П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/42001/25
Перша інстанція: суддя Лебедєва Г.В.,
повний текст судового рішення
складено 22.12.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Голуб В.А.,
суддів Скрипченка В.О. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 р. у справі № 420/42001/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Головне управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участі третьої особи Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення інформації (даних/відомостей) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку (законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію);
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку (законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію);
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити до Головного управління Національної поліції в Одеській області повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 .
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участі третьої особи Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії передано за підсудністю до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.
Ухвала суду мотивована тим, що предметом спору у даній справі є дії відповідача, пов'язані із притягненням позивача до адміністративної відповідальності, а тому розгляд даної справи віднесений до компетенції місцевого загального суду як адміністративного суду (п. 1 ч. 1 ст. 20 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржену ухвалу та направити цю справу для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.
На думку апелянта, суд першої інстанції помилково ототожнив позовні вимоги позивача з притягненням до адміністративної відповідальності. Апелянт переконаний, що внесення даних до Реєстру та звернення до поліції є діями, що підпадають під юрисдикцію окружних адміністративних судів як публічно-правові спори (ст. 19 КАС України). Крім того зазначає, що судова практика підтверджує підсудність таких спорів саме окружним адміністративним судам, оскільки вони не є спорами про безпосереднє притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до частини другої статті 312 КАС України, якою передбачено, що апеляційні скарги на ухвалу суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 не погоджується з діями ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про порушення ним правил військового обліку (законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію) та звернення відповідача до органів Національної поліції стосовно затримання і доставлення позивача за вчинення ним правопорушення, передбаченого статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Так, відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого унормовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
В свою чергу, п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України визначено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Колегія суддів зауважує, що ключове значення для віднесення справ до пункту 1 частини першої статті 20 КАС України має факт вчинення особою адміністративного правопорушення та здійснення уповноваженим суб'єктом владних повноважень дій, спрямованих на припинення такого правопорушення та притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності у вигляді відповідного рішення.
Як зауважив суд першої інстанції, дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку, пов'язані з безпосереднім виявленням відповідачем ознак порушення позивачем правил військового обліку (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), тобто ознак вчинення адміністративного правопорушення, що мало наслідком внесення до відповідних баз даних відомостей про розшук позивача, є заходами забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення. З огляду на вищевказане, суд першої інстанції уважає, що встановлення обставин правомірності чи протиправності дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку вимагає, в першу чергу, надання оцінки висновкам відповідача про наявність ознак скоєння позивачем адміністративного правопорушення, що виразилось у недотриманні позивачем встановлених чинним законодавством правил військового обліку або інших вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, і, як наслідок, наявності підстав для вжиття відповідних заходів для забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Водночас колегія суддів не може погодитись із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, основним критерієм для розмежування предметної підсудності між окружним адміністративним судом та місцевим загальним судом як адміністративним, у даній справі, є факт притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, суд зауважує, що притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред'явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Прийняття ж постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення є вирішенням такої справи по суті, яка передбачає встановлення наявності складу адміністративного правопорушення або його відсутності та, відповідно, застосування санкції, закриття справи, що відповідає положенням статті 284 КУпАП.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі № 824/1164/18-а від 27.05.2021.
Отже, на переконання колегії суддів, саме у разі наявності протоколу (постанови) про притягнення до адміністративної відповідальності справи щодо рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам. Поряд з цим, ані протоколу, ані постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_1 не було надано відповідачем до суду першої інстанції або до апеляційного суду. Більше того, як вбачається з відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.10.2025 протокол у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача не складався.
Колегія суддів зазначає, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий, проте, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Натомість, необхідною ознакою публічно-правового спору за участю суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, щодо яких виник спір.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди мають виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Особливість провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності передбачена статтею 286 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що згідно із частиною першою статті 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
При цьому, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Так, ОСОБА_1 у позовних вимогах просить суд визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення інформації (даних/відомостей) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення ним правил військового обліку (законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію); зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку (законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію); зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити до Головного управління Національної поліції в Одеській області повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 .
Колегія суддів звертає увагу, що повноваження місцевого суду під час розгляду цієї категорії справ обмежені приписами ст. 286 КАС України, а тому місцевий суд не може визнати дії суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язати вчинити ті чи інші дії. В свою чергу, приписи ст. 245 КАС України не розповсюджуються на місцевий суд, який діє як адміністративний під час розгляду цієї категорії справи, оскільки ці справи відносяться до окремих та їх розгляд має певні особливості, передбачені главою 11 КАС України.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до абз. 2 пункту 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів № 1487 від 30.12.2022 (далі - Порядок № 1487), Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», підставу (порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).
В свою чергу, статтею 210 КУпАП встановлено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. Статтею 210-1 КУпАП встановлено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
За наведеного, органи Національної поліції за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснюють адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Суд зазначає, що норми пункту 56 Порядку № 1487 містять поняття «адміністративне затримання та доставлення призовників»; норми пункту 9 Положення № 154 містять поняття «доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення». А за статтею 259 КУпАП, яка має назву «Доставлення порушника», з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником.
В свою чергу, за правилами статті 262 КУпАП органи (посадові особи) Національної поліції правомочні здійснювати адміністративне затримання, зокрема, при порушенні призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
При цьому, доставлення військовозобов'язаного до органу ТЦК та СП в силу зазначених вище норм законодавства здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим.
Тобто, у такому випадку в першу чергу здійснюється доставлення особи до органу ТЦК та СП, та в другу чергу складення протоколу про адміністративне правопорушення за правопорушення, визначені статтями 210 та 210-1 КУпАП.
Сама по собі наявність у застосунку «Резерв+» примітки «Порушення правил військового обліку» не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 210 КУпАП, а вказує, що позивач підлягає примусовому приводу до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
З огляду на вказане, на переконання колегії суддів, саме під час реалізації своїх функцій та повноважень ІНФОРМАЦІЯ_2 було внесено відомості про порушення позивачем правил військового обліку, а тому вказані дії можуть бути оскаржені саме в порядку адміністративного судочинства до окружного адміністративного суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції в частині того, що ця справа підлягає розгляду місцевим судом як адміністративним.
В той же час, колегія суддів зазначає, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Преамбула Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23, 24 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві … керується законом, що приймається парламентом" (Zand v. Austria № 7360/76); фраза "встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96); суд не є встановленим законом у разі, якщо правила, які регламентують склад суду, не були додержані (Posokhov v. Russia № 63486/00, Fedotova v. Russia № 73225/01).
Таким чином суд апеляційної інстанції, здійснивши перегляд ухвали суду від 22.12.2025 в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та, як наслідок, наявність підстав для скасування ухвали суду на підставі пункту 1 частини 1 статті 320 КАС України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 169, 241, 242, 243, 308, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі № 420/42001/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Головне управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В.А. Голуб
Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко