вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" січня 2026 р. Справа№ 910/5331/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 22.01.2026:
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕХНІК ПЛЮС"
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025
у справі №910/5331/25 (суддя - Ярмак О.М.)
за позовом Приватного підприємства "Автомагістраль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕХНІК ПЛЮС"
про стягнення коштів у розмірі 2 948 810, 44 грн.,
Короткий зміст заявлених вимог
Приватне підприємство "Автомагістраль" (далі також - позивач, ПП "Автомагістраль") звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕХНІК ПЛЮС" (далі також - відповідач, скаржник ТОВ "СПЕЦТЕХНІК ПЛЮС") з вимогою про стягнення заборгованості за виконані роботи за Договором № 21/02/24ДСК від 21.02.2024 року у сумі 2 948 810,44 грн, з яких: 2 825 532,09 грн. основний борг, 24 384,73 грн. 3% річних, 98 893,62 грн. інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині оплати виконаних робіт.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі №910/5331/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕХНІК ПЛЮС" на користь Приватного підприємства "Автомагістраль" 2 825 532 грн. 09 коп. основного боргу, 24 384 грн. 73 коп. 3% річних, 98 893 грн. 62 коп. інфляційних втрат, 44 232 грн. судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що враховуючи приписи чинного законодавства, а також те, що замовник оглянув та прийняв за відповідним актами без будь-яких зауважень і застережень виконані роботи, обумовлені договором, свідчить про належне виконання позивачем умов договору та прийняття цих робіт замовником без претензій щодо їх виду, якості, об'ємів (кількості) та вартості у відповідності умовам договорів за іншими показниками.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕХНІК ПЛЮС" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити його. Прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 року у справі № 910/5331/25 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Автомагістраль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнік Плюс" про стягнення заборгованості у розмірі 2 948 810, 44 грн відмовити у повному обсязі. Стягнути з Приватного підприємства "Автомагістраль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнік Плюс" судові витрати по справі.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в даному випадку мова іде про те, що оплата вартості виконаних робіт по Договору ДСК дійснюється не лише при умовах передбачених п. 5.5., але й за умови наявності будівельно-технічної експертизи передбаченої п. 5.6. Договору ДСК, яку сторони визнали однією із обов'язкових умов та підставою для розрахунків (в силу зазначення такого пункту у Договорі ДСК та підписавши правочин з відповідною умовою).
Узагальнені доводи відзиву на апеляційні скарги
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги на рішення, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 08.10.2025, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що поведінка відповідача свідчить про намагання у будь-який спосіб ухилитися від виконання своїх обов'язків з оплати належним чином виконаних позивачем робіт.
Всі обставини справи та позиції сторін були повно, всебічно і ґрунтовно оцінені судом першої інстанції, а відтак твердження відповідача про необґрунтованість і незаконність оскаржуваного рішення суду є очевидно надуманими і голослівними та спрямованими на максимальне відстрочення дати набрання рішенням суду законної сили та необхідності оплати виконаних робіт.
17.12.2025 через відділ документального забезпечення від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
18.12.2025 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшли письмові пояснення щодо призначення судової будівельно-технічної експертизи, відповідно до яких останній просить призначити у справі судової будівельно-технічної експертизи, які залишено колегією суддів без розгляду як такі, що подані із пропуском процесуального строку.
12.01.2026 через відділ документального забезпечення від позивача надійшли письмові пояснення щодо недоцільності призначення судової будівельно-технічної експертизи із долученням нових доказів.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач), Гаврилюк О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕХНІК ПЛЮС" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі №910/5331/25 залишено без руху, роз'яснено право на усунення недоліків апеляційної скарги.
12.09.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕХНІК ПЛЮС" надійшла заява про усунення недоліків вказаних в ухвалі від 04.09.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕХНІК ПЛЮС" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі №910/5331/25. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕХНІК ПЛЮС" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі №910/5331/25 у судове засідання 30.10.2025.
У зв'язку із перебуванням судді Суліма В.В. у відпустці, судове засідання у призначений час не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕХНІК ПЛЮС" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі №910/5331/25 призначено на 04.12.2025.
04.12.2025 оголошено перерву на 18.12.2025.
У зв'язку із перебуванням головуючого судді Ткаченко Б.О. на лікарняному з 15.12.2025, судове засідання у призначений час не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕХНІК ПЛЮС" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі №910/5331/25 призначено на 22.01.2026.
12.01.2026 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРДОНІНВЕСТ" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 клопотання Приватного підприємства "Автомагістраль" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 22.01.2026 з'явився представник відповідача, який підтримав своє клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, а також заперчував проти задоволення позовних вимог та просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
У судове засідання 22.01.2026 з'явився представник позивача, який заперчував проти задоволення клопотання відповідача про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, просив долучити до матеріалів справи лист-відповідь Вишгородської РДА від 18.12.2025, а також просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Щодо долучення до матеріалів спарви листа-відповіді Вишгородської РДА від 18.12.2025, колегія суддів зазначає таке.
Колегія суддів вказує на те, що статтею 80 ГПК України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.
Так, згідно з ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. ч. 4 та 5 ст. 80 ГПК України).
У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.
У свою чергу, ст. 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз положень ст. ст. 80 та 269 ГПК України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17).
Частиною 8 ст. 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц).
Колегія суддів зазначає, що така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів, а тому клопотання заявника про поновлення строку задоволенню не підлягає, а нові докази слід залишити без розгляду.
Як зазначалось колегією суддів вище, клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи надійшло до суду апеляційної інстанції 18.12.2025, що підтверджується матеріалами справи.
Колегія суддів звертає увагу, що пунктом 1 резолютивної частини ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення (обізнаності) даної ухвали.
Також попереджено учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду у відповідності до ч. 2 ст. 207 ГПК України. Згідно з ч. 2 ст. 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються тільки в письмовій формі..
З огляду на те, що заявником пропущено процесуальний строк, встановлений пунктом 2 резолютивної частини ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024, а також, враховуючи відсутність клопотання про поновлення процесуального строку, клопотання скаржника про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи залишається колегією суддів без розгляду.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно встановлено судом першої інстацнії та перевірено колегією суддів, 21.02.2024 між позивачем (субпідрядником) та відповідачем (генпідрядником) укладено договір субпідряду на будівництво фортифікаційних споруд (зокрема проектування) № 21/02/24ДСК, відповідно до якого Субпідрядник зобов'язується своїми силами і засобами та на свій, ризик та/або з залученням інших субпідрядних організацій, в межах Договірної ціни, яка наведена в Розділі 4 Договору, виконати будівництво (дооблаштуппння) військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд для потреб оборони на території Київської області, а Генеральний підрядник зобов'язується надати Субпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати | дозвільну документацію (у разі потреби), прийняти від Субпідрядника закінчені роботи (об'єкт будівництва) та оплатити їх.
Відповідно до п. 5.5. Договору Генеральний підрядник, після надання Субпідрядником підписаних актів виконаних робіт (за формою №№ КБ-2в. КБ-3), перевірки спеціалістами технічного нагляду, з яким Замовник цих робіт укладає окремий Договір, обсягів виконаних робіт, їх якості, умовам цього Договору та після підписання Генеральним підрядником актів з урахуванням надходження відповідних коштів на рахунок Генерального підрядника, здійснюється перерахування коштів на поточний рахунок Субпідрядника протягом 10 робочих днів.
Матеріалами справи встановлено, що позивач виконав всі роботи передбачені договором, що підтверджується наявним у матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт, які підписані сторонами без зауважень.
Як зазначає позивач та не заперечувалося відповідачем у останній здійснював часткову оплату за виконані робот, при цьому в нього наявна заборгованість за спірним договором у розмірі 2 825 532,09 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує, що відповідач не оплатив виконані роботи у повному обсязі у зв'язку з чим ним заявлено до стягнення з відповідача 2 948 810,44 грн, з яких: 2 825 532,09 грн. основний борг, 24 384,73 грн. 3% річних, 98 893,62 грн. інфляційні втрати.
Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) є господарський договір.
За змістом частини 2 статті 11 ЦК України вбачається, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, що укладаються між суб'єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частиною 1статті 838 Цивільного кодексу України визначено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Згідно вимог ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Частиною 1 статті 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Як встановлено ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Доказів оплати відповідачем вартості підрядних робіт у сумі 2 825 532,09 грн., що залишились неоплаченими, у т.ч. у визначені строки, та станом на час розгляду справи по суті спору, суду не надано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 2 825 532,09 грн. основної заборгованості.
Також судом першої інстанції зазначено таке.
Згідно вимог ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Згідно умов п. 5.6 спірного договору оплата за виконання робіт здійснюється за умови виконання відповідної будівельно-технічної експертизи виконаних робіт, яка здійснюється в обов'язковому порядку. Фінансування робіт із здійснення відповідної будівельно-технічної експертизи виконаних робіт покладається на Субпідрядника.
Зі змісту договору вбачається, що сторонами не визначено суб'єкта проведення вказаної експертизи, а на позивача покладено обов'язок лише її фінансування.
20.03.2025 позивач направив відповідачу листа № 259 від 05.03.2025, в якому просив оплатити існуючу заборгованість за договором у розмірі 2 825 532,09 грн.
19.05.2025 відповідач надіслав позивачу лист-відповідь № 74/2 від 26.03.20225 на вказаний лист, в якому зазначив, що у зв'язку з відсутністю доказів здійснення будівельно-технічної експертизи виконаних робіт, то обов'язку щодо здійснення остаточного розрахунку за договором не виникло.
23.05.2025 позивач надіслав відповідачу листа № 558 з проханням надати рахунок-фактуру для здійснення оплати проведення будівельно-технічної експертизи виконаних робіт.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції відхилив, посилання відповідача на ненастання строку оплати у зв'язку з невиконанням позивачем п. 5.6 договору.
Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції передчасними з огляду на таке.
Згідно пункту 5.6. Договору на будівництво фортифікаційних споруд (зокрема проектування) № 1 ДСК від 15.02.2024 року укладеним між Відповідачем та Вишгородською районною державною адміністрацією (Вишгородська районна військова адміністрація), оплата за виконання Робіт здійснюється за умови виконання відповідної будівельно-технічної експертизи виконаних робіт, яка здійснюється в обов'язковому порядку. Фінансування робіт із здійснення відповідної будівельно-технічної експертизи виконаних робіт покладається на Підрядника.
Тому на підставі вищезазначеного, відповідач звернувся до Вишгородської районної військової адміністрації щодо надання списку установ підприємстві організацій, які можуть проводити експертизу, що відповідають критеріям Договору на будівництво фортифікаційних споруд (зокрема проектування) № 1 ДСК від 15.02.2024 року (лист ТОВ «Спецтехнік Плюс» до Вишгородської районної державної адміністрації (Вишгородська районна військова адміністрація) № 1/11 від 11.06.2025 року).
Вишгородська районна військова адміністрація надало відповідь, в якій зазначається перелік установ, в яких може бути здійснено відповідна експертиза. (лист відповіді Вишгородської районної державної адміністрації (Вишгородська районна військова адміністрація) до ТОВ «Спецтехнік Плюс» № 07/-17/2437 від 24.06.2025 року).
Відповідач, надіслав відповідь позивачу, в яких експертних установах можна здійснювати відповідні експертизи (лист відповіді ТОВ «Спецтехнік Плюс» до ПП «Автомагістраль» № 1/01 від 01.07.2025 року). Позивачем даний лист отримано 08.07.2025 року (докази надсилання листа надаються (опис та накладна 0405300440037)
З вищевказаного вбачається, що відповідачем вчинялись певні дії для проведення експертизи, проте судом першої інстанції не було надано в оскаржуваному рішення відповідним доказам та поясненням відповідача належної оцінки.
Також, суд першої інстанції зазначає, що відповідачем не надано позивачу рахунку-фактури для здійснення оплати проведення будівельно- технічної експертизи.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, констатує, що такого зобов'язання за умовами Договору субпідряду на будівництво фортифікаційних споруд (зокрема проектування) № 21/02/24 ДСК 21лютого 2024 року (надалі - Договір ДСК), укладеного між позивачем та апелянтом (відповідачем) зобов'язання за останнім не передбачені.
В пункті п.5.6 договору зазначено, оплата за виконання Робіт здійснюється за умови виконання відповідної будівельно-технічної експертизи виконаних робіт, яка здійснюється в обов'язковому порядку. Фінансування робіт із здійснення відповідної будівельно-технічної експертизи виконаних робіт покладається на Підрядника.
Також колегія суддів звертає увагу, що тільки після подання позову, позивач звернувся із листом від 30.05.2025 до відповідача стосовно проведення експертизи.
Позивачу було надано перелік експертних установ, які будуть прийнятті до уваги Вишгородською районною військовою адміністрацією, а саме:
- Київський науково-дослідний інститут судових експертиз (КНДІСЕ)
- Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства Юстиції України.
Відповідно до п. 5.5. Договору ДСК Генеральний підрядник, після надання Субпідрядником підписаних актів виконаних робіт (за формою №№ КБ-2в. КБ-3), перевірки спеціалістами технічного нагляду, з яким Замовник цих робіт укладає окремий договір, обсягів виконаних робіт, їх якості, умовам цього Договору та після підписання Генеральним підрядником актів з урахуванням надходження відповідних коштів на рахунок Генерального підрядника, здійснюється перерахування коштів на поточний рахунок Субпідрядника протягом 10 робочих днів.
Даний пунктом встановлено, що за загальним правилом Договору ДСК оплата здійснюється відповідачем протягом 10 робочих днів за умови перевірки Замовником обсягів виконаних робіт, їх якості, умовам цього Договору, підписання Генпідрядником актів та надходження від Замовника відповідних коштів на рахунок Генерального підрядника.
Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Цю норму необхідно застосовувати (тлумачити) у взаємозв'язку з загальними положеннями частини другої статті 251, частини другої статті 252 ЦК України, які визначають, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Позиція про те, що при визначенні строку (терміну) виконання зобов'язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов'язання, також вказано у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Судом першої інстанції також зазначено, що згідно приписами ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною та зазначив судову практику Верховного суду № 910/18384/20 від 18.08.2021 року.
Проте, колегія суддів вважає, що постанова Верховну Суду, яку зазначив суд першої інстанції є не релевантною до даної сутті спору, з огляду на таке.
Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
У постанові Верхвоного Суду від 18.08.2021 зазначено, що якщо замовник у порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України.
У той час як в межех даної справи між позивачем та відповідачем всі акти надання послуг (виконаних робіт) підписані, тому колегія суддів вважає, що дані висновки Верхвоного Суду не можуть братися до уваги.
У даному випадку підрядник (позивач) не виконав зобов'язання за умовами Договору, що покладені на нього за пунктом 5.6. договору.
Тобто, мова іде про те, що оплата вартості виконаних робіт по Договору ДСК здійснюється не лише при умовах передбачених п. 5.5., але й за умови наявності будівельно-технічної експертизи передбаченої п. 5.6. Договору ДСК, яку Сторони визнали однією із обов'язкових умов та підставою для розрахунків (в силу зазначення такого пункту у Договорі ДСК та підписавши правочин з відповідною умовою).
Принагідно колегія суддів звертає увагу, що зі змісту позовної заяви вбачається, що ПП "Автомагістраль" не те, що надало суду доказів проведеної будівельно-технічної експертизи, а й узагалі не зазнчачено про положення п. 5.6. Договору ДСК.
Відповідно до частини 4 статті 879 ЦК України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Тобто, за загальним правилом підрядник має право вимагати оплати своїх робіт після прийняття предмета договору замовником, проте сторонам також надається можливість погодити інший порядок розрахунків, передбачивши його в договорі.
Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Варто також звернути увагу на те, що згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині першій статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частина перша статті 253 ЦК України).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17 виснувала, що відповідно до статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати й здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. У розумінні наведеної норми основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об'єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об'єкта та його здачу.
Тотожний висновок викладено також у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 911/2076/18.
При формуванні такої позиції об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виходила з того, що предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, а тому не може виникати зобов'язання, а предмет договору має відображати головну сутність договору даного виду.
Таким чином, у зазначених постановах Верховний Суд наголосив на необхідності дослідження судами умов договору підряду при оцінці виконання підрядником своїх зобов'язань, зокрема щодо обсягу, повноти та завершеності виконаних ним робіт.
Сформована правова позиція у контексті частини четвертої статті 879 ЦК України вказує на необхідність врахування змісту договору, а саме: предмета договору та передбачених ним зобов'язань підрядника, визначеного сторонами порядку розрахунків, порядку прийняття виконаних робіт, погодженого сторонами.
Залежно від договірних умов оплата підрядних робіт може бути поставлена у залежність як від завершення всіх робіт та прийняття об'єкта в цілому, так і від поетапного виконання робіт, підтвердженого відповідними актами.
Таким чином, застосування частини четвертої статті 879 ЦК України потребує аналізу змісту договору та встановлених у справі обставин, що визначають момент виникнення у замовника обов'язку з оплати виконаних робіт.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.02.2025 у справі № 917/1823/23.
Також, згідно частини 1 статті 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.
Підсумовуючи все вищевикладене у сукупності, оскільки, в силу положень п. 5.6. Договору ДСК у ТОВ «Спецтехнік плюс» не настав обов'язок (ч. 1 ст. 530 ЦК України) для здійснення розрахунків з позивачем, то позовні вимоги ПП "Автомагістраль" є передчасними, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕХНІК ПЛЮС" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі №910/5331/25 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі №910/5331/25 - скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.
4. Стягнути з Приватного підприємства "Автомагістраль" (07351, Київська обл., Бучанський р-н, село Синяк, вулиця Київська, будинок, 68, код 31481658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕХНІК ПЛЮС" (04073, місто Київ, вулиця Семена Скляренка, будинок, 9, офіс, 406, код 41623769) 66 348 (шістдесят шість тисяч триста сорок вісім грн.) 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи №910/5331/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 03.02.2026.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк