вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про закриття апеляційного провадження
"19" січня 2026 р. Справа № 591/8601/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Рижих С. (у режимі відеоконференції)
від відповідача: Солошенко Л.Є. (у режимі відеоконференції)
від скаржника: Потураєв С.В. (у режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 (особи, яка не брала участі у розгляді справи)
на ухвалу Господарського суду Сумської області від 09.12.2025 (повну ухвалу складено та підписано 16.12.2025)
про залишення позову без розгляду (суддя Короленко В.Л.)
у справі № 591/8601/21 Господарського суду Сумської області
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Герасима Кондратьєва 127/2"
до ОСОБА_2
про стягнення 148 100,43 грн
У листопаді 2021 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Герасима Кондратьєва 127/2" (далі - ОСББ "Герасима Кондратьєва 127/2", позивач) звернулося до Зарічного районного суду м. Суми з позовом про стягнення зі ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач) 148 100,43 грн, з яких: 131 846,96 грн - борг зі сплати внесків і платежів за період із 01 грудня 2018 року по жовтень 2021 року, 5 291,88 грн - 3 % річних, 10 961,59 грн - інфляційні збитки.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 08.02.2023 у справі № 591/8601/21 позов задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСББ "Герасима Кондратьєва 127/2" заборгованість зі сплати внесків і платежів за період з 01 грудня 2018 року по жовтень 2021 року у розмірі 131 846,96 грн, 5 291,88 грн 3 % річних, 10 961,59 грн інфляційних збитків.
Постановою Сумського апеляційного суду від 27.04.2023 у справі № 591/8601/21 рішення Зарічного районного суду міста Суми від 08.02.2023 скасовано, закрито провадження у справі, оскільки правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Додатковою постановою Сумського апеляційного суду від 18.05.2023 у справі № 591/8601/21 стягнуто з ОСББ "Герасима Кондратьєва 127/2" на користь ОСОБА_2 5 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи та 3 405,00 грн судового збору за перегляд справи судом апеляційної інстанції.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 19.05.2023 у справі № 591/8601/21 заяву ОСББ "Герасима Кондратьєва 127/2" про передачу справи до Господарського суду Сумської області задоволено. Постановлено справу № 591/8601/21 за позовом ОСББ "Герасима Кондратьєва 127/2" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості передати до Господарського суду Сумської області.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 591/8601/21.
10.07.2025 позивач подав до Господарського суду Сумської області заяву про відмову від позову (вх. № 3922), в якій просив закрити провадження у даній справі у зв'язку з відмовою від позову.
08.09.2025 представником ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) подана до Господарського суду Сумської області заява про вступ у дану справу як третьої особи (вх. № 4801), в якій зауважено, що заявник заперечує проти задоволення зави позивача про відмову від позову та просить:
1) прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження для вирішення питання про залучення ОСОБА_1 до участі в справі як третьої особи;
2) залучити ОСОБА_1 до участі у даній справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача.
06.10.2025 представник ОСОБА_1 подав до Господарського суду Сумської області заяву (вх. № 5306), відповідно до якої звертається увага суду про наявність підстав для обов'язкового зупинення провадження у справі № 591/8601/21 до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі № 920/1274/25.
08.11.2025 представник позивача подав до Господарського суду Сумської області заяву про залишення позову без розгляду (вх. № 5884) на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 09.12.2025 у справі № 591/8601/21 постановлено повернутись до стадії підготовчого провадження за власною ініціативою суду (п. 1 резолютивної частини); відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 (вх. № 4801 від 08.09.2025) в частині залучення ОСОБА_1 третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача, в іншому - залишено заяву без розгляду (п. 2 резолютивної частини); відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 (вх. № 5306 від 06.10.2025) про зупинення провадження у справі (п. 3 резолютивної частини); задоволено заяву представника позивача (вх. № 5884 від 10.11.2025) про залишення позову без розгляду (п. 4 резолютивної частини); залишено без розгляду заяву позивача (вх. № 3922 від 10.07.2025) про відмову від позову (п. 5 резолютивної частини); залишено без розгляду позов у справі № 591/8601/21 (п. 6 резолютивної частини).
При постановленні зазначеної ухвали суд першої інстанції виходив із того, що за нормами ГПК України розгляд клопотань можливий лише на стадії підготовчого провадження, а тому, беручи до уваги те, що сторонами та зацікавленими особами подано ряд клопотань та заяв, що можуть бути розглянуті лише на стадії підготовчого провадження, в тому числі про вступ у справу третіх осіб, наявні підстави для повернення до стадії підготовчого провадження за ініціативою суду.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану її представником, про вступ у справу як третьої особи (вх. № 4801 від 08.09.2025), місцевий господарський суд встановив, що в обґрунтування вказаної заяви зазначено, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 . Як стало відомо заявниці, 10.07.2025 ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), який, на її думку, протиправним шляхом 28.06.2025 захопив посаду голови правління, подав у справу, що розглядається, заяву про відмову ОСББ від позову до ОСОБА_2 . Заявниця вважає, що вказані дії ОСОБА_3 суперечать її інтересам як співвласника багатоквартирного будинку, оскільки спрямовані на звільнення іншого співвласника будинку - ОСОБА_2 - від обов'язків сплачувати внески та платежі до ОСББ.
З урахуванням ч. 1 ст. 50 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість залучення ОСОБА_1 до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, оскільки заявницею не подано належних та допустимих доказів, що рішення у даній справі може вплинути на її права або обов'язки щодо однієї із сторін.
Таким чином, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про вступ у справу третьою особою, викладене у п. 2 прохальної частини заяви.
Крім того, суд залишив без розгляду клопотання ОСОБА_1 про повернення до стадії підготовчого провадження, викладене в п. 1 прохальної частини заяви, оскільки зазначену процесуальну дію вже було здійснено за ініціативи суду.
У свою чергу, розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану її представником, про зупинення провадження у справі (вх. № 5306 від 06.10.2025), місцевий господарський суд, керуючись ст. 41, 169, 227 ГПК України, дійшов висновку про відмову в її задоволенні з тієї підстави, що право на подання будь-яких заяв та/або клопотань має лише учасник справи, яким ОСОБА_1 не є.
Щодо заяви представника позивача про залишення позову без розгляду (вх. № 5884 від 10.11.2025), суд першої інстанції, перевіривши повноваження особи, якою підписана заява, на подання до суду зазначеної заяви, зважаючи на те, що відповідна заява подана до початку розгляду справи по суті, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, дійшов висновку, що заява про залишення позову без розгляду підлягає задоволенню, а позовна заява - залишенню без розгляду.
У зв'язку із задоволенням заяви позивача про залишення позову без розгляду, суд залишив без розгляду заяву позивача про відмову від позову (вх. № 3922 від 10.07.2025).
Не погодившись частково з ухвалою Господарського суду Сумської області від 09.12.2025 у справі № 591/8601/21, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу в частині пунктів 2-4, 6 її резолютивної частини і направити дану справу до Господарського суду Сумської області для продовження її розгляду зі стадії підготовчого провадження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2025 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Сумської області від 09.12.2025 у справі № 591/8601/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 19.01.2026 об 11:20; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 12.01.2026.
02.01.2026 ОСББ "Герасима Кондратьєва 127/2" подано до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти апеляційної скарги заперечує і просить суд відмовити в її задоволенні; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ "Герасима Кондратьєва 127/2" 6 150,00 грн витрат на судовий захист (правничу допомогу).
09.01.2026 ОСОБА_2 подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу про залишення позову без розгляду - в силі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2026 задоволено заяву ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 задоволено заяви ОСОБА_1 та ОСББ "Герасима Кондратьєва 127/2" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 19.01.2026 взяли участь представники позивача, відповідача та скаржника в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, відповідача та скаржника, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про закриття апеляційного провадження з огляду на таке.
Щодо оскарження ухвали Господарського суду Сумської області від 09.12.2025 у даній справі в частині пунктів 2 та 3 її резолютивної частини, якими відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 (вх. № 4801 від 08.09.2025) в частині залучення ОСОБА_1 третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача, в іншому - залишено заяву без розгляду; відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 (вх. № 5306 від 06.10.2025) про зупинення провадження у справі, слід зазначити таке.
Відповідно до пункту восьмого частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно зі статтею 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічно й частина перша статті 17 ГПК України регламентує, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Ґарсія Манібардо проти Іспанії" ("Garcia Manibardo v. Spain" від 15.02.2000, № 38695/97) зазначено, що спосіб, в який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства (рішення у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom" від 02.03.1987, № 9562/81, серія A, № 115, с. 22, п. 56, а також рішення у справі "Helmers v. Sweden" від 29.10.1996, серія A, № 212-A, с.15, п.31).
Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
Отже, обсяг реалізації конституційного права на оскарження судового рішення у конкретних правовідносинах визначається положеннями процесуального закону.
Обмеженням права на доступ до суду, в даному випадку, є визначений нормами ГПК України перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути предметом апеляційного оскарження окремо від рішення суду.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках.
Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається (частина друга статті 254 ГПК України).
У частині першій статті 255 ГПК України наведено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Так, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі.
Водночас у переліку, наведеному у ч. 1 ст. 255 ГПК України, відсутні ухвала про відмову у залученні третьої особи до участі у справі та ухвала про відмову в зупиненні провадження у справі.
Слід зазначити, що в статті 50 ГПК України, яка регулює питання участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, та статтях 227-229 ГПК України, якими врегульовано питання зупинення провадження у справі, не міститься положень щодо оскарження ухвал про відмову у залученні третьої особи до участі у справі та про відмову в зупиненні провадження у справі відповідно.
Разом із тим, згідно із частиною третьою статті 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Верховний Суд зазначав, що зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і вони не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі (постанови від 18.10.2018 у справі № 912/1398/18, від 12.03.2019 у справі № 918/361/18, від 14.09.2020 у справі № 910/404/20, від 10.11.2021 у справі № 922/1543/19, від 14.12.2022 у справі № 920/1346/21).
Ухвала суду першої інстанції, якою вирішено процесуальні (процедурні) питання, пов'язані з рухом справи, не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції. Заперечення щодо такої ухвали відповідно до приписів ч. 3 ст. 255 ГПК України мають розглядатися судом при оскарженні судового рішення, яке підлягає оскарженню в апеляційному порядку (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 910/14747/21, від 20.12.2022 у справі № 914/4080/21).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.11.2024 № 757/47946/19-ц (номер провадження 14-37цс23) дійшла таких висновків: "Ухвала суду, яка не зазначена у переліку ухвал, викладеному в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), може бути оскаржена окремо від рішення суду, якщо цього вимагає забезпечення права особи на судовий захист.
Велика Палата Верховного Суду з такими висновками погоджується та констатує, що з урахуванням основних засад судочинства й необхідності забезпечення права на апеляційний перегляд будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору.
Наведене узгоджується з пунктом "d" статті 3 Рекомендації R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 07 лютого 1995 року на забезпечення того, щоб суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, держави мають відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі.
Перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких - ухвали суду - підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань. Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства.
Водночас, на переконання Великої Палати Верховного Суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України) перелік судових рішень не є вичерпним: ухвала, зазначена в цій нормі процесуального права, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку; за відсутності ухвали в зазначеному переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої права в інший спосіб).
Тлумачення частини другої статті 352 ЦПК України (статті 254 ГПК України), за яким ухвали підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду лише в разі їх зазначення в переліку, наведеному в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), є звужувальним; таким, що не враховує випадки, за яких ухвали постановлені вже після ухвалення рішення суду по суті спору або особа з інших причин не має можливості відновити свої права без оскарження ухвали місцевого суду в апеляційному порядку".
Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду, будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору.
Виходячи з вищенаведеного, ухвали суду про відмову у залученні третьої особи до участі у справі та про відмову в зупиненні провадження у справі, які не включені до наведеного у ч. 1 ст. 255 ГПК України переліку ухвал, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, та які постановлені до ухвалення рішення суду по суті спору, можуть бути оскаржені разом із рішенням суду по суті спору.
Порядок оскарження таких ухвал визначений частиною третьою статті 255 ГПК України, в силу положень якої заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Також, щодо залишення судом першої інстанції в п. 2 резолютивної частини оскаржуваної ухвали заяви представника ОСОБА_1 (вх. № 4801 від 08.09.2025) в частині повернення до стадії підготовчого провадження без розгляду, колегія суддів враховує викладену у постанові від 13.11.2024 у справі № 757/47946/19-ц правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка вказала, що законодавець передбачив право оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише ухвали суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду, а не будь-якої іншої заяви (клопотання). Під вжитим у цій нормі права поняттям "заява" необхідно розуміти таку заяву (вид звернення до суду), яка за своїм змістом тотожна поняттю "позов". Такими заявами в господарському процесуальному законодавстві є, зокрема, заяви в наказному провадженні (розд. ІІ ГПК України), заяви у справах про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів (розд. VІІ ГПК України).
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню (ч. 1 ст. 261 ГПК України), і така неможливість оскарження констатована в силу відповідного припису закону (такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 920/162/23).
Водночас, хоча стаття 264 ГПК України не містить такої підстави для закриття провадження як помилково відкрите провадження на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, однак в цьому випадку процесуально правильними є дії суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційне провадження у цій справі було відкрите з перегляду ухвали, що не підлягала апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, і в разі апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" у розумінні статті 6 Конвенції та прецедентної практики ЄСПЛ (такі правові висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 08.01.2019 у справі № 922/1906/18, від 10.07.2019 у справі № 761/29385/17, від 13.08.2019 у справі № 5002-17/2743-2009, від 20.08.2019 у справі № 910/1702/15-г, від 29.04.2020 у справі № 917/1185/18, від 26.02.2021 у справі № 29/5005/6381/2011, від 02.04.2019 у справі № 922/765/15, від 17.09.2019 у справі № 20/5007/101/11, від 05.02.2021 у справі № 42/254).
Судом апеляційної інстанції також взято до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15.05.2019 у справі № 761/10509/17, про можливість закриття провадження у зв'язку з помилковим прийняттям касаційної скарги.
За вказаних обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1. на ухвалу Господарського суду Сумської області від 09.12.2025 у справі № 591/8601/21 в частині оскарження пунктів 2 та 3 її резолютивної частини як на таку, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Щодо оскарження ухвали Господарського суду Сумської області від 09.12.2025 у даній справі в частині пунктів 4 та 6 її резолютивної частини, якими задоволено заяву представника позивача (вх. № 5884 від 10.11.2025) про залишення позову без розгляду та залишено без розгляду позов у даній справі, слід зазначити таке.
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абз. 3 підп. 3 п. 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (п. 42 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України", заява № 3236/03).
Водночас у рішенні ЄСПЛ від 18.11.2010 (пункти 37-38) у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 800/570/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із ч. 2 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, вказана норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їхніх прав, інтересів та (або) обов'язків.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Слід враховувати і те, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від 09.07.2019 у справі № 905/257/18, від 12.09.2019 у справі № 905/946/18, від 12.09.2019 у справі № 905/947/18, від 09.10.2020 у справі № 910/12465/18, від 06.11.2020 у справі № 910/12490/18, від 23.11.2020 у справі № 914/1643/19.
Вирішення судом питання про права, інтереси та (або) обов'язки особи, не залученої до участі у справі, буде мати місце, якщо такі права, інтереси та (або) обов'язки особи виникають саме із оскарженого судового рішення, а не із інших юридичних фактів, із яких виходив суд, приймаючи своє рішення.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 916/2179/17.
Отже, якщо скаржник робить припущення про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для перегляду судового рішення в апеляційному порядку, а підлягають доведенню ним та, відповідно, перевірці судом.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Отже, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно.
Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Якщо ж судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов'язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд вправі закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку із чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112, від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16, у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 910/21451/16.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права, інтереси та (або) обов'язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи як третю особу та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15.
У справі, що розглядається, ОСОБА_1 не є її учасником, проте вважає, що постановлена судом першої інстанції ухвала в частині задоволення заяви представника позивача про залишення позову без розгляду та, власне, залишення позову без розгляду (пункти 4, 6 резолютивної частини ухвали) стосується її прав, інтересів та обов'язків.
У силу положень ч. 2 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу.
Як зазначено вище, 08.11.2025 представник позивача подав до Господарського суду Сумської області заяву про залишення позову без розгляду (вх. № 5884) на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
За змістом статті 226 ГПК України залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення судового рішення у зв'язку з виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 20.05.2025 у справі № 910/2262/24, від 21.12.2023 у справі № 905/2330/21, від 05.12.2023 у справі № 910/13813/21.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Отже, право позивача подати заяву про залишення позову без розгляду гарантоване законом. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд. Суд зобов'язаний залишити подану позовну заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням.
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 20.05.2025 у справі № 910/2262/24, від 14.06.2022 у справі № 910/10680/21.
При цьому надане позивачу право на подання заяви про залишення позову без розгляду не залежить від думки інших учасників справи, і суд не зобов'язаний при вирішенні відповідного питання з'ясовувати обставини, які стосуються суті справи або мотивів, у зв'язку з якими така заява подана.
Подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 20.05.2025 у справі № 910/2262/24, від 14.06.2022 у справі № 910/10680/21.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд першої інстанції, перевіривши повноваження особи, якою підписана заява про залишення позову без розгляду, на подання до суду зазначеної заяви, зважаючи на те, що відповідна заява подана до початку розгляду справи по суті, дійшов висновку про задоволення заяви позивача про залишення позову без розгляду та залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, про вплив ухвали про залишення позову без розгляду на права та інтереси ОСОБА_1 як співвласника у багатоквартирному будинку не знайшли свого підтвердження.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що інтереси окремого власника можуть не збігатися з інтересами інших співвласників багатоквартирного будинку та ОСББ у цілому.
Крім того, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися до суду для захисту своїх прав та інтересів з окремим позовом.
З урахуванням викладеного, оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині задоволення заяви позивача про залишення позову без розгляду та залишення позову в даній справі без розгляду сама по собі не вирішує питання про права, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 , не створює для неї прав та/чи обов'язків та не зачіпає їх.
Зважаючи на викладене, матеріали справи і доводи скаржника не свідчать про те, що суд першої інстанції, постановляючи про задоволення заяви позивача про залишення позову без розгляду та залишення позову в даній справі без розгляду, вирішив питання про права, інтереси та/або обов'язки ОСОБА_1 , що надавало б їй право на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Сумської області від 09.12.2025 у справі № 591/8601/21 на підставі приписів ч. 2 ст. 254 ГПК України.
За таких обставин, з огляду на те, що ОСОБА_1 не є учасником даної справи, і оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції в частині задоволення заяви позивача про залишення позову без розгляду та залишення позову в даній справі без розгляду питання про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника не вирішувалося, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження пунктів 4, 6 резолютивної частини ухвали Господарського суду Сумської області від 09.12.2025 у справі № 591/8601/21 підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.
Щодо заявлених позивачем до стягнення зі скаржника 6 150,00 грн витрат на судовий захист (правничу допомогу), який, як зазначає позивач, здійснювався представником позивача на "громадських підставах", колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в силу положень ч. 1 ст. 126 ГПК України сторони несуть витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката. Враховуючи, що позивачем не підтверджено, що судовий захист ОСББ "Герасима Кондратьєва 127/2" в суді апеляційної інстанції здійснювався адвокатом, витрати в розмірі 6 150,00 грн, заявлені позивачем до стягнення зі скаржника як витрати на правничу допомогу, не є витратами на професійну правничу допомогу у розумінні ст. 126 ГПК України, а тому не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст. 17, 234, 235, 254, 255, 264 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Сумської області від 09.12.2025 у справі № 591/8601/21.
2. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з тривалими повітряними тривогами та екстреними відключеннями електроенергії по місту Києву, повна ухвала складена та підписана - 03.02.2026.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
С.В. Владимиренко