішень).
Згідно з п. 10.1 договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення постачальником його акцепту і діє до 31.12.2022 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
На виконання умов договору, позивач передав відповідачу-1 товар на загальну суму 2 274 284,02 грн, про що свідчать видаткові накладні від 02.04.2022 № 1313612867, від 03.04.2022 № 1313612871, від 04.04.2022 № 1313613001, від 05.04.2022 № 1313613035, від 06.04.2022 № 1313613037, від 08.04.2022 № 2933365, від 08.04.2022 № 2933366; рахунки на оплату від 02.04.2022 № 1313612, від 03.04.2022 № 1313613, від 04.04.2022 № 1313614, від 05.04.2022 № 1313615, від 06.04.2022 № 1313616, від 08.04.2022 № 2933365 та № 2933366 (далі разом відповідно - видаткові накладні, рахунки на оплату/рахунки). Товар був прийнятий відповідачем-1 без зауважень і заперечень, що підтверджується підписами представника відповідача-1 (замовника) на видаткових накладних. Рахунки на оплату були погоджені відповідачем-1 шляхом проставлення підпису уповноваженого представника відповідача-1 на рахунках.
Позивач зазначив, що враховуючи спільну ціль про недопущення продовольчої кризи, приймаючи до увагу нагальну потребу по забезпеченню продовольством населення, ТОВ «Омега» на прохання Дніпропетровської ОВА здійснило поставку товару зі зміною умов оплати (без отримання попередньої оплати за товар).
Оскільки оплата за товар, поставлений на виконання умов договору за вищевказаними видатковими накладними на загальну суму 2 274 284,02 грн не була здійснена, ТОВ «Омега» звернулось з позовом до суду про стягнення солідарно з Дніпропетровської ОВА та АТ «Українська залізниця» 2 274 284,02 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 904/2327/23 позов ТОВ «Омега» до АТ «Українська залізниця» задоволено. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ТОВ «Омега» 2 274 284,02 грн основного боргу. У позові ТОВ «Омега» до Дніпропетровської ОДА відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у справі № 904/2327/23, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.08.2024, рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 904/2327/23 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Омега» до АТ «Українська залізниця» повністю.
Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що суд апеляційної інстанції обгрунтовано врахував, що у спірних правовідносинах АТ «Українська залізниця» не є покупцем, у якого виникає обов'язок з оплати товару відразу після його прийняття, а на нього покладено обов'язок з розрахунків між замовником та постачальником в силу умов договору та вимог постанови КМУ № 185, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов підставного висновку про те, що у АТ «Українська залізниця» не виник обов'язок щодо оплати товару на суму 2 274 284,02 грн згідно спірних рахунків.
Враховуючи висновки судів у справі № 904/2327/23, ТОВ «Омега» направило на адресу Мінагрополітики, Дніпропетровської ОВА та АТ «Українська залізниця» лист № 185 від 21.08.2024 з проханням: до Мінагрополітики - погодити рахунки від 02.04.2022 № 1313612, від 03.04.2022 № 1313613, від 04.04.2022 № 1313614, від 05.04.2022 № 1313615, від 06.04.2022 № 1313616, від 08.04.2022 № 2933365 та № 2933366 на оплату за договором на суму 2 274 284,02 грн; до Дніпропетровської ОВА - сприяти у погодженні рахунків Мінагрополітики, до АТ «Українська залізниця» - після погодження рахунків здійснити оплату (а.с. 75-77 т. 1).
У відповідь на лист № 185 від 21.08.2024, Мінагрополітики листом № 21-3013-09/23408 від 05.09.2024 повідомило ТОВ «Омега», що «адміністрування рахунків на оплату по договорах поставок товарів для Київської міської та обласних військових адміністрацій здійснювалось виключно через автоматизовану платіжну систему АТ «Укрзалізниця», через яку виставлялись такі рахунки, проводилося їх погодження та акцептувалися оплати», «доступ до автоматизованої платіжної системи АТ «Укрзалізниця» у Міністерства аграрної політики та продовольства України наразі відсутній» (а.с. 77-78 т. 1).
У відповідь на лист № 185 від 21.08.2024, Дніпропетровська ОВА листом № 5003/0/526/24 від 24.09.2024 повідомила ТОВ «Омега», що «Дніпропетровською облдержадміністрацією було вжито всі необхідні заходи щодо погодження цих рахунків в Міністерстві аграрної політики та продовольства України через програмний комплекс (рішень) IT-Enterprize DMZ.232. Наразі вжиття додаткових заходів не вбачається можливим у зв'язку з відсутністю доступу до програмного комплексу» (а.с. 35 т. 1).
Разом з тим, у відповідь на адвокатський запит представника ТОВ «Омега», Дніпропетровська ОВА листом 5221/0/526/24 від 04.10.2024 повідомила, що «Дніпропетровською облдержадміністрацією … направлялись на погодження рахунки до Міністерства через програму комплексів (рішень) IT-Enterprise DMZ.232, доступ до якого був наданий АТ «Укрзалізниця». За результатами їх розгляду Мінагрополітики відмовило в погодженні рахунків у зв'язку з припиненням фінансування та оплат по договорах на постачання продовольчих товарів" (а.с. 36 т. 1).
Мінагрополітики, у відповідь на адвокатський запит представника ТОВ «Омега», листом від 08.10.2024 № 21-3013-09/26103 зазначило, зокрема, що «на погодження Мінагрополітики рахунки на оплату від 02.04.2022 № 1313612, від 03.04.2022 № 1313613, від 04.04.2022 № 1313614, від 05.04.2022 № 1313615, від 06.04.2022 № 1313616, від 08.04.2022 № 2933365 та № 2933366 не надходили», що «відповідно до договору на постачання продовольчих товарів … оплата рахунків, виставлених постачальником, здійснюється платником за умови їх погодження замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України в автоматизованій платіжній системі АТ «Укрзалізниця» в межах наявних бюджетних коштів на поточних рахунках» (а.с 49-50 т. 1).
АТ «Українська залізниця», у відповідь на адвокатський запит представника ТОВ «Омега», листом від 28.10.2024 № 11-4-94/903-24 повідомило, що «станом на 22.10.2024 заявки на оплату від Дніпропетровської ОВА по рахунках ТОВ «Омега», зазначених у запиті… через систему TMS не надходили та платежі за ними не здійснювались. … Наразі Дніпропетровська ОВА, Мінагрополітики та ТОВ «Омега» обліковуються в системі TMS, оскільки всі вони у 2022 році виступали учасниками процесу погодження та оплати інших рахунків ТОВ «Омега», які супроводжувало, як платник, АТ «Укрзалізниця» згідно з абзацом 2 підпункту 1 пункту 1 Постанови № 185» (а.с. 43 т. 1).
11.11.2024 ТОВ «Омега» було направлено на адресу Мінагрополітики та Дніпропетровської ОВА адвокатські запити № 11-1 та 11-2 від 11.11.2024 стосовно надання доказів направлення на адресу Мінагрополітики через автоматизовану платіжну систему АТ «Укрзалізниця» на погодження рахунків на оплату за Договором товарів на суму 2 274 284,02 грн (а.с. 25-30 т. 1).
19.11.2024 на адресу ТОВ «Омега» від Дніпропетровської ОВА листом № 5973/0/526-24 від 19.11.2024 надано відповідь, в якій зазначено, що «Дніпропетровською облдержадміністрацією, в рамках виконання умов договору, направлялись на погодження через програмний комплекс IT-Enterprise DMZ.232 автоматизовану платіжну систему АТ «Укрзалізниця» рахунки до Міністерства з використанням удосконаленого електронного підпису. За результатами їх розгляду Міністерство відмовило в погодженні рахунків у зв'язку з припиненням фінансування та оплат по договорах на постачання продовольчих товарів. Наразі доступ до програмного комплексу у Дніпропетровської обласної військової адміністрації відсутній. Таким чином, враховуючи умови договору на постачання продовольчих товарів та порядок погодження рахунків, докази направлення до Міністерства на погодження рахунків на оплату через автоматизовану платіжну систему АТ «Укрзалізниця» в розпорядженні облдержадміністрації відсутні» (а.с. 38 т. 1).
18.11.2024 ТОВ «Омега» було направлено на адресу Дніпропетровської ОВА та АТ «Укрзалізниця» листи №№ 311, 310 щодо направлення Дніпропетровською ОВА на погодження з Мінагрополітики рахунків на оплату через інформаційну систему автоматизації казначейських функцій «IT-Enterprise» (система TMS) та щодо надання АТ «Укрзалізниця» доступу (пароль та логін, а також посилання на систему чи файл інсталяції) до інформаційної системи автоматизації казначейських функцій «IT-Enterprise» (а.с. 89-93 т. 1).
10.12.2024 ТОВ «Омега» отримало відповідь від Дніпропетровської ОВА листом № 6260/0/526-24 від 04.12.2024, в якому зазначено, що Дніпропетровська ОВА для з'ясування обставин направило до АТ «Укрзалізниця» лист щодо підтвердження наявності доступу до програмного комплексу IT-Enterprise DMZ.232 та можливості направити на погодження та оплати вищезазначені рахунки (а.с. 39 т. 1).
31.12.2024 ТОВ «Омега» отримало від АТ «Укрзалізниця» відповідь листом № Ц-4-94/1025/24 від 16.12.2024, в якому зазначено, що «відповідно до … алгоритму дій при виконанні платіжних операцій у розумінні визначень системи ТMS Дніпропетровська ОВА та Мінагрополітики виступали як користувачі системи ТMS, які мали доступ у 2022 році до неї з метою формування та погодження заявок на оплату, а ТОВ «Омега» виступало виключно як контрагент, на реквізити якого здійснювалось перерахування коштів (отримувач грошових коштів), та не було користувачем системи ТMS. Станом на дату цього листа усі кошти, які надійшли з державного бюджету на виконання постанови КМУ № 185 на рахунок АТ «Укрзалізниця», використані в повному обсязі відповідно до наданих та погоджених заявок на оплату» (а.с. 45 т. 1).
22.11.2024 ТОВ «Омега» звернулось зі скаргою до Ради Бізнес-Омбудсмен щодо питання погодження з Мінагрополітики та Дніпропетровською ОВА рахунків на оплату продовольчих товарів, відвантажених ТОВ «Омега» у квітні 2022 року, та їх подальшої оплати АТ «Укрзалізниця».
Листом № 3028 від 11.12.2024 Рада Бізнес-Омбудсмен звернулась до Мінагрополітики, Дніпропетровської ОВА та АТ «Укрзалізниця», яким просила призначити зустріч у дистанційному режимі за участю посадових осіб Мінагрополітики, Дніпропетровської ОВА та АТ «Укрзалізниця», представників ТОВ «Омега» та Ради Бізнес-Омбудсмена з метою обговорення питань, описаних у листі № 185 від 21.08.2024 (а.с. 70-72 т. 1).
10.01.2025 відбулась зустріч між представниками Мінагрополітики, Дніпропетровської ОВА, АТ «Укрзалізниця», ТОВ «Омега» та Ради Бізнес-Омбудсмена, в рамках якої було:
- констатовано та підтверджено наявність доступу Дніпропетровської ОВА та Мінагрополітики до програмного комплексу IT-Enterprise DMZ.232, а також підтверджено відсутність такого доступу у ТОВ «Омега» та те, що ТОВ «Омега» не приймає участь в реєстрації та погодженні рахунків на оплату за відвантажений продовольчий товар в програмному комплексу IT-Enterprise DMZ.232, а виступає лише як контрагент, на реквізити якого перераховуються грошові кошти;
- узгоджено, що ТОВ «Омега» повторно направляє Дніпропетровській ОВА лист з проханням про створення, реєстрацію та відправлення Дніпропетровською ОВА на погодження рахунків на оплату до Мінагрополітики через інформаційну систему комплекс IT-Enterprise DMZ.232 та вжиття Дніпропетровською ОВА заходів, направлених на створення, реєстрацію та відправлення рахунків на погодження до Мінагрополітики через IT-Enterprise DMZ.232;
- після отримання листа від ТОВ «Омега», Дніпропетровська ОВА створює та направляє рахунки на оплату за відвантажений продовольчий товар на погодження до Мінагрополітики, а у разі неможливості здійснення реєстрації рахунків на оплату через програмний комплекс IT-Enterprise DMZ.232 та направлення їх на погодження до Мінагрополітики надає ТОВ «Омега» скріншоти із програмного комплексу IT-Enterprise DMZ.232 про відмову в реєстрації рахунків на оплату.
13.01.2025 на виконання протокольного рішення ТОВ «Омега» направило на адресу Дніпропетровської ОВА лист № 50 від 13.01.2025 з проханням здійснити реєстрацію рахунків від 02.04.2022 № 1313612, від 03.04.2022 № 1313613, від 04.04.2022 № 1313614, від 05.04.2022 № 1313615, від 06.04.2022 № 1313616, від 08.04.2022 № 2933365 та № 2933366 через інформаційну систему автоматизації казначейських функцій IT-Enterprise DMZ.232 та направити їх на погодження до Мінагрополітики. У разі неможливості здійснення реєстрації рахунків на оплату за «оговором через інформаційну систему автоматизації казначейських функцій та направлення їх на погодження до Мінагрополітики, ТОВ «Омега» просило Дніпропетровську ОВА надати скріншоти з інформаційної системи автоматизації казначейських функцій IT-Enterprise DMZ.232 про відмову в направленні вищезазначених рахунків до Мінагрополітики та АТ «Укрзалізниці» (а.с. 83 т. 1).
24.01.2025 ТОВ «Омега» отримало від Дніпропетровської ОВА лист № 405/0/526-25 від 24.01.2025 в якому було зазначено, що «дії Дніпропетровської ОВА, щодо додавання та направлення на погодження заявок на оплату за тристоронніми договорами на постачання продовольчих товарів, продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування, можуть бути відображенні в інформаційній системі автоматизації казначейських функцій IT-Enterprise DMZ.232 в журналі логів або іншому засобу фіксації подій за період з 07.03.2022 до 31.12.2022», у зв'язку з чим Дніпропетровська ОВА виснувала, що «наразі немає законних підстав для здійснення реєстрації вищезазначених рахунків» (а.с. 40 т. 1).
З огляду на наведене, ТОВ «Омега» зазначило, що з метою отримання оплати за товар, поставлений за Договором на суму 2 274 284,02 грн, ТОВ «Омега» було вжито всіх можливих дій, направлених на погодження рахунків та їх оплату. Наразі ТОВ «Омега» не може отримати оплату за цей товар, тим самим зазнаючи збитків.
ТОВ «Омега» вважає, що неможливість отримання ним оплати за товар, поставлений по Договору ще в квітні 2022 року, зумовлена винними діями Дніпропетровської ОВА, Мінагрополітики, АТ «Укрзалізниця» (кожним окремо), а саме:
- Дніпропетровська ОВА хоча і погодила виставлені ТОВ «Омега» рахунки (шляхом проставлення підпису уповноваженого представника Дніпропетровської ОВА на рахунках), однак не виконала своїх зобов'язань за узгодженим між Дніпропетровською ОВА, Мінагрополітики та АТ «Укрзалізниця» алгоритмом погодження рахунків на оплату, оскільки ці рахунки на оплату не було зареєстровано та направлено на погодження до Мінагрополітики через систему IT-Enterprise DMZ.232. Наразі Дніпропетровська ОВА відмовляється направити рахунки на оплату на погодження до Мінагрополітики через інформаційну систему автоматизації казначейських функцій IT-Enterprise DMZ.232;
- Мінагрополітики відмовляється погодити рахунки на оплату в паперовому вигляді, хоча порядок обміну паперовими документами та їх погодження в паперовому вигляді прямо передбачено п. 2.2.3 Договору на постачання продовольчих товарів;
- АТ «Укрзалізниця», вимагаючи від сторін договору здійснювати реєстрацію та погодження рахунків на оплату виключно через інформаційну систему автоматизації казначейських функцій IT-Enterprise DMZ.232, не забезпечило доступ до системи ТОВ «Омега» з метою можливості останньому самостійно здійснювати реєстрацію та направлення на погодження рахунків на оплату. Також, АТ «Укрзалізниця» відмовило ТОВ «Омега» у надані доступу до цієї програми, позбавивши позивача можливості самостійно здійснити дії, направлені на погодження рахунків у спосіб, як того вимагає АТ «Укрзалізниця».
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення (стаття 124 Конституції України).
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 наведеної статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення ст. 20 ЦК України та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
ТОВ «Омега» звернулось з даним позовом до суду з вимогами до Дніпропетровської ОВА (відповідач-1), Мінагрополітики (відповідач-2), АТ «Українська залізниця» (відповідач-3) про стягнення солідарно збитків у розмірі 2 274 284,02 грн.
Позивач у позовній заяві стверджує, що винні дії кожного з відповідачів-1, 2, 3, як окремо, так і в сукупності, призвели до того, що позивачу завдано збитки (упущена вигода) на суму 2 274 284,02 грн, оскільки позивач не може отримати свій дохід (вигоду) за товар, поставлений ще у квітні 2022 року по договору на постачання продовольчих товарів.
Надаючи оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, а саме стягнення збитків (упущеної вигоди), колегією суддів враховано наступне.
У постанові від 21.07.2022 у справі № 922/3308/20, на яку посилається апелянт, Верховний Суд зазначив, що «положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як примусове виконання обов'язку в натурі. Зазначений спосіб захисту (примусове виконання обов'язку в натурі) застосовується в зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його. Стосується такий спосіб захисту, зокрема, невиконання обов'язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов'язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.05.2020 зі справи № 910/9167/19, від 19.10.2021 зі справи № 910/8791/20, і суд касаційної інстанції не вбачає підстав для відступу від неї. … такі способи захисту як примусове виконання обов'язку в натурі та відшкодування збитків (упущеної вигоди) мають різну правову природу, правове регулювання, а, отже, й предмет доказування, обсяг процесуального доведення, що пов'язане, насамперед, з тим, що заборгованість за договором стягується за правилами щодо виконання договірних зобов'язань, а збитки стягуються відповідно до правил про відповідальність».
З урахуванням зазначеного, Верховний Суд у справі № 922/3308/20 дійшов висновку, що «заявлена позивачем за зустрічним позовом сума коштів є несплаченою вартістю виконаних робіт за «договором, у зв'язку з невиконанням ТОВ «Техносінтез» зобов'язання за lоговором в частині оплати виконаних робіт, та спір щодо якої між учасниками спірних правовідносин вже було вирішено судом у межах справи № 922/1501/20, та яка (сума коштів), відповідно, не є ані упущеною вигодою, ані реальними збитками.…Отже, у зв'язку з обранням ТОВ «Будівельно-монтажне управління № 460» неефективного способу захисту порушеного права за зустрічним позовом у справі № 922/3308/20, який не відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та спричиненим цим діянням наслідкам, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити».
Враховуючи такі висновки Верховного Суду, апелянт вважає, що заявлена позивачем у даній справі № 904/1028/25 сума коштів є несплаченою вартістю поставлених товарів за тристороннім договором, тобто яка виникла із зобов'язальних (договірних) правовідносин, спір щодо якої між учасниками спірних правовідносин вже було вирішено судом у межах справи № 904/2327/23 про стягнення заборгованості, така сума коштів, відповідно, не є ані упущеною вигодою, ані реальними збитками. Відтак апелянт наголошує, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, визначеним законодавством у зобов'язальних правовідносинах, відповідно, є неефективним, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.
Колегія суддів, дослідивши матеріали даної справи, відхиляє твердження апелянта про неефективність обраного позивачем способу захисту у даній справі, оскільки правовідносини сторін у даній справі № 904/1028/25 та правовідносини сторін у справі № 922/3308/20, що розглядалась Верховним Судом, не є подібними. Зокрема, на відміну від справи № 922/3308/20, у даній справі правовідносини між сторонами склалися на виконання державної бюджетної програми для забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, яка реалізовувалася шляхом укладання тристоронніх договорів з обов'язковим дотриманням їх умов та чітко визначеним алгоритмом реалізації механіхму бюджетної програми.
Можливість ефективного захисту прав у судовому порядку є запорукою дотримання принципу верховенства права та виконання вимог статті 15 ЦК України, статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині доступу до справедливого суду та забезпечення права на ефективний засіб юридичного захисту.
Національне законодавство надає широкий вибір способів захисту прав і законних інтересів (стаття 16 ЦК України, стаття 20 ГК України): визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди тощо. Вибір конкретного способу покладається на розсуд позивача (пункт 4 частини 3 статті 162 ГПК України).
З огляду на необхідність надання оцінки обраному позивачем способу захисту в кожній справі підлягає з'ясуванню характер спірних правовідносин сторін (предмет і підстава позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Аналогічна правова позиція відображена в постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18.
Згідно статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Тобто, у разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб'єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов'язань).
Згідно з статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а згідно з статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Судом враховано, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.18, справа № 338/180/17, від 30.01.19, справа № 569/17272/15-ц, від 11.09.19, справа № 487/10132/14-ц, від 19.02.20, справа № 210/4458/15-ц, від 04.04.20, справа № 610/1030/18, від 16.06.20, справа № 145/2047/16-ц, від 15.09.20, справа № 469/1044/17). При цьому, обрання позивачем неефективного способу захисту є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021, справа № 910/10011/19, від 02.02.2021 справа № 925/642/19).
Відтак, різні способи захисту вимагають застосування різних механізмів доведення обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За висновками Верховного Суду, такі способи захисту як примусове виконання обов'язку в натурі та відшкодування збитків (упущеної вигоди) мають різну правову природу, правове регулювання, а, отже, й предмет доказування, обсяг процесуального доведення, що пов'язане, насамперед, з тим, що заборгованість за договором стягується за правилами щодо виконання договірних зобов'язань, а збитки стягуються відповідно до правил про відповідальність.
Відповідно до усталеної судової практики, якщо боржник не виконує грошове зобов'язання, то належною позовною вимогою є вимога кредитора про стягнення грошових коштів. Така вимога опосередковує такий спосіб захисту, встановлений законом, як примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини 2 статті 16 ЦК України, частина 2 статті 20 ГК України). Зазначена правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 30.08.2024 по справі № 905/451/22.
Такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі (вимога про стягнення коштів за договором) був предметом розгляду у справі № 904/2327/23 за участі тих же осіб, які беруть участь у даній справі № 904/1028/25.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, постановою Верховного Суду від 06.08.2024 у справі № 904/2327/23 встановлено, що «п. 1 постанови КМУ № 185 визначено, що в умовах воєнного стану АТ «Українська залізниця» уповноважується виступати, зокрема платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, із здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави (на придбання необхідних продовольчих товарів, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, будівельних матеріалів для першочергових аварійно-ремонтних робіт на об'єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна).
Відповідно до п. 3 постанови КМУ від 03.05.2022 № 528 «Деякі питання фінансування закупівлі товарів тривалого зберігання в умовах воєнного стану» використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів на здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, зокрема на придбання необхідних продовольчих товарів, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно-ремонтних робіт на об'єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна, укладених відповідно до постанови КМУ від 02.03.2022 № 185, замовниками за якими є обласні, Київська міська військові адміністрації, а платником за грошовими зобов'язаннями замовників за договорами - АТ «Українська залізниця».
Субвенція надається шляхом її перерахування Мінінфраструктури на рахунок Укрзалізниці, відкритий в державному банку, з подальшим спрямуванням Укрзалізницею на оплату грошових зобов'язань замовників перед постачальниками товарів (виконавцями робіт або надавачами послуг) відповідно до укладених договорів та рахунків постачальників товарів (виконавців робіт або надавачів послуг) за договорами. Кошти, використані Укрзалізницею для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів, та коштами місцевих бюджетів, що передані розпорядникам субвенції, від розпорядників субвенції постачальникам товарів (виконавцям робіт або надавачам послуг), у сумі такого платежу (п.п. 4 - 5 постанови КМУ від 03.05.2022 № 528).
Надавши оцінку договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що його укладено у формі договору приєднання з огляду на ст. 634 ЦК України та, що він за своєю правовою природою є договором поставки, що укладений з урахуванням положень вищевказаних постанов КМУ.
З аналізу умов договору, зокрема його роз. 2, вбачається, що у ньому сторони узгодили певний алгоритм своїх дій щодо поставки товару та його оплати з урахуванням зазначених постанов КМУ. Так, за договором у платника виникає обов'язок з оплати товару після отримання від Міністерства сканованої копії рахунків за формою згідно з додатком 1 до договору, оформлених належним чином та погоджених замовником та Міністерством. Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтованого врахував, що у цих правовідносинах АТ «Українська залізниця» не є покупцем, у якого виникає обов'язок з оплати товару відразу після його прийняття, а на нього покладено обов'язок з розрахунків між замовником та постачальником в силу умов договору та вимог постанови КМУ № 185.
Надавши оцінку наявним у матеріалах справи документам відповідно до ст. 86 ГПК України, встановивши, що згідно з наданої відповідачем-2 до матеріалів справи інформації з програми комплексів (рішень) IT-Enterprise.DMZ.232, за період з 01.03.2022 по 20.06.2023 між замовником та ТОВ «Омега» мала місце поставка товарів, яка є повністю виконаною та оплаченою; рахунків на оплату та видаткових накладних за ТОВ «Омега» у програмі комплексів (рішень) IT-Enterprise.DMZ.232 немає, що свідчить про те, що вони не направлялися до платника у встановленому договором порядку; наявні в матеріалах справи рахунки на оплату на загальну суму 2 274 284,02 грн не погоджені Міністерством, а тому апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, дійшов підставного висновку про те, що у АТ «Українська залізниця» не виник обов'язок щодо оплати товару на суму 2 274 284,02 грн згідно спірних рахунків та обґрунтовано відмовив у стягненні з відповідача-2 на користь позивача 2 274 284,02 грн».
В силу приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вищевказані обставини, а саме: укладення спірного договору у формі договору приєднання та правової природи даного договору як договору поставки; узгодження сторонами у розділі 2 договору певного алгоритму своїх дій щодо поставки товару та його оплати з урахуванням постанови КМУ № 185; у спірних правовідносинах АТ «Українська залізниця» не є покупцем, у якого виникає обов'язок з оплати товару відразу після його прийняття, а на нього покладено обов'язок з розрахунків між замовником та постачальником в силу умов договору та вимог постанови КМУ № 185, які (обставини) встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у справі № 904/2327/23, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.08.2024, яка набрала законної сили 15.04.2024, не доказуються при розгляді даної справи № 904/1028/25, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини.
Станом на час вирішення спору у даній справі позивачем не отримано оплату за товар, поставлений за договором на суму 2 274 284,02 грн, що свідчить про порушене право позивача на отримання доходу за поставлений товар, а відповідно про наявність у позивача збитків (упущеної вигоди) на зазначену суму.
У даній справі позивачем обрано інший спосіб захисту порушеного права - відшкодування збитків (упущеної вигоди).
Відповідно до частин 1-3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується (такий правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.11.2019 зі справи № 910/9278/18, від 17.03.2021 зі справи № 916/1740/18, від 15.06.2021 зі справи № 910/8926/20).
У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц).
Інакше кажучи, збитки (упущена вигода) прямо не пов'язані з умовами договору, а лише є наслідком їх неналежного виконання стороною.
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, обраний позивачем у даній справі № 904/1028/25 спосіб захисту - відшкодування збитків (упущеної вигоди), - передбачений законом (ст. 16, 22 ЦК України).
Враховуючи зміст порушеного права позивача (права на отримання доходу за поставлений товар) та характер його порушення (внаслідок дій (бездіяльності) відповідачів позивач не може отримати свій дохід (вигоду) за поставлений товар), суд доходить висновку, що обраний позивачем у даній справі № 904/1028/25 спосіб захисту є ефективним у спірних правовідносинах.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (така правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).
При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (ч. 1 ст. 614 ЦК України).
Згідно норм ч. 1, 2, 4 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Виходячи з наведеного та в силу вимог статті 74 ГПК України саме позивач повинен довести факт завдання збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між цивільним правопорушенням та завданням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв'язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони.
При вирішенні спору у даній справі підлягає доведенню наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення у діях кожного з відповідачів (окремо та у сукупності), що є підставою для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.
Відповідно до статті 12-1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 02.03.2025 № 185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (далі - постанова КМУ № 185), відповідно до якої в умовах воєнного стану АТ «Укрзалізниця» уповноважено виступати, зокрема, платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, із здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави (на придбання необхідних продовольчих товарів, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, будівельних матеріалів для першочергових аварійно-ремонтних робіт на об'єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна (абзац третій підпункту 1 пункту 1 постанови КМУ № 185).
В обгрунтування своїх вимог і заперечень у даній справі сторони посилаються на приписи постанови КМУ від 03.05.2022 № 528 «Деякі питання фінансування закупівлі товарів тривалого зберігання в умовах воєнного стану» (далі - постанова КМУ № 528), якою затверджено Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану (далі - Порядок).
Пунктами 3-5 Порядку передбачено, що використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів, замовниками за якими є обласні, Київська міська військові адміністрації, а платником за грошовими зобов'язаннями замовників за договорами - АТ «Укрзалізниця». Кошти, використані АТ «Укрзалізниця'для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів у сумі такого платежу. Субвенція надається шляхом її перерахування Міністерством інфраструктури України на рахунок АТ «Укрзалізниця», відкритий в державному банку.
Відповідно до абз. 1, 2 підпункту 3 пункту 1 Постанови КМУ № 185 встановлено, що за договорами, передбаченими абзацами третім та четвертим підпункту 1 пункту 1 цієї постанови, оплата здійснюється за погодженням в частині затвердження переліків продукції (послуг), постачальників (виконавців послуг), обсягів та цін на продукцію (послуги), що закуповується, розмірів та строків попередньої оплати: за продовольчу продукцію, пакувальні товари для їх фасування та послуги із зберігання та/або переробки зерна - з Міністерством аграрної політики та продовольства.
Підпунктами 1, 2 пункту 1 постанови КМУ від 20.03.2022 № 328 «Деякі питання забезпечення населення продовольчими товарами тривалого зберігання та санітарно-гігієнічними товарами в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній станом на час поставки спірного товару) (далі - постанова КМУ № 328) установлено, що на період дії воєнного стану з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави забезпечення населення територіальних громад в регіонах, на території яких тривають активні бойові дії, продовольчими товарами тривалого зберігання та санітарно-гігієнічними товарами здійснюється безоплатно; обсяг закупівлі продовольчих і санітарно-гігієнічних товарів, а також пакувальних товарів для їх фасування з розрахунку на 10 млн. осіб для безоплатної видачі населенню формує Міністерство економіки.
Відповідно до додатку до постанови КМУ № 328 «Перелік та обсяги продовольчих товарів, замовлення за якими формує Мінекономіки» до таких товарів належать: зерно (пшениця та/або кукурудза) для хліба, борошна; крупи, рис; зерно для круп в перерахунку на еквівалент крупи; макаронні вироби; олія соняшникова; консерви м'ясні, рибні, бобові; цукор; молоко пастеризоване або його замінник (згущене молоко, сухе молоко в перерахунку на еквівалент незбираного молока); хлібобулочні та кондитерські вироби (печиво, сухарі, хлібці, бублики, пряники); чай, кава.
Таким чином, передбачена державою бюджетна програма для забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану реалізовувалась шляхом укладання тристоронніх договорів з обов'язковим дотриманням їх умов.
При цьому, Кабінет Міністрів України своїми постановами чітко врегулював умови виконання зазначеної бюджетної програми для всіх її учасників.
Порядок розрахунків за укладеним сторонами спірним договором передбачено у розділі 2 цього договору та здійснюється на умовах виконання кожною стороною своїх обов'язків щодо погодження, підписання та передачі необхідних документів на оплату (пункт 2.2, підпункти 2.2.1, 2.2.2).
З положень пункту 2.2 договору та його підпунктів 2.2.1, 2.2.2 чітко вбачається, що підставами для оплати є - отримання платником (АТ «Українська залізниця») від Мінагрополітики рахунку, оформленого належним чином та погодженого замовником та Мінагрополітики, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.
При цьому, абз. 1 пп 2.2.3 п. 2.2 Договору передбачено, що всі підписання та погодження відповідних документів можуть здійснюватися засобами електронної пошти/у паперовому вигляді/повідомленням через месенджери (у вигляді фотокопії)/ з використанням відповідних програмних комплексів (рішень), у тому числі шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису/удосконаленого електронного підпису.
Належним чином оформленим вважається рахунок, який за формою відповідає додатку 1 до договору, підписаний постачальником, скріплений печаткою (за наявності) та погоджений замовником та Мінагрополітики (абз. 2 пп 2.2.3 п. 2.2 Договору).
Тобто, згідно умов договору постачальник (позивач) разом із замовником (відповідачем-1) повинні оформити та передати (підписані постачальником та погоджені замовником) документи на оплату, для їх подальшого погодження, до Мінагрополітики. Мінагрополітики, у свою чергу, на виконання умов договору, за допомогою програмного комплексу (рішень) IT-Enterprise DMZ.232, повинно було передати ці документи далі до платника (АТ «Українська залізниця»), який за умови наявності бюджетних коштів на його поточних рахунках та відповідно до черговості надходження таких документів до платника здійснив би розрахунок з постачальником за поставлений товар.
Отже, безпосередньо у постачальника (позивача) відсутній обов'язок зі здійснення направлення за допомогою програмного комплексу (рішень) IT-Enterprise.DMZ.232 на адреси платника (відповідача-3) належним чином погоджених та підписаних документів на оплату.
Такий обов'язок покладено лише на Мінагрополітики (відповідача-2), а замовник та постачальник мали погодити та підписати ці документи у будь-який зручний спосіб, передбачений абз 1 пп 2.2.3 п. 2.2 договору, та відповідно передати на погодження Мінагрополітики.
Умовами договору та положеннями постанов КМУ № 185 не передбачено можливості постачальника самостійно здійснювати реєстрацію та направлення на погодження документів (рахунок, акт прийому-передачі, накладна тощо) через програму комплексів (рішень) IT-Enterprise DMZ.232, а рівно не передбачено обов'язку АТ «Українська залізниця» щодо надання доступу до програми комплексів (рішень) IT-Enterprise DMZ.232 постачальнику.
Колегія суддів зазначає, що рішенням суду у справі № 904/2327/23 встановлено, що рахунків на оплату та видаткових накладних, постачальником за якими є ТОВ «Омега», у програмі комплексів (рішень) IT-Enterprise.DMZ.232 немає, що свідчить про те, що вони не направлялися до платника у встановленому договором порядку; наявні в матеріалах справи рахунки на оплату на загальну суму 2 274 284,02 грн не погоджені Міністерством, а тому у АТ «Українська залізниця» не виник обов'язок щодо оплати товару на суму 2 274 284,02 грн згідно спірних рахунків. Такі обставини в силу приписів ст. 75 ГПК України не потребують доказування при вирішенні даної справи № 904/1028/25.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про безпідставність доводів позивача, що неможливість отримання ним оплати за поставлений за договором товар зумовлена винними діями АТ «Укрзалізниця», які полягали у незабезпеченні доступу постачальника (позивача) до програми комплексів (рішень) IT-Enterprise DMZ.232, що позбавило позивача можливості самостійно здійснити реєстрацію та направлення на погодження рахунків на оплату.
Суд наголошує, що у спірних правовідносинах АТ «Українська залізниця» не є покупцем, у якого виникає обов'язок з оплати товару відразу після його прийняття, а на нього покладено обов'язок з розрахунків між замовником та постачальником в силу умов договору та вимог постанови КМУ № 185, що безпосередньо встановлено рішенням суду у справі № 904/2327/23, що набрало законної сили.
Крім того, пунктом 6.7 договору сторонами узгоджено, що у разі неодержання платником відповідних рахунків (на попередню оплату та на остаточний розрахунок) у порядку відповідно до умов пункту 2.2. договору, платник не несе жодної відповідальності за неоплату чи несвоєчасну оплату поставленого товару.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач належними та допустимими доказами не довів наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, яка є необхідною для застосування до відповідача-3 такої міри відповідальності як стягнення збитків (упущеної вигоди), а саме: позивачем не доведено наявності протиправної поведінки відповідача-3 у спірному випадку, прямого причинного зв'язку між діями відповідача-3 та збитками (упущеною вигодою) позивача, вини відповідача-3.
Також апелянт зазначає, що неможливість отримання ним оплати за товар зумовлена винними діями Дніпропетровської ОВА (відповідач-1), які полягали у тому, що Дніпропетровська ОВА хоча і погодила виставлені ТОВ «Омега» рахунки (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи Дніпропетровської ОВА на рахунках), однак не виконала своїх зобов'язань за узгодженим договором алгоритмом погодження рахунків на оплату, оскільки ці рахунки на оплату не було зареєстровано та направлено на погодження до Мінагрополітики через систему IT-Enterprise DMZ.232. Наразі Дніпропетровська ОВА відмовляється направити рахунки на погодження до Мінагрополітики через інформаційну систему автоматизації казначейських функцій IT-Enterprise DMZ.232.
Відповідач-1 під час розгляду даної справи стверджував, що ним було вжито всіх належних та необхідних заходів для погодження рахунків позивача в Мінагрополітики через програму комплексів (рішень) IT-Enterprise.DMZ.232, а саме було погоджено рахунки на оплату зі свого боку та направлено їх на погодження Мінагрополітики, проте Мінагрополітики відмовило в їх погодженні, у зв'язку з припиненням фінансування та оплат за договорами на постачання продовольчих товарів, що мало наслідком не отримання оплати за договором позивачем.
Факт погодження відповідачем-1 як замовником рахунків позивача на оплату підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача-1 на таких рахунках.
Проте, докази направлення відповідачем-1 рахунків позивача на погодження до Мінагрополітики в матеріалах справи відсутні.
Відповідач-1 зазначив, що не може підтвердити факт направлення ним рахунків на погодження до Мінагрополітики для подальшого їх погодження та оплати через відсутність відповідного права доступу до програмного комплексу (рішень) IT-Enterprise DMZ.232, оскільки адміністратором IT-Enterprise DMZ.232 є АТ «Українська залізниця» (відповідач-3).
Суд протокольною ухвалою від 16.06.2025 зобов'язав відповідача-3 надати копію журналу логів або інший засіб фіксації подій в інформаційній системі казначейських функцій ІТ-Enterprise DMZ.232 користувачів Дніпропетровської обласної державної адміністрації у період з 07.03.2022 по 31.12.2022, а також докази наявності безперервного доступу користувача Дніпропетровської ОВА до інформаційної системи казначейських функцій ІТ-Enterprise DMZ.232 у період з 07.03.2022 по 31.12.2022 при виконанні тристороннього Договору на постачання продовольчих товарів, контрагентом за яким є ТОВ «Омега».
Згідно долученого відповідачем-3 до матеріалів справи листа від 17.07.2025 № ГІОЦ-43/1576н (а.с. 222 т. 2), наданого філією «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Укрзалізниця», як структурним підрозділом, на який покладено обов'язки по адмініструванню Інформаційної системи автоматизації казначейських функцій АТ «Укрзалізниця» (IT-Enterprise DMZ.232), повідомлено, що станом на 14.07.2025 надати в повному обсязі запитувану інформацію немає можливості, оскільки «унаслідок багатовекторної таргетованої кібератаки на ІТ-інфраструктуру АТ «Укрзалізниця», вчиненої 23.03.2025 невстановленими особами з числа іноземних хакерських угрупувань…, зазнали ушкоджень окремі елементи корпоративного центру обробки даних, що призвело до порушення його нормального функціонування та, в окремих випадках, втрати інформації інформаційних систем, яка оброблялась та зберігалась на їх потужностях, зокрема, втрачено журнали подій та дій користувачів Інформаційної системи автоматизації казначейських функцій АТ «Укрзалізниця» (IT-Enterprise DMZ.232)».
Водночас, у наведеному листі від 17.07.2025 № ГІОЦ-43/1576н зазначено, що надається інформація, яку вдалось відновити після часткового усунення пошкоджень завданих кібератакою та яка надавалась Департаменту закупівель АТ «Укрзалізниця» згідно листа філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Укрзалізниця» від 08.05.2025 № ГІОЦ-43/383н та від 03.02.2025 № ГІОЦ-43/572, зокрема, щодо відомостей з TMS, які за кодом об'єкта обліковуються за Дніпропетровською ОВА та відомості щодо контрагента ТОВ «Омега». Додатково повідомлено, що користувачами TMS у період з 07.03.2022 по 31.12.2022 від Дніпропетровської ОВА були: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_5. Станом на 14.07.2025 діючими користувачами від Дніпропетровської ОВА є ОСОБА_1; ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ».
Листи філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Укрзалізниця» від 08.05.2025 № ГІОЦ-43/383н та від 03.02.2025 № ГІОЦ-43/572 долучено відповідачем-3 до матеріалів справи у якості додатків до відзиву на позовну заяву (а.с. 42-54 т. 2). Згідно цих листів та доданих до них документів надана, зокрема:
- інформація про облікові записи користувачів IT-Enterprise DMZ.232, які за кодом об'єкта обліковуються за Дніпропетровською ОВА, що підтверджує наявність доступу уповноважених осіб Дніпропетровської ОВА (замовника) до зазначеної системи в 2022, 2024, 2025 роках, оскільки останні входи до облікових записів уповноважених осіб були саме в ці періоди; крім того, надано інформацію станом на 14.07.2025 про діючих користувачів програми IT-Enterprise DMZ.232 від Дніпропетровської ОВА;
- інформація про створені (завантажені) заявки Дніпропетровської ОВА, де контрагентом виступало ТОВ «Омега», що підтверджує факт оплати заявок, якщо їх погодження та підписання здійснено з дотриманням умов тристоронніх договорів;
- інформація про видалені заявки Дніпропетровської ОВА, де контрагентом виступало ТОВ «Омега» (бізнес-процес видалених заявок, про погодження чи відхилення заявок), які підтверджують, що фактично рахунки на оплату щодо спірних поставок завантажувались замовником до IT-Enterprise DMZ.232 та в подальшому, за відсутності погодження або відхилення Мінагрополітики, були видалені безпосередньо замовником без зазначення причин.
З огляду на наведене, спростовуються доводи відповідача-1 про відсутність доступу Дніпропетровської ОВА до програмного комплексу (рішень) IT-Enterprise DMZ.232.
Водночас, відповідачем-1 (Дніпропетровською ОВА) не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання ним умов розділу 2 договору щодо порядку розрахунків, а саме направлення погоджених ним зі свого боку рахунків на погодження до Мінагрополітики за узгодженим договором алгоритмом погодження рахунків на оплату.
При цьому, згідно наданого Дніпропетровською ОВА до матеріалів справи скріншоту екрану, зробленого 15.08.2022 при направленні рахунку ТОВ «Омега» № 1313612 від 02.04.2022 на погодження до Мінагрополітики (а.с. 204 т. 2), вбачається, що підставою для відмови в погодженні Мінагрополітики такого рахунку стало те, що товар не входить до Переліку та обсягів продовольчих товарів, замовлення за якими формує Мінекономіки, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 № 328.
За всіма видатковими накладними на загальну суму 2 274 284,02 грн (а.с. 18-24 т. 1) здійснювалась поставка ковбаси, яка не належить до переліку продовольчих товарів, визначених постановою КМУ № 328.
В наданих письмових поясненнях по справі, апелянт зазначає, що відповідач 2 намагається ввести учасників справи в оману, так як відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 227 від 15.04.2022, до переліку продовольчої продукції і пакувальних товарів для їх фасування для здійснення публічних закупівель з метою забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану за КВЕД 10.13 входить «Виробництво м'ясних продуктів: виробництво сушеного, соленого, копченого м'яса; виробництво м'ясопродуктів (ковбас, салямі, сервелату тощо); виробництво м'ясних консервів».
Водночас, колегія суддів не погоджується із вказаними доводами апелянта та вважає їх необгрунтованими, оскільки як вбачається із видаткових накладних, доданих до матеріалів справи, поставка товарів здійснювалася у період з 02.04.2022 до 08.04.2022, тобто до видання Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 227 від 15.04.2022.
Крім того, колегія суддів зазначає, що спірний договір містив умови, які передбачали механізм реалізації виконання положень законодавства щодо задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, зокрема, через запровадження обов'язкового погодження рахунку на попередню оплату (авансового платежу), що у випадку його погодження Мінагрополітики гарантувало дотримання та виконання умов бюджетної програми і забезпечувало резервування коштів державного бюджету для фактичної повної оплати поставки після отримання товару.
Так, пунктом 5.4. договору передбачено, що товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково.
Тобто, поставка товару за умовами договору мала здійснюватися лише після отримання попередньої оплати, яка надається у розмірі 30 (тридцять) % вартості товару протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Мінагрополітики сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком № 1 до договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Мінагрополітики, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника (пп 2.2.1 п. 2.2 договору), що узгоджується з положеннями підпункту 3 пункту 1 Постанови КМУ № 185.
Дотримання такого механізму бюджетної програми (погоджена попередня оплата Мінагрополітики) гарантувало учасникам поставки:
- для постачальника - наявність бюджетних коштів на поточних рахунках платника та їх резервування для повної оплати погодженої поставки;
- для замовника - дотримання умов бюджетної програми, зазначених у тристоронніх договорах та положеннях постанов КМУ, зокрема, щодо переліку продукції, обсягу, цін, розмірів та строків попередньої оплати, фактично надання дозволу на отримання такої продукції;
- для платника - дотримання учасниками процесу поставки умов тристоронніх договорів та положень постанов КМУ щодо виконання бюджетної програми та наявність підстав для здійснення попередньої оплати в розмірі 30% з одночасним резервування коштів під оплату по факту в розмірі 70% після отримання товару на підставі належним чином підписаних та погоджених документів
Отримання товару згідно бюджетної програми, відповідно до постанови КМУ № 185 та умов спірного Договору, без попередньої оплати в розмірі 30%, могло мати місце лише у випадку попереднього (до отримання товару) погодження сторонами інших умов поставки.
У свою чергу, недотримання такого порядку виконання бюджетної програми, а саме, відсутність погодження Мінагрополітики попередньої оплати та її неотримання постачальником до моменту постачання товарів, могло створити ризики для замовника щодо можливості подальшого непогодження Мінагрополітики рахунків на оплату вже після того, як товар буде отриманий замовником всупереч умовам Договору.
У спірному випадку дії замовника щодо отримання товару без погодження Мінагрополітики попередньої оплати та без отримання постачальником попередньої оплати до моменту постачання товару призвели до того, що незважаючи на поставку товару, постачальник залишився без оплати за такий товар, оскільки Мінагрополітики не погодило рахунки на оплату, що, в свою чергу, виключало можливість здійснення оплати відповідачем-3.
Як зазначив ТОВ «Омега», враховуючи спільну ціль про недопущення продовольчої кризи, приймаючи до уваги нагальну потребу по забезпеченню продовольством населення, на прохання Дніпропетровської ОВА (замовника) ТОВ «Омега» здійснило поставку спірного товару зі зміною умов оплати - без отримання попередньої оплати за товар.
Отже, замовник, всупереч умов договору та положень постанови КМУ № 185, прийняв товар від постачальника без попередньої оплати та без попереднього погодження з Мінагрополітики зміни умов виконання бюджетної програми.
Наведене свідчить, що саме дії відповідача-1 (Дніпропетровської ОВА) щодо отримання товару без попереднього погодження з Мінагрополітики зміни умов поставки, всупереч умов договору та положень постанови КМУ № 185, не виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за узгодженим договором алгоритмом погодження рахунків на оплату, призвели до виникнення спірної ситуації, яка мала наслідком позбавлення постачальника (позивача) можливості отримати оплату за поставлений Дніпропетровській ОВА товар на суму 2 274 284,02 грн.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає обгрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, яка є необхідною для застосування до відповідача-1 такої міри відповідальності як стягнення збитків (упущеної вигоди), а саме: позивачем доведено наявність протиправної поведінки відповідача-1 у спірному випадку, збитків, завданих відповідачем-1, прямого причинного зв'язку між діями відповідача-1 та збитками (упущеною вигодою) позивача, вини відповідача-1. Водночас, відповідачем-1 не доведено відсутності своєї вини у спричиненні збитків позивачу.
Також позивач стверджував, що неможливість отримання ним оплати за товар зумовлена винними діями Мінагрополітики (відповідача-2), які полягають у тому, що Мінагрополітики відмовляється погодити рахунки на оплату в паперовому вигляді, хоча порядок обміну паперовими документами та їх погодження в паперовому вигляді прямо передбачено п. 2.2.3 Договору.
Відповідно до абз. 1, 2 підпункту 3 пункту 1 Постанови КМУ № 185 встановлено, що за договорами, передбаченими абзацами третім та четвертим підпункту 1 пункту 1 цієї постанови, оплата здійснюється за погодженням в частині затвердження переліків продукції (послуг), постачальників (виконавців послуг), обсягів та цін на продукцію (послуги), що закуповується, розмірів та строків попередньої оплати: за продовольчу продукцію, пакувальні товари для їх фасування та послуги із зберігання та/або переробки зерна - з Міністерством аграрної політики та продовольства.
Як зазначалось, передбачена державою бюджетна програма для забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану реалізовувалась шляхом укладання тристоронніх договорів з обов'язковим дотриманням їх умов.
Судом встановлено, що Мінагрополітики не є стороною спірного договору на постачання продовольчих товарів, на підставі якого позивачем поставлявся товар. Водночас, враховуючи, що укладення спірного договору передбачено абзацем 3 підпункту 1 пункту 1 Постанови КМУ № 185, оплата за поставлену за цим договором продовольчу продукцію здійснюється за погодженням з Мінагрополітики, що знайшло відображення в умовах розділу 2 договору щодо порядку розрахунків, узгоджених сторонами даного договору.
При цьому, як зазначалося вище, видатковими накладними на загальну суму 2 274 284,02 грн здійснювалась поставка ковбаси, яка не належить до переліку продовольчих товарів, визначених постановою КМУ № 328, а тому відповідачем 2 обгрунтовано було відмовлено у погодженні рахунків ТОВ «Омега».
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивач належними та допустимими доказами не довів наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, яка є необхідною для застосування до відповідача-2 такої міри відповідальності як стягнення збитків (упущеної вигоди), а саме: позивачем не доведено наявності протиправної поведінки відповідача-2 у спірному випадку, прямого причинного зв'язку між діями відповідача-2 та збитками (упущеною вигодою) позивача, вини відповідача-2.
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, беручи до уваги викладене, апеляційний господарським суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, яка є необхідною для застосування до відповідача 2 та відповідача 3 такої міри відповідальності як стягнення збитків (упущеної вигоди). При цьому, наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення встановлено судом у діях відповідача 1.
За таких обставин, позов ТОВ «Омега» про стягнення збитків у розмірі 2 274 284,02 грн підлягає задоволенню до Дніпропетровської обласної військової адміністрації. У позові до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Акціонерного товариства «Українська залізниця» слід відмовити.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судовий збір, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 року у справі № 904/1028/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 року у справі № 904/1028/25 залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 904/1028/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання 03.02.2026
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Коротун