Справа № 464/5983/25 Головуючий у 1 інстанції: БЕСПАЛЬОК О.А.
Провадження № 22-ц/811/3923/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
29 січня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - капітал» на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21 жовтня 2025 року, -
в серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 20 січня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №100298446, за умовами якого відповідачка отримала в кредит 12000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені договором. Товариство надало відповідачці кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору. У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором, неповернення отриманих в кредит коштів та несплати процентів за користування кредитними коштами в ОСОБА_1 виникла заборгованість в сумі 63712 грн. 86 коп., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 11291 грн., прострочена заборгованість за відсотками становить 52421 грн. 86 коп. 07 червня 2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №70-МЛ/Т, згідно умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб -боржників ТОВ «Мілоан», в тому числі й до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №100298446 від 20 січня 2021 року. З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованість за кредитним договором №100298446 від 20 січня 2021 року у розмірі 63712 грн. 86 коп. та понесені судові витрати, а саме, судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. та 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 21 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит - капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №100298446 від 20 січня 2021 року.
Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - капітал», в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 11 червня 2021 року у справі №466/3684/21, на який посилається суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, ухвалено щодо вчинення ОСОБА_2 шахрайства при отриманні в кредит коштів на підставі інших кредитних договорів і не стосується кредитного договору №100298446, який є предметом даного спору. ТОВ «Мілоан» не брало участі у розгляді кримінальної справи, а відтак обставини, встановлені в кримінальній справі, не можуть мати преюдиціального значення у цій справі. З наданих первісним кредитором відомостей про рух коштів вбачається, що 22 січня 2022 року та 16 березня 2022 року від імені позичальника було сплачено комісію за пролонгацію договору, а такі дії свідчать про користування кредитом і підтверджують намір позичальника виконувати умови договору, що спростовує твердження відповідачки про те, що кредитні кошти вона не отримувала. Преставник позивача звернувся із запитом до первісного кредитора щодо можливого вчинення шахрайських дій, на яке отримав відповідь, що «за результатами проведеної перевірки стосовно даної боржниці ( ОСОБА_1 ) - шахрайських дій не виявлено. Будь-які відносини та інша комунікація між товариством та позичальником відбувається з використанням телефонного (фінансового) номеру позичальника». У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за кредитним договором № 100298446 від 20.01.2021 року в ОСОБА_1 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 63712 грн. 86 коп. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Відмовляючи у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - капітал», суд першої інстанції виходив з того, що у ОСОБА_1 відсутнє зобов'язання перед позивачем щодо повернення грошових коштів на підставі кредитного договору №100298446 від 20 січня 2021 року, оскільки вона вказаний договір, не укладала та не підписувала, а також не отримувала грошових коштів від ТОВ «Мілоан», що підтверджується вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 11 червня 2021 року.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься кредитний договір в електронному вигляді № 100298446 від 20 січня 2021 року, сторонами якого є ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , за умовами якого загальний розмір кредиту становив 12000 грн., кредит надається загальним строком на 30 днів з 20 січня 2021 року, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 19 лютого 2021 року (п.1.4 кредитного договору). Сторони погодили розмір процентів за користування кредитом 7200 грн., які нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 договору.
Відповідно до пункту 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Згідно із пунктом 4.2. договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні частини другої статті 625 ЦК України, на рівні стандартної ставки, передбаченої пунктом 1.5.3 договору. Обов'язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
Відповідно до пункту 6.1. договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства.
Згідно з пунктом 6.2. договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником товариству через веб - сайт або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в Особистому кабінеті позичальника.
Відповідно до пункту 6.3. договору, приймаючи пропозицію товариства про укладання цього кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, зокрема, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством, що розміщені на веб - сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з пунктом 6.4. договору укладення Товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Відповідно до пункту 6.5. договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Сторони затвердили графік платежів та орієнтовну вартість кредиту, що стверджується додатком №1 до договору про споживчий кредит №100298446 від 20 січня 2021 року.
Відповідно до цього графіку, відповідачка зобов'язалася погасити суму кредиту в розмірі 12000 грн, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 17200 грн.
До укладання договору про споживчий кредит, позичальник ознайомився з паспортом споживчого кредиту та підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Позивач у своїй позовній заяві покликається на те, що ОСОБА_1 здійснила дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано кошти у розмірі 12000 грн.
Позивачем, на підтвердження надання ОСОБА_1 кредитних коштів, надано суду копію платіжного доручення №25068177 від 20 січня 2021 року, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» через АТ «Приватб Банк» перерахувало на кредитний рахунок зазначений в договорі, кошти в розмірі 12000 грн., призначення платежу: кошти згідно договору 100298446.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач на підтвердження розміру заборгованості посилається на виписку з особового рахунку за кредитним договором №100298446 від 20 січня 2021 року, згідно з якою станом на 24 липня 2025 року заборгованість за кредитним договором №100298446 не погашена, залишок заборгованості становить 63712 грн. 86 коп., з яких прострочена заборгованість за кредитом 11291.00грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків - 52421.86 грн.
Встановлено, що 07 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №70-МЛ/Т, згідно якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) за плату належне йому право вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №70-МЛ/Т від 07 червня 2021 року сума заборгованості ОСОБА_1 за основною сумою боргу складає 11291 грн., сума заборгованості за відсотками 52421 грн. 86 коп.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором №100298446 від 20 січня 2021 року було передано позивачу від первісного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно договору відступлення прав вимоги №70-МЛ/Т від 07 червня 2021 року.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 11 червня 2021 року у справі №466/3684/21, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 КК України, що набрав законної сили 12 липня 2021 року.
ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні визнана потерпілою.
Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 11 червня 2021 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 182 КК України, встановлено його вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 , в тому числі і щодо незаконного заволодіння грошовими коштами в сумі 12000.00 грн.
Як вбачається з вироку Шевченківського районного суду м. Львова від 11 червня 2021 року, ОСОБА_2 , окрім інших епізодів, 20.01.2021 року протягом дня, перебуваючи неподалік СТРЦ «Спартак», на АДРЕСА_1 , маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення, під приводом огляду сторінки «ОЛХ» отримав від потерпілої ОСОБА_1 її мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S8» із сім-картою оператора мобільного зв'язку «ПрАТ Київстар» НОМЕР_1 , який перебував без паролю, переконавшись, що потерпіла ОСОБА_1 не спостерігає, подав від її імені за допомогою вказаного вище мобільного телефону онлайн заяву на видачу кредитних коштів, для зарахування яких вказав картку «ПриватБанку» НОМЕР_2 для виплат ОСОБА_1 , після чого на вказану банківську картку надійшло зарахування грошових коштів в сумі 12000 грн., та в подальшому о 14.17 год. здійснив перерахунок грошових коштів у сумі 5002.00 грн.
Як вбачається з вироку обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю.
Аналізуючи вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 11 червня 2021 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що цим вироком суду підтверджено, що ОСОБА_2 шляхом обману заволодів телефоном та банківською карткою ОСОБА_1 після чого від її імені подавав онлайн-заявки на отримання кредитів і отримував кошти, які пересилав (перераховував) на власні рахунки та знімав готівку, зокрема і у визначений період (день укладення договору - 20 січня 2021 року).
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 кредитний договір №100298446 від 20 січня 2021 року шляхом підписання такого одноразовим ідентифікатором, який був скерований їй на абонентський номер мобільного телефону, не укладала.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі з договору.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина 2 статті 11 ЦК України).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не укладала та не підписувала кредитний договір №100298446 від 20.01.2021 року, а також не отримувала коштів від ТОВ «Мілоан», тому у відповідача не виникло зобов'язань перед позивачем щодо повернення грошових коштів на підставі цього договору №100298446.
Позивачем не надано суду доказів на підтвердження отримання саме відповідачем коштів за кредитним договором №100298446 від 20.01.2021 року.
Доводи апелянта про те, що вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 11 червня 2021 року не містить відомостей саме про кредитний договір №100298446 від 20.01.2021 року, спростовуються тим, що вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні, в тому числі, і кримінального правопорушення, яке він вчинив саме 20.01.2021 року, для зарахування яких вказав саме картку «ПриватБанку» НОМЕР_2 для виплат ОСОБА_1 , після чого на вказану банківську картку надійшло зарахування грошових коштів в сумі 12000 грн., тобто, і день видачі кредитних коштів, і сума цих коштів, і картка «ПриватБанку» НОМЕР_2 , зазначені у вироку співпадаюь.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 кредитний договір№100298446 від 20.01.2021 року не укладала, а відтак у неї відсутні зобов'язання, передбачені у мовами цього договору.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» - залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21 жовтня 2025 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 29.01.2026 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк