Справа № 120/7309/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук Андрій Валерійович
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
02 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Центр - Скло" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,
рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20.01.2025 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000017/2 від 31.01.2024 та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000112. Вирішено стягнути на користь Приватного підприємства "Центр-Скло", сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 3028 грн за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.
27.01.2025 до Вінницького окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" від представника позивача - надійшла заява про винесення додаткового судового рішення у справі у зв'язку з вирішенням питання про стягнення з відповідача понесених судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн, та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
27.01.2025 від сторони відповідача до Вінницького окружного адміністративного суду надійшло клопотання про зменшення судом витрат на правничу допомогу, про відшкодування яких просить позивач. Посилаючись на численну судову практику, представник Вінницької митниці вказує, що визначений розмір витрат на правничу допомогу не є обґрунтованим і надміру завищеним, тому просить суд зменшити витрати на правничу допомогу до розумних розмірів.
Додатковою постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.02.2025 заяву представника позивача про стягнення судового збору та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 120/7309/24 задоволено частково.
Стягнуто на користь Приватного підприємства "Центр-Скло", сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 3028 грн за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.
Стягнуто на користь Приватного підприємства "Центр-Скло", понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.
В задоволенні решти вимог заяви - відмовлено.
Не погоджуючись із додатковим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору та стягнення витрат на правничу допомогу.
До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказує про обгрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 3 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Частиною 5 статті 143 КАС України встановлено, що у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно з часиною 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з частиною 2 статті 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).
За нормами частини першої статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).
Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно матеріалів справи, в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано:
- довіреність від 26.10.2023 на представництво інтересів ПП "Центр-Скло" адвокатом Горобцем Д.Г.;
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю;
- договір на надання правничої допомоги від 01.11.2023
- Акт-розрахунок про надану професійну правничу допомогу на суму 10000 грн.
За долученим до матеріалів справи Договором про надання правничої допомоги від 01.11.2023, зокрема розділом 4, гонорар адвоката складається з погодинної оплати та розраховується згідно фактично витраченого часу роботи адвоката, про що складається відповідний акт.
Згідно з Актом-розрахунком про надану професійну правничу допомогу адвокат вказав наступні послуги:
- 31.05.2024 надано консультацію щодо можливих способів захисту (2 год. - 2000 грн);
- 03.06.2024 підготовлено позовну заяву, оформлено додатки (6 год. - 6000 грн);
- 03.06.2024 підготовлено проект заяви про стягнення судових витрат (2 години - 2000 грн).
Отже всього розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу становить 10 000 грн.
При вирішенні питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд враховує обсяг фактично наданих адвокатом послуг, складність справи, кількість витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірність обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Водночас, суд першої інстанції виходив з того, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 10000 гривень, є досить завищеними.
Судом першої інстанції правильно враховано, що надані адвокатом послуги, що пов'язані із консультацією і роз'ясненням з правових питань, охоплюються єдиною метою, якою є підготовка до складання позовної заяви, а тому обсяг виконаної роботи є неспівмірним із складністю роботи, пов'язаної із складанням такого документу.
Відтак деякі послуги, про які йдеться у акті приймання-передачі наданих послуг, були пов'язані із підготовкою до складання позовної заяви, а тому деталізація (поділ на окремі частини) таких не свідчить про надання послуг у більшому обсязі.
Крім того, судом першої інстанції правильно враховано, що адміністративна справа № 120/7309/24 розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, що свідчить про те, що така справа належить до справ незначної складності, що також вказує на необґрунтовано завищену вартість наданих послуг.
Також судом першої інстанції враховано, що згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у 2023-2024 році до Вінницького окружного адміністративного суду адвокатом Горобцем Д. Г. подано чималу кількість позовних заяв в інтересах ПП "Центр-Скло", які подібні за характером спірних правовідносин.
На переконання суду, наявність такої кількості схожих за своїм змістом позовних заяв, які подані одним і тим самим адвокатом в інтересах одного і того ж позивача, безпосередньо впливає як на час, який необхідно витратити на оформлення позовної заяви, так і на вартість наданих послуг.
Разом з тим гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд немає права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Однак суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, оскільки надані стороною докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц.
Відтак, судом першої інстанції при прийнятті додаткового рішення враховано предмет спору, складність справи та обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді у зв'язку з розглядом цієї справи, з огляду на обґрунтованість заяви в частині послуг, які підтверджуються документально, виходячи з принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката обсягу фактично наданим послугам, а також враховано клопотання відповідача про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу та, відповідно, зменшено витрати, які підлягають стягненню на користь позивача до 3000 грн, що відповідає вимогам розумності та справедливості.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення на користь ПП "Центр-Скло" 3000 грн витрати на професійну правничу допомогу адвоката за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.