Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/11511/2025
м. Київ Справа № 758/9635/13-ц
27 листопада 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Ящук Т.І.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Ларіонової Н.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ будинку та виділ земельної ділянки,-
У липні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до ОСОБА_1 про поділ будинку та виділ земельної ділянки.
Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14 листопада 1995 року, виданого державним нотаріусом Четвертої Київської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за №5-4809 вона, ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 успадкували в рівних частках -по 1/2 жилий будинок АДРЕСА_1 , площею 53,8 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 768 кв.м., з спорудами: сарай літера «Б», сарай літера «В», убиральня літера «Г», убиральня літера «Д». Право власності на 1/2 належну їй частину будинку підтверджується реєстраційним посвідченням №028262, виданим 03.02.2009 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.
Надалі, як співвласники будинку вониприватизували земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,0991 га, кадастровий номер 85457006, яка належить їм на праві спільної власності, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю, виданим 23 грудня 1999 року, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 85-2-00288, цільове призначення якої - обслуговування житлового будинку та господарських споруд.
Згідно технічної документації (станом на 28 грудня 2008 року) на даній земельній ділянці знаходиться житловий будинок літера «А», прибудова «а2», убиральня літера «Д», огорожа «1», огорожа «2», ганок «а/2». Житловий будинок літера «А» одноповерховий, двоквартирний, загальною площею 71,5 кв.м., в т.ч. житлова 42,5 кв.м. і складається з наступних приміщень: квартира №1 - 1-1, коридор площею 3,0 кв.м. , 1-2 жила кімната площею 8,4 кв.м., загальною площею 11,40 кв.м, в т.ч. житлова 8,4 кв.м; квартира №2 - 2-1, кухня 16,5 кв.м., 2-2 жила кімната 15,8 кв.м., 2-3, коридор 1,5 S.M., 2-4, жила кімната 18,3 кв.м., 2-5, коридор 3,1 кв.м., 2-6 санвузол 4,9 кв.м., загальною площею 60,10 кв.м.,в т.ч. житлова 34,10 кв.м.
Позивач зазначала, що 29 травня 2013 року вона звернулась до відповідача з письмовою пропозицією укласти договір про поділ в натурі житлового будинку та земельної ділянки як об'єктів права спільної часткової власності, надіславши її рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, про що свідчить фіскальний чек. Однак, така пропозиція була залишена без розгляду відповідачем, оскільки остання не виявила бажання укласти відповідний договір, погодити його умови або ж вчинити будь- які інші дії, що свідчили б про намір укласти відповідний правочин.
Оскільки між сторонами не досягнуто домовленості про поділ (виділ) в натурі житлового будинку та земельної ділянки, що призвело до неможливості укласти договір про поділ цього майна в порядку, передбаченому ч.3 ст. 367 ЦК України, то вонамає право на звернення до суду за захистом свого майнового права шляхом здійснення поділу житлового будинку та виділу земельної ділянки в натурі, відповідно до частки кожної із сторін у спільній власності з метою припинення права спільної часткової власності на це майно.
Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги на підставі заяви від 06 листопада 2014 року, позивач ОСОБА_2 просила суд:
Поділити будинок АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за варіантом №1 відображеним в схемі №1 додатку №1 Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №10960/13-43/7614- 7616/14-43 від 24 червня 2014 року:
виділити ОСОБА_2 в домоволодінні по АДРЕСА_1 приміщення житлового будинку: коридор (1-1) площею 3,0 кв.м вартістю 4537,00 гри., житлову(1-2) площею 8,4 кв.м. вартістю 12704,00 грн., коридор (2-3) площею 1,5 кв.м. вартістю 1535,00 гри., житлову (2-4) площею 18,3 кв.м. вартістю 18272,00 грн., коридор (2-5) площею 3,10 кв.м. вартістю 3172,00 грн., санвузол (2-6) площею 4,9 кв.м. вартістю 5014,00 грн.; убиральну Д вартістю 1987,00 грн., 2/3 огорожа 2 вартістю 2598,00 грн., а2/ганок вартістю 591,00грн., всього вартістю 50865, 00 грн., що становить 59/100 частин в домоволодінні;
виділити ОСОБА_1 в домоволодінні по АДРЕСА_1 приміщення житлового будинку: кухня (2-1) площею 16,5 кв.м. вартістю 16885,00 грн., житлову (2-2) 15,8 кв.м. вартістю 16168,00 грн., 1/3 огорожа 2 вартістю 1299,00 грн., огорожа 1 вартістю 1195, всього вартістю 35547,00, що становить 41/100 частин в домоволодінні.
Змінити ідеальні частки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , встановивши ОСОБА_2 - 59/100 частин в домоволодінні, ОСОБА_1 41/100 частин в домоволодінні, та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за зменшення розміру ідеальної частки в сумі 7659,00 гривень.
Поділити земельну ділянку, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0991 га,кадастровий номер 85457006, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, за варіантом №1 схеми № 3 додатку №1 Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №10960/13-43/7614-7616/14-43 від 24 червня 2014 року:
виділити ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,0495725 га (495,725 кв.м.), зображену на схемі №3 точками - 8,9 лінія поділу будинку (Варіант №1 схема №1), 11, 12, 13,2,1,8;
ОСОБА_1 земельну ділянку. площею 0,0495725 га (495,725 кв.м.), зображену на схемі №3 точками -8,9 лінія поділу будинку, (Варіант №1 схема №1) 10, 11, 12, 13, 3,4,5,б,7,8.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,0991 га,кадастровий номер 85457006, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ будинку та виділ земельної ділянки - задоволено в повному обсязі.
Поділено будинок АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за варіантом №1 відображеним в схемі №1 додатку №1 Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №10960/13-43/7614- 7616/14-43 від 24 червня 2014 року:
- виділивши ОСОБА_2 в домоволодінні по АДРЕСА_1 приміщення житлового будинку: коридор (1-1) площею 3,0 кв.м вартістю 4537,00 грн., житлову(1-2) площею 8,4 кв.м. вартістю 12704,00 грн., коридор (2-3) площею 1,5 кв.м. вартістю 1535,00 гри., житлову (2-4) площею 18,3 кв.м. вартістю 18272,00 грн., коридор (2-5) площею 3,10 кв.м. вартістю 3172,00 грн., санвузол (2-6) площею 4,9 кв.м вартістю 5014,00 грн.; убиральну Д вартістю 1987,00 грн., 2/3 огорожа 2 вартістю 2598,00 грн., а2/ганок вартістю 591,00грн., всього вартістю 50865, 00 грн., що становить 59/100 частин в домоволодінні;
- виділивши ОСОБА_1 в домоволодінні по АДРЕСА_1 приміщення житлового будинку: кухня (2-1) площею 16,5 кв.м. вартістю 16885,00 грн., житлову (2-2) 15,8 кв.м. вартістю 16168,00 грн., 1/3 огорожа 2 вартістю 1299,00 гри., огорожа 1 вартістю 1195, всього вартістю 35547,00, що становить 41/100 частин в домоволодінні;
Змінено ідеальні частки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , встановивши ОСОБА_2 - 59/100 частин в домоволодінні, ОСОБА_1 - 41/100 частин в домоволодінні.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за зменшення розміру ідеальної частки в сумі 7 659,0 грн. (сім тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять грн. 00 коп.).
Поділено земельну ділянку, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0991 га,кадастровий номер 85457006, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, за варіантом №1 схеми №3 додатку №1 Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №10960/13-43/7614-7616/14-43 від 24 червня 2014 року:
- виділивши ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0495725 га (495,725 кв.м) зображену на схемі №3 точками - 8,9 лінія поділу будинку (Варіант №1 схема №1), 11, 12, 13, 2,1,8.
- виділивши ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0495725 га (495,725 кв.м) зображену на схемі №3 точками -8,9 лінія поділу будинку, (Варіант №1 схема №1) 10, 11, 12, 13, 3,4,5,6,7,8.
Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,0991 га кадастровий номер 85457006, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов'язані з експертизою в розмірі 5 630 (п'ять тисяч шістсот тридцять) гривень 40 коп.
Не погоджуючись з ткаким рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з'ясував усіх обставин, на які сторони посилались в обгрунтування своїх вимог та запереченень.
Зазначає, що вона не була присутня у судовому засіданні 10 грудня 2025 року при ухваленні оскаржуваного судового рішення, процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи стосовно неї порушені через непоінформованість її про дату і час розгляду справи в суді першої інстанції.
Посилається на те, що вона не отримувала повістку про виклик до суду в судове засідання 10 грудня 2024 року. Матеріали справи містять довідку про доставку 13.11.2024 року 9:38:00 повідомлення у додаток «Viber» одержувачу ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_1 , однак вона не подавала заяву про направлення їй повісток з використанням засобів мобільного зв'язку.
Повноваження її представників - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на представництво її інтересів в судізакінчилися. Договорів з іншими адвокатами на надання правничої допомоги вона не укладала, маючи намір самостійно прибути в судове засідання за викликом.
За таких обставин, суд першої інстанції належним чином не повідомив її про дату, час і місце судового засідання та безпідставно розглянув справу за відсутності доказів про належне повідомлення відповідача про судове засідання.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, а також порушенням статей 8 - 12, 128 - 130 ЦПК України, які передбачають, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду справи, врегульовують порядок повідомлення учасників справи про дату судового засідання та наслідки неявки в судове засідання.
В частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 відповідач зазначає, що суд першої інстанції не навів детальної аргументації, чим саме запропонований експертом варіант №1 поділу будинку міє співвласниками є найбільш прийнятним у порівнянні з іншими запропонованими у висновку експерта варіантами.
Крім того, суд першої інстанції послався на нібито врахований «порядок користування, що склався між сторонами протягом тривалого часу», однак, з наданих до матеріалів справи доказів, зокрема, з акту обстеження комісії від 19.02.2014 року, затвердженого начальником ЖЕД по обслуговуванню приватного сектора Подільського району В.Терещенко вбачається, що позивач ОСОБА_2 не проживає у спірному домоволодінні та виписана з нього ще 03.10.1992 року. В будинку зареєстрована та проживає сім'я ОСОБА_1 , в складі 3-х осіб (а.с. 12 т.2). Тобто, на момент розгляду справи не існувало фактичного користування домоволодінням з боку позивача, і посилання суду на встановлений тривалий порядок користування будинокм позивачкою є необгрунтованим та таким, що суперечить матеріалам справи.
Сторона відповідача вважає, що висновок експерта, який покладений в основу рішення, є неповним, застарілим та не відповідає фактичним обставинам справи, що прямо суперечить вимогам ч. 1 ст. 103 ЦПК України та цілі призначення експертизи судом - з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Висновок судової будівельно-технічної експертизи №10960/13-43/7614-7616/14-43 складений ще 24 червня 2014 року. Водночас, така експертиза, з огляду на тривалий час, що минувз моменту її проведення, не може вважатися ані актуальною, ані достовірною, оскільки не відображає сучасного технічного та економічного стану об'єкта оцінки. За понад десять років, що минули з моменту складання висновку експертизи, об'єкти нерухомості зазнали суттєвих змін: здійснено прибудови, капітальні ремонти, реконструкцію дахового покриття, встановлено огорожу тощо, що прямо впливає на ринкову вартість часток і обсяг внесених кожною зі сторін поліпшень.
Більше того, зазначений експертний висновок не відповідає критеріям належності та допустимості доказів, встановлених ст. 78 ЦПК України, адже не відповідає предмету доказування та поточному стану об'єкта спору.
Відповідач вважає, що суд першої інстанції без належного обґрунтування віддав перевагу варіанту №1 розподілу домоволодіння, запропонованому експертом у Висновку судової будівельно- технічної експертизи №10960/13-43/7614-7616/14-43 від 24 червня 2014 року, хоча інший варіант - варіант №2, відображений у схемі №2 додатку №1 до зазначеного висновку, передбачає менше відхилення від ідеальних часток житлового будинку (лише 6%). Відтак, твердження суду першої інстанції про те, що варіант №1 є «наближеним до ідеальних часток», є необгрунтованим та не підтверджується матеріалами справи.
Судом першої інстанції також не надано належної правової оцінки поліпшенням, які були здійснені за її, ОСОБА_1 , рахунок після пожеж, які сталися у будинку у 1994 та 1998 роках. В тому числі документам, які підтверджують витрати відповідача на відновлення спірного будинку. В той час як позивач у даному будинку не проживала та не дбала про спільне майно.
Крім того, відповідно до технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_1 (а. с. 9 т. 1), до будинку була добудована прибудова, яка у висновку експерта значиться як коридор (2-5) площею 3,10 кв.м., вартістю 3172,00 грн. та санвузол (2-6), площею 4,9 кв.м, вартістю 5014,00 грн. Відповідач стверджує, що вказана прибудова побудована нею, що не заперечується позивачем, документи, які підтверджують витрати на будівництво містяться в матеріалах справи.
Право власності на зазначену прибудову зареєстровано у встановленому законом порядку, отже, правові підстави для врахування здійсненої нею прибудови, а саме: коридору (2-5) і санвузла (2-6) під час поділу між сторонами спірного житлового будинку, з огляду на таке, відсутні.
У зв'язку з порушенням норм процесуального права щодо належного повідомлення учасників справи, порушення норм матеріального права та невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи, відповідач вважає, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 .
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду Подільського районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року - без змін.
Зазначає, що відповідач не спростовує отримання судової повістки через додаток «Viber" 13.11.2024року, отже, вона була обізнана про призначення справи до розгляду.
Щодо інших аргументів апеляційної скарги позивач зазначає, що вони за своїм змістом зводяться до незгоди відповідача з поділом домоволодіння взагалі, адже доцільність поділу за тим чи іншим варіантом відповідачем не викладена, інших варіантів поділу відповідачем не запропоновано.
Позивач вказує, що за весь тривалий час розгляду справи відповідач не заявляла жодних незгод з запропонованимиваріантами поділу домоволодіння, викладеними у Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №10960/13-43/7614-7616/14-43 від 24 червня 2014 року, а навпаки, для уникнення поділу домоволодіння відповідачем вчинялися дії щодо намагання позбавити позивача права власності на 1/2 домоволодіння, що підтверджується наявними в справі судовими рішеннями.
Позивач вважає, що можливість поділу домоволодіння підтверджено висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №10960/13-43/7614- 7616/14-43 від 24 червня 2014 року. Обраний варіант №1 є найбільш прийнятний з точки зору доцільності, враховує фактичне користування домоволодінням відповідачем та зберігає порядок користування, який склався, забезпечує можливість користування жилим будинком та земельною ділянкою, та можливість отримання ізольованої частини домоволодіння, оскільки цей варіант не передбачає спільного користування земельною ділянкою.
При цьому, добудови, прибудови або будь-які поліпшення житлового будинку, які зробив один із його співвласників без згоди іншого (інших), не можуть впливати на розмір часток співвласників при поділі цього будинку, а відтак і їх вартість, проте, якщо це технічно можливо, залишаються у володінні того, хто їх збудував».
Висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №10960/13-43/7614-7616/14-43 від 24 червня 2014 року позивач вважає належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом у справі. У ньому викладена повна, об'єктивна та всебічна інформація щодо предмета дослідження та визначено розмір компенсації за відступ від ідеальних частин.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Зеніна Марія Олександрівна підтримала доводи апеляційної скарги та просила скаргу задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Самань Валентина Григорівна не заперечувала проти зміни варіанту поділу домоволодіння.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04 листопада 1995 року, виданого державним нотаріусом Четвертої Київської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 5-4809, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 успадкували в рівних частках по жилий будинок АДРЕСА_1 , площею 53,8 кв.м., розташований на земельній дфлянці, площею 768 кв.м, з спорудами: сарай літера «Б», сарай літера « В», убиральня літера « Г», убиральня літера « Д»(а.с. 6 том 1).
Право власності на належну ОСОБА_2 частину будинку підтверджується реєстраційним посвідченням № 028262, виданим 03 лютого 2009 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.
Згідно Державного акту на право приватної власності на землю від 23 грудня 1999 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №85-2-00288, співвласники будинку приватизували земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,0991 га (кадастровий номер 85457006), цільове призначення - обслуговування житлового будинку та господарських споруд (а.с. 12 том 1).
Згідно плану будинку та експлікації приміщень, які містяться в технічному паспорті БТІ, житловий будинок, літ. «А» одноповерховий, двохквартирний, загальною площею 71.50 кв.м., в тому числі житлова 42.50 кв.м., і складається із наступних приміщень:
квартира АДРЕСА_2 загальна площа 11.40 кв.м., в тому числі житлова 8.40 кв.м, до складу якої входять: коридор 1-1, площею 3.00 кв.м., житлова 1-2, площею 8.40 кв.м.;
квартира № 2 загальна площа 60.10 кв.м., в тому числі житлова 34.10 кв.м., до складу якої входять: кухня 2-1, площею 16.50 кв.м., житлова 2-2, площею 15.80 кв.м., коридор 2-3, площею 1.50 кв.м., житлова 2-4, площею 18.30 кв.м., коридор 2-5, площею 3.10 кв.м., санвузол 2-6, площею 4.90 кв.м. (а.с. 7-10 том 1).
Витягом з книги реєстрації місця проживання громадян та довідками форми № 3 від 20 червня 2007 року, від 24 червня 2009 року, від 22 червня 2011 року, від 23 жовтня 2013 року, від 22 січня 2014 року підтверджується, що в житловому будинку по АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 та її діти -донька ОСОБА_7 і син ОСОБА_8 (а.с. 8-11том 2).
Згідно з актом Житлово-експлуатаційної дільниці з обслуговування приватного сектора Подільського району міста Києва від 19 лютого 2014 року, довідками Загону воєнізованої пожежної охорони № 2 Подільського району міста Києва від 27 жовтня 1994 року № 14/Г-26 та від 29 січня 1998 року № 14/Г-2 внаслідок пожеж, які виникали в 1994 та 1998 роках, у будинку АДРЕСА_1 згорів дах мансарди та зруйнувалися дерев'яні стіни, що призвело до його непридатності для проживання (лист Державного комунального підприємства з утримання житла Подільської районної державної адміністрації від 09 лютого 1998 року № 420) - а.с. 12-15 том 2).
Судом встановлено, що між сторонами у справі виникали спори щодо володіння та користування належним їм на праві власності житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , про що вказують і судові рішення у справах №758/1485/15-ц, № 758/9598/18.
Так, рішенням Подільського районного суду міста Києва від 19 серпня 2016 року (справа № 758/1485/15-ц) в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Київська міська рада, Головне управління Держгеокадастру у місті Києві, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, про припинення права власності та визнання права власності, відмовлено.
Залишаючи в силі рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 серпня 2016 року (справа № 758/1485/15-ц), Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2019 року зазначив, що, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що припинення права власності на майно у зв'язку з його знищенням має відбуватися в передбаченому законодавством порядку. Однак, ні позивач, ні відповідач, як співвласники спірного житлового будинку, не подавали заяву про припинення права власності через знищення частини нерухомого майна, у зв'язку з чим відповідні зміни до Державного реєстру не вносилися.
При цьому місцевий суд правильно виходив з того, що фактичне знищення певної (невизначеної) частини майна не вплинуло на частку відповідача у ньому. Крім того, проведення позивачем будівельних робіт без отримання відповідних дозволів є самочинним будівництвом, а тому відсутні підстави для визнання за нею права власності на все домоволодіння як на новостворене майно, та у зв'язку з цим - на припинення за відповідачем права власності на належну їй частину земельної ділянки, яка призначена для обслуговування будинку.
Обставини, встановлені рішенням суду у цивільний справі №758/1485/15-ц, вказують на те, що ОСОБА_2 не заперечувалося, що після пожежі ОСОБА_1 за власні кошти були здійснені ремонтні роботи з відновлення зруйнованої частини житлового будинку та приведено його у придатний для проживання стан. Факт придбання ОСОБА_1 будівельних матеріалів також підтверджується видатковими накладними, квитанціями та товарними чеками.
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю (справа № 758/9598/18).
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 05 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року, у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Залишаючи без змін рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року (справа № 758/9598/18), Верховний Суд у постанові від 13 грудня 2019 року зазначив що,ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 , яка з 1985 року проживає у спірному будинку, що залишився у спадок сторонам спору по 1/2 частині після смерті їхнього батька, не довела наявності підстав для набуття права власності на спірну частину нерухомого майна за давністю володіння. Тривалий час проживання, відкритість володіння, догляд та утримання житлового будинку АДРЕСА_1 не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог з підстав, передбачених статтею 344 ЦК України. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що частина спірного будинку не має власника, вибула із володіння такого власника, яким фактично є відповідач, або ж вона є безхазяйною. Таким чином, судами правильно встановлено, що позивач ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем спірної частини будинку, право власності на яку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 , а відкритість і безперервність користування нерухомим майном не є достатніми підставами для набуття права власності на частку співвласника у ньому за правилами статті 344 ЦК України.
У справі, яка переглядається, судом першої інстанції забезпечено процесуальне право сторін на доведення перед судом своїх доводів (заперечень) та подання ними доказів шляхом призначення відповідної експертизи з питань, які є підставою позову та мають значення для правильного вирішення спору.
Так, ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 16 вересня 2013 року за клопотанням представника позивача призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу (а.с. 33 том 1).
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №10960/13-43/7614-7616/14-43 від 24 червня 2014 року поділ домоволодіння технічно можливий, запропоновано два варіанти поділу будинку та два варіанти виділу земельної ділянки відповідно до варіантів розподілу житлового будинку, господарських будівель та споруд. Запропоновані варіанти розподілу домоволодіння передбачають проведення ремонтно-будівельних робіт по забезпеченню ізольованого користування приміщеннями житлового будинку (а.с. 38-59 том 1).
За першим варіантом експертом запропоновано виділити першому співвласнику: (частка 1/2) наступні приміщення: кухня: (2-1) площею 16.50 кв.м., житлова (2-2) площею 15.80 кв.м., 1/3 огорожа 2, огорожа 1. Другому співвласнику (частка 1/2) виділити: коридор (1-1) площею 3.00 кв.м., житлова (1-2) площею 8.40 кв.м., коридор (2-3) площею 1.50 кв.м., житлова (2-4) площею 18.30 кв.м., коридор (2-5) площею 3.10 кв.м., санвузол (2-6), площею 4.90 кв.м. убиральня Д, а2/ганок.
За результатом запропонованого Варіанту № 1 частка першого співвласника менша ідеальної частки (1/2) на 9%, що у грошовому еквіваленті становить 7659 (сім тисяч шістсот п'ятьдесят дев'ять) грн.
Даний варіант розподілу домоволодіння по АДРЕСА_1 потребує проведення ремонтно-будівельних робіт по забезпеченню ізольованого користування приміщеннями житлового будинку, які пропонуються виділити кожному з співвласників, а саме: закласти дверний проріз між приміщеннями кухня (2-1) площею 16,5 кв.м. та коридор (2-3) площею по 1,5 кв.м.
Крім того, другому співвласнику в приміщення житлова (1-2) площею 8,4 м2 влаштувати кухню та влаштувати дверний проріз між приміщеннями коридор (1-1) площею 3,0 кв.м. та коридор (2-3) площею 1,5 кв.м.
За другим варіантом експертом запропоновано виділити першому співвласнику: (частка 1/2): коридор 1-1, площею 3.00 кв.м., житлову кімнату 1-2, площею 8.40 кв.м., кухня 2-1, площею 16.50 кв.м., коридор 2-3, площею 1.50 кв.м., 1/4 огорожа 2, огорожа 1.
Другому співвласнику (частка 1/2) виділити: житлова 2-2, площею 15.80 кв.м., житлова 2-4, площею 18.30 кв.м., коридор 2-5, площею 3.10 кв.м., санвузол 2-6, площею 4.90 кв.м., убиральня Д, 3/4 огорожа, а2/ганок.
За результатом запропонованого варіанту № 2 частка першого співвласника менша ідеальної частки (1/2) на 6%, що у грошовому еквіваленті становить 5375,75 (п'ять тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 75 коп.
Даний варіант розподілу домоволодіння по АДРЕСА_1 потребує проведення ремонтно-будівельних робіт по забезпеченю ізольованого користування приміщеннями житлового будинку, які пропонується виділити кожному з співвласників: закласти дверний проріз між приміщеннями кухня (2-1) площею 16,5 кв.м. та житлова (2-2) площею по 15,8 кв.м.; закласти дверний проріз між приміщеннями коридор (2-3) площею 1,5 кв. м. та житлова (2-4) площею по 18,3 кв.м.
Крім того, першому співвласнику: в приміщенні житлова (1-2) площею 8,4 м2 влаштувати кухню, в приміщенні кухня (2-1) площею 16,5 м2 влаштувати житлову кімнату, влаштувати дверний проріз між приміщеннями коридор (1-1) площею 3,0 кв.м. та коридор (2-3) площею 1,5 кв.м.
Другому співвласнику: в приміщенні житлова (2-4) площею 18,3 кв.м. влаштувати кухню; влаштувати дверний проріз між приміщеннями житлова (2-4) площею 18,3 кв.м. та житлова (2-2) площею 15,8 кв.м.
На розгляд суду пропонуються два можливі варіанти виділу земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідно до варіантів розподі житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Варіант №1 виділу земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідно до варіанту поділу житлового будинку, господарських будівель та споруд №1. (Зображено на схемі №3 в Додатку №1).
Пропонується надати: першому співвласнику земельну ділянку площею 0,0495725 га (495,725 м2) обмежену на Схемі №3 точками - 8, 9 лінія поділу будинку (Варіант №1 Схема № 1 ) 10, 11 , 12 , 13 , 3 , 4 , 5 , 6 , 7 , 8 .
Другому співвласнику земельну ділянку площею 0,0495725 га (495,725 м2) (495,725 м2) обмежену на Схемі №3 точками - 8, 9, лінія поділу будинку (Варіант №1 Схема № 1) 11, 12 , 13 , 2 , 1 , 8 .
Варіант №2 виділу земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідно до варіанту поділу житлового будинку, господарських будівель та споруд №2. (Зображено на схемі №4 в Додатку №1).
Пропонується надати: першому співвласнику земельну ділянку площею 0,0495225 га (495,225 м2) обмежену на Схемі №4 точками - 8, 9, лінія поділу будинку (Варіант №2 Схема №2) 11 , 12 , 14 , 15 , 16 , 3 , 4 , 5 , 6 , 7 , 8 .
Другому співвласнику земельну ділянку площею 0,0495225 га (495,225 м2) обмежену на Схемі №4 точками - 8,9, лінія поділу будинку (Варіант №2 Схема 11, 12 , 14 , 15 , 16 , 2 , 1 , 8 .
Залишити у спільному користуванні земельну ділянку площею 0,0001 га (1,0 кв.м.) обмежену на Схемі №4 точками - 11, 12, 14, 13.
Під час судового розгляду справи позивач ОСОБА_2 підтримала вимоги позову про поділ будинку та виділ земельної ділянки, з урахуванням уточнених вимог, просила суд здійснити поділ будинку та земельної ділянки за варіантом № 1 відображеним в схемі № 1 додатку № 1 висновку експерта (а.с. 97-101 том 1).
Відповідач ОСОБА_1 письмових поясненнях від 12 січня 2024 року просила суд визнати за нею право на частину будинку, яка схематично надана першому власнику у Схемі № 1, відповідно до висновку експерта від 24 червня 2014 року; визнати за нею право на частину земельної ділянки, яка схематично надана першому власнику у Схемі № 3, відповідно до висновку експерта від 24 червня 2014 року; стягнути з позивача на її користь компенсацію у розмірі 128 000,00 грн і така грошова компенсація визначена відповідачем на власний розсуд, посилаючись на те, що грошова компенсація у розмірі 5 375, 75 грн, визначена у висновку судової будівельно-технічної експертизи №10960/13-43/7614-7616/14-43 від 24 червня 2014 року, надто занижена та не відповідає дійсності.
Просила суд врахувати, що у1993 роцівонапочала будувати прибудову (ванну кімнату), спочатку залила фундамент, а з 1995 року почалися роботи з будівництва, окрім того, нею проводилилось відновлення спаленого будинку, що підтверджується квитанціями.
Вважала, що реальна вартість прибудови у вигляді ванної кімнати коштує 128 000, 00 грн, враховуючи розцінки будівельних матеріалів станом на 2024 рік та квитанції, які містяться у додатках (а.с. 182-223 том 2).
Справа до розгляду призначалась судом першої інстанції неодноразово.
Відповідно допротоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 січня 2024 року для розгляду вказаної справи №758/9635/13-цвизначено суддю Ларіонову Н.М. (а.с. 181 том 2).
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року прийнято до розгляду цивільну справу №758/9635/13-ц та призначено судове засідання (а.с. 225 том 2).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась. Здійснені судом першої інстанції виклики відповідача до суду на 21 березня 2024 року, 16 травня 2024 року, 22 серпня 2024 року, 10 грудня 2024 року не містять документального підтвердження вручення судової повістки на вказані дати під розпискувідповідачці. Як і відсутні зворотні поштові повідомлення з відмітками працівника поштового зв'язку про причини неможливості вручення судової повістки відповідачці.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовуОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ будинку та виділ земельної ділянки, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що запропонований експертом варіант №1 розподілу відповідає якнайкращим інтересам сторін, є наближеним до ідеальних часток кожного із співвласників, забезпечує можливість експлуатації будинку і необхідність проведення переобладнань не потребує великого обсягу затрат матеріального характеру та фізичних зусиль, тому саме за цим варіантом розподілу суд вважає доцільним розділити житловий будинок та земельну ділянку.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає з наступних підстав.
Згідно з частинами першої, другої, третьої та четвертої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, зазначає, що сторона відповідача не мала можливості взяти участь в судовому розгляді справи з поважної причини, оскільки не була належним чином повідомлена про судовий розгляд даної справи у відповідності до чинних на час вчинення таких дій процесуальних норм.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права з наведених підстав, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно з положеннями частини першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні, про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Судові виклики і повідомлення учасників про місце, дату і час судового засідання проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України.
Частинами третьою, четвертою статті 128 ЦПК України передбачено, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Частиною шостою статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом
Згідно частини п'ятої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.
Пунктами 1, 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку (пункт 1); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3) або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 4).
Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку - абзац 2 частини шостої статті 128 ЦПК України.
Таким чином, про належне вручення учаснику справи судової повістки про місце, дату і час судового засідання, окрім випадків, передбачених пунктамим 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, може свідчити лише розписка.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання - пункт 1 частини 2 статті 223 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що справа за пред'явленим позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ будинку та виділ земельної ділянки призначалась судом першої інстанції до розгляду за правилами загального провадження з викликом сторін.
Відповідно допротоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 січня 2024 року для розгляду вказаної справи №758/9635/13-цвизначено суддю Ларіонову Н.М. (а.с. 181 том 2).
Як передбачено частиною 2 статті 213 ЦПК України справа розглядається одним і тим самим складом суду. У разі заміни одного із суддів під час судового розгляду справа розглядається спочатку, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року прийнято до розгляду цивільну справу №758/9635/13-ц та призначено судове засідання на 21 березня 2024 року, з відкладенням судового розгляду справи до 16 травня 2024 року, до 22 серпня 2024 року, до 10 грудня 2024 року (а.с. 225 том 2).
Про дату, час і місце судового засідання на вказані дати суд першої інстанції сповіщав відповідача ОСОБА_1 та її представників ОСОБА_4 та адвоката Резнік Катерину Олександрівну шляхом оформлення судових повісток про виклик, а також з використанням засобів мобільного зв'язку.
У матеріалах справи відсутні докази направлення судових повісток відповідачу рекомендованим листом з повідомлення. Як і відсутні зворотні поштові повідомлення з відмітками про вручення судової повістки на вказані дати під розпискувідповідачу чи про причини неможливості вручення судових повісток відповідачу.
Можливість повідомлення учасника справи, зокрема, за допомогою засобів мобільного зв'язку передбачена у частинах дев'ятій, тринадцятій статті 128 ЦПК України.
Отже, суд може повідомляти учасника справи про розгляд справи з використанням засобів мобільного зв'язку шляхом надіслання текстових повідомлень виключно за наявності відповідної письмової заяви такого учасника справи.
Проте, у матеріалах справи, що переглядається, немає відповідної заяви про виклик відповідача до суду за допомогою засобів мобільного зв'язку.
Отже, за наведених обставин надіслання судом першої інстанції судової повістки у виді смс-повідомлення на мобільний номер телефону відповідача через додаток «Viber» не вважається належним повідомленням відповідача про розгляд справи, передбаченим для такої ситуації законом.
Крім того, здійснюючи виклики в судове засідання представників відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та адвоката Резнік Катерини Олександрівни, суд першої інстанції не перевірив чинність повноважень вказаних представників, оскільки із документів, що містяться в матеріалах справи вбачається, що довіреність, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_4 представляти її інтереси в суді вичерпала свою дію13 вересня 2024 року, а строк дії договору про надання правової допомоги, укладений між ОСОБА_1 ою та адвокатом Резнік Катериною Олександрівною, сплив 31 грудня 2023 року (а.с. 113, 148-149 том 2).
Отже, після спливу строку довіреності та строку дії договору про надання правової допомоги представник ОСОБА_4 та адвокат Резнік Катерина Олександрівна втратили свої повноваження, а представництво, як за довіреністю, так і за договором припинилось.
Встановлені колегією суддів апеляційного суду обставини у справі свідчать про те, що доказів інформування учасника процесу - відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи судом першої інстанції, у розумінні статтей 128-130 ЦПК України, матеріали справи не містять, що вказує на те, що відповідач ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про розгляд справи, за результатом проведення якого судом першої інстанції ухвалено судове рішення.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
Відповідно до частин першої-третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Ухвалюючи рішення у справі за поданим позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ будинку та виділ земельної ділянки, суд першої інстанції зазначені вимоги законодавства до уваги не взяв, розглянув справу за відсутності відповідача ОСОБА_1 щодо якої відсутні докази належного повідомлення (судового виклику) про місце, дату і час судового засідання, причини її неявки в судове засідання не з'ясував, чим порушив конституційне право відповідача ОСОБА_1 на участь у судовому розгляді, не забезпечив їй можливості надати суду докази та навести доводи, що не відповідає гарантіям реалізації права на доступ до правосуддя, щодо права особи на справедливий судовий розгляд, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та,відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування апеляційним судом судового рішення суду першої інстанції.
В цій частині доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження.
Надаючи оцінку зібраним у справі доказам в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Стаття 321 ЦК України закріплює принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частин першої, другої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статі 356 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ (виділ частки) будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною розмірів ідеальних часток і стягненням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
Фактичні обставини справи, встановлені судом свідчать про те, що сторони у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 успадкували в рівних частках по жилий будинок АДРЕСА_1 , площею 53,8 кв.м., розташований на земельній ділянці, площею 768 кв.м, з спорудами: сарай літера «Б», сарай літера « В», убиральня літера « Г», убиральня літера « Д»(а.с. 6 том 1).
Згідно з Державним актом на право приватної власності на землю від 23 грудня 1999 року, зареєстрованим вКнизі записів державних актів на право приватної власності на землю за №85-2-00288, співвласники будинку приватизували земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,0991 га (кадастровий номер 85457006), цільове призначення - обслуговування житлового будинку та господарських споруд (а.с. 12 том 1).
Витягом з книги реєстрації місця проживання громадян та довідками форми № 3 від 20 червня 2007 року, від 24 червня 2009 року, від 22 червня 2011 року, від 23 жовтня 2013 року, від 22 січня 2014 року підтверджується, що в житловому будинку по АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 та її діти -донька ОСОБА_7 і син ОСОБА_8 (а.с. 8-11том 2).
Згідно технічного паспорту БТІ від 26 грудня 2008 року по АДРЕСА_1 зареєстровані земельні поліпшення: житловий будинок, літера А, 1949 року побудови; прибудова, літера а2, 1995 року побудови; убиральна, літера Д, 1960 року побудови; огорожа, літера 1; огорожа, літера 2; ганок, літера а2/ганок.
Згідно плану будинку та експлікації приміщень, які містяться в технічному паспорті БТІ, житловий будинок, літ. «А» одноповерховий, двохквартирний, загальною площею 71.50 кв.м., в тому числі житлова 42.50 кв.м., і складається із наступних приміщень: квартира АДРЕСА_2 загальна площа 11.40 кв.м., в тому числі житлова 8.40 кв.м, до складу якої входять: коридор 1-1, площею 3.00 кв.м., житлова 1-2, площею 8.40 кв.м.
Квартира АДРЕСА_13 загальна площа 60.10 кв.м., в тому числі житлова 34.10 кв.м., до складу якої входять: кухня 2-1, площею 16.50 кв.м., житлова 2-2, площею 15.80 кв.м., коридор 2-3, площею 1.50 кв.м., житлова 2-4, площею 18.30 кв.м., коридор 2-5, площею 3.10 кв.м., санвузол 2-6, площею 4.90 кв.м. (а.с. 7-10 том 1).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20 вказала: за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об'єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві.
Поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).
У тих випадках, коли в результаті поділу співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13.
Крім того, слід пам'ятати, що згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.
Отже, добудови, прибудови або будь-які поліпшення житлового будинку, які зробив один із його співвласників без згоди іншого (інших), не можуть впливати на розмір часток співвласників при поділі цього будинку, а відтак і їх вартість, проте, якщо це технічно можливо, залишаються у володінні того, хто їх збудував».
На підставі досліджених доказів та у відповідності із встановленими фактичними обставинами справи, установивши, що між сторонами виник спір щодо поділу в натурі житлового будинку АДРЕСА_1 , і в позасудовому порядку вирішити вказаний спір сторони не змогли, суд першої інстанції, дійшов загалом обґрунтованого висновку про можливість поділу спірного житлового будинку.
Разом з тим, поклавши в основу висновку про поділ в натурі житлового будинку між співвласниками варіант №1, запропонованого експертом за висновком №10960/13-43/7614-7616/14-43 від 24 червня 2014 року, судом першої інстанції не враховано, що до складу квартири АДРЕСА_13 будинку входить прибудова літ. «а2», яка відповідно до технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_1 значиться як коридор (2-5) площею 3,10 кв.м. та санвузол (2-6) площею 4,9 кв.м. Вказані приміщення перебувають у користуванні відповідача ОСОБА_1 .
Під час судового розгляду справи і такі доводи містяться в апеляційній скарзі відповідач просила врахувати, що вказана прибудова літ. «а2» побудована нею за власні кошти. У1993 роцівонапочала будувати прибудову, спочатку залила фундамент, а з 1995 року почалися роботи з будівництва, що підтверджується квитанціями (а.с. 182-222 том 2).
Позивачем ОСОБА_2 не заперечувалося те, що ОСОБА_1 за власні кошти збудувала прибудову літ. «а2» та, з урахуванням позиції висловленої під час апеляційного розгляду справи, позивач просила залишити прибудову, що входить до складу приміщень квартири АДРЕСА_13 , у володінні відповідача ОСОБА_1 .
Колегія суддів апеляційного суду, проаналізувавши наведені у висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи №10960/13-43/7614-7616/14-43 від 24 червня 2014 рокуваріанти поділу житлового будинку, врахувавши позицію щодо розподілу спільної часткової власності обох сторін, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з урахуванням балансу інтересів сторін, відповідно до першого варіанта розподілу, запропонованого експертом, яким передбачено виділення: ОСОБА_2 в домоволодінні по АДРЕСА_1 приміщення житлового будинку: кухня (2-1) площею 16,5 кв.м., вартістю 16885,00 грн, житлову (2-2) 15,8 кв.м., вартістю 16168,00 грн, 1/3 огорожа 2, вартістю 1299,00 грн, огорожа 1, вартістю 1195,00 грн, всього вартістю 35547,00грн, що становить 41/100 частин в домоволодінні; ОСОБА_1 приміщення житлового будинкуу складі таких приміщень та споруд: коридор (1-1) площею 3,0 кв.м., вартістю 4537,00 грн, житлову(1-2) площею 8,4 кв.м., вартістю 12704,00 грн, коридор (2-3) площею 1,5 кв.м., вартістю 1535,00 грн, житлову (2-4) площею 18,3 кв.м., вартістю 18272,00 грн, коридор (2-5) площею 3,10 кв.м., вартістю 3172,00 грн, санвузол (2-6) площею 4,9 кв.м., вартістю 5014,00 грн; убиральну Д, вартістю 1987,00 грн, 2/3 огорожа 2, вартістю 2598,00 грн, а2/ганок, вартістю 591,00грн, всього вартістю 50865,00 грн, що становить 59/100 частин в домоволодінні.
У тих випадках, коли в результаті поділу співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20). Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13.
Оскільки кожній стороні у справі може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, тому на користь позивача ОСОБА_2 як співвласника, частка якої при поділі спільного майна є меншою, потрібно стягнути з відповідачки ОСОБА_1 грошову компенсацію за відхилення від ідеальної частки у праві власності на будинок в розмірі 7 659,00 грн, а також змінити частки співвласників у праві спільної часткової власності на новий (утворений у результаті поділу) об'єкт нерухомого майна у такій пропорції: ОСОБА_3 - 41/100, ОСОБА_1 - 59/100.
Посилання відповідача ОСОБА_1 доводах апеляційної скарги наздійснені нею поліпшення спільного майна після пожеж, які сталися у будинку у 1994 та 1998 роках, жодним чином не впливають на зміну часток у праві спільної часткової власності і вказані обставини знайшли своє відображення у судовому рішенні у справі №758/1485/15-ц, в межах розгляду якої встановлено, що фактичне знищення певної (невизначеної) частини майна не вплинуло на частку ОСОБА_2 у ньому. Крім того, проведення ОСОБА_1 будівельних робіт без отримання відповідних дозволів є самочинним будівництвом, а тому відсутні підстави для визнання за нею права власності на все домоволодіння як на новостворене майно.
Згідно із частиною першою статті 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Відповідно до пункту «в» частини другої статті 89 ЗК України в спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку.
Частиною першою статті 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта.
Згідно зі статтею 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ці норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового врегулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
З огляду на задоволення позовних вимог про поділ житлового будинку відповідно до варіанту № 1 будівельно-технічної експертизи від 24 червня 2014 року №10960/13-43/7614-7616/14-43, колегія суддівапеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для поділу спірної земельної ділянки між співвласниками відповідно до їх часток у праві спільної часткової власності за варіантом №1 схеми №3 додатку №1 Висновку експерта №10960/13-43/7614-7616/14-43 від 24 червня 2014 року, з виділенням ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,0495725 га (495,725 кв.м) зображеної на схемі №3 точками -8, 9 лінія поділу будинку, (Варіант №1 схема №1), 10, 11, 12, 13, 3, 4, 5, 6, 7, 8; ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,0495725 га (495,725 кв.м) зображеної на схемі №3 точками - 8, 9 лінія поділу будинку (Варіант №1 схема №1), 11, 12, 13, 2, 1, 8.
Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ будинку та виділ земельної ділянки без оцінки вказаних обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.
Також під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме права учасника справи знати про дату, час і місце розгляду своєї справи.
Порушення зазначених вимог законодавства, якими обґрунтовує свою апеляційну скаргу відповідач, відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування апеляційним судом судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення по суті заявлених позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ будинку та виділ земельної ділянки, які з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.
Таким чином, понесені позивачем ОСОБА_2 та документально підтвердженні судові витрати, що складаються із судового збору за подання позовної заяви (3441,00 грн) та витрат, пов'язаних із проведенням експертизи 5630,40 грн ( а.с. 1, 38, 63 том 1), що складає загальний розмір 9 071,40 грн, слід покласти на відповідача ОСОБА_1.
Судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, підлягають частковому відшкодуванню відповідачу ОСОБА_1 в розмірі 2580,75 грн(5161,50 грн / 2), які слід покласти на позивачаОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст. 41, 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 183, 317, 321, 355, 356, 364, 367, 377, 381 ЦК України, ст. ст. 86, 88, 89 ЗК України, ст.ст. 8, 12, 128-130, 141, 211, 223, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ будинку та виділ земельної ділянкизадовольнити частково.
Поділити будинок АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за варіантом №1 відображеним в схемі №1 додатку №1 Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №10960/13-43/7614- 7616/14-43 від 24 червня 2014 року:
- виділивши ОСОБА_2 в домоволодінні по АДРЕСА_1 приміщення житлового будинку: кухня (2-1) площею 16,5 кв.м., вартістю 16885,00 грн, житлову (2-2) площею 15,8 кв.м., вартістю 16168,00 грн, 1/3 огорожа 2, вартістю 1299,00 грн, огорожа 1, вартістю 1195,00 грн, всього вартістю 35547,00грн, що становить 41/100 частин в домоволодінні;
- виділивши ОСОБА_1 в домоволодінні по АДРЕСА_1 приміщення житлового будинку: коридор (1-1) площею 3,0 кв.м., вартістю 4537,00 грн, житлову(1-2) площею 8,4 кв.м., вартістю 12704,00 грн, коридор (2-3) площею 1,5 кв.м., вартістю 1535,00 грн, житлову (2-4) площею 18,3 кв.м., вартістю 18272,00 грн, коридор (2-5) площею 3,10 кв.м., вартістю 3172,00 грн, санвузол (2-6) площею 4,9 кв.м., вартістю 5014,00 грн; убиральну Д, вартістю 1987,00 грн, 2/3 огорожа 2, вартістю 2598,00 грн, а2/ганок, вартістю 591,00грн, всього вартістю 50865,00 грн, що становить 59/100 частин в домоволодінні.
Змінити ідеальні частки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , встановивши ОСОБА_2 - 41/100 частин в домоволодінні, ОСОБА_1 - 59/100 частин в домоволодінні.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за зменшення розміру ідеальної частки в сумі 7 659,0 грн (сім тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять грн. 00 коп.).
Поділити земельну ділянку, яка знаходиться по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0991 га кадастровий номер 85457006, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, за варіантом №1 схеми №3 додатку №1 Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №10960/13-43/7614-7616/14-43 від 24 червня 2014 року:
- виділивши ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0495725 га (495,725 кв.м) зображену на схемі №3 точками -8, 9 лінія поділу будинку, (Варіант №1 схема №1), 10, 11, 12, 13, 3, 4, 5, 6, 7, 8.
- виділивши ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0495725 га (495,725 кв.м) зображену на схемі №3 точками - 8, 9 лінія поділу будинку (Варіант №1 схема №1), 11, 12, 13, 2, 1, 8.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на будинок АДРЕСА_1 , на земельну ділянку загальною площею 0,0991 га кадастровий номер 85457006, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_19 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_20 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір за подання позовної заяви та витрати, пов'язані з експертизою, у загальному розмірі 9 071,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_20 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_19 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2580,75 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Судді: