"22" січня 2026 р. Справа №921/562/22
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді МАТУЩАКА О.І.
суддів: КРАВЧУК Н.М.
СКРИПЧУК О.С.
За участю секретаря судового засідання - ТЕЛИНЬКО Я.П
За участю представниці скаржника - Войтенко К.В. (адвокатка);
розглянувши апеляційну скаргу АТ "Райффайзен Банк" (вх.ЗАГС №01- 05/3330/25 від 14.11.2025)
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 16.10.2025 (повна ухвала - 05.11.2025, суддя Боровець Я.Я.)
у справі №921/562/22
за заявою боржниці ОСОБА_1 , Тернопільська область, м. Бережани
про неплатоспроможність фізичної особи
Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 24.11.2022 відкрив провадження у справі №921/562/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; ввів процедуру реструктуризації боргів боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначив керуючим реструктуризацією боргів боржниці арбітражного керуючого Шимечка Андрія Ярославовича.
З метою виявлення усіх кредиторів, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КузПБ), 24.11.2022 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 17.08.2023 визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів у цій справі відносно фізичної особи ОСОБА_1 , а саме:
- АТ "Райффайзен Банк" в розмірі 2 903 673,40 грн, з яких підлягають внесенню: 4 962,00 грн витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів та 2 898 711,40 грн (заборгованість) до другої черги реєстру вимог кредиторів;
- ОСОБА_2 ?вна в розмірі 3 604 962,00 грн, з яких підлягають внесенню: 4 962,00 грн витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів та 3 600 000,00 грн (заборгованість) до другої черги реєстру вимог кредиторів.
Постановою Господарського суду Тернопільської області від 25.01.2024 припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 та повноваження керуючого реструктуризацією боргів боржниці; визнано фізичну особу ОСОБА_1 банкрутом; введено процедуру погашення боргів боржниці, а керуючим реалізацією майна банкрута призначено арбітражного керуючого Шимечка А.Я.
Оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про визнання ОСОБА_1 банкрутом і введення процедури погашення боргів у встановленому законодавством порядку.
15.05.2025 кредитор АТ "Райффайзен Банк" подав до суду клопотання про закриття провадження у справі №921/562/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 з підстав, визначених п.п. 10, 13 ч.1 ст. 90, п.1 ч.7 ст. 123 та ч. 11 ст. 126 КУзПБ
Також АТ "Райффайзен Банк" подало 25.08.2025 заяву про визнання кредитора ОСОБА_2 заінтересованою особою щодо боржниці, оскільки ОСОБА_2 є рідною сестрою чоловіка боржниці.
Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 16.10.2025 у задоволенні заяви АТ "Райффазен Банк" щодо визнання кредитора ОСОБА_2 заінтересованим кредитором стосовно боржника і у задоволенні клопотання про закриття провадження цій у справі відмовив.
Суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання кредитора ОСОБА_2 заінтересованою особою відносно боржниці, оскільки на момент ухвалення постанови від 25.01.2024 у цій справі про визнання боржниці банкрутом, норми Закону України «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації» не були чинними (набрали чинності лише 01.01.2025).
В частині відмови у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, суд мотивував ухвалу тим, що закриття провадження у справі можливе виключно з підстав, визначених ст. 90 КУзПБ. При цьому, окремі підстави, передбачені ч. 7 ст. 123 та ч. 11 ст.126 КУзПБ, застосовуються лише під час процедури реструктуризації боргів. Оскільки у справі на даний час триває процедура погашення боргів боржниці, а заявником не доведено наявності передбачених законом підстав для закриття провадження, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання.
АТ «Райффайзен Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 16.10.2025 та ухвалити нове рішення, яким задоволити клопотання та заяву скаржника.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала, на думку скаржника, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного і всебічного з'ясування обставин справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Зокрема, скаржник вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у визнанні кредитора ОСОБА_2 заінтересованою особою стосовно боржника, не врахувавши положення КУзПБ у редакції Закону № 3985-IX та перехідні положення КУзПБ щодо їх застосування до раніше відкритих проваджень, а також не надав належної правової оцінки поданим доказам родинних і ділових зв'язків між відповідними особами.
Також покликається на те, що місцевий господарський суд безпідставно відмовив у закритті провадження у справі, не врахував доводів про недобросовісність боржника, неповноту та недостовірність відомостей у деклараціях про майновий стан, формальний характер поданого плану реструктуризації та порушення порядку скликання і проведення зборів кредиторів, що, на переконання скаржника, є підставами для закриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі ст.ст. 90, 123 КУзПБ.
Відзивів, а також інших заяв чи клопотань учасники справи не подавали.
22.01.2026 в судовому засіданні взяла участь представниця скаржника, яка навела доводи по суті апеляційної скарги, просила її задовольнити. Представники інших учасників справи в судове засідання не з??явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Беручи до уваги зазначене, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників учасників у справі, які не з?явилися.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом апеляційного розгляду у цій справі є питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання кредитора ОСОБА_2 заінтересованою особою щодо боржника - фізичної особи ОСОБА_1 , а також для закриття провадження у цій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КузПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
В преамбулі КУзПБ закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Особливості застосування процедури банкрутства до боржника фізичної особи передбачено Книгою четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" КУзПБ.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Частиною 2 ст. 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.
До боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Також задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, КУзПБ передбачає:
- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років (пункти 3, 4 ч. 4 ст. 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених ч. 7 ст. 123 КУзПБ;
- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 ч. 7 ст. 123 КУзПБ);
- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов'язковій сплаті згідно з ч. 3 ст. 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 ч. 8 ст. 126 КУзПБ);
- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (ч. 11 ст. 126 КУзПБ).
Системне тлумачення положень статей 123, 126, 128, 129 КУзПБ у взаємозв'язку зі статтями 2, 113 КУзПБ свідчить, що закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є можливим: зі спеціальних підстав, визначених ч. 7 ст. 123, ч. 11 ст. 126 КУзПБ, а також із загальних підстав, визначених ст. 90 КУзПБ.
Так, ч. 7 ст. 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:
1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї;
2) майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;
3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.
Закриттю провадження у справі у будь-якому випадку передує встановлення судом обставин, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за ч. 7 ст. 123 КУзПБ.
У поданому клопотанні АТ "Райффайзен Банк" обґрунтовує наявність підстав для закриття провадження у цій справі, посилаючись на недостовірність зазначеної боржником інформації у деклараціях про майновий стан боржника тільки за 2020, 2021 роки.
Статтею 12 КУзПБ встановлено, що під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено) (ч. 3).
Під час виконання повноважень арбітражний керуючий має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, що міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення (ч. 8) .
Частиною 3 ст. 122 КУзПБ передбачено, що керуючий реструктуризацією не пізніше, ніж за 10 днів до дня попереднього засідання суду зобов'язаний направити суду, кредиторам та боржнику звіт про результати перевірки декларації боржника.
За результатами таких заходів, за приписами ч. 7 ст. 123 та ч. 1 ст. 124 КУзПБ, ґрунтуватиметься план реструктуризації боргів боржника, а у разі виявлення керуючим реструктуризацією та не усунення боржником неповноти/ недостовірності інформації у декларації про його майновий стан - рішення про закриття провадження у справі.
Задля перевірки правильності зазначених у деклараціях боржником відомостей керуючий реструктуризацією направив обов'язкові запити і отримав відповіді щодо наявності майна чи майнових прав за період 2019-2021 роки по боржнику та членах сім'ї до уповноважених органів (містяться в матеріалах справи).
Суд першої інстанції встановив, що керуючим реструктуризацією Шимечком А.Я. під час процедури реструктуризації боргів боржника за результатами перевірки декларацій про майновий стан боржника за 2019, 2020, 2022 роки, встановлено відповідність даних зазначених боржником в деклараціях про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, що підтверджується звітом про результати розгляду декларацій боржника (вх. №359 від 16.01.2023).
Окрім того, з метою виявлення активів боржника, керуючим реструктуризацією боржника було направлено запити (звернення) до відповідних державних органів та установ, що здійснюють державну реєстрацію права власності на певні види майнових прав, а також видають дозвільні документи на певні види господарської діяльності та отримано відповідні відповіді (містяться в матеріалах справи).
Як було зазначено вище, постановою Господарського суду Тернопільської області від 25.01.2024 у справі №921/562/22 припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ; визнано фізичну особу - ОСОБА_1 банкрутом і введено процедуру погашення її боргів. Вказана постанова набрала законної сили 25.01.2024.
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що питання повноти та достовірності відомостей, зазначених боржником у деклараціях про майновий стан, було належним чином досліджене судом саме на стадії процедури реструктуризації боргів у межах цієї справи. Керуючим реструктуризацією, у встановленому законом порядку, проведено перевірку поданих декларацій, направлено обов'язкові запити до уповноважених державних органів і реєстрів щодо наявності майна та майнових прав боржника і членів його сім'ї, отримано відповідні відповіді та подано до суду звіт про результати перевірки декларацій. За результатами такої перевірки невідповідності, неповноти чи недостовірності відомостей, зазначених боржником у деклараціях, встановлено не було, що підтверджено поданим звітом керуючого реструктуризацією та досліджено судом першої інстанції під час розгляду питання щодо подальшого руху справи.
Саме з урахуванням висновків керуючого реструктуризацією та оцінки поданих матеріалів, судом було припинено процедуру реструктуризації боргів і прийнято постанову про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів. Таким чином, обставини щодо достовірності та повноти декларацій боржника вже були предметом судового розгляду та отримали належну правову оцінку на попередній стадії провадження. Вказана постанова набрала законної сили та не була оскаржена кредитором у встановленому законом порядку.
З огляду на це, подане кредитором клопотання про закриття провадження у справі з підстав недостовірності відомостей у деклараціях, визначених п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ, фактично зводиться до повторного порушення питання, яке вже було досліджене судом та покладене в основу прийнятого й неоскарженого судового рішення про перехід до процедури погашення боргів. Таке клопотання по суті спрямоване на перегляд процесуального рішення щодо стадії провадження поза передбаченим законом порядком його оскарження.
За таких обставин суд дійшов висновку, що підстави для закриття провадження у справі, визначені п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ, відсутні.
Відповідно до ч. 11 ст. 126 КУзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
У цій справі встановлено, що погоджений боржником та схвалений кредиторами план реструктуризації боргів був поданий до господарського суду та затверджений у визначеному КУзПБ порядку. З огляду на те, що план реструктуризації боргів був розроблений, погоджений сторонами та затверджений судом, то посилання апелянта на зазначену норму як на правову підставу для закриття провадження у цій справі є безпідставним.
В обґрунтування заяви про закриття провадження у справі, кредитор також покликався на п. 10 (якщо справа згідно із законом не підлягає розгляду в господарських судах України), п. 13 (прийняття рішення про приватизацію боржника, яким є державне підприємство або господарське товариство, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі) ч. 1 ст. 90 КУзПБ.
Частина 1 ст. 90 КУзПБ визначає, що господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі:
1) невнесення боржника - юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
2) припинення у встановленому законодавством порядку юридичної особи, яка є боржником, про що є відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
3) смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім боржника - фізичної особи;
4) перебування у провадженні господарського суду справи про банкрутство (неплатоспроможність) того самого боржника;
5) відновлення платоспроможності боржника або погашення всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів;
6) затвердження звіту керуючого санацією в порядку, передбаченому цим Кодексом;
7) затвердження звіту ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом;
8) якщо до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за його заявою не висунуто вимог;
8-1) якщо відкрита справа про банкрутство господарських товариств, які відповідають сукупно таким критеріям:
є оператором критичної інфраструктури;
частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану;
державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв), крім господарських товариств, які ліквідуються за рішенням боржника;
9) боржником є оптовий постачальник електричної енергії;
10) якщо справа згідно із законом не підлягає розгляду в господарських судах України;
11) якщо господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника;
12) укладення мирової угоди між боржником та кредиторами відповідно до ст.192 ГПК України;
13) прийняття рішення про приватизацію боржника, яким є державне підприємство або господарське товариство, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі;
14) в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
При цьому, провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) може бути закрито у випадках, передбачених п. 2, 3, 5, 9, 10, 12 і 13 ч. 1 цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) (до та після визнання боржника банкрутом), у випадках, передбачених п. 1, 4, 6, 8 і 11 ч. 1 цієї статті, - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому п. 7 ч. 1 цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.
Оскільки у цій справі триває процедура погашення боргів фізичної особи, то відповідно до ст. 90 КУзПБ провадження у цій справі може бути закрите лише за наявності підстав, визначених п. 3, 5, 9, 10, 12.
Матеріали справи не містять і судом не встановлено наявності жодних із передбачених ст. 90 КУзПБ підстав для закриття провадження на стадії погашення боргів у цій справі.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення поданого клопотання та закриття провадження у цій справі.
Водночас колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про визнання кредитора - ОСОБА_2 заінтересованою особою щодо боржника, неправильно застосував норми матеріального права з огляду на таке.
Статтею 1 КУзПБ встановлено, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює або протягом останніх трьох років здійснювала контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює або протягом останніх трьох років здійснював боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває або протягом останніх трьох років перебував під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство; особи, з якими чи на користь яких боржник вчиняв правочини з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності; сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який згідно із ст. 42 цього Кодексу визнано недійсним; а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, стосовно яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими.
Кредитор є заінтересованим стосовно боржника також у разі, якщо він протягом шести місяців до дати відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або процедури превентивної реструктуризації прямо чи опосередковано набув право вимоги до боржника від кредитора, заінтересованого стосовно боржника.
Положення КУзПБ встановлюють критерії ідентифікації заінтересованих осіб стосовно боржника та окреслюють правові наслідки такого статусу (обмеження щодо участі у голосуванні на зборах та комітеті кредиторів, щодо вирішення долі майнових активів боржника, щодо припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого тощо).
За змістом нормативного визначення слідує, що заінтересованими визнаються особи, які мають безпосередні або опосередковані зв'язки з боржником, що потенційно може впливати на їхню неупередженість у процедурі банкрутства.
Тож визнання особи заінтересованою стосовно боржника у процедурі банкрутства виконує важливу функцію, забезпечуючи баланс інтересів усіх кредиторів у справі.
При цьому очевидним, на переконання Верховного Суду, є наявність у заінтересованого кредитора та боржника спільного інтересу, зазвичай майнового, пов'язаного із майновими активами боржника, реалізація яких спрямовується на задоволення вимог кредиторів.
Існування зазначеного спільного інтересу зумовлює зацікавленість боржника у наявності в такого кредитора якнайбільшої кількості голосів на зборах та комітеті кредиторів з метою впливу на хід процедури банкрутства.
Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання кредитора заінтересованою особою щодо боржниці, суд першої інстанції виходив з того, що на момент ухвалення постанови від 25.01.2024 у цій справі про визнання боржниці банкрутом, норми Закону України «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації» не були чинними, а тому не можуть застосовуватися у цій справі.
Так, Закон України «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації» від 19.09.2024 № 3985-IX (надалі - Закон №3985-IX) набрав чинності 01.01.2025.
Разом з тим, за змістом абз. 2 п. 42 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ, положення цього Кодексу в редакції згідно із Законом №3985-IX застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим Законом.
Отже, норми КУзПБ в редакції Закону № 3985-IX застосовуються також до справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до 01.01.2025. Відтак положення зазначених змін до КУзПБ мають ретроспективну дію, і мають застосовуватися до справ, які вже перебувають у провадженні. Правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29.07.2025 у справі №903/534/23.
З аналізу чинної норми абз. 5 ч. 2 ст. 47 КУзПБ слідує, що питання заінтересованості кредиторів у справі про банкрутство господарський суд вирішує в ухвалі попереднього засідання.
Водночас, якщо ухвала попереднього засідання у справі про банкрутство була постановлена до набрання чинності Законом № 3985-IX (01.01.2025), то з урахуванням приписів абз. 2 п. 42 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ місцевому господарському суду належить додатково ухвалою вирішити питання щодо кожного з кредиторів, чи є такі заінтересованими стосовно боржника. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.09.2025 у справі №914/466/23.
З огляду на зазначене, відсутність в положеннях КУзПБ прямо визначеної процедури встановлення статусу заінтересованої особи у справах, провадження у яких відкрите до 01.01.2025 та в цей же період розглянуті вимоги конкурсних кредиторів - не перешкоджає розгляду відповідного клопотання та ухвалення за результатами його розгляду відповідного судового рішення в загальному порядку в межах провадження у справі про банкрутство, якщо такі дії спрямовані на відновлення порушеного права та інтересу фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів (постанова Верховного Суду від 29.07.2025 у справі №903/534/23).
Матеріалами справи, зокрема, довідками органу державної реєстрації актів цивільного стану, підтверджується, що кредитор - ОСОБА_2 є рідною сестрою ОСОБА_3 - чоловіка боржниці, тобто вона перебуває у близьких родинних відносинах із членом сім'ї боржниці.
Крім того, судом встановлено наявність сталих родинних та господарських відносин між боржницею, її чоловіком - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . ОСОБА_4 є керівником ПП «Омега Тер», яке виступає іпотекодавцем за зобов'язаннями ОСОБА_3 . Водночас ОСОБА_1 є фінансовим поручителем за кредитними зобов'язаннями свого чоловіка - ФОП ОСОБА_3 перед АТ «Райффайзен Банк». Отже, зобов'язальні правовідносини боржниці безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю її чоловіка та колом осіб, які беруть участь у забезпеченні виконання відповідних кредитних зобов'язань, за якими боржниця у цій справі несе відповідальність як фінансовий поручитель.
Також із наданих відомостей убачається пов'язаність зазначених осіб із іншими діючими суб'єктами господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність та не перебувають у стані припинення, що свідчить про наявність тривалих правовідносин і спільних економічних інтересів.
Сукупність установлених у справі обставин - родинний зв'язок ОСОБА_2 з чоловіком боржниці, участь пов'язаних з нею осіб у забезпеченні кредитних зобов'язань, а також наявність спільних ділових інтересів із сім'єю боржниці - свідчить про наявність обґрунтованих підстав вважати її особою, заінтересованою стосовно боржника у розумінні приписів ст. 1 КУзПБ. Така заінтересованість об'єктивно може впливати на її позицію та голосування у процедурах, пов'язаних із розглядом питань неплатоспроможності боржниці.
Оцінивши подані докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви АТ "Райффайзен Банк" та визнання кредитора - ОСОБА_2 заінтересованою особою стосовно боржника у цій справі. У зв'язку з цим, грошові вимоги такого кредитора враховуються у справі, однак її участь у зборах кредиторів та прийнятті відповідних рішень здійснюється з урахуванням обмежень, установлених КУзПБ для заінтересованих осіб, зокрема без права вирішального голосу.
Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду про відсутність підстав для закриття провадження у справі, то оскаржувана ухвала у цій частині підлягає залишенню без змін.
Водночас згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права. При цьому, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на зазначене вище, суд першої інстанції належним чином не дослідив обставин справи, не надав оцінки поданим доказам у їх сукупності та не застосував відповідні норми матеріального права, які підлягали застосуванню при вирішенні питання про наявність або відсутність статусу заінтересованої особи.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала в цій частині постановлена без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та з незастосуванням норм матеріального права, які підлягали застосуванню, що відповідно до ст. 277 ГПК України є підставою для її скасування в цій частині з ухваленням нового рішення про визнання кредитора - ОСОБА_2 заінтересованою особою стосовно боржника.
Керуючись ст. ст. 74, 269, 270, 275, 276, 277, 281- 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 16.10.2025 у справі №921/562/22 в частині відмови у задоволенні заяви АТ "Райффазен Банк" про визнання кредитора ОСОБА_2 заінтересованою особою стосовно боржниці скасувати.
Прийняти у цій частині нове рішення, яким визнати кредитора ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) заінтересованою особою стосовно боржниці - ОСОБА_1 .
3. В іншій частині оскаржувану ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 16.10.2025 у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.
Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.
Головуючий суддя О.І. МАТУЩАК
Судді Н.М. КРАВЧУК
О.С. СКРИПЧУК