79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"26" січня 2026 р. Справа № 909/25/25
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання Бабій М.М.,
та представників:
від прокуратури (скаржника) - Слиш Г.С.
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури від 21 травня 2025 року
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12 травня 2025 року (повний текст підписано 16.05.2025), суддя Малєєва О.В.
у справі № 909/25/25
за позовом Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, м. Івано-Франківськ
в інтересах держави в особі:
позивача Департаменту ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації, м. Івано-Франківськ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліго", м. Івано-Франківськ
про визнання недійсним п.3.1 договору купівлі-продажу № 31 від 13.12.2023 та стягнення 55 033,33 грн
встановив:
09 січня 2025 року Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом, заявленим в інтересах держави в особі Департаменту ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліго» про визнання недійсним п.3.1 договору купівлі - продажу № 31 від 13.12.2023 та стягнення коштів в сумі 55 033,33 грн.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12 травня 2025 року у справі № 909/25/25 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору, як це визначено підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведення прокурором правових підстав для звільнення операцій щодо постачання товарів за оспорюваним договором від оподаткування ПДВ та, як наслідок, про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору в частині включення суми ПДВ до вартості (ціни) закуповуваних за таким договором товарів та повернення сплаченого позивачем постачальнику ПДВ.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12 травня 2025 року у справі № 909/25/25 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі. Зокрема зазначає, що місцевий господарський суд дійшов формальних висновків, що сторонами у цій справі не надано сертифікат кінцевого споживача та укладений договір не містить положень щодо кінцевого отримувача з переліку, визначеного пп.5 п.32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. Так, прокурор стверджує, що поставлений відповідачем товар призначався для забезпечення потреб підрозділів Збройних Сил України, що підтверджується листом-зверненням командира військової частини НОМЕР_1 від 26.11.2023 № 3049, наказом Департаменту ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 13.12.2023 № 29 «Про придбання товарів для військової частини НОМЕР_1 » та актом прийому-передачі матеріальних цінностей № 10 від 29.12.2023. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги усі докази у справі, що призвело до необґрунтованого висновку про відсутність підстав для звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання відповідачем військовій частині приладів нічного бачення.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Зокрема, зазначає, що умовами спірного договору передбачено, що отримувачем (покупцем) товару є Департамент ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації і в договорі не передбачено інших умов щодо передачі позивачем товару, що постачався, іншій особі - військовій частині НОМЕР_1 . Також звертає увагу на те, що умови договору не містять жодних посилань на те, що прилад нічного бачення підлягає використанню саме в оборонних цілях при запровадженні воєнного стану чи будуть в подальшому передані військовій частині. Окрім того зазначає, що на момент укладення спірного договору позивачем не надано відповідачеві сертифікат кінцевого споживача, який би підтверджував, що товар придбавається для потреб військової частини НОМЕР_1 . Відповідач вважає, що судом першої інстанції у цій справі було прийнято законне рішення про відмову у задоволенні позову.
Департамент ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації відзиву на апеляційну скаргу не подав.
24 січня 2026 року відповідач подав суду клопотання, у якому просить врахувати наведені ним висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах та здійснювати розгляд апеляційної скарги у цій справі на підставі наявних матеріалів справи та без участі представника відповідача.
Прокурор в судових засіданнях підтримав вимоги апеляційної скарги, просив такі задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12 травня 2025 року у справі № 909/25/25 та ухвалити нове про задоволення позову, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.12 ст.270 ГПК України).
Оскільки явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, беручи до уваги клопотання відповідача, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення прокурора, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, листом № 2853 від 26.11.2023 командир військової частини НОМЕР_1 звернувся до голови Івано-Франківської обласної військової адміністрації з проханням забезпечити термінову потребу військової частини у приладах нічного бачення AGM PVS-14 NW у кількості 8 одиниць та безпілотних літальних апаратах у кількості 3 одиниці. Необхідність у зазначених засобах була зумовлена виконанням бойових завдань на першій лінії оборони в зоні бойових дій на Запорізькому напрямку, зокрема в місті Гуляйполе.
На виконання пункту 7 програми забезпечення мобілізаційної підготовки та оборонної роботи в Івано-Франківській області на 2023- 2027 роки, затвердженої рішенням Івано-Франківської обласної ради від 07.12.2022 № 559-18/2022, директором Департаменту ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації 13.12.2023 видано наказ № 29 «Про придбання товарів для військової частини НОМЕР_1 ». З огляду на нагальну потребу у закупівлі товарів, робіт і послуг, відповідно до вимог Особливостей здійснення публічних закупівель на період дії воєнного стану, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, з метою забезпечення військової частини НОМЕР_1 матеріально-технічними засобами, начальника відділу фінансового забезпечення управління фінансового забезпечення та управління майном обласної державної адміністрації зобов'язано здійснити оплату витрат, пов'язаних із придбанням відповідних товарів, на загальну суму 330 200 грн, у тому числі ПДВ.
На підставі зазначеного листа Департамент здійснив закупівлю приладів нічного бачення AGM PVS-14 NW1 (код ДК 021:2015: 38630000-0 «Астрономічні та оптичні прилади») шляхом укладення договору про закупівлю без застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу.
13.12.2023 між Департаментом ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації як покупцем та ТОВ «Ліго» як постачальником укладено договір про закупівлю № 31, за умовами якого, постачальник зобов'язався поставити покупцеві прилади нічного бачення AGM PVS-14 NW1 у строки, визначені договором, а покупець - прийняти товар та здійснити його оплату.
Перелік, кількість, ціна та ідентифікаційні особливості товару визначалися у видатковій накладній та специфікації (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору. Товари належали постачальнику на праві власності, не перебували в заставі чи під арештом та не були предметом спорів третіх осіб. Кількість товару визначалась видатковими накладними, які слугували підставою для оплати. Загальна вартість договору становила 330 200 грн, у тому числі ПДВ у сумі 55 033,33 грн. Розрахунки здійснювались у національній валюті України. Поставка товару мала здійснюватися за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, або за іншою адресою на вимогу покупця.
Договір набрав чинності з моменту підписання та діяв до 31.12.2023, а в частині зобов'язань сторін - до їх повного виконання. Невід'ємною частиною договору є специфікація товару.
У специфікації до договору сторони погодили поставку приладів нічного бачення AGM PVS-14 NW1 у кількості 2 одиниці за ціною 137 583,33 грн за одиницю. Загальна вартість товару без ПДВ становила 275 166,67 грн, сума ПДВ - 55 033,33 грн, загальна вартість з ПДВ - 330 200 грн.
Замовником виступив Департамент ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації, постачальником - ТОВ «Ліго».
Згідно з видатковою накладною № РН-0000064 від 13.12.2023 ТОВ «Ліго» поставило Департаменту зазначений товар на загальну суму 330 200 грн, у тому числі ПДВ 55 033,33 грн.
Відповідно до платіжної інструкції № 928 від 14.12.2023 Департамент здійснив оплату постачальнику у повному обсязі.
На підставі акта приймання-передачі матеріальних цінностей від 29.12.2023 № 10 придбані прилади нічного бачення були передані військовій частині НОМЕР_1 .
У січні 2025 року Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури звернувся до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави в особі Департаменту ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання недійсним п.3.1 договору купівлі - продажу № 31 від 13.12.2023 та стягнення з ТОВ «Ліго» 55 033,33 грн.
Щодо підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Департаменту ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації:
Частинами 1, 3 ст.4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч.3 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст.53 ГПК України).
Слід зазначити, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Звертаючись з цим позовом до суду, заявленим в інтересах держави, прокурор визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме: Департамент ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову, в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені можливі порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Як вбачається з матеріалів справи, Івано-Франківська обласна прокуратура листом від 14.10.2024 № 15-840вих-24 повідомила Департамент про протиправне включення до ціни договору суми ПДВ та безпідставне отримання зазначених коштів ТОВ «Ліго».
У відповідь на вказаний лист Департамент листом від 15.11.2024 № 960/01-18/010 поінформував прокуратуру про направлення на адресу ТОВ «Ліго» вимоги щодо вжиття заходів для коригування податкових зобов'язань зі сплати ПДВ.
Надалі Івано-Франківська обласна прокуратура листом від 10.12.2024 № 15-986вих-24 повторно звернула увагу Департаменту на зазначені порушення та витребувала необхідні відомості.
Листом від 24.12.2024 № 1094/01-18/010 Департамент повідомив, що ТОВ «Ліго» не повернуло кошти в сумі нарахованого та сплаченого податку на додану вартість.
Крім того, прокуратура листом від 24.12.2024 № 15-1035вих-24 повідомила Департамент про намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави в особі Департаменту до ТОВ «Ліго» про визнання недійсним пункту 3.1 договору № 31 від 13.12.2023 у частині включення до загальної вартості товару податку на додану вартість у розмірі 55 033,33 грн.
Відтак, прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав, передбачених статтею 23 ЗУ «Про прокуратуру», для звернення до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави в особі Департаменту ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації, з огляду на що, судом першої інстанції правомірно прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено спір по суті.
Щодо суті спору:
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
Відповідно до ст.11 ЗУ "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Згідно з пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 ПК України ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розд.V та підрозд.2 розд.XX ПК України.
За змістом підпунктів а) і б) п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу.
Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до пп.213.1.9 і 213.1.14 п.213.1 ст.213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем товару (замовником послуг).
Як встановлено судом, пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що ціна цього договору становить 330 200 грн, включаючи ПДВ 55 033,33 грн.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 вказала на те, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
Пунктами 30.1, 30.2, 30.9 ПК України визначено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.
Відповідно до пп.5 п.32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб'єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель: тепловізійні біноклі, монокуляри та бінокуляри, прилади нічного бачення (біноклі та монокуляри), що класифікуються у товарних підкатегоріях 8525 89 00 10, 8525 89 00 90 згідно з УКТ ЗЕД.
У разі здійснення операцій, звільнених від оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпунктів 4 і 5 цього пункту (в частині постачання товарів за державними контрактами (договорами) з оборонних закупівель), положення пункту 198.5 статті 198 та статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.
Верховний Суд у постановах від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24, від 18.09.2025 у справі № 910/12975/24 вказав на те, що операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК за умови, якщо:
- товари, щодо яких здійснюються такі операції, належать до категорії товарів, які визначені у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК та класифікуються у товарних позиціях згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), визначеною Законом України «Про митний тариф України» від 19.10.2022 №2697-IX;
- кінцевим отримувачем відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами відповідного договору визначено суб'єктів, перерахованих у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК.
У разі недотримання таких умов вказані операції підлягатимуть оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку.
Водночас Верховний Суд зауважив, що визначальним для звільнення від оподаткування ПДВ за вказаною нормою є не лише категорія товарів та суб'єкт кінцевого отримувача таких товарів, а й документальне підтвердження особи такого суб'єкта відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору, в якому визначено осіб, зазначених у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України, кінцевими отримувачами.
За приписами ст.1 ЗУ «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» кінцеві споживачі - суб'єкти господарювання України, державні органи України, Збройні Сили України та інші військові формування, правоохоронні органи, іноземні суб'єкти господарської та іншої діяльності, які безпосередньо є споживачами товарів, відповідно імпортованих в Україну або експортованих з України; сертифікат кінцевого споживача - документ, яким кінцевий споживач визначає місце та мету кінцевого використання (встановлення) товарів і гарантує, що ці товари не будуть використані в інших цілях, ніж зазначені в сертифікаті, не будуть передані іншому споживачу на території держави призначення або реекспортовані без дозволу відповідного державного органу, а також бере на себе інші гарантії (зобов'язання) щодо імпортованих товарів, передбачені умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) чи вимогами держави - експортера товару.
Положення про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов'язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.1999 № 920, визначає порядок надання державних гарантій і гарантій українських кінцевих споживачів щодо використання у заявлених цілях імпортованих в Україну товарів, які підлягають державному експортному контролю, здійснення державного контролю за виконанням цих гарантій, а також контролю за виконанням іноземними кінцевими споживачами своїх гарантій щодо використання у заявлених цілях товарів, імпортованих ними з України.
Відповідно до п.5 цього Положення з метою оформлення гарантій щодо кінцевого використання імпортованих в Україну товарів використовуються міжнародний імпортний сертифікат, сертифікат підтвердження доставки, сертифікат кінцевого споживача та інші документи, які містять державні гарантії та гарантії кінцевого споживача щодо використання товарів у заявлених цілях.
Пунктами 15, 16 зазначеного Положення встановлено, що сертифікат кінцевого споживача - це документ, яким кінцевий споживач вказує на місце встановлення (використання) і ціль кінцевого використання товару та гарантує, що цей товар не буде використаний в інших цілях, ніж зазначені в сертифікаті, не буде переданий іншому суб'єкту підприємницької діяльності на території України або реекспортований без дозволу Держекспортконтролю, а також бере на себе інші гарантії щодо імпортованого в Україну товару у разі, коли це передбачено умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) згідно з вимогами держав - експортерів товарів (додаток 3). Оформлення сертифіката кінцевого споживача здійснюється кінцевим споживачем. Сертифікат кінцевого споживача скріплюється підписом керівника відповідного підприємства, організації або уповноваженою на те особою.
Верховний Суд у постанові від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24 вказав на те, що сертифікат кінцевого споживача - це документ, який надається, зокрема, з метою підтвердження суб'єкта кінцевого отримувача товарів, який гарантує, що переданий йому товар не буде використовуватись в інших цілях або не буде переданий іншому суб'єкту.
Визначення суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору насамперед обумовлено необхідністю підтвердити особу такого кінцевого отримувача товарів, операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України яких підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК, та не може бути формальністю адже операції, зокрема, щодо постачання товарів, суб'єкт кінцевого отримувача яких не відповідає визначеному переліку, виключає можливість звільнення таких операцій від оподаткування ПДВ на підставі цієї норми (постанова Верховного Суду від 28.08.2025 у справі № 914/1555/24).
Таким чином, за вказаною нормою для звільнення від оподаткування ПДВ операцій, зокрема, щодо постачання на митній території України товарів, визначених у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України, визначальним є документальне визначення суб'єкта кінцевого отримувача таких товарів відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору.
Так, судом встановлено, що матеріали справи не містять, а сторони не надали сертифікат кінцевого споживача, в якому було б зазначено, що кінцевим отримувачем відповідних товарів є особа з переліку, визначеного підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України; умови укладеного між сторонами договору не визначають, що кінцевим отримувачем відповідних товарів буде будь-яка особа з переліку, визначеного підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України; ні договір, ні тендерна документація не містять посилань на Програму забезпечення територіальної оборони на 2023-2025 роки або на те, що відповідний товар буде закуповуватись для потреб територіальної оборони або для забезпечення Збройних Сил України.
Щодо листа № 2853 від 26.11.2023 Військової частини НОМЕР_1 до голови Івано-Франківської обласної ради з проханням виділити кошти з обласного бюджету військовій частині НОМЕР_1 для ефективнішого виконання бойових завдань в районах ведення бойових дій то колегія суддів зазначає, що такий лист не є тим документом, який відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України підтверджує кінцевого отримувача товарів, що мало б наслідком звільнення операцій щодо їх постачання від оподаткування ПДВ.
Стосовно акту приймання-передачі матеріальних цінностей № 10 від 29.12.2023, то вказаний документ лише засвідчує факт переходу права на товар - прилад нічного бачення AGM PVS-14 NW1 у кількості 2 одиниці за ціною 137 583,33 грн за одиницю до військової частини НОМЕР_1 , однак, він не доводить, що їх закупівля здійснювалася саме за спірним Договором купівлі-продажу № 31, оскільки жодних посилань на спірний договір чи безпосереднього постачальника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліго» не містить.
Крім цього, саме позивачем як замовником в оголошенні про проведення відкритих торгів вказана очікувана вартість предмета закупівлі з урахуванням суми ПДВ, у зв'язку із чим, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліго», як учасником торгів було подано пропозицію, де зазначено інформацію про ціну та інші критерії оцінки відповідно до їх попереднього встановлення Департаментом ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації.
Таким чином, місцевий господарський суд, враховуючи встановлені обставини щодо відсутності в матеріалах справи документального підтвердження суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору, як це визначено підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, дійшов правомірного висновку про недоведення прокурором правових підстав для звільнення операцій щодо постачання товарів за оспорюваним договором від оподаткування ПДВ, та, як наслідок, про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору в частині включення суми ПДВ до вартості (ціни) закуповуваних за цим договором товарів та повернення сплаченого позивачем постачальнику ПДВ.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову щодо визнання недійсним п.3.1 договору купівлі-продажу № 31 від 13.12.2023 в частині включення до загальної вартості договору податку на додану вартість у сумі 55 033,33 грн та стягнення з відповідача на користь позивача 55 033,33 грн.
Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
ухвалив:
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12 травня 2025 року у справі № 909/25/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури - без задоволення.
Матеріали справи № 909/25/25 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Повну постанову складено 02 лютого 2026 року
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.