з питань забезпечення адміністративного позову
29 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/19441/25 пров. № А/857/54719/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 380/19441/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третьої особи ОСОБА_2 - міського голови Львівської міської ради, Управління охорони здоров'я Львівської міської ради, Комунального підприємства “1-ша міська поліклініка міста Львова» про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції позовом до Львівської міської ради, третьої особи ОСОБА_2 , міського голови Львівської міської ради, управління охорони здоров'я Львівської міської ради, комунального підприємства “1-ша міська поліклініка міста Львова», у якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Львівської міської ради від 06 березня 2025 року № 6086 “Про реорганізацію КП “1-шої міської поліклініки м. Львова»; заборонити Львівській міській раді та іншим особам вчиняти будь-які дії, щодо реалізації рішення від 06 березня 2025 року № 6086 “Про реорганізацію КНП 1- шої міської поліклініки м. Львова» до набрання рішенням суду законної сили.
12 грудня 2025 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 міського голови Львівської міської ради, Управління охорони здоров'я Львівської міської ради, Комунального підприємства “1-ша міська поліклініка м. Львова», про визнання протиправним та скасування рішення, - відмовив повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Також, позивачка подала заяву про забезпечення позову, в якій просить, зупинити дію рішення органу місцевого самоврядування про реорганізацію КНП “1-а міська поліклініка м. Львова» від 06.03.2025 № 6068.
Заборонити вчинення будь-яких реєстраційних, організаційних та майнових дій, спрямованих на виконання цього рішення, до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Обгрунтовуючи вимоги заяви про забезпечення позову, зазначає, що реалізація оскарженого рішення на час апеляційного розгляду призведе до незворотніх наслідків (втрата юридичної особи); унеможливить реальне виконання майбутнього судового рішення; порушить право мешканців громади на доступну медичну допомогу.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Відповідно до ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Виходячи з зазначених вище положень, інститут забезпечення позову передбачає, що суд, який розглядає позовну заяву може вжити заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 КАС України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити:
1) найменування суду;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Апеляційний суд встановив, що заява не містить жодного обґрунтування необхідності забезпечення позову. Заявниця обмежилася загальним посиланням на те, що реалізація оскарженого рішення призведе до незворотних наслідків, втрати юридичної особи та порушення права мешканців громади на доступну медичну допомогу.
Однак, відповідно до частини 2 статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Вказаних доводів заявниця не навела.
Також, апеляційний суд встановив, що заявниця не навела жодних конкретних фактичних обставин та не долучила доказів, які б підтверджували наявність хоча б однієї з підстав для забезпечення позову, що передбачені частиною 2 статті 150 КАС України. Зокрема, не зазначила та не підтвердила, що реорганізація вже розпочалася або буде завершена до розгляду справи по суті, не навела обґрунтування того, яким чином можлива реорганізація унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позову тощо.
Заявниця також жодним чином не обґрунтувала доцільність застосування саме тих заходів забезпечення позову, про застосування яких просить суд.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 152 КАС України заява повинна містити не лише перелік заходів, а й обґрунтування необхідності кожного з них.
Заявниця просить одночасно зупинити дію рішення та заборонити вчиняти будь-які дії, пов'язані з його реалізацією, однак не пояснює, чому недостатньо застосувати лише один з цих заходів, адже зупинення дії рішення саме по собі має наслідком неможливість його виконання.
Крім того, формулювання про заборону “будь-яких дій, пов'язаних з реалізацією рішення» є надто широким та невизначеним, що створює ризик неможливості виконання такої ухвали через відсутність чіткості щодо конкретних дій, які необхідно заборонити, тому потребує обов'язкових пояснень заявниці.
Відповідно до ч. 7 статті 154 КАС України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу або подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Оскільки заява про забезпечення позову не містить жодного обґрунтування необхідності забезпечення позову та доцільності заходів забезпечення позов, про які просить позивачка, така заява не відповідає обов'язковим вимогам до відповідних заяв, які передбачені ст. 152 КАС України.
Вказаний висновок апеляційного суду є підставою для повернення заяви про забезпечення позову заявниці без розгляду.
Керуючись статями 150, 151, 152, 153, 154, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 380/19441/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 міського голови Львівської міської ради, Управління охорони здоров'я Львівської міської ради, Комунального підприємства “1-ша міська поліклініка м. Львова», про визнання протиправним та скасування рішення повернути ОСОБА_1 без розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. .
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель