Справа № 320/37652/24 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.
02 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Бужак Н.П., Файдюка В.В., при секретарі Присяжній Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА ЕНЕРДЖІ" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА ЕНЕРДЖІ" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.02.2024 №00084230702, № 00084270702, № 00084260702 та № 00084290702.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві на підставі наказу № 5908-п від 27.11.2023 проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ОПТІМА ЕНЕРДЖІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30.08.2017 по 31.12.2022, валютного законодавства за період з 30.08.2017 по 31.12.2022, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 30.08.2017 по 31.12.2022 та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.
За результатами цієї перевірки складено акт документальної планової виїзної перевірки № 439/26-15-07-02-01-03/41550041 від 05.01.2024 та встановлено наступні порушення:
- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44; пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5, п. 7, п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, шо перевірявся, на загальну суму 6796443 грн., у тому числі: за 2018 рік на суму 803595грн. за 2019 рік на суму 2058251 грн.. за 2020 рік на суму 1506776 грн., за 2021 рік на суму 2222945 грн., за 2022 рік на суму 204876 гривень;
- п. 185.1 ст. 185; п. 187.1 ст. 187; п. 198.1, п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 6911940 грн., в тому числі в тому числі: за березень 2018 рік у сумі 60 грн.; за квітень 2018 рік у сумі 8292 грн.; за липень 2018 рік у сумі 42109 грн., за серпень 2018 рік у сумі 221682 грн.. за вересень 2018 рік у сумі 125469 грн., за жовтень 2018 рік у сумі 186352 грн., за листопад 2018 рік у сумі 138061 грн.. за грудень 2018 рік у сумі 174742 грн., за січень 2019 рік у сумі 185449 грн.. за лютий 2019 рік у сумі 189708 грн.; за березень 2019 рік у сумі 205090 грн.; за квітень 2019 рік у сумі 168094 грн.; за травень 2018 рік у сумі 196906 грн., за червень 2019 рік у сумі 155822 грн.. за липень 2019 рік у сумі 18800 грн., за серпень 2019 рік у сумі 174926 грн., за вересень 2019 рік у сумі 241314 грн., за жовтень 219 рік у сумі 125990 грн., за листопад 2019 рік у сумі 329809 грн.. за грудень 2019 рік у сумі 237452 грн., за січень 2020 року у сумі 276114 грн., за лютий 2020 рік у сумі 133150 грн.; за березень 2020 рік у сумі 131969 грн., за червень 2020 рік у сумі 60170 грн., за липень 2020 рік у сумі 112530 грн., за серпень 2020 рік у сумі 133807 грн., за вересень 2020 рік у сумі 157561 грн., за жовтень 2020 рік у сумі 167102 грн., за листопад 2020 рік у сумі 138022 грн., за грудень 2020 рік у сумі 140550 грн., за січень 2021 року у сумі 106274 грн., за лютий 2021 рік у сумі 123433 грн.; за березень 2021 рік у сумі 224010 грн.; за квітень 2021 рік у сумі 282938 грн.; за травень 2021 рік у сумі 186661 грн., за червень 2021 рік у сумі 266141 грн., за липень 2021 рік у сумі 203216 грн., за серпень 2021 рік у сумі 202752 грн., за вересень 2021 рік у сумі 159124 грн., за жовтень 2021 рік у сумі 121996 грн., за листопад 2021 рік у сумі 103530 грн., за грудень 2021 рік у сумі 133181 грн., за січень 2022 року у сумі 124440 грн., за лютий 2022 року у сумі 97142 гривень;
- п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України в частині відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних за щоденними підсумками операцій на суму ПДВ 3167354 грн., в тому числі; за січень 2018 рік у сумі 59 грн., за лютий 2018 рік у сумі 1 грн.; за березень 2018 рік у сумі -5184 грн.; за квітень 2018 рік у сумі 13476 грн.; за травень 2018 рік у сумі 23062 грн., за червень 2018 рік у сумі 3834 грн., за липень 2018 рік у сумі 76989 грн., за серпень 2018 рік у сумі 185879 грн., за вересень 2018 рік у сумі 187959 грн., за жовтень 2018 рік у сумі 192386 грн., за листопад 2018 рік у сумі 118903 грн., за грудень 2018 рік у сумі 156311 грн., за січень 2019 рік у сумі 144051 грн., за лютий 2019 рік у сумі 174198 грн.; за березень 2019 рік у сумі 205090 гри.; за квітень 2019 рік у сумі 168094 грн.; за травень 2019 рік у сумі 196906 грн., за червень 2019 рік у сумі 155822 грн., за липень 2019 рік у сумі 23882 грн., за серпень 2019 рік у сумі 74092 грн., за вересень 2019 рік у сумі 128274 грн., за жовтень 2019 рік у сумі 117390 грн., за листопад 2019 рік у сумі 136146 грн., за грудень 2019 рік у сумі 13581 1 грн., за січень 2020 року у сумі 109578 грн., за лютий 2020 рік у сумі 47691 грн.; за березень 2020 рік у сумі 49563 грн,; за квітень 2020 рік у сумі 84 грн.; за травень 2020 рік у сумі 5997 грн., за червень 2020 рік у сумі 11437 гри., за липень 2020 рік у сумі 39150 грн., за серпень 2019 рік у сумі 28789 грн., за вересень 2020 рік у сумі 36755 грн., за жовтень 2020 рік у сумі 32919 грн., за листопад 2020 рік у сумі 13321 грн., за грудень 2020 рік у сумі 13801 грн., за січень 2021 року у сумі 7268 грн., за лютий 2021 рік у сумі 26747 грн.; за березень 2021 рік у сумі 26933 грн.; за квітень 2021 рік у сумі 19336 грн.; за травень 2021 рік у сумі 6577 грн., за червень 2021 рік у сумі 4509 гри., за липень 2021 рік у сумі 16023 грн., за серпень 2021 рік у сумі 16116 грн., за вересень 2021 рік у сумі 11926 грн., за жовтень 2021 рік у сумі 6479 грн., за листопад 2021 рік у сумі 14699 грн., за грудень 2021 рік у сумі 8221 гривень;
- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових на суму ПДВ у розмірі 38680,99 гривень.
- п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України в частині ненадання до перевірки: договору по взаємовідносинам з ТОВ «ПРОДМАРКЕТ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 41737595), відомостей щодо реалізації пального за об'єктами здійснення роздрібної торгівлі за наявними об'єктами оподаткування зареєстрованими згідно 20-ОПП, не в повному обсязі наданні товарно-транспортні накладні, паспорта якості (сертифікати відповідності) та прибуткові накладні, свідоцтва про повірку рівномірів-лічильників та витратомірів-лічильників;
- п. 57.3. ст.57 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2411,78 гривень;
- пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 та пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України щодо несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб, а саме: за лютий 2022 року на загальну суму 6 719,05 грн.; за березень 2022 року на загальну суму 9 615,67 грн.; за квітень 2022 року на загальну суму 9 412,75 грн.; за травень 2022 року на загальну суму 12 657,25 грн.; за червень 2022 року на загальну суму 16 851,39 грн;
- пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, пп. 1.6. п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України щодо несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) до бюджету військового збору, а саме: за лютий 2022 року на загальну суму 2487,56 грн.; за березень 2022 року на загальну суму 490,14 грн.; за квітень 2022 року на загальну суму 473,22грн.; за травень 2022 року на загальну суму 743,60 грн.; за червень 2022 року на загальну суму 1 093,12 грн.
На підставі Акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві було винесено наступні податкові повідомлення-рішення, зокрема:
- № 00084230702 від 09.02.2024, яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу за платежем податок на додану вартість на загальній сумі 1 586 267,00 грн;
- № 00084270702 від 09.02.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 8 639 925,00 грн;
- № 00084260702 від 09.02.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток, приватних підприємств на загальну суму 7 563 124,00 грн;
- № 00084290702 від 09.02.2024, яким встановлено, що платником податків не віднесено до складу доходів отримані товари (нафтопродукти та скраплений газ) на безоплатній основі зі невідомого джерела, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 576 502,00 грн.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно з п. 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п. 134.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є:
прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи, а саме:
дохід за договорами страхування, визначений згідно з підпунктом 141.1.2 пункту 141.1 статті 141 цього Кодексу;
дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу, з джерелом походження з України;
дохід суб'єктів, які здійснюють випуск та проведення лотерей, підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.8 статті 141 цього Кодексу;
дохід операторів, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.5 статті 141 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Таким чином, виходячи з наведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.
При цьому, відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Отже до уваги можуть братись лише ті первинні документи, які складені відповідно до норм закону та на підставі фактичного здійснення господарської операції.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Одночасно, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
Водночас, виходячи зі змісту поняття ділової мети випливає, що обов'язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто, господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності. З'ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому, економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції. Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об'єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. Варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб'єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.
Документальне обґрунтування наявності ділової мети передбачає наявність документів управлінського обліку, первинних документів, які платник податків використовує в господарській діяльності, зокрема, у перспективі, або коли наявна потреба в здійсненні збиткових операцій з огляду на стратегічні цілі чи несприятливі обставини. Такі документи мають містити загальноприйняті реквізити, такі як дата складання та підписи уповноважених осіб, і можуть бути використані під час перевірки або затребувані в установленому порядку.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту.
Таким чином, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулось, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.
Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2018 року по справі № 809/1337/17 зазначив, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно пункту 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ТОВ «Оптіма Енерджі» є 47.30 Роздрібна торгівля пальним. Також, ТОВ «Оптіма Енерджі» має наступні ліцензії:
1. Ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 10130314201900499, виданої ГУ ДПС у Київській області терміном дії з 12.08.2019р. по 12.08.2024р. (місце торгівлі: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антоновича, буд. 1-А);
2. Ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 265440314201900291, виданої ГУ ДПС у м. Києві терміном дії з 23.08.2019р. по 23.08.2024р. (місце торгівлі: м. Київ, вул. Лугова, буд. б);
3. Ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 265803144201900287, виданої ГУ ДПС у м. Києві терміном дії з 14.08.2019р. по 14.08.2024р. (місце торгівлі: м. Київ, просп. Валерія Лобановського, б. 10);
4. Ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 07110314201900274, виданої ГУ ДПС у Закарпатській області терміном дії з 15.08.2019р. по 15.08.2024р. (місце торгівлі: Закарпатська область, Рахівський район, с. Кваси, Урочище «Центр»).
14.08.2019 ТОВ «Білайт Груп», в особі директора Пахомова Д.О. (надалі Постачальник) та ТОВ «Оптіма Енерджі», в особі директора Третякова М.В.(надалі Покупець) у м. Києві було укладено договір поставки № 14-4/08/2019.
Постачальник передає у власність Покупцю нафтопродукти (надалі - Товар), а Покупець приймає і сплачує їх вартість, (п. 1.1. Договору).
Якість Товару відповідає державним стандартам України ДСТУ, що підтверджується паспортом якості та/або сертифікатом відповідності, (п. 1.2. Договору).
Поставка Товару в межах даного Договору може здійснюватися в порядку і в терміни, передбачені в заявках Покупця, на наступних умовах поставки ПБР. (п. 4.1. Договору).
Ціна та кількість Товару за даним Договором складається з загальної вартості кількості Товару, що поставляється за даним Договором протягом терміну його дії. (п. 6.2. Договору).
Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику повну вартість отриманого Товару на підставі рахунку-фактури Постачальника протягом календарного дня з моменту отримання Товару на підставі товарно-транспортних накладних, (п. 6.3. Договору).
Цей договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами Договору та діє до 20.08.2019р., в частині поставок, а в частині здійснення грошових розрахунків - до повного виконання грошових зобов'язань. Якщо жодна зі сторін у термін одного місяця до закінчення терміну дії договору не виявила бажання його розірвати, договір вважається пролонгованим на наступний рік з дати його закінчення або з дати його пролонгації на тих самих умовах, (п. 11.1. Договору).
Додатковою угодою № 1 від 11.01.2021 до Договору сторонами погоджено порядок здійснення електронного документообігу.
На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Білайт Груп» здійснено на адресу ТОВ «Оптіма Енерджі» поставку нафтопродуктів, а саме бензину та дизельного палива, на загальну суму 10 105 211,00 грн., в тому числі 1 684 201,83 грн. ПДВ.
ТОВ «Оптіма Енерджі» відповідно до умов Договору було здійснено з ТОВ «Білайт Груп» розрахунок в безготівковій формі за поставлений товар на загальну суму 10 105 211,00 грн.
Втім, під час перевірки не було надано даних щодо складання попередніх письмових заявок. Крім того, у покупця відсутні паспорти (сертифікати) якості заводу-виробника товару.
Суд звертає увагу, що за умовами наведеного договору, перехід права власності на Товар відбувається в пункті, узгодженому сторонами у відповідних заявках, а поставка транспортом відбувається тільки за умови пред'явленні постачальнику оригіналу належнім чином оформленої довіреності на отримання товару та інших необхідних документів.
Проте, пункти поставки в ТТН взагалі не зазначені (в деяких зазначені м. Київ, м. Фастів, с. Проліски), а з боку перевізників товарно-транспортні накладні не підписані посадовими особами, що свідчить про відсутність підтвердження відвантаження та перевезення вантажу.
Водночас, в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутня інформація про час прибуття та вибуття автомобіля для навантаження та розвантаження, відсутня інформація про місцезнаходження таких пунктів навантаження, відсутній підпис водія, відсутня інформація про супровідні документи на вантаж (сертифікати, посвідчення, свідоцтва тощо).
Судом встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень у кримінальному провадженні №32020110000000117 від 17.09.2020, внесеним до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, встановлено наступне: «…у період січня 2018 липня 2020 років, здійснюючи господарську діяльність …за рахунок документального оформлення фінансово - господарських операцій, з придбання частини матеріалів та техніки, необхідних для будівництва та ремонту доріг, без реального руху товарів (робіт/послуг) з контрагентами, які мають ознаки «фіктивності», а саме: …ТОВ «БІЛАЙТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 42179263)… умисно ухилились від сплати податку на додану вартість, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів в особливо великих розмірах.
Беручи до уваги фактичну відсутність доказів щодо походження товарів, доказів на підтвердження факту транспортування (відсутня інформація про час прибуття та вибуття автомобіля для навантаження та розвантаження, про місцезнаходження таких пунктів навантаження, відсутній підпис водія, відсутня інформація про супровідні документи на вантаж (сертифікати, посвідчення, свідоцтва тощо), сертифікатів якості (походження) та відповідні заявки покупця, передбачені договором, а також наявність кримінального провадження № 32020110000000117 від 17.09.2020 внесеним до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, фігурантом якого є ТОВ «БІЛАЙТ ГРУП» (код 42179263), як СГД з ознаками фіктивності, колегія суддів дійшла висновку про неможливість здійснення операцій, що задекларовані у податковій звітності, а свідчить про документальне оформлення операцій за відсутності факту їх здійснення
07.09.2020 TOB Генрих», в особі директора Кондратьева Ю.Я. (надалі Постачальник) та ТОВ «Оптіма Енерджі», в особі директора Третякова М.В. (надалі Покупець) у м. Києві було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 02/09-2020.
Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ нафтовий скраплений, надалі - «Товар», кількість, найменування, ціна, строки та умови поставки якого, узгоджуються Сторонами відповідною Додатковою угодою або Специфікацією до цього Договору, (п. 1.1. Договору).
Об'єм поставки товару по кожній партії, ціна партії товару, терміни і умови транспортування визначаються у підписаних Сторонами Додаткових угодах або Специфікаціях до цього Договору, (п. 1.2. Договору).
Ціна визначається в момент підписання Сторонами відповідної Додаткової угоди або Специфікації до цього Договору згідно з домовленістю Сторін, і фіксується в первинних бухгалтерських документах. Ціна Товару включає в себе вартість послуг з транспортування (доставки) Товару в пункт розвантаження (передачі), (п. 1.3. Договору).
Товар повинен відповідати Державним стандартам України, технічним умовам на скраплений газ. (п. 1.4. Договору).
Якість товару, що поставляється, підтверджується паспортом (сертифікатом) якості заводу-виробника товару. Паспорт якості надається на кожну партію товару та додається до товарно-транспортної накладної (ТТН) та/або до залізничної накладної, (п. 1.5. Договору).
Умови, строки та порядок розрахунків узгоджується Сторонами в Додаткових угодах або Специфікаціях до цього Договору, (п. 3.1. Договору).
Товар вважається поставленим Продавцем та прийнятим Покупцем за кількістю та якістю, а право власності на Товар таким, що перейшло від Продавця до Покупця, з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі та/або видаткової накладної з дотриманням умов, передбачених наказом Міністерства палива та енергетики України «Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України № 281/171/578/155 від 20.05.2008 р. та/або «Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту», затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України № 332 від 03.06.2002 р. (Далі по тексту - Інструкції), (п. 4.1. Договору).
Відвантаження Товару здійснюється залізничним або автомобільним транспортом, (п. 4.2. Договору).
Цей Договір вступає в силу з дати його підписання Сторонами і діє до « 03» березня 2021 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Договір вважається пролонгованим ще виключно на один календарний рік, якщо ні одна із сторін не заявить письмово про його припинення за один місяць до закінчення терміну його дії. Закінчення строку дії Договору не звільняє винну Сторону від відповідальності за його невиконання, (п. 8.1. Договору).
Додатковими угодами з № 1 по № 113 до Договору сторонами погоджено найменування, ціна, кількість (обсяг) Товару, місце та дата відвантаження Товару, а також умови строки та порядок розрахунків
На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Генрих» здійснено на адресу ТОВ «Оптіма Енерджі» поставку нафтопродуктів, а саме скрапленого газу та дизельного палива на загальну суму 11 590 539,00 грн., в тому числі 1 931 757,00 грн. ПДВ.
ТОВ «Оптіма Енерджі» відповідно до умов Договору було здійснено з ТОВ «Генрих» розрахунок в безготівковій формі за поставлений товар на загальну суму 11 590 539,00 грн.
Водночас, суд звертає увагу, що за умовами наведеного договору, перехід права власності на товар відбувається в пункті, узгодженому сторонами у відповідних специфікаціях, які не надані на перевірку.
Крім того, з боку перевізників товарно-транспортні накладні не підписані посадовими особами, а вказаний в деяких ТТН державний номер транспортного засобу ( НОМЕР_1 ), належить легковому автомобілю Ford Focus (1,6 куб.м) і не призначений для вантажних перевезень, що свідчить про відсутність підтвердження відвантаження та перевезення вантажу. До перевірки не надані сертифікати якості (походження) пального.
Судом встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень у кримінальному провадженні № 72022000400000012 від 21.10.2022, внесеним до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, встановлено факт заниження податку на прибуток службовими особами … за період з 01.01.2020 по 31.01.2022 у розмірі понад 42 млн грн по взаємовідносинах з підприємствами що мають ознаки ризиковості серед яких, зокрема, ТОВ «ГЕНРИХ».
Беручи до уваги фактичну відсутність доказів щодо походження товарів, доказів на підтвердження факту транспортування (відсутня інформація про дату, час прибуття та вибуття автомобіля для навантаження та розвантаження, відсутній підпис водія, відсутня інформація про супровідні документи на вантаж (сертифікати, посвідчення, свідоцтва тощо), сертифікатів якості (походження) та відповідні специфікації, передбачені договором, а також наявність кримінального провадження № 72022000400000012 від 21.10.2022 внесеним до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, фігурантом якого є ТОВ «ГЕНРИХ» (код 39670872), як СГД з ознаками фіктивності, відсутність задекларованих достатніх виробничих потужностей та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності, колегія суддів дійшла висновку про неможливість здійснення операцій, що задекларовані у податковій звітності, а свідчить про документальне оформлення операцій за відсутності факту їх здійснення.
27.08.2019 ТОВ «Діннер Вайс», в особі директора Асилбаєва О.М. (надалі Постачальник) та ТОВ «Оптіма Енерджі», в особі директора Третякова М.В.(надалі Покупець) у м. Києві було укладено договір поставки нафтопродуктів № ДВ-27/08/19.
Постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом - «Товар», найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на Товар, які оформлюються на кожну окрему партію Товару (п. 1.1. Договору).
Якість Товару, який поставляється, повинна відповідати діючим ДСТУ і у випадках, передбачених діючим законодавством, супроводжуватись паспортами якості та/або сертифікатами відповідності заводу-виробнику. (п. 1.4. Договору).
Поставка Товару підтверджується накладними документами на Товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі), які підписані представниками обох Сторін, (п. 2.1. Договору).
Загальна ціна цього Договору визначається кількістю отриманого та оплаченого Товару Покупцем протягом всього строку дії Договору. Вартість кожної окремої партії Товару визначається (п. 3.1. Договору).
Цей Договір набирає чинності з дати його укладення та діє по « 31» грудня 2019 року, а в частині розрахунків до їх повного проведення (п. 6.1. Договору).
У випадку належного виконання договірних зобов'язань протягом усього строку дії Договору, термін дії цього Договору вважається продовженим на кожен календарний рік, якщо за один місяць до закінчення терміну його дії ні від однієї із Сторін не надійшла письмова пропозиція про його припинення або зміну його умов. (п. 6.2. Договору).
На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Діннер Вайс» здійснено на адресу ТОВ «Оптіма Енерджі» поставку нафтопродуктів, а саме дизельного палива на загальну суму 715 002,2.9 грн., в тому числі 119 167,05 грн. ПДВ.
ТОВ «Оптіма Енерджі» відповідно до умов Договору було здійснено з ТОВ «Діннер Вайс» розрахунок в безготівковій формі за поставлений товар на загальну суму 715 002,29 грн.
Втім, під час перевірки не було надано даних щодо складання попередніх письмових заявок. Крім того, у покупця відсутні паспорти (сертифікати) якості заводу-виробника товару.
Суд звертає увагу, що за умовами наведеного договору, перехід права власності на Товар відбувається в пункті, узгодженому сторонами у відповідних заявках, а поставка транспортом відбувається тільки за умови пред'явленні постачальнику оригіналу належнім чином оформленої довіреності на отримання товару та інших необхідних документів.
Проте, пункти поставки в ТТН взагалі не зазначені (в деяких зазначені м. Київ), а з боку перевізників товарно-транспортні накладні не підписані посадовими особами, що свідчить про відсутність підтвердження відвантаження та перевезення вантажу.
Водночас, в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутня інформація про час прибуття та вибуття автомобіля для навантаження та розвантаження, відсутня інформація про місцезнаходження таких пунктів навантаження, відсутній підпис водія, відсутня інформація про супровідні документи на вантаж (сертифікати, посвідчення, свідоцтва тощо).
Судом встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень у кримінальному провадженні №32020110000000117 від 17.09.2020, внесеним до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, встановлено, що «…у період січня 2018 липня 2020 років, здійснюючи господарську діяльність … за рахунок документального оформлення фінансово - господарських операцій, з придбання частини матеріалів та техніки, необхідних для будівництва та ремонту доріг, без реального руху товарів (робіт/послуг) з контрагентами, які мають ознаки «фіктивності», а саме: …ТОВ «ДІННЕР ВАЙС» (код ЄДРПОУ 42185130)… умисно ухилились від сплати податку на додану вартість, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів в особливо великих розмірах.
Беручи до уваги фактичну відсутність доказів щодо походження товарів, доказів на підтвердження факту транспортування товару (відсутня інформація про час прибуття та вибуття автомобіля для навантаження та розвантаження, про місцезнаходження таких пунктів навантаження, відсутній підпис водія, відсутня інформація про супровідні документи на вантаж (сертифікати, посвідчення, свідоцтва тощо), відсутність сертифікатів якості (походження) та відповідних заявок покупця, які передбачені договором, а також наявність кримінального провадження № 32020110000000117 від 17.09.2020 внесеним до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, фігурантом якого є ТОВ «ДІННЕР ВАЙС» (код 42185130), як СГД з ознаками фіктивності, відсутність задекларованих достатніх виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, колегія суддів дійшла висновку про неможливість здійснення операцій, що задекларовані у податковій звітності, а свідчить про документальне оформлення операцій за відсутності факту їх здійснення.
Доводи позивача про інформативний характер даних інформаційних баз даних податкового органу та їх неналежність у розумінні процесуального закону, сприймається судом критично, оскільки суперечать змісту пункту 74.3 статті 74 ПК України, яким закріплено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.
Разом із тим, документально не підтверджено жодним доказом укладення з третіми особами договорів перевезення товару та факту транспортування товару, у зв'язку із чим суд не приймає до уваги доводи позивача про залучення сторонніх перевізників.
До того ж, з наданих позивачем до суду першої інстанції документів а також матеріалів справи, неможливо встановити подальший рух товарів, придбання яких задокументовано позивачем у межах спірних операцій, оскільки не вбачається, що в його господарській діяльності використані (надалі реалізовані та/або використані) саме ті ТМЦ, які він отримав від означених вище контрагентів.
Окрім наведеного, відповідно до встановлених обставин справи вбачається, що контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень щодо ухилення від сплати податків та фіктивної діяльності, що свідчить про їх недобросовісну репутацію.
Суд звертає увагу, що вироків по відношенню до посадових осіб контрагентів позивача винесено не було, втім у сукупності з відсутністю підтвердженою будь-якими доказами фактичною діяльністю контрагентів позивача, суд дійшов висновку, що фактичне виконання укладених договорів відсутнє.
У свою чергу, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.03.2020 у справі № 826/9368/15.
Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин.
Отже, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь-яких дій на предмет перевірки податкової «доброчесності» контрагента, зокрема, за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової «надійності» такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.
Таким чином, у взаємозв'язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції позивача з контрагентами фактично не відбулись, адже надані позивачем первинні документи, які оформлені по спірним операціям, виключають достатні правові підстави для висновку щодо правомірності формування ТОВ «ОПТІМА ЕНЕРДЖІ» показників його податкової звітності щодо таких операцій.
З огляду на викладене судова колегія відхиляє доводи позивача щодо товарності задокументованих ним операцій з ТОВ «БІЛАЙТ ГРУП», ТОВ «ДІННЕР ВАЙС» та ТОВ «ГЕНРИХ».
Водночас, податковим повідомленням-рішенням № 00084230702 від 09.02.2024р. було встановлено порушення ТОВ «ОПТІМА ЕНЕРДЖІ» п. 201.4 ст. 201 ПК України, а саме платником податків не складені і не зареєстровані в ЄРПН податкові накладні за щоденними підсумками операцій, оскільки не враховано в повному обсязі виторг за щоденними підсумками операцій, в результаті чого застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 586 267,00 грн.
В акті перевірки на ст. 41 зазначено, що за результатами проведеного аналізу, перевірки документів, а також співставленні даних зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних за щоденними підсумками операцій з даними виторгів щоденних звітів (7-звітів) реєстраторів розрахункових операцій КОРО щодо роздрібного продажу пального через роздрібну мережу АЗК встановлено розбіжність між даними за 2018 - 2021 роки, зокрема встановлено відхилення між даними ЄРПН та Z-звітами на суму 19 108 521,00 грн., в результаті чого ТОВ «Оптіма Енерджі» занижено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 3 167 354,00 грн.
Так, за даними виторгів щоденних звітів (Z-звітів) реєстраторів розрахункових операцій (даних з моніторингового центру ІС «Податковий блок») перевіркою встановлені виторги (з у рахуванням повернення товарів): за 2018 рік - 17 502 554 грн; за 2019 рік - 30 845 877 грн; за 2020 рік - 21 476 731 грн; за 2021 рік - 31 014 565 грн.
Згідно наданих до перевірки оборотно-сальдової відомості по рахунку № 709 «Дохід від роздрібного продажу» станом на 31.12.2022 відсутня заборгованість.
Отже, під час проведення перевірки, за виторгів РРО згідно даних з моніторингового центру ІС «Податковий блок», звітів РРО, КОРО та даних єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН) встановлені розбіжності між даними обсягів виручки від реалізованих паливно - мастильних матеріалів за 2018-2021 роки у сумі 19 108 521 грн., в тому числі ПДВ 3 167 354 грн.
Відповідно до П(С)БО 15 визначено наступне:
- п. 5. Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
- п. 7. Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:
дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.
До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.
До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).
До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
Визначення терміну «доходи» містить п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерською обліку №3 «Звіт про фінансові результати», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87, відповідно якого, доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників). Власним капіталом згідно з названим Положенням є частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.
До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається збільшення позитивного значення фінансового результату до (прибутку).
Отже, згідно документів, наданих для перевірки, виторгів РРО згідно даних з моніторингового центру ІС «Податковий блок», звітів РРО, КОРО, даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності, перевіркою правомірно було встановлено заниження доходів від здійснення роздрібної реалізації пального та скрапленого газу на суму 15 923 768 гривень.
Беручи до уваги, що в межах розгляду даної адміністративної справи, судом встановлено ознаки фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, а також вчинення позивачем інших порушень, визначених йому актом спірної перевірки, суд дійшов висновку про порушення позивачем податкового законодавства, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до вимог ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильна оцінка доказів призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої підлягає скасуванню з прийняттям нового, про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року - скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА ЕНЕРДЖІ" - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя Н.П.Бужак
суддя В.В.Файдюк