30 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/25007/24 пров. № А/857/21560/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Матковської З.М.
суддів- Гінди О.М., Ніколіна В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі №380/25007/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій (головуючий суддя першої інстанції Коморний О.І., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 29 квітня 2025 року),-
ОСОБА_1 ( далі - позивач ) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області ( далі -відповідач ) в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплати пенсії у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» №345-VI від 02.09.2008 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити починаючи з 01.12.2020 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі визначеному статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» №345-VI від 02.09.2008 року з врахуванням змін розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність визначеного Законом України «Про державний бюджет» на відповідний рік та з врахуванням раніше виплаченої пенсії.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що отримує пенсію по інвалідності внаслідок професійного захворювання, отриманого під час роботи на шахті, і на неї поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» № 345-VI.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі № 380/24480/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року, відповідача зобов'язано здійснити з 01 липня 2020 року перерахунок та виплату пенсії позивача у розмірі, визначеному статтею 8 Закону № 345-VI (не менше трьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність). На виконання рішення відповідач встановив розмір пенсії 5136,00 гривень (виходячи з прожиткового мінімуму 1712 гривень станом на 01.07.2020), однак у подальшому, незважаючи на зростання прожиткового мінімуму, встановленого законами про Державний бюджет на 2020 (з 01.12.2020), 2021, 2022, 2024 роки, відповідач не здійснював відповідного перерахунку пенсії, продовжуючи виплачувати її у розмірі 5136,00 гривень.
Позивач зверталася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму, однак отримала відмову (листи від 02.07.2024 та 05.09.2024), мотивовану тим, що попереднє рішення суду не містило зобов'язання проводити подальші перерахунки у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму. Позивач вважає таку відмову та бездіяльність відповідача протиправними, оскільки стаття 8 Закону № 345-VI встановлює мінімальний розмір пенсії, прив'язаний до актуального прожиткового мінімуму, що передбачає обов'язок пенсійного органу автоматично перераховувати пенсію при кожній зміні цього показника. Просить задовольнити позовні вимоги та стягнути судовий збір.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі №380/25007/24 позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплати пенсії по інвалідності у розмірі, не меншому як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» № 345-VI від 02 вересня 2008 року, починаючи з 01 грудня 2020 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01 грудня 2020 року, у розмірі визначеному статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» №345-VI від 02.09.2008 року з врахуванням змін розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність визначеного Законом України «Про державний бюджет» на відповідний рік та з врахуванням раніше виплаченої пенсії.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1211 гривень 20 копійок.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції не повністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 у справі №380/24480/23, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішенням від 30.07.2024 № 913050164901, здійснено з 01.07.2020 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі, визначеному статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» №345-УІ від 02.09.2008, із врахуванням раніше виплаченої пенсії. В результаті проведеного перерахунку розмір пенсійної виплати позивача по інвалідності складає: 5136,00 грн. (1712,00 грн. - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.07.2020 х 3). З 01.07.2020 по даний час ОСОБА_1 виплачується пенсія в розмірі 5136,00 грн.
Про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 у справі №380/24480/23 ОСОБА_1 було повідомлено листом від 05.09.2024 №21227-22739-П53/8-1300/24 (копія листа долучена позивачем до позовної заяви). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 у справі №380/24480/23 не покладено зобов'язань на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо проведення перерахунків пенсії у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму, визначеного Законом України “Про державний бюджет» на відповідний рік. На підставі викладеного, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 у справі №380/24480/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області виконано у повному обсязі.
Отже, апелянт вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області є правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству України.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок професійного захворювання з 19 червня 2017 року.
На позивача поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» № 345-VI від 02 вересня 2008 року (далі - Закон № 345), оскільки її стаж роботи на підземних роботах за Списком № 1 становить більше 7,5 років.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі № 380/24480/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року, яке набрало законної сили 20 червня 2024 року задоволено позов ОСОБА_1 .
Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії у розмірі, визначеному статтею 8 Закону № 345, та зобов'язав відповідача здійснити з 01 липня 2020 року перерахунок та виплату пенсії позивача у розмірі, визначеному статтею 8 Закону № 345, з врахуванням раніше виплаченої пенсії.
На виконання зазначеного рішення суду відповідач рішенням від 30 липня 2024 року № 913050164901 здійснив перерахунок пенсії позивача з 01 липня 2020 року, встановивши її розмір на рівні трьох прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, станом на 01 липня 2020 року, а саме: 1712 гривень * 3 = 5136,00 гривень.
Як встановлено з довідки про доходи позивача № 1595195714552539 від 24 листопада 2024 року, відповідач продовжував виплачувати пенсію у розмірі 5136,00 гривень і в подальшому, зокрема, станом на вересень 2024 року, не здійснюючи її перерахунку у зв'язку зі зміною (збільшенням) розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України про Державний бюджет на відповідні роки.
Позивач зверталася до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму, однак отримала відмову (листи від 02.07.2024 № 16783-18003/Г-53/8-1300/24 та від 05.09.2024 № 21227-22739/Г-53/8-1300/24), мотивовану тим, що рішення суду у справі № 380/24480/23 не містило зобов'язання проводити такі перерахунки.
Вважаючи таку відмову та бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії з 01 грудня 2020 року протиправними, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що судовим рішенням у справі № 380/24480/23 встановило право позивача на отримання пенсії у розмірі, не меншому за три прожиткові мінімуми, з 01 липня 2020 року. Ця норма закону (стаття 8 Закону № 345) має триваючий характер дії. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний застосовувати чинне законодавство, включаючи норми про мінімальні соціальні гарантії, постійно, а не лише одноразово на виконання судового рішення. Відмова автоматично перераховувати (доводити до належного рівня) пенсію при кожній зміні законодавчо встановленого прожиткового мінімуму є по суті невиконанням вимог статті 8 Закону № 345.
На підставі системного аналізу норм чинного законодавства та судової практики, суд доходить висновку, що дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії позивача у розмірі, не меншому за три прожиткові мінімуми, встановлені Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, починаючи з 01 грудня 2020 року, є протиправними.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові засади пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію як шахтарі, зокрема через інвалідність внаслідок професійного захворювання, визначаються як загальним пенсійним законодавством Законом № 1058-IV так і спеціальним законодавством, що встановлює додаткові гарантії для цієї категорії осіб, а саме Законом № 345.
Стаття 1 Закону № 345 поширює його дію, зокрема, на працівників, які видобувають вугілля та інші корисні копалини на підземних роботах повний робочий день за Списком № 1, а також на членів їх сімей.
Стаття 8 Закону № 345 встановлює спеціальну норму щодо мінімального розміру пенсії для цієї категорії осіб: «Мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 , встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність».
Судом першої інстанції встановлено у попередньому рішенні та не заперечується сторонами, що позивач належить до категорії осіб, на яких поширюється дія Закону № 345, оскільки її стаж роботи на підземних роботах за Списком № 1 становить більше необхідних 7,5 років.
Вірно зазначено судом, що аналогічна норма міститься в абзаці третьому частини першої статті 28 Закону № 1058: «Мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", встановлюється у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) , але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність».
Прожитковий мінімум є базовим державним соціальним стандартом, який за визначенням статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-XIV від 15 липня 1999 року є вартісною величиною достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Розмір прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення, в тому числі для осіб, які втратили працездатність, встановлюється щорічно Законом України про Державний бюджет України і є динамічною величиною, яка відображає вартість мінімального споживчого кошика в поточних цінах.
Стаття 8 Закону № 345 та абзац третій частини першої статті 28 Закону № 1058 встановлюють мінімальну гарантію розміру пенсії шахтаря, прив'язуючи її саме до цієї динамічної величини - прожиткового мінімуму. Законодавець використовує формулювання «не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність». Слово «встановленого» в даному контексті слід розуміти як «встановленого законом на відповідний період», а не «встановленого на дату призначення/перерахунку пенсії». Мета встановлення такої гарантії полягає саме у забезпеченні поточного мінімального рівня життя для цієї категорії пенсіонерів, який має відповідати актуальному соціальному стандарту. Якби законодавець мав намір зафіксувати мінімальний розмір пенсії на рівні трикратного прожиткового мінімуму, що діяв на певну дату (призначення чи первинного перерахунку), він би прямо про це зазначив у законі (наприклад, "не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого на дату призначення/перерахунку"). Відсутність такого застереження свідчить про намір законодавця встановити динамічну гарантію, яка забезпечує, що пенсія шахтаря у будь-який момент часу не буде нижчою за три актуальні прожиткові мінімуми.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що доводи відповідача про те, що рішенням суду у справі № 380/24480/23 не було прямо зобов'язано проводити подальші перерахунки у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму, є формальними та не спростовують обов'язку відповідача застосовувати статтю 8 Закону № 345 у її правильному розумінні та забезпечувати гарантований цією статтею мінімальний розмір пенсії позивача протягом усього періоду її отримання.
Судовим рішенням у справі № 380/24480/23 встановило право позивача на отримання пенсії у розмірі, не меншому за три прожиткові мінімуми, з 01 липня 2020 року. Ця норма закону (стаття 8 Закону № 345) має триваючий характер дії. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний застосовувати чинне законодавство, включаючи норми про мінімальні соціальні гарантії, постійно, а не лише одноразово на виконання судового рішення. Відмова автоматично перераховувати (доводити до належного рівня) пенсію при кожній зміні законодавчо встановленого прожиткового мінімуму є по суті невиконанням вимог статті 8 Закону № 345 та є протиправною.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст.139 КАС України розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі №380/25007/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін