02 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 569/12267/25 пров. № А/857/48237/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Затолочного В.С., Судової-Хом'юк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вальчук Мирослави Миколаївни на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 жовтня 2025 року, ухвалене у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження суддею Бугайчук А.Ю. у м. Рівному у справі № 569/12267/25 за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, -
17 червня 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів - Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті № 007403 від 04.06.2025, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Вальчук Мирослава Миколаївна оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховано обстав н допущення відповідачем порушення процедури розгляду справи. Скаржник вказує, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що оскаржуване рішення суду прийнято у повній відповідності до норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а апеляційна скарга безпідставною і такою, що не підлягає до задоволення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 02 травня 2025 року о 13 годині 08 хвилин під час проведення рейдової перевірки на 171 км автомобільної дороги М-19 у межах Рівненського району Рівненської області старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Укртрансбезпеки Головайчуком А.П. на підставі направлення на перевірку № 000784 від 25.04.2025 р. здійснювався державний контроль за додержанням законодавства про автомобільний транспорт.
Під час здійснення зазначених заходів державного контролю інспектор за допомогою сигнального диска подав вимогу про зупинку водієві автомобіля FORD TRANSIT, державний номерний знак НОМЕР_1 . Водій вимогу про зупинку не виконав і продовжив рух у напрямку м. Дубно, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною другою статті 122-2 КУпАП.
Факт невиконання вимоги уповноваженої особи про зупинку транспортного засобу зафіксовано за допомогою портативного відеореєстратора SE-BC632D № AW9952096, що підтверджується відповідним відеозаписом, долученим до матеріалів справи, а також доповідною запискою старшого державного інспектора від 02.05.2025 № 18033/37/18-25.
На підставі зібраних матеріалів 04 червня 2025 року Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову № 007403, якою ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу FORD TRANSIT, д.н.з. НОМЕР_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 000 грн.
Відповідно до відомостей Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській області (лист від 08.05.2025 № 31/35-14-5542-2025), транспортний засіб FORD TRANSIT, д.н.з. НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_1 , а відомостей про належного користувача у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів не міститься.
Не погоджуючись із прийнятою постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати постанову № 007403 від 04.06.2025 протиправною та скасувати її, зазначаючи, що він не керував транспортним засобом у момент вчинення порушення, оскільки автомобіль фактично перебував у користуванні іншої особи, а саме громадянина ОСОБА_2 , що, за твердженням позивача, підтверджується скріншотами листування. Як убачається з наданих позивачем скріншотів електронного листування, повідомлення про те, що транспортним засобом керував ОСОБА_3 , було надіслане саме ОСОБА_4 , а не позивачем ОСОБА_1 , на якого складено постанову про адміністративне правопорушення. Таким чином, повідомлення про передачу транспортного засобу в користування іншій особі не було подано власником транспортного засобу у встановленому законом порядку, що стало підставою для винесення спірної постанови саме щодо позивача як власника автомобіля.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищенаведені приписи законодавства щодо збирання доказів, обов'язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладається законом на відповідача.
Судом встановлено, що 02 травня 2025 року під час рейдової перевірки, проведеної відповідно до направлення № 000784, на 171 км автомобільної дороги М-19 державний інспектор Головайчук А.П. подав вимогу про зупинку транспортного засобу FORD TRANSIT, д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого цю вимогу проігнорував і продовжив рух. Порушення було зафіксовано на портативний відеореєстратор SE-BC632D № AW9952096, що підтверджується матеріалами відеофіксації та службовими документами, зокрема доповідною запискою № 18033/37/18-25 від 02.05.2025.
З відеозапису, зафіксованого за допомогою портативного відеореєстратора SE-BC632D № AW9952096 вбачається, що інспектор за допомогою сигнального диска вказавши на транспортний засіб та місце зупинки подав вимогу про зупинку водієві вантажного автомобіля. Проте, вказана вимога інспектора виконана не була, водій вантажного автомобіля продовжив рух без зупинки, проігнорувавши вимогу інспектора.
Таким чином, вчинення позивачем адміністративного правопорушення зафіксовано на портативний відеореєстратор SE-BC632D № AW9952096.
Заперечуючи факт вчинення адміністративного правопорушення, позивач зазначає, що постанова від 04 червня 2025 року № 007403 винесена без всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, оскільки він не керував транспортним засобом марки FORD TRANSIT, державний номер НОМЕР_1 , у момент нібито вчинення порушення.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, суб'єкт відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2ст. 122-2 КУпАП, визначений вст.14-3 КУпАП, за змістом якої адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені ч. 2 ст.122-2, ч.ч. 2, 3 ст.132- 1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно- телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 за № 1197 затверджено Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, відповідно до пункту 3 якого підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв'язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички); користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу; оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона. Внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, якого визначив безпосередньо власник транспортного засобу, здійснюється у сервісному центрі МВС у присутності власника транспортного засобу (його представника за довіреністю) та належного користувача.
Постанова КМУ від 8 жовтня 2022 року № 1145 «Про затвердження Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів» визначає процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу для автоматизованого обліку.
При цьому, статтею 279-7 КУпАП чітко передбачені випадки звільнення від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті - якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили: така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Відповідно, внесенню до ЄДРТЗ підлягають лише власники транспортних засобів (фізичні та юридичні особи) або належні користувачі транспортних засобів, які несуть відповідальність, згідно правил встановлених статтею 14-3, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП лише у випадку такого їх внесення до ЄДРТЗ. Саме зазначені відомості надаються уповноваженій посадовій особі відповідача на її запит при розгляді нею справи про адміністративне правопорушення.
За відсутності відомостей про належного користувача у ЄДРТЗ, уповноваженій посадовій особі відповідача, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, надаються відомості про особу за якою зареєстрований транспортний засіб.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до відомостей Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській області (лист від 08.05.2025 № 31/35-14-5542-2025), транспортний засіб FORD TRANSIT, д.н.з. НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_1 , а відомостей про належного користувача у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів не міститься.
Доводи позивача щодо невідповідності постанови вимогам ст. 283 КУпАП апеляційний суд оцінює критично, оскільки відсутність технічної інформації про вебпосилання або ідентифікатор не спростовує факту правопорушення і не впливає на його кваліфікацію. У матеріалах справи наявні всі необхідні відомості для встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, зокрема дата, час, місце події, технічний засіб фіксації та інформація про транспортний засіб.
Так, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції, про те, що відповідачем у встановленому законом порядку доведено факт вчинення позивачем інкримінованого правопорушення, викладеного в постанові Державної служби України з безпеки на транспорті № 007403 від 04.06.2025, а сама постанова є обґрунтованою, законною та прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог скаржника та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Керуючись статтями 139, 242, 272, 286, 308, 309, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вальчук Мирослави Миколаївни залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 жовтня 2025 року у справі №569/12267/25- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді В. С. Затолочний
Н. М. Судова-Хомюк