справа № 757/59967/21-ц
провадження № 22-ц/824/10930/2025
25 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
при секретарі Слив'юк С. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», про стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Штронди Антона Михайловича на рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2023 року в складі судді Григоренко І. В.,
встановив:
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк»), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» (далі - ТОВ «ФК «Фінілон»), про стягнення грошових коштів.
Позов обґрунтовано тим, що 31.08.2009 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», було укладено договір №SAMDN0100706807912 (Вклад «Стандарт» з щомісячною виплатою).
Відповідно до п. 1 договору клієнт передає, а банк приймає грошові кошти в сумі 200 000 Євро - вклад на строк 3 місяці до 01.12.2009 року включно. Процентна ставка по вкладу складає 12,5% річних. Період нарахування відсотків по вкладу 1 місяць. Мінімальний строк вкладу 3 місяці.
Згідно квитанції №177841140 від 31.08.2009 позивачем було внесено грошові кошти у сумі 200 000 Євро.
В подальшому це й вклад було пролонговано.
Останній вклад було оформлено відповідно до договору у формі заяви №SAMDNWFD0070036931800 (Вклад «Стандарт на 12 міс.») від 16.12.2013 на наступних умовах: залишок по вкладу на 26.12.2013 р. 200 000 Євро; строк вкладу по 16.12.2014 включно; відсотки - 8% річних; період нарахування відсотків по вкладу - 1 місяць; рахунок/карта для зарахування відсотків за вкладом - № НОМЕР_1 .
Згідно довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 15.05.2014 № 2877945, станом на 15.05.2014 залишок суми коштів на рахунку № НОМЕР_1 становить 201 295,20 Євро.
06 серпня 2009 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», було укладено договір №SAMDN26000706603910 (Вклад «Стандарт»), за умовами якого клієнт передає, а банк приймає грошові кошти в сумі 100 000 доларів США строком на 1 місяць по 06.09.2009 включно. Процентна ставка по депозиту складає 11,5% річних.
Пунктом 1 Додаткової угоди до вказаного договору від 07.09.2009 р. строк вкладу по депозитному договору продовжується на 1 місяць з 06.09.2009 по 06.10.2009 включно. Процентна ставка по вкладу на новий строк вкладу складає 12% річних.
22 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір №SAMDN01000728121429 (Вклад «Депозит VІP»). Сума вкладу - 100 000 доларів США; строк вкладу - 366 днів по 22.08.2013 включно; процентна ставка - 10% річних; період начислення відсотків 1 місяць.
Згідно квитанції від 22.08.2012 позивачем було внесено грошові кошти у сумі 100 000 доларів США як вклад за вказаним договором.
Також, 29.12.2012 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір № SAMDN01000731903359 (Вклад «Депозит VIP») на наступних умовах: сума вкладу - 100 000 доларів США; строк вкладу - 366 днів по 29.12.2013 р. включно; процентна ставка - 10% річних; період нарахування відсотків - 1 місяць.
Відповідно до Додаткової угоди до Договору № SAMDN01000731903359 від 29.12.2012 строк вкладу за Договором продовжується на 12 місяців з 01.01.2014 по 01.01.2015 включно; процентна ставка по вкладу на новий строк складає 10% річних.
Згідно квитанції від 10.09.2013 позивачем внесено грошові кошти у сумі 100 000 доларів США.
Згідно довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 15.05.2014 № 28777945 станом на 15.05.2014 залишок суми коштів на рахунку № НОМЕР_2 складав 302 675,34 доларів США.
05.10.2021 ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з письмовою заявою про повернення коштів за депозитами, яку відповідач отримав 08.10.2021. Однак кошти ОСОБА_3 так і не були отримані.
З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 03.10.2022, ОСОБА_1 просила суд стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на її користь:
- за договором № SAMDN01000731903359 (Вклад «Депозит VIP») від 29.12.2012 кошти у розмірі 680 530,30 доларів США, а саме:
302 675,34 доларів США - сума вкладу;
223 067,62 доларів США - сума ненарахованих та невиплачених відсотків;
442,92 доларів США - 3% річних відповідно до ст. 625 ЦПК України;
154 364,42 доларів США за курсом Національного банку України на день ухвалення рішення - 3% річних за кожен день прострочення на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»;
- за договором у формі заяви № SAMDNWFD0070036931800 (Вклад «Стандарт на 12 міс.») від 16.12.2013 у розмірі 422 918,45 Євро, а саме:
201 295,20 Євро - сума вкладу;
118 681,44 Євро - сума ненарахованих та невиплачених відсотків;
281,26 Євро - 3% річних відповідно до ст. 625 ЦПК України;
102 660,55 Євро за курсом Національного банку України на день ухвалення рішення - 3% за кожен день прострочення на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу за договором банківського вкладу № SAMDN01000731903359 (Вклад «Депозит VIP») від 29.12.2012 року 302 675 доларів США 34 центи; відсотки за користування банківським вкладом у розмірі 266 022 долари США 60 центів; 3% річних за прострочення грошового зобов'язання у розмірі 422 долари США 92 центи.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу за договором банківського вкладу у формі заяви № SAMDNWFD0070036931800 від 16.12.2013 року 201 295 Євро 20 Євроцентів; відсотки за користування банківським вкладом у розмірі 126 005 Євро 28 Євроцентів; 3% річних за прострочення грошового зобов'язання у розмірі 281 Євро 26 Євроцентів.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» в дохід держави 9 112,02 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що станом на час звернення до суду з позовом відповідач не повернув позивачу суми вкладів за договором № SAMDNWFD0070036931800 від 16.12.2013 року та договором №SAMDN01000731903359 від 29.12.2012 року, та не сплатив нараховані згідно умов договорів проценти. Невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення сум банківського вкладу та сплати процентів є порушенням умов укладених з ОСОБА_1 договорів та вимог чинного законодавства України. Оскільки договір № SAMDNWFD0070036931800 від 16.12.2013 року та договір № SAMDN01000731903359 від 29.12.2012 року було розірвано за ініціативою позивача 11.10.2021 року, з цієї дати відсутні підстави для нарахування відсотків на вклади. У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання - повернення вкладу та процентів на суму вкладу, вимоги позивача про застосування до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України та стягнення з відповідача трьох процентів річних за несвоєчасне виконання ним грошового зобов'язання є обґрунтованими.
24.04.2025 представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Штронда А. М. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2023 року в задоволеній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не врахував того, що АТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у спірних відносинах, оскільки боржник у депозитних зобов'язаннях був замінений на ТОВ «ФК «Фінілон» переданням повноважень на підставі відповідного правочину. Відсутність письмової заяви кредитора з викладенням своєї незгоди на переведення його грошових коштів новому боржнику не може вважатися недосягненням сторонами наслідків переведення боргу, оскільки наявні інші форми поведінки кредитора, які могли б свідчити про його ставлення до заміни боржника та переведення боргу.
З метою недопущення неоднозначного тлумачення судового рішення під час його виконання, з огляду на те, що при виконанні судового рішення та наявності відкритого виконавчого провадження з приводу виконання такого рішення виникатимуть питання щодо порядку виконання судових рішень в частині сплати боржником грошових коштів стягувачу, які повинні бути оподатковані у встановленому законом порядку, АТ КБ «ПриватБанк» вважає, що суд мав зазначити у резолютивній частині рішення у справі про те, що сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача, зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.
Звертає увагу, що судом першої інстанції було стягнуто суми депозитних вкладів без належного підтвердження їх розмірів.
Так, судом встановлено, що за депозитним договором SAMDNWFD0070036931800 сума вкладу складає 200 000 Євро, на виконання умов договору було внесено 200 000 Євро, однак суд стягує 201 295,20 Євро. З тексту судового рішення вбачається, що вказану сума випливає з довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 15.05.2014 № 2877945 станом на 15.05.2014, де вказано залишок суми коштів на рахунку № НОМЕР_1 . Проте, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що розмір суми в довідці - це залишок коштів на рахунку, що вже включає в себе депозит та нараховані на нього відсотки. В той же час, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що позивачем на виконання умов депозитного договору SAMDNWFD0070036931800 було внесено суму більшу ніж 200 000 Євро. Також є невірним і нарахування відсотків на суму 201 295,20 Євро, оскільки ця сума і так є сумою вкладу з нарахованими відсотками.
Аналогічна ситуація і з депозитним договором SAMDN01000731903359 від 29.12.2012. Суд зазначає, що внесення 100 000 доларів США підтверджується квитанцією від 22.08.2012. Якщо проаналізувати зміст вказаної квитанції, то кошти в розмірі 100 000 доларів США вносились на рахунок НОМЕР_3 , що відповідає іншому депозитному договору №SAMDN01000728121429 від 22.08.2012.
Суд стягнув суму вкладу за договором № SAMDN01000731903359 (Вклад «Депозит VIP») від 29.12.2012 у розмірі 302 675,34 доларів США, проте доказів внесення позивачем суми більше ніж 200 000 доларів США не надано. Вказане впливає на розрахунок с уми відсотків. Суд фактично нараховує відсотки на відсотки за період коли ці відсотки згідно довідки і так були нараховані. Вважає, що за період з 29.12.2012 по 10.09.2013 відсотки повинні нараховуватись на суму 100 000 доларів СШАП, а після 10.09.2013 на суму 200 000 доларів США, оскільки відбулось збільшення вкладу шляхом внесення коштів.
У зв'язку з тим, що АТ КБ "ПриватБанк" з 17.11.2014 не є боржником за вказаними депозитними договорами, відсутні підстави для стягнення з банку 3% річних.
04.06.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Бабенко Ю. С. подав письмові пояснення щодо апеляційної скарги.
Вважає, що позов заявлено до належного відповідача. Доводи відповідача щодо стягнутих судом сум за депозитними вкладами не були предметом розгляду у суді першої інстанції, оскільки банк їх не заперечував. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
В судовому засіданні представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Штронда А. М. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Бабенко О. В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, 29.12.2012 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», укладено договір №SAMDN01000731903359 (Вклад «Депозит VIP») на таких умовах: сума вкладу 100 000 дол. США; строк вкладу - 366 днів по 29.12.2013 р. включно; процентна ставка - 10% річних; період нарахування відсотків - 1 місяць (а.с.29 т.1).
Відповідно до Додаткової угоди до Договору № SAMDN01000731903359 від 29.12.2012, строк вкладу по депозитному договору №SAMDN01000731903359 від 29.12.2012 продовжується на 12 місяців з 01.01.2014 по 01.01.2015 включно; процентна ставка на новий строк вкладу складає 10,5% річних.
В подальшому, згідно квитанції від 10.09.2013, ОСОБА_1 внесено на рахунок банка грошові кошти у сумі 100 000 доларів США (а.с. 31 т.1).
Отже, документально підтверджено та не заперечується відповідачем внесення коштів за вказаним договором на суму 200 000 доларів США.
Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суму депозитного вкладу за вказаним договором в розмірі 302 675 доларів США 34 центи, суд першої інстанції не врахував, що довідка №28777945 від 15.05.2011 про те, що сума за депозитним договором від 29.12.2012 в розмірі 302 675,34 доларів США є сума коштів на рахунку, що включає в себе як суму депозиту, так і суму нарахованих відсотків.
Доказів внесення суми коштів за вказаним договором в розмірі, що перевищує 200000 доларів США матеріали справи не містять.
За таких підстав колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо стягнення судом сум за депозитним договором без належного підтвердження його розміру.
Помилкове визначення суми неповернутого вкладу призвело до неправильного обрахування й сум відсотків за період дії договору, а також 3% річних.
Судом встановлено, що 31.08.2009 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», було укладено договір №SAMDN0100706807912 (Вклад «Стандарт» з щомісячною виплатою).
Відповідно до п. 1 договору клієнт передає, а банк приймає грошові кошти в сумі 200 000 Євро - вклад на строк 3 місяці до 01.12.2009 року включно. Процентна ставка по вкладу складає 12,5% річних. Період нарахування відсотків по вкладу 1 місяць. Мінімальний строк вкладу 3 місяці.
Згідно квитанції №177841140 від 31.08.2009 ОСОБА_1 внесла на рахунок банку грошові кошти у сумі 200 000 Євро.
Строк дії вказаного договору неодноразово продовжувався, відповідно до заяви від 16.12.2013 №SAMDNWFD0070036931800 (Вклад «Стандарт на 12 міс.») залишок по вкладу на 26.12.2013 - 200 000 Євро; строк вкладу по 16.12.2014 включно; відсотки - 8% річних; період нарахування відсотків по вкладу - 1 місяць; рахунок/карта для зарахування відсотків за вкладом - № НОМЕР_1 .
Отже, документально підтверджено та не заперечується відповідачем внесення коштів за вказаним договором на суму 200 000 Євро.
Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суму депозитного вкладу за вказаним договором в розмірі 201 295,20 Євро, суд першої інстанції не врахував, що довідка №28777945 від 15.05.2011 про те, що сума за депозитним договором від 16.12.2013 в розмірі 201 295,20 Євро є сумою коштів на рахунку, що включає в себе як суму депозиту, так і суму нарахованих відсотків.
Доказів внесення суми коштів за вказаним договором в розмірі, що перевищує 200000 Євро матеріали справи не містять.
За таких підстав колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо стягнення судом сум за депозитним договором без належного підтвердження його розміру.
Помилкове визначення суми неповернутого вкладу призвело до неправильного обрахування в сум відсотків за період дії договору, а також 3% річних.
Судом встановлено, що 05.10.2021 року ОСОБА_1 листом з описом вкладення направила заяву до ПАТ КБ «ПриватБанк», в якій просила повернути вклади і нараховані проценти за Договором № SAMDNWFD0070036931800 від 16.12.2013 року та Договором № SAMDN01000731903359 від 29.12.2012 року.
ПАТ КБ «ПриватБанк» отримало вказану заяву та, з урахуванням вимоги про повернення коштів, договори вважаються розірваними через 2 банківських дні після отримання заяви вкладника, тобто з 11.10.2021 року, що також відповідає вимогам ст. 651 ЦК України. Тобто з 11.10.2021 року між сторонами припинилися договірні правовідносини за депозитними договорами.
Виплата передбачених договорами процентів та встановлених ст. 1061, 1070 ЦК України процентів поширюється лише на період дії договору вкладу.
Враховуючи ту обставину, що за договором від 29.12.2012 №SAMDN01000731903359 на рахунок 29.12.2012 було внесено 100 000 доларів США, відсоткова ставка становила 10% річних, тому сума відсотків, яка мала нараховуватися на по 29 грудня 2013 року становить 10 027,17 доларів США (з 29/12/2012 до 31/12/2012 -100 000,00 x 10 % x 3 : 366 : 100; з 01/01/2013 до 29/12/2013 - 100 000,00 x 10 % x 363 : 365 : 100).
Надалі, додатковою угодою до договору від 29.12.2012 № SAMDN01000731903359 відсоткова ставка була змінена на 10,5% річних, а позивачем було внесено ще 100 000 дол. США.
За таких підстав сума відсотків за період з 01.01.2014 по 11.10.2021 на суму 200 000 дол. США та за відсотковою ставкою 10,5 % річних становить 163 339,63 дол. США (з 01/01/2014 до 31/12/2015 - 200 000,00 x 10.5 % x 730 : 365 : 100; з 01/01/2016 до 31/12/2016 - 200 000,00 x 10.5 % x 366 : 366 : 100; з 01/01/2017 до 31/12/2019 - 200 000,00 x 10.5 % x 1095 : 365 : 100; з 01/01/2020 до 31/12/2020 - 200 000,00 x 10.5 % x 366 : 366 : 100; з 01/01/2021 до 11/10/2021 - 200 000,00 x 10.5 % x 284 : 365 : 100).
Таким чином, загальний розмір відсотків за користування банківським вкладом №SAMDN01000731903359 становить 173 366, 90 дол. США.
3 % річних за прострочення грошового зобов'язання за договором банківського вкладу №SAMDN01000731903359 від 29.12 2012 за період з 12.10.2021 по 27.10.2021 складає 263,01 дол. США (200 000 х 3% / 365 х 16%).
Враховуючи ту обставину, що за договором від 16.12.2013 №SAMDNWFD0070036931800 було внесено 200 000 Євро, річна ставка - 8%, сума відсотків за користування банківським вкладом за період з 16.12.2013 по 11.10.2021 становить 125 238, 35 Євро (з 16/12/2013 до 31/12/2015 - 200 000,00 x 8 % x 746 : 365 : 100; з 01/01/2016 до 31/12/2016 - 200 000,00 x 8 % x 366 : 366 : 100;з 01/01/2017 до 31/12/2019 - 200 000,00 x 8 % x 1095 : 365 : 100;з 01/01/2020 до 31/12/2020 - 200 000,00 x 8 % x 366 : 366 : 100;з 01/01/2021 до 11/10/2021 - 200 000,00 x 8 % x 284 : 365 : 100).
3% річних за прострочення грошового зобов'язання за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0070036931800 від 16.12.2013 за період з 12.10.2021 по 27.10.2021 складає 263,01 Євро (200 000 х 3% / 365 х 16%).
Таким чином, суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при здійсненні розрахунків та визначенні суми стягнення допустив неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи в частині задоволених позовних вимог.
Доводи відповідача про те, що належним відповідачем по вказаному зобов'язанню є ТОВ «ФК «Фінілон» є необґрунтованими.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Поняття «майно» у пункті 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права й інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися «майновими правами» і, відповідно, «майном» у розумінні цього положення (див. рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України» (Suk v. Ukraine, заява № 10972/05), § 22).
Банківські вклади беззаперечно становлять «майно», яке належить заявникам згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, тому заявники можуть забрати ці кошти разом із відповідними процентами, якщо забажають (див. рішення ЄСПЛ від 2 липня 2002 року у справі «Гайдук та інші проти України» (Gayduk and Оthers v. Ukraine), заяви № 45526/99, 46099/99, 47088/99, 47176/99, 47177/99, 48018/99, 48043/99, 48071/99, 48580/99, 48624/99, 49426/99, 50354/99, 51934/99, 51938/99, 53423/99, 53424/99, 54120/00, 54124/00, 54136/00, 55542/00, 56019/00).
За змістом частини другої статті 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За змістом статті 629 ЦК України з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися у разі: (1) розірвання договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірвання договору в судовому порядку; (3) відмови від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором і законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що визначені у главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності або визнання недійсним на підставі рішення суду) (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).
Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (стаття 520 ЦК України).
Верховний Суд неодноразово виснував про те, що для переведення боргу використання принципу мовчазної згоди кредитора є неприпустимим, зокрема у справах про стягнення коштів за депозитними договорами, у яких відповідачем є банк, а третьою особою - ТОВ «ФК «Фінілон», які уклали договір про переведення боргу від 17 листопада 2014 року:
(1) оскільки вкладники не надали згоду на переведення боргу від скаржника до ТОВ «ФК «Фінілон» за договорами депозитних вкладів відповідно до статті 520 ЦК України, договір про переведення боргу, який банк уклав із ТОВ «ФК «Фінілон», не створює юридичних наслідків для вкладників; тому саме банк, а не ТОВ «ФК «Фінілон» є належним відповідачем (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20);
(2) закон встановив обмеження на заміну боржника у зобов'язанні поза волею кредитора. Такий підхід має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов'язання внаслідок заміни боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має для кредитора істотне значення. Вступаючи у договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов'язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо). За змістом статей 520, 521 ЦК України у разі заміни боржника первісний боржник вибуває із зобов'язання і замінюється новим. Для того, щоб переведення боргу зумовило юридичні наслідки, необхідні дві складові: по-перше, укладення договору (двостороннього правочину) новим і первісним боржниками у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання; по-друге, надання кредитором згоди на переведення боргу. Відсутність цієї згоди не зумовлює нікчемності договору про переведення боргу, а означає, що останній не зумовив юридичні наслідки для кредитора, тобто не відбулося переведення боргу (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2022 року в справі № 321/1260/19, Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 3 липня 2023 року в справі № 175/4639/19).
Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 357/7395/20, від 29 травня 2024 року у справі № 757/36695/20-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2024 року у справі № 757/63039/21, від 7 серпня 2024 року у справі № 757/38290/18-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 червня 2024 року у справі № 757/23797/20-ц, від 12 червня 2024 року у справі № 757/509/21.
Ця практика застосування норм права є усталеною.
Таким чином, саме банк, а не ТОВ «ФК «Фінілон» є належним відповідачем.
Такий висновок відповідає наведеним висновкам Верховного Суду.
Підлягають відхиленню й доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом при визначенні суми стягнення не враховано вимоги податкового законодавства.
Суд зауважує, що обов'язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв'язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює.
Відповідні обов'язки визначені податковим законодавством.
У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду суми стягнення з розмірами обов'язкових платежів до бюджету.
Тому підстави для зазначення у резолютивній частини рішення про те, що сума коштів, яка підлягає стягненню, зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягають утриманню у встановленому законом порядку відсутні.
Близькі за змістом висновки сформульовані у постановах Верховного Суду у справі №363/3965/15, Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 461/2729/22.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Виходячи з вищевикладеного, оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення.
В іншій частині рішення суду першої інстанції сторони не оскаржують, а тому воно не є предметом апеляційного розгляду.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Штронди Антона Михайловича задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2023 року в частині задоволених позовних вимог скасувати.
Ухвалити в цій частині нове судове рішення
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу за договором банківського вкладу № SAMDN01000731903359 (Вклад «Депозит VIP») від 29.12.2012 в розмірі 200 000 доларів США, відсотки за користування банківським вкладом у розмірі 173 366,90 доларів США, 3% річних за прострочення грошового зобов'язання у розмірі 263,01 доларів США.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу за договором банківського вкладу № SAMDNWFD0070036931800 (Вклад «Стандарт на 12 міс.») від 16.12.2013 в розмірі 200 000 Євро, відсотки за користування банківським вкладом у розмірі 117 216,44 Євро, 3 % річних за прострочення грошового зобов'язання у розмірі 263,01 Євро.
В решті позову в цій частині відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29.01.2026.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук