вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" лютого 2026 р. Справа№ 910/8892/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Гаврилюка О.М.
Суліма В.В.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування"
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025
у справі № 910/8892/25 (суддя Головіна К.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
про стягнення 63 225,61 грн
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал страхування" (далі - ПрАТ "СК "Арсенал страхування", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (далі - ПрАТ "СГ "ТАС", відповідач) про стягнення страхового відшкодування в сумі 63 225,61 грн в порядку суброгації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок ДТП, яка сталася 17.11.2022 в м. Полтава, застрахований у позивача транспортний засіб був пошкоджений, у зв'язку з чим позивач сплатив потерпілій особі страхове відшкодування на суму 280 273,23 грн. Посилаючись на ст. 993 ЦК України та ст. 108 Закону України "Про страхування", ПрАТ "СК "Арсенал страхування" вказує, що йому перейшло право вимоги до відповідача на відшкодовану матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача в результаті дорожньо-транспортної пригоди (з урахуванням обопільної вини учасників ДТП, в межах ліміту полісу та з вирахуванням франшизи), яку ПрАТ "СГ "ТАС" сплатило частково у сумі 105 950,26 грн.
У позові ПрАТ "СК "Арсенал страхування" просив стягнути з відповідача несплачену частину страхового відшкодування в сумі 30 986,36 грн, пеню в сумі 24 158,89 грн, 3% річних у сумі 2 167,00 грн та інфляційні втрати у сумі 5 913,36 грн, що разом складає 63 225,61 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд зазначив, що вказані пошкодження транспортного засобу «Ford Kuga» носять характер деформації частини кузова, кабіни, рами КТЗ, що не підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень, передбачених п. 1.6 Методики. Таким чином, при визначенні розміру оціненої шкоди пошкодженого автомобіля підлягає застосуванню фізичний знос, розмір якого відповідно до розрахунку відповідача складає 0, 3169%, що становить 61 972,72 грн. Тому, з урахуванням наведеного, розмір належної до відшкодування страховиком цивільно-правової відповідальності власника автомобіля-винуватця ДТП має бути здійснено із урахуванням коефіцієнту зносу фізичного зносу.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку оціненої шкоди пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення з відповідача різниці виплаченого страхового відшкодування в сумі 30 986,36 грн.
Водночас, суд зазначив, що вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від суми основної заборгованості.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал страхування" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 та ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.
Апелянт зазначає, що пошкоджений транспортний засіб «Ford Kuga» на момент ДТП мав 3 роки експлуатації, відтак, відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мін'юсту № 142/5/2092 від 24.11.2003, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює 0, що також підтверджується складеним на замовлення позивача звітом про визначення вартості матеріального збитку № 40684 від 07.12.2022.
Також апелянт вказує, що відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження відновлення складових частин кузова, кабіни або рами автомобіля марки т.з. «Ford Kuga» д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження до ДТП.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 16.12.2025, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду слід залишити без змін.
Крім того, відповідач зазначає, що здійснило позивачу виплату половини страхового відшкодування (2 відповідальних осіб у завданні шкоди) у розмірі 105 950,26 грн, що становить вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, про що не заперечується у позовній заяві, тому вважає, що належним чином та в повному обсязі виконало своє зобов'язання за полісом АТ №2967222.
Також відповідач зауважує, що ДТП відбулась 17.11.2022, тому позивач пропустив строк позовної давності, а отже не має права на стягнення штрафних санкцій та 3% річних та інфляційних втрат.
Короткий зміст відповіді на відзив на апеляційну скаргу
У відповіді на відзив позивач зазначив, що оскільки матеріалами справи підтверджується здійснення ремонту т.з. «Ford Kuga» д.н.з. НОМЕР_1 , то саме суму, яка підтверджує понесені збитки, позивач вважає обґрунтованою та такою, яка повинна бути сплачена відповідачем, а застосування коефіцієнту фізичного знос, які відповідач застосував при виплаті часткового страхового відшкодування, вважає безпідставною.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/8892/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/8892/25 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2025, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/8892/25 розглядалась протягом розумного строку.
Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 281/22-Тз/ПЗ від 28.06.2022 «All Risks», укладеного між ПрАТ "СК "Арсенал страхування" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник), були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом «Ford Kuga», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
17.11.2022 у м. Полтаві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача автомобіля «Ford Kuga», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «ВАЗ 2107», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2023 у справі № 554/14447/22 встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є винними в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та їх притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн з кожного.
17.11.2022 ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ "СК "Арсенал страхування" із заявою № 006.01739422 про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.
З метою визначення розміру вартості матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП, яка мала місце 17.11.2022, ПрАТ «СК «Арсенал страхування» замовило проведення автотоварознавчого дослідження, за результатами якого суб'єктом оціночної діяльності Береговим В.М. був складений звіт № 40684 від 07.12.2022. Відповідно до зазначеного звіту вартість матеріального збитку, завданого автомобілю марки «Ford Kuga», реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 280 345,48 грн.
А згідно з актом виконаних робіт № ЦБФ0134028 від 31.03.2023 та рахунком СТО № Ф000003599 від 06.12.2022 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ford Kuga», реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 280 273,23 грн з ПДВ.
На підставі страхового акту № 006.01739422-1 від 09.12.2022 та розрахунку страхового відшкодування від 07.12.2022 ПрАТ «СК «АРКС» здійснило виплату потерпілій особі страхового відшкодування в сумі 280 273,23 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 65624800 від 13.12.2022.
Судом першої інстанції встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ 2107», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ "СГ "ТАС" згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ/002967222.
Також судом встановлено, що 14.12.2022 позивач звернувся до відповідача - ПрАТ "СГ "ТАС" з претензією про компенсацію страхового відшкодування на суму 280 273,23 грн, що була сплачена страхувальнику за договором добровільного страхування наземного транспорту № 281/22-Тз/ПЗ від 28.06.2022.
22.02.2023 ПрАТ "СГ "ТАС" здійснило виплату страхового відшкодування у сумі 105 950,26 грн з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що підтверджується платіжною інструкцією № 320105 від 22.02.2023.
Позивач вважаючи, що відповідач неповністю відшкодував спричинені його страхувальником збитки, звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з ПрАТ "СГ "ТАС" невідшкодовану суму страхового відшкодування в сумі 30 986,36 грн (з розрахунку обопільної вини учасників ДТП (280 273,77 грн/2 = 140136, 89) та вирахуванням франшизи за полісом у сумі 3 200,00 грн).
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 24 158,89 грн, 3% річних у сумі 2 167,00 грн та інфляційні втрати у сумі 5 913,36 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Разом з тим, відповідно до ст. 36.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ч. 1 ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Судом першої інстанції встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ 2107», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ "СГ "ТАС" згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ/002967222.
Отже, відповідач є особою, відповідальною за спричинену у дорожньо-транспортній пригоді шкоду та згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" він відповідає за вимогами позивача (ПрАТ «СК «Арсенал Страхування»), як страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів потерпілій особі, в межах шкоди та з урахуванням обопільної вини учасників ДТП.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2022 позивач звернувся до відповідача - ПрАТ "СГ "ТАС" з претензією про компенсацію страхового відшкодування на суму 280 273,23 грн, що була сплачена страхувальнику за договором добровільного страхування наземного транспорту № 281/22-Тз/ПЗ від 28.06.2022.
22.02.2023 ПрАТ "СГ "ТАС" здійснило виплату страхового відшкодування у сумі 105 950,26 грн з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що підтверджується платіжною інструкцією № 320105 від 22.02.2023.
Звертаючись з даним позовом позивач вважає, що відповідач неповністю відшкодував спричинені його страхувальником збитки, тому просив стягнути з ПрАТ "СГ "ТАС" невідшкодовану суму страхового відшкодування в сумі 30 986,36 грн (з розрахунку обопільної вини учасників ДТП (280 273,77 грн/2 = 140136, 89) та вирахуванням франшизи за полісом у сумі 3 200,00 грн).
Згідно із п. 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 22, ст. 1166 та ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.
Верховний Суд у постанові від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 зазначив, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином, положеннями статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, розраховуються у порядку, встановленому законодавством, з урахуванням зносу.
Із наданих позивачем страхового акту № 006.01739422-1 від 09.12.2022, розрахунку до нього від 07.12.2022, ремонтної калькуляції програмного комплексу Audatex № 40684 від 07.12.2022, звіту про визначення вартості матеріального збитку № 40684 від 07.12.2022 вбачається, що вартість матеріального збитку пошкодженого автомобіля «Ford Kuga», реєстраційний номер НОМЕР_1 , був розрахований без урахування коефіцієнту фізичного зносу.
При цьому, у апеляційній скарзі позивач заперечив щодо наявності підстав для застосування фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу вказавши, що зазначений транспортний засіб на момент ДТП мав 3 роки експлуатації, а тому відповідний коефіцієнт складає 0.
Колегія суддів відхиляє такі доводи позивача з огляд на наступне.
Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України N 142/5/2092 від 24.11.2003 (далі - Методика), фізичний знос КТЗ (його складників) - це утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників); відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або робото здатності КТЗ чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів.
Відповідно до п. 7.38 Методики значення Е3 (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ;
Винятки стосовно використання зазначених вимог встановлені у п. 7.39 Методики. Зокрема п.п. «г» цього пункту передбачає такий виняток, коли складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики.
Згідно з п. 1.6 Методики експлуатаційне пошкодження - пошкодження, що утворилося внаслідок експлуатації КТЗ й обумовлене його експлуатаційним зносом (зміною первісних властивостей) та умовами експлуатації. До експлуатаційних пошкоджень належать прості деформації складових частин кузова, кабіни, що характеризуються плавними формами, легко піддаються ремонту та розташовані у легкодоступних місцях, які виникли в процесі експлуатації КТЗ, сколювання лаку пофарбованого покриття (далі - ЛФП) на лицьових поверхнях кузова, пошкодження ЛФП внаслідок тертя з ущільнювачами. Загальна площа деформації (деформацій) не повинна перевищувати 1,0 дм-2. До експлуатаційних пошкоджень у вигляді простої деформації складових кузова, кабіни КТЗ належать деформації, які виникли від тиску будь-яких предметів чи тіла людини (вм'ятини від рук, від падіння граду, каштанів і подібних за розмірами і масою предметів, від дрібних камінців під час руху КТЗ тощо);
Водночас, з протоколу огляду пошкодженого автомобіля від 18.11.2022 вбачається, що за наслідками ДТП транспортному засобу «Ford Kuga», реєстраційний номер НОМЕР_1 , були спричинені наступні пошкодження: зламаний бампер передній, зруйновані фари ліва, протитуманна ліва, облицювання фари лівої протитуманної, зламаний омивач фари лівої та накладка переднього бампера нижня, деформоване крило переднє ліве, масляний фільтр у зборі, важіль передній лівий, кронштейн крила лівого переднього, бампер задній, зламані підкрилок передній лівий, кронштейн переднього бампера, гратка переднього бампера ліва, кришка переднього бампера ліва, дефлектори переднього бампера, накладка переднього бампера ліва, вставка крила ліва, кришка блока керування ДВС, дефлектор повітряний, тріщина лівої подушки двигуна опори, потік лівий амортизатор, деформований лонжерон передній лівий, вм'ятина у боковину задню ліву, подряпини двері задньої, перекіс кузову та капоту.
За висновком суду першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів, указані пошкодження транспортного засобу «Ford Kuga» носять характер деформації частини кузова, кабіни, рами КТЗ, що не підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень, передбачених п. 1.6 Методики.
Таким чином, при визначенні розміру оціненої шкоди пошкодженого автомобіля підлягає застосуванню фізичний знос, розмір якого відповідно до розрахунку відповідача складає 0, 3169%, що становить 61 972,72 грн.
З огляду на викладене, розмір належної до відшкодування страховиком цивільно-правової відповідальності власника автомобіля-винуватця ДТП має бути здійснено із урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку оціненої шкоди пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутні підстави для стягнення з відповідача різниці виплаченого страхового відшкодування в сумі 30 986,36 грн.
За таких обставин вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від суми основної заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що при визначенні розміру оціненої шкоди пошкодженого автомобіля не застосовано фізичний знос, керуючись правовими висновками Верховного Суду, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Що стосується заявленого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності, то колегія суддів зазначає, що правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено порушення суб'єктивного права позивача. У випадку відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16.
На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, тому суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/8892/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/8892/25 слід залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/8892/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/8892/25 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/8892/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Гаврилюк
В.В. Сулім