29 січня 2026 рокуСправа № 308/13219/25 пров. № А/857/1440/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,
при секретарі судового засідання - Гладкій С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 грудня 2025 року (суддя Наумова Н.В., м. Ужгород), -
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі Департамент), в якому просив скасувати постанову від 02.09.2025 серії ЕНА №5631909 (далі Постанова) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), а провадження у справі закрити.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В доводах апеляційної скарги вказує, що вимірювання швидкості відповідачем за допомогою технічного приладу для вимірювання швидкості транспортних засобів TruCam здійснювалося з рук; будь-яка стаціонарна техніка по периметру на даному відрізку автомобільної дороги, на якій встановлено даний технічний прилад для вимірювання швидкості транспортних засобів TruCam відсутня. Водночас, ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII). Зазначає, що відповідач в якості доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення подав до суду першої інстанції доказ під назвою «фото з Трукам», однак згідно з вказаним доказом неможливо ідентифікувати державний номерний знак такого ТЗ, відсутні також і система географічних координат з кутовими величинами: географічна широта/географічна довгота.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що лазерний вимірювач TruCam LTI 20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Порушення позивачем вимог ПДР зафіксовано пристроєм вимірювання швидкості TruCAM LTI 20/20 в ручному режимі, а не в автоматичному, тому вимоги частини другої статті 40 Закону № 580-VIII не розповсюджуються на спірні відносини.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивача ОСОБА_1 притягнуто поліцейським 1 взводу 1 роти Управління патрульної поліції в Закарпатській області Барутенком Д.Ю. до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП, винесено спірну Постанову та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за те, що: 02.09.2025 о 17:27 год. на дорозі М06 790 КМ, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «SKODA» SUPERB, державний номерний знак НОМЕР_1 (далі ТЗ), рухався зі швидкістю 75 км/год. в зоні дії дорожнього знаку 3.29, де обмеження максимальної швидкості 50 км/год., при цьому перевищив максимальне обмеження швидкості руху на 25 км/год., чим порушив пункт 12.9.б. ПДР - перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху, передбачених знаками 3.29.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається «Правилами дорожнього руху», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР).
Пунктом 12.4 ПДР установлено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до частини першої статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП може бути притягнута особа, яка допустила перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Відповідно до положень підпунктів 3, 8, 11 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом статті 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні. Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці. Строки та порядок зберігання матеріалів фото- і кінозйомки, відеозапису та результатів їх аналізу встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію з відеозаписів та фотокарток в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Стосовно ж доводів скаржника щодо порядку використання лазерного вимірювача TruCам LTI 20/20, серійний номер ТС 000618, необхідно зазначити наступне.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що застосування у конструкції вказаної норми частини другої статті 40 Закону № 580-VIII похилої риски між словами «монтувати» та «розміщувати» свідчить, що відповідні пристрої можуть як стаціонарно монтуватись так і розміщуватись, у тому числі, й на однострої, у/на службових транспортних засобах поліцейських.
Отже, законом не обмежується використання технічних пристроїв для фіксації порушень, у тому числі й лазерних вимірювачів швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20, виключно у стаціонарному режимі.
Лазерний вимірювач TruCam LT1 20/20 є засобом вимірювальної техніки, який використовується відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-MI/1-2903-2012, сертифікати відповідності від 09.01.2019 та 23.12.2020 №№ 22/3/F/21/047-19, 22/3/F/21/036-20 відповідно, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» ДП «Укрметртестстандарт» № 22-01/33008, експертний висновок від 07.09.2021 № 04/05/02-2522, наявні в матеріалах справи.
Листом Державного Підприємства Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів від 01.07.2025 № 22-38/30 роз'яснено, що лазерний вимірювач TruCам відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Їхнє основне призначення - це експлуатація в ручному режимі за утримування приладу в руках за безпосередньої участі оператора.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
З відстані у 350-450 метрів поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону.
Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості.
При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Експертний висновок від 18.09.2024 № 04/04/02-15478/ВН підтверджує правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ 1SO/IES 10116:2019 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.
Окрім цього, виробником вищевказаного приладу передбачена система заходів, які нівелюють вібрації та короткочасне переривання лазеру, тому прилад не може здійснювати вимірювання швидкості з більшою похибкою, ніж передбачено виробником та визначено у свідоцтві про повірку.
Відтак, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред'явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі.
У зв'язку з наведеним, необґрунтованими доводи скаржника, що використання лазерного вимірювача швидкості TruCam LT1 20/20 для здійснення вимірювання процесу порушення швидкісного режиму є неправомірним.
Оскільки лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що вимірювання швидкості руху автомобіля позивача могло здійснюватися з утримування в руках такого пристрою працівником поліції під час вимірювання.
Таким чином, докази здобуті з використанням лазерного вимірювача швидкості TruCАM серійний номер ТС 000618 є належні та допустимі.
На підтвердження того, що позивач дійсно допустив порушення зазначених вище вимог ПДР, відповідачем до суду першої інстанції разом із відзивом на позовну заяву подано докази у вигляді фото та відео фіксації вчиненого правопорушення, з яких видно, що ТЗ позивача в межах населеного пункту рухався зі швидкістю 75 км/г.
При цьому, відсутні підстави вважати, що вимірювання швидкості руху автомобіля позивача відбулось з більшою похибкою, ніж передбачено виробником та визначено у свідоцтві про повірку, що могло вплинути на результат вимірювання.
Спірна Постанова містить посилання на доказ вчинення позивачем згаданого адміністративного порушення, а саме покази вимірювання швидкості за допомогою приладу TruCam ТС000618. Покликання на факт фіксації правопорушення згаданим приладом є достатнім для ідентифікації основного доказу та відповідає вимогам статті 283 КУпАП.
Отже, будь яких порушень при використанні приладу TruCam відповідачем судом не встановлено.
За таких умов доводи позивача про відсутність належних доказів перевищення швидкості руху в населеному пункті є помилковими.
Наявність дорожнього знаку 3.29 на 790 км автомобільної дороги М-06 (Київ - Чоп) підтверджується відеозаписом під назвою «Дорожні знаки на 790 км», долученим відповідачем до відзиву на позовну заяву. Зокрема, на 47 секунді відеозапису видно дорожній знак 3.29 (обмеження максимально дорожній знак 3.29 (обмеження максимально швидкості 50 км/год); на 57 секунді відеозапису дублюючий круглий максимально швидкості 50 км/год); трикутний дорожній знак 3.29 (обмеження табличка «вибоїна» - дорожній знак 1.12 та прямокутна табличка «зона дії знаку 2 км», у зв'язку з чим покликання позивача-апелянта на те, що фіксація порушення здійснювалась не в зоні дії дорожнього знаку 3.29 ПДР не відповідають обставинам справи.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, відтак необґрунтованими є покликання скаржника на постанови апеляційного суду у подібних правовідносинах.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що наявні належні, достовірні та достатні фактичні дані, які в сукупності підтверджують факт вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 122 КУпАП.
Позивачем в обґрунтування своїх доводів не надано доказів, які б спростовували факт вчинення ним вказаного адміністративного правопорушення, відтак суд апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваної Постанови та відсутність підстав для задоволення позову.
Наведені ж в апеляційній скарзі доводи не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше, такі спростовуються висновками суду першої інстанції, зробленими на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 грудня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 29.01.2026.