Справа № 120/4529/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук А.В.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
02 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Боровицького О. А. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 09.01.2025 № 104650020639.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.09.1991 по 13.02.1997, з 05.05.1997 по 30.04.1998 та до спеціального (пільгового) стажу періоди роботи з 01.12.2009 по 01.09.2010, з 12.04.2011 по 22.02.2013, з 04.03.2013 по 18.04.2016, з 19.04.2016 по 20.11.2019, з 21.11.2019 по 31.05.2024, і призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років, згідно з пунктом 2 "Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418, у відповідності до пункту "а" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, з дня звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 03.01.2025.
В задоволенні решти вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03.01.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
За принципом екстериторіальності відповідна заява була розглянута Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та за наслідками такого розгляду, відповідачем 2 прийнято рішенням від 09.01.2025 № 104650020639 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_1 спеціального стажу необхідної тривалості згідно з поданими заявником документами. Вказали, що страховий стаж особи становить 25 років 01 місяць 21 день.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано: період навчання згідно диплома НОМЕР_1 від 28.02.1997, оскільки не надано додаток до диплома в якому зазначено, період навчання та форма навчання. Для врахування періоду навчання заявнику слід надати додаток до диплома або уточнюю довідку з навчального закладу; періоди роботи заявника зазначені в трудовій книжці серії АА № дата заповнення 05.05.1997, з 05.05.1997 по 30.04.1997, оскільки запис № 2 про звільнення з роботи внесено некоректно а саме дата звільнення менша ніж дата прийняття на роботу, чим порушено вимоги "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" затвердженої Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993.
Спеціальний пільговий стаж позивача не можливо визначити, оскільки до заяви про призначення пенсії не долучено довідку про мінімальний наліт годин для працівників льотного складу (20 годин на льоту *12 місяців).
Позивач з таким рішенням не погоджується, тому звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
03.10.2017 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII, яким з 11.10.2017 розділ XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV доповнено пунктом 2-1.
Згідно з пунктом 2-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.ст. 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Крім того, Законом № 2148-VІІІ також були внесені зміни і до пункту 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у такій редакції:
"До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії".
Згідно зі статтею 51 Закону № 1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Відповідно до частини 1 статті 54 Закону № 1788-ХІІ, право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті:
а) працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок та після цієї дати при набутті вислуги років на цих посадах: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники льотного і льотно-випробного складу: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1976 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися з 1 січня 1971 року по 30 червня 1971 року;45 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1971 року по 31 грудня 1971 року; 46 років - які народилися з 1 січня 1972 року по 30 червня 1972 року; 46 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1972 року по 31 грудня 1972 року.
Конституційним Судом України 04.06.2019 було ухвалено рішення № 2-р/2019, яким визнано неконституційними положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII.
Вказані норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 2-р/2019, тобто з 04.06.2019.
Конституційний Суд України, ухвалюючи рішення № 2-р/2019, вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об'єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов'язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.
Згідно з вимогами п. "а" статті 54 Закону № 1788-ХІІ, у редакції до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, право на пенсію за вислугу років мають працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу" (далі - Порядок № 418).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 418 при обчисленні строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу рахуються:
а) кожні 20 годин нальоту на літаках (крім нальоту і робіт, передбачених пунктами "б"-"г" цього пункту) - за один місяць вислуги;
б) кожні 12 годин нальоту на вертольотах, в авіації спеціального застосування (санітарні польоти, авіахімічні роботи, аерофотозйомка, патрулювання, зондування атмосфери й інші види робіт), на посадах льотного складу груп супроводження іноземних повітряних суден (лідирувальники), на посадах командно-льотного та льотно-інструкторського складу, в тому числі у навчальних закладах по підготовці й підвищенню кваліфікації кадрів льотного складу авіації, - за один місяць вислуги.
в) один рік роботи у складі льотного екіпажу повітряного судна в аварійно- рятувальних (розшуково-рятувальних) підрозділах - за півтора року вислуги;
г) один рік роботи на посадах льотного складу в навчальних і спортивних авіаційних організаціях ДТСААФ, Товариства сприяння обороні України - за півтора року вислуги за умови виконання плану навчально-льотної підготовки, а при виконанні елементів складного або вищого пілотажу - за два роки вислуги;
д) один рік роботи на посадах, передбачених у пункті 4 Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років - за півтора року вислуги за умови виконання річної норми стрибків з поршневих літаків, вертольотів, дирижаблів та аеростатів, спусків (піднімань) на спеціальних спуско-піднімальних пристроях з вертольотів, які перебувають у режимі висіння не менше 10 метрів, а при виконанні річної норми стрибків із реактивних літаків і вертольотів за два роки вислуги.
При невиконанні умов, які дають право на пільгове обчислення строків вислуги років відповідно до підпунктів "а"-"д", один рік роботи рахується за один рік вислуги.
Пунктом 2 та 3 Порядку № 418 передбачено, що обчислення строків вислуги відповідно до пунктів "а" і "б" пункту 1 провадиться шляхом ділення фактичного нальоту годин за весь час роботи на посадах льотного складу відповідно на 20 і 12. Вислуга у річному обчисленні визначається шляхом ділення числа повних місяців вислуги на 12. При виконанні протягом року різних робіт, зазначених у пункті 1, вислуга років обчислюється пропорційно тривалості нальоту годин (зайнятості) на кожній роботі.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 418 працівникам льотного складу зараховується час навчання у вищих навчальних закладах авіації, якщо цьому передувала робота на льотних посадах, - за фактичною тривалістю; в усіх інших випадках - за фактичним нальотом годин.
Відповідно до пункту 1 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого Постановою № 418, пенсії за вислугу років відповідно до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і цього Порядку призначаються працівникам льотно-випробного складу безпосередньо зайнятим у льотних випробуваннях (дослідженнях) дослідної та серійної авіаційної, аерокосмічної, повітроплавальної і парашутно-десантної техніки, незалежно від відомчої належності підприємства, організації, де вони працюють.
Пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу встановлюються незалежно від віку при вислузі на посадах, які дають право на таку пенсію у чоловіків не менше 25 років, у жінок не менше 20 років.
До Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою № 418, віднесені:
члени екіпажів повітряних суден та інших літальних апаратів;
льотно-інструкторський склад;
командно-льотний склад: керівники (їх заступники), інспектори і інші спеціалісти з льотної служби (льотної роботи) міністерств, відомств, управлінь, об'єднань, підприємств, установ, організацій та їх структурних підрозділів, які мають діюче льотне свідоцтво і беруть участь в польотах у складі екіпажу повітряного судна або іншого літального апарата.
Як встановлено із записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 05.05.1997, позивач працював у період:
з 01.12.2009 по 01.09.2010 пілотом ПС у ТОВ "Авіакомпанія Марс РК" (записи № 8-9);
з 12.04.2011 по 22.02.2013 зайнятий на посаді другого пілота ПС "Боїнг-737" в Авіакомпанії "Аеросвіт" (записи № 10-13);
з 04.03.2013 по 18.04.2016 перебував на посаді другого пілота льотної служби в Авіакомпанії "Міжнародні Авіалінії України" (записи № 14-15);
з 19.04.2016 по 20.11.2019 командир повітряного судна льотної служби в Авіакомпанії "Міжнародні Авіалінії України" (записи № 15-16);
з 21.11.2019 по 31.05.2024 на посаді командира повітряного судна в ТОВ "Авіакомпанія Скайап" (записи № 17-19).
При цьому згідно з довідкою про наліт від 29.11.2024, виданою компанією ТОВ «Авіакомпанія Скайап», позивач працював в ТОВ «Авіакомпанія Скайап» з 21.11.2019 по 31.05.2024. Загальний наліт за зазначений період - 1676:49.
Також в матеріалах справи наявні довідки про заробітну плату ОСОБА_1 № СА 168 від 27.11.2024, № СА 168/1 від 27.11.2024, документи про надання відпусток в ТОВ "Авіакомпанія Скайап", а також кадрові документи "Авіакомпанія Скайап" (копія довідки про наліт, довідки про заробітну плату, документи про надання відпусток).
Відповідно до записів льотної книжки пілота ОСОБА_1 , наліт годин становить: 2009 р. - 60 год., 2010 р. - 435 год. 14 хв., 2011 р. - 354 год. 35 хв., 2012 р. - 673 год. 53 хв., 2013 р. - 620 год. 21 хв., 2014 р. - 683 год. 18 хв., 2015 р. - 664 год. 01 хв., 2016 р. - 772 год. 19 хв., 2017 р. - 693 год. 56 хв., 2018 р. - 748 год. 55 хв., 2019 р. - 639 год. 37 хв., 2020 р. - 440 год. 28 хв., 2021 р. - 423 год. 11 хв., 2022 р. - 300 год. 58 хв., 2023 р. - 373 год. 26 хв., 2024 р. - 91 год. 14 хв.
Наведені відомості свідчать про те, що позивач протягом відповідних періодів здійснював регулярні польоти та мав наліт годин, який суттєво перевищує мінімально встановлені норми нальоту для працівників льотного складу. Отже, посилання відповідача 2 на неможливість визначення спеціального стажу у зв'язку з ненаданням довідки про мінімальний наліт годин (20 годин на льоту *12 місяців) є необґрунтованим, оскільки спеціальний стаж підтверджується безпосередньо первинним документом - записами льотної книжки, які містять повний облік фактично виконаних польотів.
Згідно положень підпункту "а" пункту 1 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418, при обчисленні строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу рахуються кожні 20 годин нальоту на літаках (крім нальоту і робіт, передбачених пунктами "б"-"г" цього пункту) - за один місяць вислуги.
При невиконанні умов, які дають право на пільгове обчислення строків вислуги років відповідно до підпунктів "а"-"д", один рік роботи рахується за один рік вислуги.
Згідно з пунктом 2 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418, обчислення строків вислуги відповідно до пунктів "а" і "б" пункту 1 провадиться шляхом ділення фактичного нальоту годин за весь час роботи на посадах льотного складу відповідно на 20 і 12. Вислуга у річному обчисленні визначається шляхом ділення числа повних місяців вислуги на 12.
Отже, відповідно до записів льотної книжки пілота ОСОБА_1 , загальний наліт за період з 2009 по 2024 рік склав 7975 годин 26 хвилин, що отримано шляхом підсумовування всіх годин і хвилин за зазначені роки.
Таким чином, спеціальний стаж роботи позивача на посадах льотного складу, обчислений відповідно до норм "Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418, становить понад 33 роки ((7975 : 20) : 12 = 33,15).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.12.2019 у справі № 404/7457/16-а, в силу вимог статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ №637 від 12.08.1993, визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 сформував висновок про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутністю трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Отже, належними та допустимими доказами, якими є трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 05.05.1997, льотна книжка пілота ОСОБА_1 та довідки, підтверджується наявність у позивача необхідного спеціального (пільгового) стажу, визначеного пунктом "а" статті 54 Закону № 1788-ХІІ.
Тому позивачем надано всі необхідні підтверджуючі документи для призначення пенсії за вислугу років.
При цьому пенсійним органом до страхового стажу позивача також не було враховано період навчання за дипломом НОМЕР_1 від 28.02.1997, мотивуючи це відсутністю додатка до диплома, у якому зазначені період навчання та форма навчання, щодо цього суд зауважує.
Положеннями пп. 8 п. 2.19 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерство юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 (далі Інструкція № 58) до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних про час навчання у вищих навчальних закладах включаючи і час роботи в студентських таборах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики) та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі, крім випадків, зазначених у п.2.16. цієї Інструкції.
Як видно із записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 05.05.1997, позивач дійсно навчався з 01.09.1991 по 13.02.1997 у "Київському політехнічному інституті", підтвердженням чого є наявний в матеріалах електронної пенсійної справи позивача диплом НОМЕР_1 від 28.02.1997, відповідно до якого ОСОБА_1 закінчив Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут" за спеціальністю Технічна електрохімія.
З огляду на вказане, запис в трудовій книжці позивача про період навчання в навчальному закладі відповідає нормам Інструкції № 58.
Щодо неврахованого періоду роботи заявника з 05.05.1997 по 30.04.1997, оскільки запис № 2 про звільнення з роботи внесено до трудової книжки позивача некоректно а саме дата звільнення менша ніж дата прийняття на роботу, чим порушено вимоги "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" затвердженої Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993.
Суд вкотре наголошує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації (зокрема, довідок) з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист. Така позиція узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Суд встановив, що запис № 2 у трудовій книжці ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 , щодо періоду роботи з 05.05.1997 по 30.04.1998 є некоректним, оскільки дата звільнення вказана меншою за дату прийняття на роботу. Водночас із зазначених записів вбачається, що позивач дійсно працював начальником відділу реклами в АТ "Укрспецобладнання", а призначення та звільнення здійснено відповідно до наказів № 2/5 від 05.05.1997 та № 8 від 30.04.1998. З чого випливає, що вказаний недолік ведення трудової книжки є технічною опискою, відповідно - дата звільнення позивача повинна вважатися 30.04.1998, що відображає фактичний період його роботи.
Отже, трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача, зокрема в період з 05.05.1997 по 30.04.1998.
За умови підтвердження трудового стажу позивач, як громадянин України, наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення від 09.01.2025 № 104650020639 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення і не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, відповідно це рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню судом.
Визначаючись щодо вимог зобов'язального характеру в тому числі і в частині суб'єкта владних повноважень, який має вирішувати питання про призначення позивачу пенсії, суд враховує наступне.
Конституційний Суд України у п.3.4 Рішення від 18.06.2007 № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.
У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99, від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004).
Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
ЄСПЛ у п.п. 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Фокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
В контексті встановлених обставин справи, суд зауважує на тривалості загального стажу, який визнається відповідачем, такий становить 25 років 01 місяць 21 день та в тому числі, страховий стаж з урахуванням обставин, встановлених в межах розгляду цієї справи складає 06 років, 05 місяців, 09 днів.
Враховуючи наведене, а також те, що на час звернення за призначенням пенсії позивачу виповнилось 50 років, його пільговий стаж, встановлений в межах розгляду цієї справи, становить понад 25 років, що є достатнім для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 54 Закону № 1788-ХІІ.
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як наслідок, вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Боровицький О. А. Ватаманюк Р.В.