Провадження № 22-ц/803/109/26 Справа № 173/1356/24 Суддя у 1-й інстанції - Єдаменко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
02 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючої - Городничої В.С.,
суддів: Красвітної Т.П., Макарова М.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Еліт Фінанс» на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 26 лютого 2025 року у складі судді Єдаменка С.В. по цивільній справі № 173/1356/24 по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-
У квітні 2024 року ТОВ “ФК “Еліт Фінанс» звернулось через Кіровський районного суду м.Дніпропетровська із позовом, предявленим до ОСОБА_1 , на предмет стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за кредитним договором, що виникла станом на 20 грудня 2021 року, в розмірі 76083,12 грн, а також вирішити питання розподілу судових витрат.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 28 березня 2017 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн. Процентна ставка 24% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов'язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. АТ «Альфа банк», в свою чергу, прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Тобто відповідач погодився на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодився з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання. Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором позивач виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти, а відповідач в свою чергу не виконав умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 20 грудня 2021 року становить 76083,12 грн.
20 грудня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 28 березня 2017 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем. Згідно з розрахунком заборгованості за відповідачем станом на 20 грудня 2021 року обліковується заборгованість в розмірі 76 083,12 грн. З огляду на те, що ОСОБА_1 допустив неналежне виконання умов угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої станом на 20 грудня 2021 року становить 76 083,12 грн, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 26 лютого 2025 року у задоволенні позову ТОВ “ФК “Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено, з підстав недоведеності укладання між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 такого кредитного договору, а надана виписка по рахунку не містить інформації щодо рахунку, який було погоджено офертою та акцептом між сторонами, натомість містить відомості про інший рахунок без документального підтвердження, що такий рахунок відповідає оферті відповідача та що на цей рахунок зараховано грошові кошти, зазначені як і оферті відповідача, так і погоджені акцептом позивача (а.с.94-97).
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТОВ “ФК “Еліт Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі, в обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
ОСОБА_1 своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав, але, в силу ч.3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає розгляду скарги по суті.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст.76,77,78,79 ЦПК України).
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог ТОВ “ФК “Еліт Фінанс» суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.
Судом першої інстанції встановлено, що 28 березня 2017 року ОСОБА_1 підписано оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якої відповідач запропонував відкрити йому поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні та випустити міжнародну платіжну картку MC DEBIT WORLD з встановленим лімітом кредитної лінії у сумі 200 000 грн з встановленням відсоткової ставки за користування кредитною лінією у розмірі 24% річних. Мета кредиту для особистих потреб (а.с.6).
28 березня 2017 року банком було акцептовано пропозицію клієнта (оферту), шляхом підписання представником АТ «Альфа-Банк» акцепту пропозиції на укладання Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (а.с.6 на зв.).
Також 28 березня 2017 року відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.7).
20 грудня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ “ФК “Еліт Фінанс» укладено договір факторингу № 4, відповідно до умов якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених договором. Визначено суму фінансування, що надається фактором клієнту під відступлення прав вимоги, зокрема по Додатку № 1-1 до Договору (а.с.а.с.8-12, 16).
20 грудня 2021 року ТОВ “ФК “Еліт Фінанс» сплачено на рахунок АТ «Альфа-Банк» 12 878 944 грн, як плата за право вимоги згідно договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року(а.с.17).
Як встановлено судом першої інстанції з Додатку № 1-1 від 20 грудня 2021 року до договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року, ТОВ “ФК “Еліт Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 630601530 від 28 березня 2017 року у сумі 76 083,12 грн (а.с.13-15).
Надана позивачем копія оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, підписана відповідачем ОСОБА_1 28 березня 2017 року, не свідчить про укладення між останнім та АТ «Альфа-Банк» кредитного договору № 630601530 від 28 березня 2017 року, заборгованість за яким просить стягнути позивач.
Будь-які належні та допустимі докази укладення між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» кредитного договору № 630601530 від 28 березня 2017 року в матеріалах справи відсутні.
Надана на підтвердження наявності заборгованості виписка по рахунку № НОМЕР_1 за період з 28 березня 2017 року по 05 лютого 2024 року за кредитним договором № 630601530 від 28 березня 2017 року, де вказана загальна сума заборгованості 65 191,76 грн не підтверджує вищезазначеного, оскільки у вказаній виписці по рахунку зазначений рахунок, який не відповідає рахунку, вказаному у оферті від 28 березня 2017 року і жодного доказу того, що рахунок, вказаний у виписці, належить саме відповідачу, не зазначено ні у позовній заяві, ні у доданих до позовної заяви доказах.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходи в з того, що, хоч виписка за картковими рахунками (по кредитному договору) і може бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, однак, надана позивачем виписка по рахунку не підписана уповноваженим представником фінансової установи та відомості, зазначені у цій виписці не узгоджуються з офертою та акцептом сторін.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
У частині 2 ст.517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Суд першої інстанції дійшов загалом правильного висновку щодо недоведеності укладання договору між сторонами, а також недоведеності відповідності наданої виписки по рахунку предмету спору.
Колегія суддів повністю погоджується зі встановленими фактичними обставинами справи, де судом першої інстанції встановлено, що копія оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, підписана відповідачем ОСОБА_1 28 березня 2017 року, не свідчить про укладення між останнім та АТ «Альфа-Банк» кредитного договору № 630601530 від 28 березня 2017 року, номер якого зазначено у наданій позивачем виписці по рахунку та який не відповідає матеріалам справи.
Будь-які належні та допустимі докази укладення між ОСОБА_1 та АТ АТ «Альфа-Банк» кредитного договору № 630601530 від 28 березня 2017 року в матеріалах справи відсутні, що не спростовано скаржником будь-якими письмовими доказами.
Надана на підтвердження наявності заборгованості виписка по рахунку № НОМЕР_1 за період з 28 березня 2017 року по 05 лютого 2024 року за кредитним договором № 630601530 від 28 березня 2017 року, де вказана загальна сума заборгованості 65191,76 грн, також не підтверджує вищезазначеного, оскільки у вказаній виписці по рахунку зазначений рахунок, який не відповідає рахунку, вказаному у оферті від 28 березня 2017 року і жодного доказу того, що рахунок, вказаний у виписці, належить саме відповідачу, не зазначено ні у позовній заяві, ні у доданих до позовної заяви доказах.
Таких встановлених обставин скаржником не спростовано та належних і достатніх доказів на таке спростування обставин не надано.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Скаржник не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.
Судові витрати понесені у зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» - залишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 26 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено “02» лютого 2026 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: Т.П. Красвітна
М.О. Макаров