02 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 140/8843/25 пров. № А/857/50035/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Апеляційного суду Волинської області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження суддею Лозовським О.А. у м. Луцьку у справі №140/8843/25 за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Волинської області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, -
11 серпня 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Апеляційного суду Волинської області, в якому просив:
- визнати протиправною відмову у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обчисленої з розрахунку встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн, із зазначенням доплат за вислугу років у розмірі 70 відсотків посадового окладу, за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці та застосування регіонального коефіцієнту 1,1 - за здійснення правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб, викладену у листі Апеляційного суду Волинської області №1.76/11/2025 від 16.07.2025;
- зобов'язати підготувати та видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій нарахувати суддівську винагороду, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, яку займав до звільнення у відставку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні, а також доплат за вислугу років у розмірі 70 відсотків посадового окладу, за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці та регіонального коефіцієнту 1,1 - за здійснення правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Скаржник зазначає, що позивач працював суддею Апеляційного суду Волинської області та перебував із зазначеним судом у трудових відносинах, зокрема, з 19.02.2024 по 09.07.2024, а з 18.02.2021 по 18.02.2024 - був відряджений до Волинського апеляційного суду для здійснення правосуддя. Забезпечення Апеляційного суду Волинської області здійснювалось за рахунок і в межах бюджетних асигнувань, передбачених Волинському апеляційному суду, як головному розпоряднику бюджетних коштів другого рівня. Апеляційний суд Волинської області не наділений правом самостійно без відповідного правового врегулювання збільшувати видатки з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату суддівської винагороди у вищому розмірі, ніж це передбачено законодавством України. Враховуючи, що з 19.02.2024 по 09.07.2024 Апеляційний суд Волинської області, в якому працював позивач, не мав правових підстав для нарахування та виплати йому доплат до посадового окладу, відповідно до ч. 2 ст. 135 Закону України №1402-VIII, оскільки останній не здійснював правосуддя, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення адміністративного позову.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що рішенням Вищої ради правосуддя №2075/0/15-24 від 09.07.2024 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Волинської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом виконувача обов'язків голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Волинської області № 1.5/2 від 09.07.2024 ОСОБА_1 відраховано зі штату суду.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі №140/8749/24, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025, серед іншого, зобов'язано Апеляційний суд Волинської області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 в розмірі 3028 грн, регіонального коефіцієнту - 1.1, надбавки за вислугу років 70 % та за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі №140/8749/24 Апеляційний суд Волинської області видав позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №1.62/1/2025 від 21.03.2025.
Згідно довідки №1.62/1/2025 від 21.03.2025 суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 299772 грн, у тому числі: посадовий оклад (3028*50*1,1) - 166 540 грн; доплата за вислугу років (70%) - 116 578 грн; доплата за науковий ступінь - 0,0 грн; доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (10%) - 16 645 грн; щомісячна доплата відповідно до частини шостої Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - 0,0 грн (а. с. 14).
24.03.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці №1.62/1/2025 від 21.03.2025.
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 01.04.2025 №032350028200 позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з тих мотивів, що базовий розмір окладу судді з 01.01.2024 обчислюється з розрахункової величини 2102,00 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 у справі №140/3534/25 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовлено.
14.07.2025 звернувся до Апеляційного суду Волинської області із заявою про видачу нової довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій просив нарахувати суддівську винагороду, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, яку займав до звільнення у відставку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні, а також доплат за вислугу років у розмірі 70 відсотків посадового окладу, за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці та регіонального коефіцієнту 1,1 - за здійснення правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
Листом від 16.07.2025 №1.76/11/2025 Апеляційним суд Волинської області повідомив позивача про те, що підстав для видачі іншої довідки законом не передбачено. Окремо, Апеляційний суд Волинської області наголосив, що позивачу уже видано довідку №1.62/1/2025 від 21.03.2025 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі №140/8749/24.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Частиною другої статті 19 Конституції України визначено органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону №1402-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) закріплено, що він визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною першою статті 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII (що за рішенням Конституційного Суду від 11.03.2020 у справі №4-р/2020 діє в редакції Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України») базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Частиною п'ятою статті 135 Закону № 1402-VIII встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків; більше 5 років - 20 відсотків; більше 10 років - 30 відсотків; більше 15 років - 40 відсотків; більше 20 років - 50 відсотків; більше 25 років - 60 відсотків; більше 30 років - 70 відсотків; більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Як вбачається з положень Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, який є базовою складовою суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначене обумовлює необхідність визначення, який саме прожитковий мінімум підлягає застосуванню - загальний чи спеціальний, передбачений для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Колегія суддів враховує, що відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження, тощо наведено у Законі № 966-XIV.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Статтею 4 Закону № 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 7 Закону № 3460-ІХ встановлено, що з 1 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028 гривень. При цьому, для визначення базового розміру посадового окладу судді встановлено прожитковий мінімум у розмірі 2102 гривні.
Отже, відповідно до Закону № 3460-ІХ з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Судом першої інстанції вірно враховано, що з 01 січня 2024 року положення статті 7 Закону №3460-ІХ встановили окрім прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, спеціальний прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн.
Відповідно, зміни розміру складових суддівської винагороди діючих суддів з 01 січня 2024 року не відбулося, оскільки величина, що використовується для обчислення посадового окладу суддів, залишилась незмінною.
Отже, підстави для підвищення суддівської винагороди працюючого судді, а отже, і для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, відсутні.
Варто зазначити, що питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом про Держбюджет станом на 1 січня календарного року, для розрахунку посадового окладу судді було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.
Так, у постанові від 24 квітня 2025 року по справі № 240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне:
«Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі №966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».
З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З огляду на зазначені положення КАС, керуючись правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, у 2024 році для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до Закону №3460-IX, а саме: 2102 грн.
Разом з тим, ОСОБА_1 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі №140/8749/24 Апеляційним суд Волинської області видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №1.62/1/2025 від 21.03.2025, яка містить складові суддівської винагороди, а саме: посадовий оклад (3028х50х1,1) - 166540 грн; доплата за вислугу років (70%) - 116 578 грн; доплата за науковий ступінь - 0,0 грн; доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (10%) - 16645 грн; щомісячна доплата відповідно до частини шостої Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - 0,0 грн, всього 299772 грн (а. с. 14), де для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із розрахунку встановленого статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік з 01.01.2024 взято прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3 028 грн, що не відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24.
Отже, оскільки з 2021 розмір грошового утримання діючого судді (посадовий оклад) не змінювався, то з огляду на положення пункту 9 розділу IV Порядку №3-1 у ГУ ПФУ у Волинській області не було правової підстави для здійснення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням розміру прожиткового мінімуму (3028,00 грн). Довідка від 21.03.2025 №162/1/2025, в якій складові суддівської винагороди обчислені станом на 18.03.2025 з посадового окладу, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, не може братися до уваги як доказ в підтвердження виникнення у позивача права на перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відтак, суддівська винагорода позивача має бути розрахована на підставі частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та з розрахунку встановленого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн.
Слід зазначити, що позивач не заперечує на застосуванні саме 2102,00 грн як розрахункової величини при формуванні довідки про суддівську винагороду.
Щодо позовної вимоги про визначення зобов'язання Апеляційному суду Волинської області видати позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням доплати за вислугу років у розмірі 70 відсотків посадового окладу, за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці та регіонального коефіцієнту - 1.1, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно пункту другого частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
З матеріалів справи вбачається, що наказом голови Волинського апеляційного суду №09.7/4 від 23.02.2021 на підставі частини п'ятої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ОСОБА_1 з 23.02.2021 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 70 відсотків посадового окладу.
Якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб, до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,1 (пункт перший частини четвертої статті 135 Закону №1402-VIII).
Таким чином, системний аналіз статті 135 Закону № 1402-VIII дає змогу зробити висновок, що законодавцем чітко визначено складові суддівської винагороди: посадовий оклад та доплати за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Посадовий оклад є базовою величиною і не залежить від особи судді, а також від здійснення чи не здійсненням ним з тих чи інших причин правосуддя. Натомість, доплати до посадового окладу безпосередньо пов'язані з особою судді і залежать від стажу його роботи (вислуги років), особистих даних (науковий ступінь) та виконуваних у суді функцій (перебування на адміністративній посаді у суді, виконання роботи, що передбачає доступ до державної таємниці).
Застосування регіонального коефіцієнта до базового посадового окладу не відноситься до доплат до посадового окладу, не пов'язане із особою судді, а залежить виключно від територіального розташування суду, а саме від кількості населення у населеному пункті, де розташований відповідний суд.
З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював правосуддя в Апеляційному суді Волинської області, який територіально розташований в м. Луцьк.
За офіційними даними Державної служби статистики України станом на 01.01.2022 населення м. Луцьк становило 215 986 осіб.
Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, колегія суддів апеляційного суду поділяє висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій та зобов'язання Апеляційного суду Волинської області підготувати та видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 в розмірі 2102 грн, регіонального коефіцієнту - 1.1, надбавки за вислугу років 70 % та за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) у межах встановленого статтею 309 Кодексу адміністративного судочинства України строку.
Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Апеляційного суду Волинської області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі №140/8843/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді В. С. Затолочний
Н. М. Судова-Хомюк