Справа № 826/23683/15 Суддя (судді) першої інстанції: Гаврилко С.Є.
02 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., при секретарі Присяжній Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства юстиції України та ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України в якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України про внесення особи ОСОБА_1 в Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано Закон України "Про очищення влади";
- зобов'язати Міністерство юстиції України видалити інформацію про ОСОБА_1 із Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано Закон України "Про очищення влади".
На виконання положень Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 цю справу передано на розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено, а саме визнано протиправними дії Міністерства юстиції України щодо внесення ОСОБА_1 в Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано Закон України "Про очищення влади".
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить змінити оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовну заяву залишити без розгляду через пропуск строку звернення до адміністративного суду.
Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції змінити, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що Генеральна прокуратура подала до Міністерства юстиції України документи про застосування до позивача заборони упродовж 10 років займати посади в органах державної влади для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру осіб щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».
На підставі чого, 16 грудня 2014 року було внесено відомості відносно ОСОБА_1 в Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано Закон України "Про очищення влади" (т. 1 а.с. 40).
Не погоджуючись із діями відповідача щодо внесення відомостей відносно позивача в Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано Закон України "Про очищення влади", останній звернувся із даним позовом до суду.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначені Законом України від 16 вересня 2014 року №1682-VII «Про очищення влади» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування (частина перша статті 1 Закону України «Про очищення влади»).
Згідно ст. 1 Закону України «Про очищення влади'очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
Протягом десяти років із дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
Статтями 2, 3 Закону України «Про очищення влади» передбачено перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрація) та їх критерії.
Зокрема, пунктом 7 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади» передбачено, що заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо посадових та службових осіб органів прокуратури України.
Відповідно до статті 7 частини 1 абзацу 1 Закону України «Про очищення влади», відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" (далі - Реєстр), що формується та ведеться Міністерством юстиції України.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", затвердженого наказом Мністерства юстиції України від 16 жовтня 2014 року № 1704/5 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 жовтня 2014 року за № 1280/26057 (далі - Положення № 1704/5), внесенню до Реєстру підлягають відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади".
Згідно із пунктом 4 Положення №1704/5 держателем Реєстру є Міністерство юстиції України.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІ Положення № 1704/5 внесенню до Реєстру підлягають відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади».
Підставою для внесення Реєстратором відомостей про особу є:
- надходження до Держателя від керівника органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена у частині третій статті 1 Закону України «Про очищення влади», інформації про звільнення особи з посади;
- надходження до Держателя від керівника органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», інформації про неподання заяви такої особи у строк, передбачений частиною другою статті 4 Закону України «Про очищення влади»;
- надходження до Держателя із Державної судової адміністрації України електронної копії рішення суду, яке набрало законної сили;
- надходження до Держателя від органів, що здійснюють перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів України, копії висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади»;
- надходження до Держателя від органу, який проводив передбачену статтею 6 Закону України «Про очищення влади» перевірку, копії висновку про встановлення перевіркою факту належності особи до переліку осіб, щодо яких застосовуються заборони, визначені частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади».
Отже, чинним законодавством чітко визначено механізм внесення в Реєстр відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену статтею 1 частинами 3 або 4 Закону України «Про очищення влади».
Так, підставою для внесення в Реєстр відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену статтею 1 частинами 3 або 4 Закону України «Про очищення влади», є зокрема надходження до Держателя від керівника органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена у частині третій статті 1 Закону України «Про очищення влади», інформації про звільнення особи з посади.
Отже, обов'язковою умовою для внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", відповідних відомостей про особу, є надходження до Міністерства юстиції України інформації щодо встановлення такої заборони відносно особи.
При цьому відповідач зазначив, що на підставі документів, наданих Генеральною прокуратурою України, зокрема, повідомлення про звільнення особи та копії наказу Генеральної прокуратури України від 01 грудня 2014 року № 2720у, 16 грудня 2014 року було внесено відомості відносно ОСОБА_1 в Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано Закон України "Про очищення влади".
При цьому в матеріалах справи відсутні докази щодо надходження до відповідача документів, що стали підставою для внесення відповідачем відомостей в Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" відносно ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що ухвалою ОАСК від 19 жовтня 2022 року було витребувано від Офісу Генерального прокурора та від Міністерства юстиції України копію супровідного листа і копії доданих до листа документів, які були направлені з Генеральної прокуратури України в Міністерство юстиції України, і стали підставою для внесення відомостей в Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" відносно ОСОБА_1 . Зобов'язано Міністерство юстиції України надати суду відомості про дату реєстрації отриманих від Генеральної прокуратури документів, і про дату внесення відомостей в Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" відносно ОСОБА_1 (т. 1 а.с.. 96-97).
Окрім того, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року було витребувано від Міністерства юстиції України відомості про дату реєстрації отриманих від Генеральної прокуратури документів, і про дату внесення відомостей в Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" відносно ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 150).
Втім, на виконання зазначених ухвал суду, відповідачем не було надано витребувані докази, при цьому, представник відповідача зазначив, що 27 червня 2017 року у зв'язку із масштабною кібератакою на електронні інформаційні ресурси Міністерства юстиції України відсутня технічна можливість подати документи на підставі яких було внесено відносно позивача відомості в Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано Закон України "Про очищення влади", оскільки такі було знищено вірусом «Petya А» та ці інформаційні дані не підлягають відновленню.
З даного приводу суд зазначає, що така позиція ґрунтується виключно на твердженнях відповідача у письмових поясненнях, доказів на підтвердження зазначеного відповідачем не було надано до суду.
Таким чином, під час розгляду даної справи судом не було встановлено наявність у відповідача підстав для внесення відомостей в Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" відносно ОСОБА_1 , а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправними таких дій.
Окрім того, як вбачається із Єдиного реєстру судових рішень, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року №826/20160/14 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України № 2720к від 01 грудня 2014 року про звільнення радника юстиції ОСОБА_1 із займаної посади у зв'язку із припиненням трудового договору відповідно до статті 36 частини 1 пункту 7-2 КЗпП України, поновлено радника юстиції ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Головного управління представництва та організації участі у кримінальному провадженні в суді Генеральної прокуратури та стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 888 254,25 грн.
Отже, вказане рішення також свідчить про відсутність правових підстав для внесення відомостей в Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" відносно ОСОБА_1 .
У рішенні ЄСПЛ від 17 жовтня 2019 року у справі «Полях та інші проти України» (заяви № 58812/15, № 53217/16, № 59099/16, № 23231/18, №47749/18), яке 24 лютого 2020 року набуло статусу остаточного та стосувалося звільнення п'ятьох державних службовців на підставі приписів Закону України "Про очищення влади", ЄСПЛ розглядав внесення відомостей про осіб заявників до загальнодоступного в мережі Інтернет Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", як одного із трьох аспектів, які вплинули на приватне життя заявників у контексті статті 8 Конвенції. Суд уважав, що поєднання цих заходів мало дуже серйозні наслідки для здатності заявників встановлювати і розвивати відносини з іншими та їхньої соціальної і професійної репутації, а також значною мірою вплинуло на них.
ЄСПЛ констатував, що відомості про застосування до заявників заходів, передбачених Законом України "Про очищення влади", було одразу оприлюднено ще до того, як було розглянуто їхні позови. Закон України "Про очищення влади" не вимагав будь-якого доведення індивідуальної вини, а його оголошена мета полягала в «очищенні» державної служби від осіб, які асоціювалися з «узурпацією влади», підривом основ національної безпеки та оборони і порушеннями прав людини. За таких обставин застосування заходів, передбачених Законом України "Про очищення влади", імовірно було тісно пов'язано із соціальною та професійною стигматизацією, як стверджували заявники. Не стверджувалося, що на практиці Закон не мав такого ефекту (рішення у справі «Полях та інші проти України», пункт 210).
Зауваження до Закону України "Про очищення влади", на які, в тому числі, посилався ЄСПЛ під час розгляду справи «Полях та інші проти України» також висловлювала Венеціанська комісія.
Так, у пунктах 98-100 Проміжного висновку № 788/2014 Венеціанська комісія відзначила, що проблематичними є положення статті 7 Закону України "Про очищення влади", відповідно до якого відомості про осіб, які підлягають люстрації, вносяться до Єдиного реєстру осіб, які підпадають під дію цього Закону, що створюється і ведеться Міністерством юстиції України, із публікацією на веб-сайті вказаного міністерства особистих даних і результатів перевірки особи і наданням її для вільного користування.
Венеціанська комісія нагадала, що вже раніше у своєму консультативному висновку стосовно «Колишньої Югославської Республіки Македонія» заявляла, що «публікація до ухвалення рішення суду є проблематичною у зв'язку зі статтею 8 ЄКПЛ. Негативний вплив такої публікації на репутацію особи навряд чи може бути усунений пізніше вилученням її імені з реєстру, а потерпілий не має засобів, щоб захистити себе від такого негативного впливу. Останнє може бути адекватним заходом, необхідним у демократичному суспільстві, коли співпраця встановлюється остаточно, а не раніше. Тому публікація повинна відбуватися тільки після ухвалення рішення суду» (пункт 99 Проміжного висновку № 788/2014).
Оскільки у Законі України "Про очищення влади" не гарантується, що публікація дозволяється тільки після остаточного рішення суду, то, за висновком Венеціанської комісії, як така ця норма піднімає очевидні проблеми сумісності зі статтею 8 Конвенції (пункт 100 Проміжного висновку № 788/2014).
Таким чином, скасування наказу, яким особу звільнено з публічної служби внаслідок застосування люстраційних заборон відповідно до Закону України "Про очищення влади" виключає наявність підстав для внесення позивача до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади".
Аналіз вимог пункту 5 розділу II Положення №1704/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 17 липня 2020 року №2454/5) дає можливість стверджувати, що підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», є, зокрема, рішення суду.
Таким чином, з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, колегія суддів дійшла висновку про зобов'язання Міністерства юстиції України вилучити інформацію про ОСОБА_1 із Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано Закон України "Про очищення влади".
Стосовно посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, колегія суддів зазначає, що вказане питання вже було предметом судового розгляду, а ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено. Як вбачається з матеріалів справи, позивач вказував, що дізнався про наявність інформації щодо нього в Єдиному державному реєстрі осіб, що яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» наприкінці літа 2015 року випадково, а також вказав на його необізнаність з висновком, на підставі якого було внесено дані до зазначено реєстру. Водночас, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів в іншій час, аніж було зазначено позивачем, а тому відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Разом з тим, суд першої інстанції, задовольнлячи позов не зазначив шлях усунення порушеного права через зобов'язання вилучити інформацію про ОСОБА_1 із Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано Закон України "Про очищення влади", що є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п.п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача - задовольнити, а рішення суду першої інстанції змінити, шляхом доповнення його резолютивної частини.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року - змінити, викласти другий абзац резолютивної частини цього рішення наступним чином:
«Визнати протиправним дії Міністерства юстиції України щодо внесення ОСОБА_1 в Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано Закон України "Про очищення влади"; зобов'язати Міністерство юстиції України вилучити інформацію про ОСОБА_1 із Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано Закон України "Про очищення влади"».
В іншій частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя О.В.Епель
суддя В.В.Файдюк