Справа № 120/16891/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук К.О.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
02 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року позов задоволено частково.
Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві № 025550005730 від 17 квітня 2024 року та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві з 29 січня 2024 року здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , перевівши її на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, та здійснити виплату такої з урахуванням вже виплачених сум пенсії.
В іншій частині позовних вимог суд відмовив.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві, подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
29 січня 2024 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про переведення її з пенсії за віком, обчисленої відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до приписів Закону України "Про державну службу".
За принципом екстериторіальності розгляд поданої заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві, яке рішенням від 17 квітня 2024 року № 025550005730 відмовило позивачці у переведенні на пенсію державного службовця з огляду на відсутність у неї 20 років стажу на посадах, що відносяться до посад державної служби. При цьому, зі змісту рішення слідує, що стаж позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, становить 19 років 05 місяців 10 днів.
Позивач, не погоджуючись із спірним рішенням, звернулась до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначалися Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (надалі - Закон № 889-VIII).
При цьому, відповідно до пункту 2 розділу ХІ Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (надалі - Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Тобто, право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ як спеціального закону збережено для осіб, визначених у пунктах 10, 12 розділу XI Закону № 889-VIII.
Зокрема, пунктом 12 розділу XI Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Так, відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відтак особам, визначеним у пунктах 10, 12 розділу XI Закону № 889-VIII, надано право вибору, на підставі якого закону їм має бути призначена пенсія.
При цьому, для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ особі, яка на час звернення за її призначенням не є державним службовцем, проте відповідає критеріям, визначеним у пункті 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, використовується розмір заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а не розмір заробітної плати, яку така особа отримувала під час перебування на державній службі.
Тобто, обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04 квітня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи № 822/524/18, а також у постановах від 01 грудня 2020 року у справі № 466/6057/17, від 16 грудня 2021 року у справі № 538/804/17, від 22 червня 2021 року у справі № 308/67/17, від 29 вересня 2022 року у справі № 234/6967/17, від 29 листопада 2022 року у справі № 431/991/17 та ряду інших.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач досягла необхідного пенсійного віку, станом на 01 травня 2016 року працювала на посаді секретаря суду, тобто на посаді, віднесеній до посад державних службовців, та мала стаж державної служби понад 10 років (як зазначено в оскаржуваному рішенні такий стаж становив 19 років 05 місяців 10 днів), а відтак набула право на пенсію державного службовця за віком на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
В контексті встановлених обставин справи, суд першої інстанції вірно констатував, що позивачка набула право на переведення з пенсії за віком, призначеної за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві є протиправним.
Також, судова колегія погоджується з обраним судом першої інстанції способом поновлення порушених прав позивачки шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 17 квітня 2024 року № 025550005730, а також зобов'язання пенсійний орган перевести позивачку з 29 січня 2024 року з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням вже виплачених сум пенсії.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.