02 лютого 2026 року
м. Київ
справа №640/11984/20
адміністративне провадження №К/990/2713/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Стародуба О.П., суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2025
у справі № 640/11984/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: Міністерство юстиції України, Національна поліція України про визнання положення нормативно-правового акту протиправним, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 розділу XIX Переліку посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що прирівнюються посадам поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.02.2017 № 138, зареєстрованого Міністерством юстиції України 15.03.2017 за № 348/30216;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України вчинити дії щодо прирівняння посади першого проректора університету до відповідної посади керівного складу Національної поліції України, яка у січні 2016 року існувала в штаті органу поліції та за якою встановлювався та виплачувався відповідний розмір премії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано пункт 2 розділу XIX Переліку посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що прирівнюються посадам поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.02.2017 № 138, зареєстрованого Міністерством юстиції України 15.03.2017 за № 348/30216.
Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України вчинити дії щодо прирівняння посади першого проректора університету до відповідної посади керівного складу Національної поліції України, яка станом на день прийняття наказу Міністерства внутрішніх справ України від 17.02.2017 № 138 існувала в апараті Головного управління Національної поліції в місті Києві.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2025 апеляційну скаргу задоволено.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: Міністерство юстиції України, Національна поліція України про визнання положення нормативно-правового акту протиправним, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
13.01.2025 до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах подана касаційна скарга.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За приписами пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстави, на яких подається касаційна скарга з визначенням передбачених статтею 328 цього Кодексу підстав.
Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, особа, яка подала касаційну скаргу, обмежилась зазначенням постанов Верховного Суду та висновків, викладених в них, однак не вказала передбачену частиною 4 статті 328 КАС України підставу касаційного оскарження.
Таким чином, скаржнику необхідно уточнити підстави, на яких подається касаційна скарга, з зазначенням підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.
Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, відповідно до статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з встановленням скаржнику строку для уточнення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Керуючись статтями 169, 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2025 у справі № 640/11984/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: Міністерство юстиції України, Національна поліція України про визнання положення нормативно-правового акту протиправним, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
У разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
Судді
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук