вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" лютого 2026 р. Справа№ 910/8622/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Гаврилюка О.М.
Суліма В.В.
розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за апеляційними скаргами Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" в особі філії "Слобожанський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025
у справі №910/8622/25 (суддя - Демидов В.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТТОРГБУД"
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" в особі філії "Слобожанський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ"
про стягнення 144 058,67 грн.,
Короткий зміст заявлених вимог
10.07.2025 на адресу Господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТТОРГБУД" надійшла позовна заява до Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" в особі філії "Слобожанський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" про стягнення заборгованості за Договором №32-і/ВС від 05.06.2024 у розмірі 1 092 523,93 грн з яких: 948 465,26 грн - основна заборгованість, 118 417,33 грн- інфляційні нарахування, 25 641,34 грн - 3% річних
З огляду на те, що представник позивача подав заяву про зменшення позовних, яка була задоволена судом, розгляд справи здійснюється в межах заявлених позовних вимог про стягнення 144 058,67 грн. з яких: 118 417,33 грн- інфляційні нарахування та 25 641,34 грн - 3% річних.
Короткий зміст оскаржуваних рішень суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі №910/8622/25 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" в особі філії "Слобожанський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТТОРГБУД" інфляційні нарахування у розмірі 118 417 грн. 33 коп., 3% річних у розмірі 25 641 грн. 34 коп. та судовий збір у розмірі 2160 грн. 88 коп.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України, якою передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, вважав розрахунки позивача вірними та такими, що підлягають задоволенню - 118 417,33 грн. інфляційні нарахування та 25 641,34 грн. 3% річних.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі №910/8622/25 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТТОРГБУД" про ухвалення додаткового рішення у справі - задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення у справі №910/8622/25. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" в особі філії "Слобожанський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТТОРГБУД" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000 грн. 00 коп. В іншій частині заяви відмовлено.
Постановляючи оскаржуване додаткове рішення, судом першої інстанції вказано, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Короткий зміст апеляційних скарг та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись із вказаним рішенням, філія "Слобожанський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі №910/8622/25 про задоволення позовних вимог - скасувати, прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТТОРГБУД" - відмовити.
В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого:
- судом не взято до уваги та не досліджено, з якої дати повинні бути проведені розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних як вбачається з матеріалів справи, зокрема зі змісту позовної заяви та перелічених до неї додатків, а також із змісту обґрунтування позовних вимог, позивачем не виставлялися рахунки відповідачеві на оплату до 28.04.2025, що не відповідає встановленому Договором умовам і порядку оплати;
- позивач не надає до матеріалів справи докази вручення чи надіслання рахунку на оплату від № 110 від 28.04.2025 відповідачеві, тобто матеріали справи не містять конкретної дати вручення даного рахунку відповідачу, окрім того, рахунок не містить посилання на договір;
- при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат позивач від дати акту відраховував 15 календарних днів та з цієї дати проводив нарахування. З даним розрахунком погодився суд першої інстанції. Проте, дані розрахунки не відповідають п. 4.1. Розділу 4 Договору, оскільки розрахунки повинні проводитися після 15 календарних днів з дати надання Замовником Виконавцю рахунку на оплату наданих послуг;
- судом першої інстанції не було досліджено з якої дати повинні проводитися розрахунки 3% річних та інфляційних втрат.
Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Державне спеціалізоване господарське підприємство "ЛІСИ УКРАЇНИ" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі №910/8622/25 - скасувати, прийняти нове судове рішення, яким у задоволені клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТТОРГБУД" про ухвалення додаткового рішення у справі від 06.10.2025 відмовити.
Узагальнені доводи апеляційної скарги на додаткове рішення зводиться до того, що задоволена судом першої інстанції сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн є завищеною та не відповідає реальній сумі виконаних робіт з огляду на наступне.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
20.10.2025 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на рішення, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що апеляційна скарга є необґрунтованою, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено на підставі повного і всебічного дослідження обставин, із правильним застосуванням норм ЦК України та ГПК України.
Суд встановив факт належного виконання зобов'язань позивачем, наявність прострочення оплати з боку Відповідача, правильність розрахунку штрафних санкцій та відсутність правового значення ненадання рахунку для обов'язку здійснити оплату, що підтверджується аналогічними правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 11.11.2021 у справі № 922/449/21, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18 та від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, де чітко зазначено, що ненадання рахунку не є відкладальною умовою і не звільняє від обов'язку оплати.
05.11.2025 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на додаткове рішення, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення без змін.
Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що сума на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000 грн, стягнута судом першої інстанції, є обґрунтованою, розумною та пропорційною до предмета спору, обсягу виконаних робіт і складності справи, що підтверджується доказами, наданими до суду. Зокрема ключовим доказом є Акт № б/н від 03.10.2025, де детально описано близько тринадцяти видів послуг. Суд першої інстанції правильно застосував критерії, передбачені ч. 4 ст. 126 ГПК України, де врахував складність справи, витрачений час, обсяг послуг, ціну позову та зокрема обґрунтованість і пропорційність витрат, що відповідають і ч. 5 ст. 129 ГПК України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О.(головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 апеляційну скаргу філії "Слобожанський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі №910/8622/25 - залишено без руху, роз'яснено право на усунення недоліків апеляційної скарги.
16.10.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від філії "Слобожанський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" надійшла заява про усунення недоліків із доказами доплати судового збору, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору, з якої вбачається, що апелянтом сплачено судовий збір у визначеному судом розмірі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою філії "Слобожанський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі №910/8622/25. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Витребувано невідкладно матеріали справи №910/8622/25 з суду першої інстанції.
Відповідно до витягу з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 20.10.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Майданевича А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі №910/8622/25. Об'єднано розгляд апеляційних скарг Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" та Філії "Слобожанський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі №910/8622/25 в одне апеляційне провадження.
20.01.2026 згідно з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з перебуванням судді Майданевича А.Г., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному, для розгляду апеляційних скарг Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" в особі Філії "Слобожанський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі №910/8622/25 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 прийнято справу №910/8622/25 за апеляційними скаргами Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" в особі Філії "Слобожанський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як правильно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 05.06.2024 між ТОВ "Фаворитторгбуд" (далі також - Виконавець) та ДП "Ізюмське лісове господарство" (далі також - Замовник) укладено договір №32-і/ВС про виконання робіт та надання послуг, пов'язаних з лісозаготівлями (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Виконавець має право та зобов'язується на власний ризик, власними силами і силами найманих працівників, засобами та матеріалами надати лісозаготівельні послуги (код 02.20 за ДК 016-2010), (ДК021 : 2015 -77230000 -1) за завданням Замовника в Андріївському, Барвінківському, Берестянському, Високобірському, Піщанському, Норцівському, Придонецькому, Савинському, Студенецькому та Червонооскільському лісництвах.
Пунктом 1.2-1.3 Договору передбачено, що склад, види та обсяги послуг, що надаються за цим Договором, а також строки надання послуг визначаються Сторонами у додатках, які є невід'ємною частиною даного договору.
Документальний супровід надання/прийняття Сторонами послуг, здійснюється за встановленими формами у Додатках, які є невід'ємною частиною даного Договору:
- карта технологічного процесу розроблення лісосіки (Додаток №1);
- акт приймання-передачі лісосіки для розробки Андріївське л-во (Додаток №2/1); Барвінківське л-во (Додаток №2/2); Берестянське л-во (Додаток №2/3); Високобірське л-во (Додаток №2/4); Піщанське (Додаток №2/6); Норцівське (Додаток №2/5); Придонецьке (Додаток №2/7); Савинське (Додаток №2/8); Студенецьке (Додаток №2/9); Червонооскільське (Додаток №2/10);
- технічне завдання (Додаток №3);
- протокол погодження вартості послуг, які надаються за договором (Додаток №4);
- акт виконаних робіт (Додаток №5).
У відповідності до п. 4.1 Договору, розрахунки проводяться шляхом здійснення оплати Замовником після надання Виконавцем рахунка-фактури на оплату наданих послуг па підставі підписаного Сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт на протязі 15 календарних днів.
Остаточний розрахунок проводиться після складання Акта огляду місць використання лісових ресурсів, за умови відсутності претензій зі сторони Замовника. Після усунення всіх недоліків, виявлених представниками Замовника, Сторони засвідчують цей факт своїми підписами в Акті огляду місць використання лісових ресурсів або складанням додаткового акта (п. 4.4 Договору).
Відповідно до п. 4.5 оплата за заготовлену деревину здійснюється згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт.
Пунктами 5.2.1 та 5.4.3 Договору сторони погодили, що виконавець зобов'язаний власними силами і силами найманих працівників, засобами та матеріалами надати послуги, пов'язані з лісівництвом в обсязі і в строки, передбачені відповідними нормативними документами і даним Договором.
Замовник зобов'язаний оплатити надані Виконавцем послуги, на підставі оформлених Актів приймання-передачі робіт (Додаток №5), в розмірах і строки, встановлені цим Договором.
Згідно п. 6.1-6.2 Договору Замовник щоденно здійснює приймання заготовленої лісопродукції за участю представника Виконавця на підставі вимог нормативно-правових актів України.
Про надані послуги Виконавець щомісячно складає Акт приймання-передачі виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками Сторін.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, Сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України та цим Договором (7.1 Договору).
У матеріалах справи наявні підписані між сторонами наступні додатки:
- карта технологічного процесу розроблення лісосіки (Додаток №1);
- акт приймання-передачі лісосіки для розробки Андріївське л-во (Додаток №2/1); Барвінківське л-во (Додаток №2/2); Берестянське л-во (Додаток №2/3); Високобірське л-во (Додаток №2/4); Норцівське л-во (Додаток №2/5), Піщанське (Додаток №2/6); Придонецьке (Додаток №2/7); Савинське (Додаток №2/8); Студенецьке (Додаток №2/9); Червонооскільське (Додаток №2/10);
- технічне завдання (Додаток №3);
- протокол погодження вартості послуг, які надаються за договором (Додаток №4);
- акт виконаних робіт (Додаток №5).
На виконання умов Договору, Виконавцем складено та надано Замовнику акти приймання-передачі робіт та послуг: № САВ - 00066 від 20.06.2024 (загальна вартість робіт - 6 048,80 грн); № АНД - 00027 від 28.06.2024 (загальна вартість робіт - 64 251,59 грн); № САВ - 00067 від 28.06.2024 (загальна вартість робіт - 62 502,00 грн); № САВ - 00068 від 28.06.2024 (загальна вартість робіт - 72 300,76 грн); № HOP - 00026 від 28.06.2024 (загальна вартість робіт - 79 750,80 грн); № БАР - 00004 від 28.06.2024 (загальна вартість робіт - 20 925,00 грн); № ЧЕР - 00052 від 28.06.2024 (загальна вартість робіт - 4 023,20 грн); № ЧЕР - 00049 від 28.06.2024 (загальна вартість робіт - 1 002,00 грн); № ПІЩ - 00028 від 31.07.2024 (загальна вартість робіт - 28 532,00 грн); № ПІЩ - 00030 від 31.07.2024 (загальна вартість робіт - 74 137,20 грн); № АНД - 00032 від 31.07.2024 (загальна вартість робіт - 50 049,85 грн); № ПРИ - 00020 від 31.07.2024 (загальна вартість робіт - 29 056,80 грн); №САВ - 00072 від 31.07.2024 (загальна вартість робіт - 51 751,40 грн); № СТУ - 00021 від 31.07.2024 (загальна вартість робіт - 46 940,78 грн); № БЕР - 00003 від 31.07.2024 (загальна вартість робіт - 34 283,98 грн); № ЧЕР - 00054 від 31.07.2024 (загальна вартість робіт - 31 705,20 грн); № ВИС - 00031 від 31.08.2024 (загальна вартість робіт - 2 070,50 грн); № АНД - 00041 від 30.08.2024 (загальна вартість робіт - 6 187,50 грн); № ЧЕР - 00058 від 30.08.2024 (загальна вартість робіт - 35 080,75 грн); № ЧЕР - 00060 від 30.08.2024 (загальна вартість робіт - 5 750,50 грн); № ВИС - 00031 від 31.08.2024 (загальна вартість робіт - 2 070,50 грн); № САВ -00093 від 31.08.2024 (загальна вартість робіт - 12 865,55 грн); № САВ - 00094 від 31.08.2024 (загальна вартість робіт - 42,00 грн); № HOP - 00035 від 31.08.2024 (загальна вартість робіт - 27 028,20 грн); № HOP - 00036 від 31.08.2024 (загальна вартість робіт - 73 090,25 грн); № HOP - 00037 від 31.08.2024 (загальна вартість робіт - 26 017,75 грн); № ПІЩ - 00031 від 31.08.2024 (загальна вартість робіт - 7 500,00 грн); № ПІЩ - 00032 від 31.08.2024 (загальна вартість робіт - 20 928,40 грн); № ПІЩ - 00035 від 31.08.2024 (загальна вартість робіт - 39 922,80 грн); № ПІЩ - 00036 від 30.09.2024 (загальна вартість робіт - 18 826,00 грн); № АНД - 00051 від 30.09.2024 (загальна вартість робіт - 7 202,50 грн); № ЧЕР - 00062 від 30.09.2024 (загальна вартість робіт - 8 691,20 грн).
Вищевказані акти підписані Замовником без зауважень.
В матеріалах справи наявні підписані між сторонами акти звірки за період травень 2024 - вересень 2024 на суму 948 465,26 грн.
Також в матеріалах справи наявний підписаний між сторонами акти звірки за період вересень 2024 на суму 3 130 264,53 грн.
14.11.2024 на адресу електронної пошти ДП "Ізюмське лісове господарство" (izleshoz@ukr.net) направлено відповідну претензію.
06.06.2025 претензію було направлено на електронну адресу "Слобожанського лісового офісу" (slobozhanskyi.lo@e-forest.gov.ua) та Фролову Олександру (ІНФОРМАЦІЯ_1).
У відповідь на направлені претензії відповідач повідомив позивача листом вих. № 4849/37-11-1-2025 від 02.06.2025, що оплата здійснюється у порядку черговості відповідно до єдиної системи розрахунків, що діє на підприємстві, включаючи кредиторську заборгованість, передану згідно з передавальними актами.
Відповідно до платіжної інструкції №9327 від 29.07.2025 відповідачем було здійснено оплату заборгованості в сумі 948 465,26 грн за лісозаготівельні послуги по ДП "Ізюмське лісове господарство" згідно договору 32-І/ВС від 05.06.2024.
З огляду на те, що представник позивача подав заяву про зменшення позовних, яка була задоволена судом першої інстанції, розгляд справи здійснюється в межах заявлених позовних вимог про стягнення 144 058,67 грн. з яких: 118 417,33 грн- інфляційні нарахування та 25 641,34 грн - 3% річних.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийняті постанови
У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога», перебування членів колегії суддів на лікарняному, у відпустках та інші чинники.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи окремо та в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як зазначалось колегією суддів вище, що 05.06.2024 між ТОВ "Фаворитторгбуд" та ДП "Ізюмське лісове господарство" укладено договір №32-і/ВС про виконання робіт та надання послуг, пов'язаних з лісозаготівлями (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Виконавець має право та зобов'язується на власний ризик, власними силами і силами найманих працівників, засобами та матеріалами надати лісозаготівельні послуги (код 02.20 за ДК 016-2010), (ДК021 : 2015 -77230000 -1) за завданням Замовника в Андріївському, Барвінківському, Берестянському, Високобірському, Піщанському, Норцівському, Придонецькому, Савинському, Студенецькому та Червонооскільському лісництвах.
Пунктом 5.2.1 Договору сторони погодили, що виконавець зобов'язаний власними силами і силами найманих працівників, засобами та матеріалами надати послуги, пов'язані з лісівництвом в обсязі і в строки, передбачені відповідними нормативними документами і даним Договором.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Колегія суддів звертає увагу, що сторони при укладенні спірного договору були вільні у виборі контрагентів та визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши договір, а тому всі умови спірного Договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.
За приписами частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Крім того, положеннями ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Отже, виходячи з системного аналізу цивільного законодавства та умов укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що Договір про виконання робіт та надання послуг, пов'язаних з лісозаготівлями є змішаним договором, який містить елементи договору підряду та надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п. 4.1 Договору, розрахунки проводяться шляхом здійснення оплати Замовником після надання Виконавцем рахунка-фактури на оплату наданих послуг па підставі підписаного Сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт на протязі 15 календарних днів.
Остаточний розрахунок проводиться після складання Акта огляду місць використання лісових ресурсів, за умови відсутності претензій зі сторони Замовника. Після усунення всіх недоліків, виявлених представниками Замовника, Сторони засвідчують цей факт своїми підписами в Акті огляду місць використання лісових ресурсів або складанням додаткового акта (п. 4.4 Договору).
Відповідно до п. 4.5 оплата за заготовлену деревину здійснюється згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт.
На виконання умов Договору, Виконавцем складено та надано Замовнику акти приймання-передачі робіт та послуг: № САВ - 00066 від 20.06.2024 (загальна вартість робіт - 6 048,80 грн); № АНД - 00027 від 28.06.2024 (загальна вартість робіт - 64 251,59 грн); № САВ - 00067 від 28.06.2024 (загальна вартість робіт - 62 502,00 грн); № САВ - 00068 від 28.06.2024 (загальна вартість робіт - 72 300,76 грн); № HOP - 00026 від 28.06.2024 (загальна вартість робіт - 79 750,80 грн); № БАР - 00004 від 28.06.2024 (загальна вартість робіт - 20 925,00 грн); № ЧЕР - 00052 від 28.06.2024 (загальна вартість робіт - 4 023,20 грн); № ЧЕР - 00049 від 28.06.2024 (загальна вартість робіт - 1 002,00 грн); № ПІЩ - 00028 від 31.07.2024 (загальна вартість робіт - 28 532,00 грн); № ПІЩ - 00030 від 31.07.2024 (загальна вартість робіт - 74 137,20 грн); № АНД - 00032 від 31.07.2024 (загальна вартість робіт - 50 049,85 грн); № ПРИ - 00020 від 31.07.2024 (загальна вартість робіт - 29 056,80 грн); №САВ - 00072 від 31.07.2024 (загальна вартість робіт - 51 751,40 грн); № СТУ - 00021 від 31.07.2024 (загальна вартість робіт - 46 940,78 грн); № БЕР - 00003 від 31.07.2024 (загальна вартість робіт - 34 283,98 грн); № ЧЕР - 00054 від 31.07.2024 (загальна вартість робіт - 31 705,20 грн); № ВИС - 00031 від 31.08.2024 (загальна вартість робіт - 2 070,50 грн); № АНД - 00041 від 30.08.2024 (загальна вартість робіт - 6 187,50 грн); № ЧЕР - 00058 від 30.08.2024 (загальна вартість робіт - 35 080,75 грн); № ЧЕР - 00060 від 30.08.2024 (загальна вартість робіт - 5 750,50 грн); № ВИС - 00031 від 31.08.2024 (загальна вартість робіт - 2 070,50 грн); № САВ -00093 від 31.08.2024 (загальна вартість робіт - 12 865,55 грн); № САВ - 00094 від 31.08.2024 (загальна вартість робіт - 42,00 грн); № HOP - 00035 від 31.08.2024 (загальна вартість робіт - 27 028,20 грн); № HOP - 00036 від 31.08.2024 (загальна вартість робіт - 73 090,25 грн); № HOP - 00037 від 31.08.2024 (загальна вартість робіт - 26 017,75 грн); № ПІЩ - 00031 від 31.08.2024 (загальна вартість робіт - 7 500,00 грн); № ПІЩ - 00032 від 31.08.2024 (загальна вартість робіт - 20 928,40 грн); № ПІЩ - 00035 від 31.08.2024 (загальна вартість робіт - 39 922,80 грн); № ПІЩ - 00036 від 30.09.2024 (загальна вартість робіт - 18 826,00 грн); № АНД - 00051 від 30.09.2024 (загальна вартість робіт - 7 202,50 грн); № ЧЕР - 00062 від 30.09.2024 (загальна вартість робіт - 8 691,20 грн).
Заперечуючи стосовно позовних вимог скаржник зокрема зазначає, що у відповідача відсутні рахунки-фактури та вони, зокрема, відсутні і в матеріалах справи.
Водночас, як зазначалось колегією суддів вище, що заборгованість в сумі 948 465,26 грн за лісозаготівельні послуги по ДП "Ізюмське лісове господарство" згідно договору 32-І/ВС від 05.06.2024 була сплачена на підставі рахунку на оплату № 110 від 28.04.2025, котрий був доданий позивачем до матеріалів аналогічної справи № 910/8624/25.
Скаржник у своїй апеляційній скарзі зазначає, що зі змісту позовної заяви та перелічених до неї додатків, а також зі змісту обґрунтування позовних вимог, позивачем не виставлялися рахунки відповідачеві на оплату, що не відповідає встановленому Договором умовам і порядку оплати. Позивач не надає до матеріалів справи докази вручення чи надіслання рахунку на оплату від № 110 від 28.04.2025 відповідачеві, окрім того, рахунок не містить посилання на договір.
У той же час позивач стверджує, що 28.04.2025 в додатках до листа до Директора Філії "Слобожанський лісовий офіс" ДП "Ліси України" було долучено відповідний рахунок на суму 3 130 264,53 грн.
Це підтверджується відповіддю Директора Філії, яка додана до позовної заяви від 10.07.2025. У листі від Філії йдеться: "Розглянуто Ваш лист № 49 від 28.04.2025 щодо погашення заборгованості за договорами 2024 року, укладеними з державним підприємством «Ізюмське лісове господарство", на загальну суму 3 130 264,53 грн…" Як вбачається з цієї відповіді, зазначена сума точно збігається з рахунком № 110 від 28.04.2025, що свідчить про те, що Відповідач був поінформований про наявну заборгованість і отримав рахунок, який уже відображав загальну суму.
Однак в матеріалах справи відсутній лист від 28.04.2025.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що рахунок або рахунок - фактура, за своїми функціями є тотожними документами, за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа, оскільки ними не фіксується будь - яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а вони мають лише інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.
Ненадання рахунка - фактури, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність рахунка - фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити грошові кошти за Договором (близька за змістом правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 11.11.2021 № 922/449/21, від 02.07.2019 зі справи № 918/537/18, від 29.08.2019 зі справи № 905/2245/17, від 26.02.2020 зі справи № 915/400/18, від 29.04.2020 зі справи № 915/641/19.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).
Суд перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України, якою передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, вважає розрахунки позивача вірними та такими, що підлягають задоволенню - 118 417,33 грн. інфляційні нарахування та 25 641,34 грн. 3% річних.
Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів досліджено та відхиляються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення та додаткового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
06.10.2025 в системі "Електронний суд" представником позивача сформовано заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якого представник просить стягнути з відповідача 109 252,40 грн.
08.10.2025 представником відповідача в системі "Електронний суд" сформовано клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу.
Вищеозначене клопотання обґрунтоване зокрема тим, що:
- послуга "Написання та подання заяви про усунення недоліків позовної заяви", то варто зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки позовної заяви були допущені виключно адвокатом при написанні позовної заяви, а тому дана послуга не може бути включені до списку зазначеному в п. 1.2 акту приймання-передачі;
- послуга "Написання та подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу" є формальною, та подається в кожну справу адвокатом. Заява містить лише правове обґрунтування заявленої вимоги та не містить фактичних обставин, відсутня деталізація по кожній послузі наданій адвокатом;
- послуги "Написання та подання заперечення на клопотання про закриття провадження; Написання та подання заяви про зменшення позовних вимог; Написання та подання відповіді на відзив; Написання та подання додаткових пояснень у справі; Написання та подання заяви про повернення судового збору", то дані процесуальні документи не було необхідності подавати, оскільки вони могли бути об'єднані в один процесуальний документ. Адвокат сама вирішила їх розділити на численні процесуальні документи.
Окрім того представник звертає увагу суду, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебувають однотипні справи подані адвокатом Гетманенко Ольгою Олегівною, а саме: №910/8622/25, №910/8623/25, №910/8624/25, №910/9451/25, які є такими, що не потребують додаткового опрацювання законодавства по кожному з них та додаткової витрати часу для їх написання.
Всі чотири справи мають однотипні матеріали, позови, докази та інші процесуальні документи, що адвокатом зазначено в акті приймання-передачі, є аналогічними, судова практика в усіх справах є однаковою.
09.10.2025 представником позивача в системі "Електронний суд" сформовано заперечення на клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2)пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відтак, ч. 3 ст. 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом п.1 ч.3 ст.123 та ст.126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.
Відповідно до вимог ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.27,30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17; додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 914/359/18.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України подаються разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Колегією суддів встановлено, що га підтвердження витрат у сумі 109 252,40 грн представник позивача надав копії наступних документів:
- договір про надання правової допомоги від 09.07.2025;
- Додаткова угода від 09.07.2025;
- акт приймання-передачі наданих послуг від 03.10.2025 на суму 109 252,40 грн;
- ордер на надання правничої допомоги серія АН № 1732879.
09.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТТОРГБУД" (далі - Клієнт) та адвокатом Гетманенко Ольгою Олегівною (далі Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги відповідно до п. 1.1 якого, Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну (правову/правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором та додатками до нього.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що загальна вартість Послуг за цим Договором складається із суми всіх виставлених Клієнту рахунків - фактур.
За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується уповноваженими представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої АДВОКАТОМ юридичної допомоги і її вартість (п. 4.7 Договору).
Додатковою угодою від 09.07.2025 сторони у п. 1.3 погодили, що вартість професійної правничої допомоги за цією Додатковою угодою сплачується Клієнтом у сумі, визначеній у п. 1.3 Акта приймання-передачі наданих послуг до даної додаткової угоди.
Сторони погодили, що послуги, згідно п.1.1. цієї Додаткової угоди, що на дату укладення цієї Додаткової угоди уже фактично надані Адвокатом (за попередньою усною згодою Клієнта), теж включаються до цієї Додаткової угоди та Акту приймання-передачі наданих послуг за дією Додатковою угодою до Договору (п. 1.4 Договору).
На виконання Договору та Додаткової угоди до Договору, адвокат надав, а клієнт прийняв наступні види правової допомоги:
- Консультація Клієнта щодо вирішення поставленого питання Адвокату;
- Написання юридичного висновку щодо питання, яке було надано Адвокату;
- Формування правової позиції;
- Аналіз наданих Клієнтом документів та їх вивчення задля написання позовної заяви;
- Аналіз судової практики щодо питання, яке було надано Адвокату;
- Написання та подання позовної заяви (в тому числі прорахування 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання, інфляційних втрат за період прострочення, та судових втрат;)
- Написання та подання заяви про усунення недоліків позовної заяви;
- Написання та подання заперечення на клопотання про закриття провадження;
- Написання та подання заяви про зменшення позовних вимог;
- Написання та подання відповіді на відзив;
- Написання та подання додаткових пояснень у справі;
- Написання та подання заяви про повернення судового збору;
- Написання та подання заяви про ухвалення додатковою рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Пунктом 1.3 означеного акту передбачено, що вартість наданих послуг є фіксованою та становить 10% від ціни позову у справі №910/8622/25, що складає 109 252,40 грн.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Як зазначалось колегією суддів вище, що сторони дійшли взаємної згоди, щодо фіксованого Гонорару, який становить 10% від ціни позову у справі №910/8622/25, що складає 109 252,40 грн.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
За приписами ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд зазначає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
У своєму клопотанні про зменшення розміру витрат на правову допомогу представник відповідача зокрема зазначив, що:
- послуга "Написання та подання заяви про усунення недоліків позовної заяви", то варто зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки позовної заяви були допущені виключно адвокатом при написанні позовної заяви, а тому дана послуга не може бути включені до списку зазначеному в п. 1.2 акту приймання-передачі;
- послуга "Написання та подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу" є формальною, та подається в кожну справу адвокатом. Заява містить лише правове обґрунтування заявленої вимоги та не містить фактичних обставин, відсутня деталізація по кожній послузі наданій адвокатом;
- послуги "Написання та подання заперечення на клопотання про закриття провадження; Написання та подання заяви про зменшення позовних вимог; Написання та подання відповіді на відзив; Написання та подання додаткових пояснень у справі; Написання та подання заяви про повернення судового збору", то дані процесуальні документи не було необхідності подавати, оскільки вони могли бути об'єднані в один процесуальний документ. Адвокат сама вирішила їх розділити на численні процесуальні документи.
Окрім того представник звертає увагу суду, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебувають однотипні справи подані адвокатом Гетманенко Ольгою Олегівною, а саме: №910/8622/25, №910/8623/25, №910/8624/25, №910/9451/25, які є такими, що не потребують додаткового опрацювання законодавства по кожному з них та додаткової витрати часу для їх написання.
Всі чотири справи мають однотипні матеріали, позови, докази та інші процесуальні документи, що адвокатом зазначено в акті приймання-передачі, є аналогічними, судова практика в усіх справах є однаковою.
Суд звертає увагу, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові від 22.10.2020 Верховного Суду по справі №910/9187/19.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/7334/21, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).
Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 викладено правову позицію, згідно з якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та [або] значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім [орієнтовним] розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 129 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, частина п'ята статті 129 ГПК України містить критерій обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Дослідивши надані адвокатом клієнту послуги, суд зазначає, що послуга написання та подання позовної заяви (в тому числі прорахування 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання, інфляційних втрат за період прострочення, та судових втрат є ширшим поняттям, яке включає у себе наступні послуги: Формування правової позиції; Аналіз наданих Клієнтом документів та їх вивчення задля написання позовної заяви; Аналіз судової практики щодо питання, яке було надано Адвокату.
Окрім того суд звертає увагу представника позивача, що при відсутності виконання означених вище послуг, адвокат не зміг би надати послугу - Написання юридичного висновку щодо питання, яке було надано Адвокату, а відтак вони об'єднанні однією послугою, а саме підготовка позовної заяви.
Стосовно послуги написання та подання заяви про ухвалення додатковою рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Верховним Судом неодноразово було викладено висновок зокрема у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022 у справі №910/10507/21 щодо застосування статей 123, 126 ГПК України, про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Також суд звертає увагу, що в рішенні суду було встановлено наступне: "На виконання умов Договору, Виконавцем складено та надано Замовнику акти приймання-передачі робіт та послуг: № САВ - 00066 від 20.06.2024 (загальна вартість робіт - 6 048,80 грн); № АНД - 00027 від 28.06.2024 (загальна вартість робіт - 64 251,59 грн); № САВ - 00067 від 28.06.2024 (загальна вартість робіт - 62 502,00 грн); № САВ - 00068 від 28.06.2024 (загальна вартість робіт - 72 300,76 грн); № HOP - 00026 від 28.06.2024 (загальна вартість робіт - 79 750,80 грн); № БАР - 00004 від 28.06.2024 (загальна вартість робіт - 20 925,00 грн); № ЧЕР - 00052 від 28.06.2024 (загальна вартість робіт - 4 023,20 грн); № ЧЕР - 00049 від 28.06.2024 (загальна вартість робіт - 1 002,00 грн); № ПІЩ - 00028 від 31.07.2024 (загальна вартість робіт - 28 532,00 грн); № ПІЩ - 00030 від 31.07.2024 (загальна вартість робіт - 74 137,20 грн); № АНД - 00032 від 31.07.2024 (загальна вартість робіт - 50 049,85 грн); № ПРИ - 00020 від 31.07.2024 (загальна вартість робіт - 29 056,80 грн); №САВ - 00072 від 31.07.2024 (загальна вартість робіт - 51 751,40 грн); № СТУ - 00021 від 31.07.2024 (загальна вартість робіт - 46 940,78 грн); № БЕР - 00003 від 31.07.2024 (загальна вартість робіт - 34 283,98 грн); № ЧЕР - 00054 від 31.07.2024 (загальна вартість робіт - 31 705,20 грн); № ВИС - 00031 від 31.08.2024 (загальна вартість робіт - 2 070,50 грн); № АНД - 00041 від 30.08.2024 (загальна вартість робіт - 6 187,50 грн); № ЧЕР - 00058 від 30.08.2024 (загальна вартість робіт - 35 080,75 грн); № ЧЕР - 00060 від 30.08.2024 (загальна вартість робіт - 5 750,50 грн); № ВИС - 00031 від 31.08.2024 (загальна вартість робіт - 2 070,50 грн); № САВ -00093 від 31.08.2024 (загальна вартість робіт - 12 865,55 грн); № САВ - 00094 від 31.08.2024 (загальна вартість робіт - 42,00 грн); № HOP - 00035 від 31.08.2024 (загальна вартість робіт - 27 028,20 грн); № HOP - 00036 від 31.08.2024 (загальна вартість робіт - 73 090,25 грн); № HOP - 00037 від 31.08.2024 (загальна вартість робіт - 26 017,75 грн); № ПІЩ - 00031 від 31.08.2024 (загальна вартість робіт - 7 500,00 грн); № ПІЩ - 00032 від 31.08.2024 (загальна вартість робіт - 20 928,40 грн); № ПІЩ - 00035 від 31.08.2024 (загальна вартість робіт - 39 922,80 грн); № ПІЩ - 00036 від 30.09.2024 (загальна вартість робіт - 18 826,00 грн); № АНД - 00051 від 30.09.2024 (загальна вартість робіт - 7 202,50 грн); № ЧЕР - 00062 від 30.09.2024 (загальна вартість робіт - 8 691,20 грн).
Вищевказані акти підписані Замовником без зауважень.
У матеріалах справи наявні підписані між сторонами акти звірки за період травень 2024 - вересень 2024 на суму 948 465,26 грн".
Вирішуючи питання, чи є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, колегія суддів також не погоджується із тим, що витрати на професійну правничу допомогу заявлені представником позивача у розмірі 109 252,40 грн є співрозмірні складності справи.
Одночасно судом ураховано кількість та обсяг підготовлених адвокатом позивача процесуальних документів та тривалість розгляду справи судом.
Водночас суд з урахуванням позиції викладеній у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 липня 2022 року у справі 910/7765/20 вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правову допомогу не є пропорційним до предмета спору у цій справі з урахуванням предмету спору, складності відповідної роботи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 вказала на те, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів відхиляючи доводи апеляційної скарги, погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення із відповідача на користь позивача 35 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Щодо твердження скаржника, що заява про усунення недоліків спричинена помилками адвоката і не може бути включена до витрат, то колегія суддів не погоджується із даними твердженнями, оскільки написання заяви про усунення недоліків позовної заяви у зв'язку з ухвалою суду було необхідним для запобігання поверненню позову та забезпечення розгляду справи по суті. Ця робота є частиною правничої допомоги, спрямованої на захист інтересів клієнта, і підлягає відшкодуванню.
Щодо однотипності справ, колегія суддів зазначає, що всі чотири справи мають різні матеріали, позови, докази та інші процесуальні документи. Колегія суддів звертає увагу, що навіть, якщо судова практика є однаковою, то це не значить, що вони однотипні, оскільки потребується написання зовсім різних документів, аналіз зовсім різних актів та сум, відкриті окремі провадження з власними фактами, договорами та розрахунками, зокрема і різними строками прострочення.
Щодо твердження скаржника, що вартість послуг розрахована як 10% від ціни позову, але ціна позову 144 058,67 грн колегія суддів звертає увагу скаржника, що розрахунок 10% від початкової ціни є обґрунтованим, оскільки робота адвоката проводилася на етапі, коли вимоги були повними. Часткове погашення заборгованості після подання позову не зменшує обсяг роботи. Фактично можна дійти висновку, що саме подання позовної заяви зумовило часткове погашення заборгованості, чим і зменшило початкову ціну позову.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваних рішеннях, а оскаржувані рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі №910/8622/25, за наведених скаржником доводів апеляційних скарг.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" в особі філії "Слобожанський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі №910/8622/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі №910/8622/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Державним спеціалізованим господарським підприємством "ЛІСИ УКРАЇНИ" в особі філії "Слобожанський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ".
4. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" в особі філії "Слобожанський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі №910/8622/25 - залишити без задоволення.
5. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі №910/8622/25 - залишити без змін.
6. Матеріали справи № 910/8622/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді О.М. Гаврилюк
В.В. Сулім