30 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/442/25 пров. № А/857/18671/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року (головуючий суддя: Дерех Н.В., місце ухвалення - м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
ОСОБА_1 , 28.01.2025, звернулася з позовом до суду, в якому, просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 961150157201 від 09.12.2024 щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно заяви від 03.12.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити, здійснити нарахування та виплату з 03.12.2024 ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» в розмірі 60 відсотків складових заробітної плати, зазначених у довідках Колиндянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області від 02.12.2024 № 1189 в сумі 4602,78 грн, від 02.12.2024 №1190 в сумі 23013,90 грн, зарахувавши до стажу державної служби період роботи з 01.07.2001 по 20.03.2014 на посаді секретаря виконавчого комітету Великочорнокінецької сільської ради Чортківського району Тернопільської області, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову позивачка зазначає, що перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України у Тернопільській області, їй призначено пенсію за віком. Зазначає, що 03.12.2024 звернулась до відповідача з заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723- XII від 16.12.1993, подавши для обчислення пенсії довідки Колиндянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області від 02.12.2024 № 1189, від 02.12.2024 №1190. Однак Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області своїм листом від 16.01.2025 відмовило в переведенні на вказаний вид пенсії з підстав, викладених в рішенні № 96115015157201 від 09.12.2024, прийнятому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, зокрема, через відсутність стажу па посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 961150157201 від 09.12.2024 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 на пенсію за віком відповідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІII.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.12.2024 про перехід з пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 на пенсію за віком відповідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІII, прийнявши відповідне рішення та зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи позивача з 01.07.2001 по 20.03.2014 на посаді секретаря виконавчого комітету Великочорнокінецької сільської ради Чортківського району Тернопільської області
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що з 04.07.2001 набрав чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ, згідно з яким керівні працівники і спеціалісти місцевих рад набули статусу посадових осіб органів місцевого самоврядування. Посади в органах місцевого самоврядування віднесені до відповідних категорій посад статтею 14 Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивачка, 03.12.2024 звернулась з заявою про перерахунок пенсії за Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області з урахуванням принципу екстериторіальності, розглянуто заяву ОСОБА_1 та прийнято Рішення від 09.12.2024 № 961150157201 про відмову у перерахунку пенсії. Зокрема, відповідач-2 зазначив, що з 04.07.2001 набрав чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III, згідно з яким керівні працівники і спеціалісти місцевих рад набули статусу посадових осіб органів місцевого самоврядування. Посади в органах місцевого самоврядування віднесені до відповідник категорій посад статтею 14 Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування». Посадові особи місцевого самоврядування не є державним службовцем, а тому періоди роботи на посадах службовців в органах місцевого самоврядування можуть бути зараховані до стажу державної служби по 04.07.2001. Відповідно до наданих документів період з 01.07.2001 по 28.02.2014 не зараховується до стажу, що дає право на пенсію державного службовця, оскільки за цією посадою встановлено ранг посадової особи органів місцевого самоврядування, а не державного службовця право на пенсію за Законом України « Про державну службу» немає.
Вважаючи протиправним вказане рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області без детального з'ясування обставин та документів поданих позивачем для переведення на пенсію згідно Закону України «Про державну службу», прийняло рішення про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», що у контексті частини другої ст. 2 КАС України свідчить про протиправність оскаржуваного рішення та необхідність його скасування.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки, позивачкою не оскаржується в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції, а тому, предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, є законність і обґрунтованість судового рішення суду у частині задоволення позову.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), який також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, оплати праці державних службовців встановлені Законом України «Про державну службу».
Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі також - Закон № 889-VIII), 01.05.2016 набув чинності та згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі також - Закону № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
До набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII - 01.05.2016, право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України Про державну службу № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
З огляду на зміст зазначених норм чинного законодавства, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII - 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII вік і страховий стаж.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби), набуті до набрання чинності цим Законом, обчислюється у порядку та на умовах, встановлених законодавством, що діяло на відповідний час, зокрема відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283.
З наведеного положення випливає, що робота на посадах державної служби, здійснена до 01.05.2016, зараховується до стажу державної служби, який, разом із страховим стажем та віком особи, впливає на наявність права на пенсію, призначену відповідно до пунктів 10 і 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.
Предметом розгляду цієї справи є визначення наявності підстав для зарахування роботи позивачки в органах місцевого самоврядування до стажу на посадах державної служби, встановлення наявності у позивачки достатнього стажу для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 889-VIII та правомірності дій відповідача щодо призначення пенсії згідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІII.
На підтвердження трудової діяльності ОСОБА_1 на державній службі, зокрема в органах місцевого самоврядування, в трудовій книжці від 30.05.1978 містяться записи, що позивачка з 01.07.2001 по 28.02.2014 працювала на посадах секретаря виконавчого комітету Великочорнокінецької сільської ради Чортківського району Тернопільської області.
Виходячи зі змісту оскаржуваного рішення позивачці до стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії Закону України «Про державну службу» не зараховано період з 04.07.2001, оскільки з 04.07.2001 набрав чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ, згідно з яким керівні працівники і спеціалісти місцевих рад набули статусу посадових осіб органів місцевого самоврядування.
Як вже вказував суд апеляційної інстанції, статтею 37 Закону від 19.12.1993 № 3723-ХІІ визначено умови призначення пенсій державним службовцям.
Статтями 25, 26 даного Закону було визначено класифікацію посад державної служби та ранги державних службовців, які їм присвоюються в залежності від категорії посади.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 46 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», до стажу державної служби включається, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, визначених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби), що мали місце до набрання чинності Законом № 889-VIII, визначається відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Як передбачено зазначеною нормою, періоди державної служби до 01.05.2016 обчислюються за законодавством, чинним на момент проходження служби.
З огляду на це, у спірних правовідносинах застосуванню підлягає Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1994 № 283 (далі - Порядок № 283).
Пунктом 2 Порядку № 283 прямо передбачено включення до стажу державної служби роботи на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також інших посад, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії.
Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» № 2493-III від 07.06.2001 набрав чинності 04.07.2001.
Частиною першою статті 22 цього Закону встановлено, що до стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється його дія, а також посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Таким чином, після набрання чинності Законом № 2493-III до стажу державної служби підлягає включенню весь період перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, визначених статтею 14 цього Закону, а також на інших посадах, які Кабінет Міністрів України відніс до відповідних категорій посад в органах місцевого самоврядування.
Наведеними нормами спростовується позиція відповідача, відповідно до якої стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не може враховуватися при визначенні стажу державної служби, що дає право на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірний період роботи з 01.07.2001 по 20.03.2014 на посаді секретаря виконавчого комітету Великочорнокінецької сільської ради Чортківського району Тернопільської області, зараховується до стажу державної служби позивачки.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 961150157201 від 09.12.2024 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 на пенсію за віком відповідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІII є протиправним та необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.12.2024 про перехід з пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 на пенсію за віком відповідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІII, прийнявши відповідне рішення та зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи позивачки з 01.07.2001 по 20.03.2014 на посаді секретаря виконавчого комітету Великочорнокінецької сільської ради Чортківського району Тернопільської області
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року у справі № 500/442/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді О. Б. Заверуха
З. М. Матковська