П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/12322/25
Перша інстанція: суддя Танцюра К.О.,
повний текст судового рішення
складено 12.11.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, визнання протиправною відмову у задоволенні рапорту про звільнення та змінити формулювання підстави звільнення, зобов'язання внести зміни до наказу, особову справу та у трудову книжку,-
22.04.2025 ОСОБА_1 (надалі позивач), звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, в якому просив суд:
- визнати протиправним і скасувати п.1 наказу Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області від 08.04.2025 №613 про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського взводу №1 роти 2 Батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції;
- визнати протиправною відмову у задоволенні рапорту про звільнення та змінити формулювання підстави звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 з посади поліцейського взводу №1 роти 2 Батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП у Вінницькій області із «звільнити зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення) частини 1 статті 77» на «звільнити зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77»;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції України у Вінницькій області внести відповідні зміни в наказі №54 о/с від 10.04.2025, особову справу та у трудову книжку ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він не погоджується із прийняттям п.1 наказу ГУНП України у Вінницькій області від 08.04.2025 №613 про притягнення до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції, та з відмовою у задоволенні його рапорту про звільнення, з відмовою змінити формулювання підстави його звільнення.
В позовній заяві позивач вказував, що відповідно до наказу ГУНП у Вінницькій області від 29.12.2024 №147 дск, з метою здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії проти України, окремі поліцейські БПОП (стрілецький) із 30.12.2024 були відряджені до зведеного підрозділу ДПОП «ОШБ «Лють» на території Донецької області та згідно із бойовим розпорядженням ЗБ ДПОП «ОШБ НПУ «Лють» від 10.02.2025 №147 дск/ВС, з 11.02.2025 окремі поліцейські БПОП (с) ГУНП у Вінницькій області були передані в оперативне підпорядкування командиру зведеного підрозділу Департаменту превентивної діяльності НПУ, з метою виконання бойових (спеціальних) завдань.
Позивач зазначав, що бойові (спеціальні) завдання, виконання яких було доручено у тому числі і йому впродовж лютого-березня 2025 були пов'язані з безпосередньою участю у боєзіткненнях, при тому що задіяний особовий склад не був, на думку позивача, належним чином забезпечений засобами протидії, зокрема проти безпілотних літальних апаратів, а також не було належним чином забезпечено взаємодію з іншими підрозділами, які такі засоби у своєму розпорядженні мали. Наведена обставина, як вважав позивач, призводила до постійного невиправданого ризику загибелі особового складу, та 15.03.2025 зумовила наслідком отримання поранень різного ступеня важкості 8 з 10 членів групи, задіяної при виконанні спеціального завдання біля населеного пункту Клепан-Бик Краматорського району Донецької області.
У зв'язку із системністю наведених обставин та тривалим їх не вирішенням командуванням, позивач прийняв рішення звільнитися із служби в поліції та продовжити службу в ЗСУ (ВЧ НОМЕР_1 ), у зв'язку із чим 18.03.2025, 19.03.2025 та 27.03.2025 ним подавались відповідні рапорти про звільнення, на які відповідач надав відповідь №54567-2025 від 24.03.2025 про необхідність дотримання п.68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету міністрів Української РСР від 29 липня 1991р. №114, зокрема в частині завчасного (за 3 місяці) повідомлення прямого начальника про прийняте рішення звільнитися «за особистим проханням» та відповідь за №89286-2025 від 04.04.2025 по неможливість звільнення у період перебування у відрядженні, із посиланням на ст. 121 КЗпП.
Таким чином, як вказував позивач, станом на час, як помилкового вважає відповідач, вчинення дисциплінарного проступку - 22.03.2025, позивачу не було відомо про результати розгляду поданого ним 19.03.2025 рапорту про звільнення і він очікував відповідне рішення про його звільнення з 19.03.2025, чим і було мотивовано відмову від пропозиції майора ОСОБА_2 долучитися до продовження планування бойового виходу в його кабінеті, та у тому числі з мотивів обмеження кола осіб, яким відомо про планування таємного завдання.
Позивач посилався і на те, що за змістом наказу №613 від 08.04.2025 про застосування дисциплінарного стягнення вбачається, що дисциплінарним проступком, вчинення якого йому інкриміновано п є невиконання усного наказу майора ОСОБА_2 щодо необхідності прибуття у визначений час та до місця проведення шикування з метою оголошення наказу про виконання спеціального завдання.
Зазначені твердження, на думку позивача, не відповідають дійсності, адже позивачу не була повідомлена така мета його виклику, як оголошення відповідного наказу; позивача, та інших осіб, запросили прибути до розташування у м. Краматорськ з метою продовження планування майбутнього виходу, розпочатого напередодні, та вони прибули у визначене місце та час, де висловили свої міркування щодо доцільності повідомлення їм таємної інформації з огляду на подані рапорти та очікуване звільнення зі служби в поліції, на що майор ОСОБА_3 відповів, що вони «можуть бути вільні». При цьому, у процесі зазначеної розмови майор ОСОБА_3 не віддавав наказів, тобто не вчиняв дій та не оголошував вимог, які могли б бути сприйняті як наказ, зокрема, ним не використовувались слова «наказую», «вимагаю», «шикуйсь» тощо.
За наведених обставин, на думку позивача, вважається невстановленою подія дисциплінарного проступку, оскільки наказ ДПД НПУ «Про виконання бойового (спеціального) завдання» від 22.03.2025 №138 дск/ВС позивачу віддано (доведено) не було, в той час як запрошення пройти в певне місце не може вважатись наказом, а лише наказ є формою реалізації службових повноважень керівника. Водночас, позивач зазначав, що задоволення рапорту про звільнення з 19.03.2025 виключало будь-яку необхідність продовження служби у відповідному підрозділі, включно із виконанням будь-яких наказів, а відсутність рішення по рапорту станом на 22.03.2025 вказувало на відсутність рішення про його задоволення, законні підстави для чого були відсутні.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права (відсутності мотивів відхилення значної частини доводів позовної заяви, не відображено рух справи у підготовчому судовому засіданні, не встановлено обставини, які випливали з неподання відповідачем оригіналів доказів, які досліджувались комісією із проведення службового розслідування, не надано оцінки належності процедури та об'єктивності встановлених комісією обставин, врахування обставини, що пом'якшують відповідальність).
Також, на думку апелянта, суд першої інстанції надав неправильну оцінку обставинам справи в контексті наявності події дисциплінарного проступку, а з оскаржуваного рішення не зрозуміло, що саме суд першої інстанції вважає дисциплінарним проступком, погоджуючись при цьому із висновками комісії із проведення службового розслідування. Зокрема, апелянт зазначає, що повідомлення про необхідність з'явитися у певний час та у певне місце, не є наказом, адже майор ОСОБА_3 лише хотів віддати наказ, але не зробив цього, оскільки висловився недостатньо чітко, щоб його «запрошення» було сприйняте саме як наказ, тому об'єктивні докази віддання наказу в матеріалах справи - відсутні. Апелянт звертає увагу на відсутність будь-якої фіксації факту видання усного наказу та відмови у його виконанні апелянтом. Апелянт вважає, що оскільки відсутній наказ, за невиконання якого його притягнуто до дисциплінарної відповідальності - відсутня подія дисциплінарного проступку.
Вказує апелянт і на те, що відповідач до відзиву на позов не надав копії тих документів, які, за змістом висновку службового розслідування, досліджувались комісією, в той час як надані копії документів містять виправлення, зокрема в частині затвердження та ознайомлення апелянта з посадовою інструкцією (виправлення з квітна на лютий місяць), а надана характеристика від 01.04.2025 є упередженою та суб'єктивною, на противагу службовій характеристиці від 19.03.2024, котра позитивно характеризує позивача за час перебування на відповідній посаді впродовж попередніх 4-х років служби в поліції.
На думку апелянта, виправлення місяця затвердження посадової інструкції та її ознайомлення свідчать на відсутність посадової інструкції апелянта на час вчинення, на думку відповідача, дисциплінарного проступку. Вказаному факту суд першої інстанції не надав оцінки.
Наведені фактичні обставини, на думку апелянта, свідчать про упереджене ставлення керівництва Головного управління Національної поліції у Вінницькій області до позивача, створення («підробку») документів у процесі проведення службового розслідування, які умисно негативно характеризували позивача, або яких не існувало на час стверджуваного вчинення дисциплінарного проступку.
Апелянт також вважає, що на фоні цих обставин, нічого не заважало майору ОСОБА_4 та капітану ОСОБА_5 надати пояснення про факт віддання наказу, якого вони не віддавали, спотворивши зміст розмови із позивачем, особливо враховуючи особисту зацікавленість власного виправдання у незабезпеченні виконання бойового наказу, та відсутність будь-якої відповідальності за надання неправдивих свідчень у зазначених поясненнях. Саме у зв'язку із наведеним, апелянт вважає, що до пояснень майора ОСОБА_2 та капітана ОСОБА_6 слід віднестись критично, в той час як будь-яких інших об'єктивних доказів події інкримінованого йому дисциплінарного проступку матеріали справи не містять.
Звертає апелянт увагу і на те, що зі змісту висновку вбачається, що наявність обставин, що пом'якшують відповідальність поліцейського взагалі не з'ясовувались та не досліджувались, зокрема, не вивчалась особова справа поліцейського, службова характеристика. Комісія з проведення службового розслідування обмежилась зазначенням того, що позивач за місцем служби характеризується негативно, при цьому на службі в органах внутрішніх справ перебуває з 2011-го року, та на службі в поліції - з 2015-го, і за увесь час служби до дисциплінарної відповідальності не притягувався.
Також, апелянт вказує, що він звертався із рапортом про звільнення до безпосереднього керівника 18.03.2025, проте той відмовився навіть реєструвати його, у зв'язку із чим 19.03.2025 рапорт було надіслано цінним листом з описом вкладення та містив клопотання про звільнення з 19.03.2025 року.
Задоволення рапорту про звільнення з 19.03.2025 року виключало будь-яку необхідність продовження служби у відповідному підрозділі, включно із виконанням будь-яких наказів, а відсутність рішення по рапорту станом на 22.03.2025 вказувало на відсутність рішення про його задоволення, законні підстави для чого були відсутні.
Застосовуючи правову позицію Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 11.08.2021 року у справі №826/7075/16, суд першої інстанції, на думку апелянта, не врахував нормативне регулювання правовідносин, зокрема у зв'язку із введенням військового стану. Так, апелянт посилається на те, що згідно п. 74 Положення №114 встановлено: «Порядок проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ у воєнний час визначається Кабінетом Міністрів.», отже дія Положення №114 не поширюється на воєнний час.
Апелянт посилається на те, що Верховною Радою України 15.03.2022 (тобто після постановлення касаційним судом наведених висновків) прийнято ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-IX, згідно якого цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Оскільки служба в поліції є державною службою, апелянт вважає, що Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» розповсюджується на поліцейських та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Згідно ст. 4 Закону №2136-IX, у зв'язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров'я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури).
Оскільки апелянт був відряджений до зведеного підрозділу ДПОП «ОШБ «Лють» на території Донецької області (м. Краматорськ), яка віднесена до території, на якій ведуться бойові дії, апелянт, відповідно до ст. 4 Закону №2136-IX, підлягав звільненню у строк, зазначений у його заяві - 19.03.2025, а відмова у його звільненні із посиланням на п. 68 Положення №114 є безпідставною та протиправною, а відповідач не був наділений дискреційними повноваженнями задовольняти або не задовольняти рапорт про звільнення.
Проте, суд першої інстанції жодним чином не обґрунтував відхилення наведених доводів, внаслідок чого порушив норми матеріального права шляхом незастосування закону, який підлягав застосуванню.
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 у справі №420/12322/25- без змін.
В обґрунтування вимог відзиву відповідач посилається на те, що апелянт намагається поставити під сумнів сам факт віддання йому законного наказу майором поліції ОСОБА_7 , посилаючись на відсутність його відеофіксації та суб'єктивність свідчень командирів. Проте, сукупність встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи (пояснення майора поліції ОСОБА_2 , капітана поліції ОСОБА_6 , інших присутніх осіб, відеозапису з моменту зачитування наказу іншому особовому складу, офіційних рапортів), свідчать що апелянт був належним чином повідомлений про час та місце проведення шикування для оголошення бойового наказу №138 дск/ВС від 22.03.2025. Відеозапис фіксує факт відсутності апелянта на оголошенні наказу та свідчення капітана ОСОБА_6 про те, що останнім особисто було повідомлено апелянта про необхідність явки. Пояснення майора ОСОБА_2 про віддання усного наказу зайти до приміщення, отриману відмову та їх неможливість зафіксувати через відсутність технічних засобів у конкретний момент, є логічними і не суперечать іншим доказам. Тому суд першої інстанції правильно оцінив ці докази в їх сукупності.
Щодо об'єктивності службового розслідування та "підробки" документів, відповідач зазначає, що ці заяви є бездоказовими та спрямовані на дискредитацію процедури проведення службового розслідування. Жодних доказів підробки посадової інструкції апелянт надав. Окрім того, порушення посадової інструкції не ставилось у вину апелянта, покликання на цей документ відсутні також і у оскаржуваному наказі. Характеристика, складена командуванням, відображала ставлення апелянта до служби на момент проведення розслідування, що є законним правом командира. При цьому, суд першої інстанції не виявив порушень у процедурі розслідування та визнав його матеріали допустимими та достовірними доказами
Щодо неналежного врахування обставин, що пом'якшують відповідальність апелянта (попередня бездоганна служба), відповідач зазначає, що у висновку службового розслідування містяться дані про стаж служби апелянта, але характер вчиненого проступку (умисне ухилення від виконання бойового наказу в умовах воєнного стану) є настільки тяжким, що зводить нанівець будь-які позитивні аспекти попередньої служби. Відповідно до практики Верховного Суду, вибір виду дисциплінарного стягнення (у тому числі найсуворішого - звільнення) належить до дискреційних повноважень керівництва з урахуванням усіх обставин справи. Керівництво ГУНП, оцінивши тяжкість проступку та його наслідки для бойової готовності підрозділу, правомірно обрало саме такий захід.
Стосовно доводів апелянта щодо неправомірності відмови у звільненні за власним бажанням та незастосування Закону №2136-IX, відповідач посилається на те, що суд першої інстанції абсолютно правильно застосував норми Положення №114 та правові позиції Верховного Суду. Адже 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не поширюється на службу в поліції у частині скорочення строку попередження про звільнення за власним бажанням. Наведене пов'язане з тим, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, і до неї застосовуються спеціальні закони та підзаконні акти, зокрема і Положення №114, що підтверджено судовою практикою, наведеною у відзиві на позовну заяву. Проте, як поширення загальних норм трудового права, прийнятих для стабілізації трудових відносин в умовах війни, на спеціальні служби, від яких залежить безпека та оборона держави, призвело б до дестабілізації. Саме тому, суд першої інстанції правильно не застосував цю норму до спірних правовідносин.
Відповідач вказує, що поданий апелянтом рапорт про звільнення з 19.03.2025 не був задоволений на законних підставах, а скаржник залишався на службі та був зобов'язаний виконувати накази до дня видання наказу про звільнення, саме тому його дії 22-23.03.2025 були вчинені ним як діючим поліцейським.
У відзиві на заперечення на апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що відповідач є непослідовним у своїй позиції, викладеній за змістом заяв по суті справи, та стверджує обставини, які не узгоджуються із матеріалами справи та попередніми заявами, адже факт та форма віддання усного наказу має принципове значення для оцінки наявності події дисциплінарного проступку, яка матеріалами справи не підтверджується
Заперечення відповідачем стосовно врахування обставин, які пом'якшують відповідальність, апелянт вважає необґрунтованими, оскільки з обставин справи не вбачається що комісією об'єктивно досліджувались усі необхідні відомості, та навпаки - було враховано наспіх створені негативні характеристики. «Тяжкість» стверджуваного дисциплінарного проступку не є підставою для недотримання належної процедури розгляду та вирішення справи, а врахування пом'якшуючих обставин повинно було знайти своє відображення за змістом висновку комісії, що могло бути підтвердженням їх врахування. Проте такі відомості за змістом висновку відсутні.
Апелянт наполягає на тому, що п. 74 саме Положення №114 обмежує його дію в період військового стану, натомість щодо такого періоду законодавцем прийнято ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який в тому числі регулює правовідносини державної служби, та є актом вищої юридичної сили, який підлягав застосуванню у даному випадку.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи (т.1 а.с.159-164) вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу у ЗСУ з 26.10.2009 до 19.10.2010, в органах внутрішніх справі України - з 19.05.2011 до 06.11.2015, в органах Національної поліції України з 07.11.2015, у ГУНП у Вінницькій області - з 11.09.2019. З 01.08.2024 позивач обіймав посаду заступника командира взводу №1 роти №2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП у Вінницькій області.
Указом Президента України від 05.08.2022 №559/2022 був нагороджений відзнакою «За оборону України» ОУВ №0023327.
Відповідно до наказу ГУНП у Вінницькій області №147 від 29.12.2024 позивач з 30.12.2024 був відряджений до Донецької області укладі зведених підрозділів ДПОП «ОШБ «Лють», в розпорядженні Зведеного підрозділу Департаменту превентивної діяльності (т.1 а.с.183).
21.03.2025 в ГУНП у Вінницькій області засобами поштового зв'язку надійшов та був зареєстрований рапорт позивача про звільненні зі служби в поліції згідно п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 закону України «Про Національну поліцію України». В рапорті зазначено, що позивач наполягає на звільненні з 19.03.2025, у зв'язку із наявністю поважних причин, розголошувати які він не бажає. Також вказано, що позивач відмовляється від медичного огляду ВМЛК (т.1 а.с.38). Листом від 24.03.2025 за вих №54567-2025, адресованим командиру БПОБ (стрілецький) ГУНП у Вінницькій області полковнику ОСОБА_8 (для ОСОБА_9 ), було повідомлено про розгляд рапорту позивача та про неможливість його позитивного вирішення, оскільки позивач просить звільнити його зі служби в органах поліції з 19.03.2025, а сам рапорт надійшов 21.03.2025; рапорт поданий без дотримання вимог п. 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ №114 від 29.07.1991 (т.1 а.с.38-39)
24.03.2025 до ГУНП у Вінницькій області надійшов рапорт командира БПОП (стрілецький) ГУНП у Вінницькій області Богдана Пацалюка від 23.03.2025 (т.1а.с.54) про можливе порушення службової дисципліни, у тому числі ОСОБА_1 22 березня 2025 року.
28.03.2025 в ГУНП у Вінницькій області був зареєстрований рапорт позивача від 27.03.2025 про звільненні зі служби в поліції згідно п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 закону України «Про Національну поліцію». В рапорті зазначено, що позивач наполягає на звільненні з 07.04.2025, у зв'язку із бажанням відстоювати суверенітет Держави, вступивши до лав ЗСУ (вч НОМЕР_1 ). Також вказано, що позивач відмовляється від медичного огляду ВМЛК (т.1 а.с.39-зворот).
Листом від 04.04.2025 за вих №89286-2025, адресованим безпосередньо ОСОБА_9 , було повідомлено про розгляд рапорту позивача від 27.03.2025 та про неможливість його позитивного вирішення, оскільки станом на 07.04.2025 позивач направлений у відрядження. Також вказано, що оскільки Законом України «Про Національну поліцію» не врегульоване питання звільнення поліцейських під час відрядження, застосовуються загальні норми КЗпП України, за якими, зокрема ст. 121 КЗпП України, на весь час відрядження за працівником зберігається місце роботи (посада), а тому звільнення під час відрядження законодавством про працю не передбачене. Поінформовано позивача і про те, що невихід на службу без поважних причин поліцейських, які подали рапорт про звільнення за власним бажанням, за відсутності наказу про звільнення, вважається прогулом. (т.1 а.с.40).
На підставі викладених у вказаному рапорті відомостей, наказом ГУНП у Вінницькій області від 31.03.2025 №571 було призначене службове розслідування.
08.04.2025 начальником ГУНП у Вінницькій області був затверджений Висновок про результати службового розслідування щодо можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими БПОП (стрілецький) ГУНП у Вінницькій області від 08.04.2025 (т.1 а.с.42-52), в якому було запропоновано, окрім іншого, застосувати до позивача дисциплінарне стягнені у вигляді звільнення зі служби в поліції, за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог частини 1, пунктів 1 та 4 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, пункту 1 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII, підпунктів 1 та 2 пункту 1 розділу VII Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом МВС України від 04.12.2017 №987, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2017 року за №1565/31433.
Відповідно до змісту Висновку про результати службового розслідування від 08.04.2025, дисциплінарною комісією встановлено, що 21.03.2025 о 17.00 в місці розташування оперативного штабу БПОП (с) ГУНП (м. Краматорськ), заступником командира БПОП (с) ГУНП майором поліції ОСОБА_10 , було проведено планування бойового (спеціального) завдання, запланованого на 23.03.2025 до якого залучались, окрім інших, і повивач. Після завершення планування позивач повідомив про небажання виконувати бойове (спеціальне) завдання, посилаючись на написання ним рапорту про звільнення зі служби в поліцію. Цього ж дня до, в том числі і позивача, ОСОБА_10 , в усній формі було доведено про дату час та місце доведення до них вимог наказу про виконання бойового (спеціального) завдання, яке було заплановано о 15.00 на 22.03.2025.
22.03.2025 о 15.00 майором поліції Б. Пацалюком у присутності старшого інспектора з ОД відділу лікувально-евакуаційного забезпечення управління домедичної та медичної підготовки ДНОП «ОШБ НПУ «Лють» лейтенанта поліції ОСОБА_11 , начальника відділу психологічного забезпечення ДНОП «ОШБ НПУ «Лють» підполковника поліції ОСОБА_12 та командира роти №1 БПОП (с) ГУНП капітана поліції ОСОБА_13 , було доведено вимоги наказу зведеного підрозділу ДПД НПУ «Про виконання бойового (спеціального) завдання» від 22.03.2025 №138 дск/ВС до інспектора взводу №1 роти №2 БПОП (с) ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_14 , інспектора взводу №2 роти №2 БПОП (с) ГУНП капітана поліції ОСОБА_15 ,
Після доведення наказу про виконання бойового (спеціального) завдання старший лейтенант поліції ОСОБА_16 та капітан поліції ОСОБА_17 повідомили, що його зміст їм зрозумілий, виконувати його готові, запитань до психолога та медика не мали (зафіксовано на портативний відеореєстратор).
У свою чергу лейтенант поліції ОСОБА_18 , не прибув, унаслідок чого 23.03.2025 не приступив до виконання наказу ДПД НПУ «Про виконання бойового (спеціального) завдання» від 22.03.2025 №138 дск/ВС.
З метою об'єктивного з'ясування обставин, причин та умов можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими БПОП (с) ГУНП, дисциплінарною комісією на ім'я керівника даного підрозділу поліції - полковника поліції ОСОБА_19 підготовлено запит (СЕД №60662-2025 від 01.04.2025) про сприяння проведенню службового розслідування та надання копій матеріалів: 1) посадових інструкцій та характеристик на вище згаданих поліцейських, та їх безпосередніх керівників; 2) журналу про проведення цільового інструктажу; 3) документи щодо забезпечення травмованих поліцейських озброєнням, засобами індивідуального захисту та іншим майном для виконання бойового завдання.
Відповідно до даного запиту дисциплінарній комісії були надані запитувані матеріали (СЕД №62495-2025 від 03.04.2025).
Крім цього, на командира зведеного підрозділу ДПД НПУ підполковника поліції ОСОБА_20 (СЕД №86458-2025 від 02.04.2025) підготовлено запит про надання інформації (оформлену у довідки) щодо залучення 22.03.2025 групи поліцейських, зокрема, заступника командира взводу №1 роти №2 БПОП (с) ГУНП лейтенанта поліції ОСОБА_9 , до виконання бойового (спеціального) завдання із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф.
До УГІ ГУНП (вих. №386дск від 02.04.2025) надійшла довідка про залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань окремих поліцейських БПОП (с) ГУНП, в якій вказується про те, що відповідно до наказу командира зведеного підрозділу ДПД від 22.03.2025 №138 дск/ВС лейтенант поліції ОСОБА_18 , був залучені до виконання бойових (спеціальних) завдань з оборони ТОРЕЦЬК, однак до виконання поставлених бойових (спеціальних) завдань не приступив.
Також, проведено опитування вищезгаданих поліцейських, зокрема полковника поліції ОСОБА_19 .
Опрацюванням наданих дисциплінарній комісії матеріалів встановлено, що лейтенант поліції ОСОБА_18 , пройшов цільовий інструктаж з питань охорони праці, про що свідчать відповідний запис та особистий підпис вказаного поліцейського у журналі (інвентарний №42 н/т від 01.01.2025). Також, відповідно до вимог наказів ТЦ ГУНП «Про зарахування слухачів тренінгового центру» №126 та 129 від 01.07.2024 в період з 01.07.2024 по 11.09.2024, позивач пройшов навчально-тренувальні збори в умовах, максимально наближених до бойових.
Також у Висновку про результати службового розслідування від 08.04.2025 досліджувались подані позивачем рапорти про звільнення від 19.03.2025, який надійшов 21.03.2025, та надана відповідь від 24.03.2025; рапорт від 27.03.2025, який надійшов 28.03.2025, який на час складання висновку перебував на розгляді.
Зазначено у Висновку про результати службового розслідування від 08.04.2025, що в ході перегляду відеофайлу під назвою «DSI_0000000_000000: встановлено, що зйомка здійснювалась на портативний відеореєстратор майором поліції ОСОБА_21 та на відео відображаються події 22.03.2025 з 15.10.13 год. до 15.20.23 год.
Відтак, запис розпочався 15:10.14 (00.01 с) з моменту коли майор поліції ОСОБА_22 повідомив: « 22.03.22025 ми знаходимся в м. Краматорськ Донецької області, особовий склад БПОП (с) ГУНП вишукуваний для доведення змісту наказу». 15.10.27 (00.16) майор поліції ОСОБА_22 зазначив, що на зачитуванні також присутні: старший інспектор з ОД відділу лікувально-евакуаційного забезпечення управління домедичної та медичної підготовки ДНОП «ОШБ НПУ «Лють» лейтенант поліції ОСОБА_11 , начальник відділу психологічного забезпечення ДНОП «ОШБ НПУ «Лють» підполковник поліції ОСОБА_23 та командир роти №1 БПОП (с) ГУНП капітан поліції Д. Гура.
15.10.52 (00.39 с) майор поліції ОСОБА_22 повідомив присутнім, що фіксує подію на портативний відеореєстратор. 15.11.05 (00.54 с) оголосив, що зміст наказу буде доводити заступник командира БПОП (с) ГУНМ майор поліції ОСОБА_3 . 15.11.13 (01.01 c) майор поліції ОСОБА_3 розпочав зачитування наказу №138 дск/ВС від 22.03.2025, згідно із яким з метою виконання спеціальних бойових завдань, посилення стійкості оборони ТОРЕЦЬК у смузі відповідальності сотої ОМБР операційної зони ОТУ Луганськ 00 год 00 хв. 23.03.2025 до 06 год 00 хв 27.03.2025 на вогневі позиції були залучені: лейтенант поліції ОСОБА_24 , старший сержант поліції ОСОБА_25 та старший сержант поліції ОСОБА_26 , а також старший лейтенант поліції ОСОБА_16 та капітан поліції ОСОБА_17 у якості водіїв штурманів бронетранспортера «Oncilla» №325. 15.18.14 (08.02 с) майор поліції ОСОБА_22 підійшов до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_27 , який відрекомендувався, після чого на запитання: «Вам зрозуміло суть наказу?» - відповів: «Так!»; «Ви будити його виконувати?». - «Так!»; «Запитання до медика та психолога є?». - «Відсутні!». 15.18.26 (08.14 с) аналогічна процедура була проведена з капітаном поліції ОСОБА_17 , який також підтвердив розуміння наказу і готовність його виконання, а також відсутність запитань до медика та психолога. 15.18.45 (08.33) майор поліції ОСОБА_22 повідомив, що на зачитування наказу не прибули троє поліцейських, і попросив майора поліції ОСОБА_2 назвати їх. Було встановлено, що відсутні: лейтенант поліції ОСОБА_24 , старший сержант поліції ОСОБА_26 та старший сержант поліції ОСОБА_28 15.19.15 (09.04 с) капітан поліції ОСОБА_29 зазначив, що цих поліцейських було повідомлено ним особисто ввечері напередодні, а також їм повторно нагадано телефоном про необхідність з'явитися о 15.00 для зачитування наказу. 15.19.30 (08.18) на запитання майора поліції ОСОБА_30 - «Вони не прибули?» - капітан поліції ОСОБА_29 відповів: «Без поважних причин». 15.19.34 (09.23 с) майор поліції ОСОБА_22 розпорядився, щоб усі, кому було доведено наказ, розписалися у відомостях про ознайомлення. 15.20.23 (10.11 с) зафіксовано, що наказ доведено особовому складу, після чого відеозапис було припинено.
Опитаний в ході службового розслідування майор поліції ОСОБА_3 пояснив, що 21.03.2025 о 17.00 в місці розташування оперативного штабу БПОП (с) ГУНП (м. Краматорськ), ним проведено планування бойового (спеціального) завдання, запланованого на 23.03.2025 визначеним поліцейським батальйону, а саме: лейтенанту поліції ОСОБА_9 , старшому сержанту поліції ОСОБА_31 та старшому сержанту поліції ОСОБА_32 , які за період відрядження на території Донецької області, були задіяні лише на охорону складу з БК, обварювання бронетехніки, використовувалися у якості водіїв службових автомобілів та один раз на облаштування позицій. На бойові позиції в м. Торецьк вказані поліцейські жодного разу не заступали. По закінченню планування зазначені поліцейські повідомили, що не бажають виконувати бойове (спеціальне) завдання. ОСОБА_18 та ОСОБА_25 вказали причину невиконання завдання написання ними рапортів на звільнення, а ОСОБА_26 - на біль в спині (при цьому, звільнення від фізичних навантажень У нього закінчилося 20.03.2025, яке медиками УДМД ДПОП «ОШБ НПУ «Лють» не продовжено). Того ж дня, ним, в усній формі було повідомлено зазначених поліцейських про місце та час доведення до них вимог наказу «Про виконання бойового (спеціального) завдання», з метою здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф проти України, в порядку взаємодії підрозділів Національної поліції України зі Збройними Силами України, реагування на зміни в обстановці, ведення та посилення стійкості оборони в м. Торецьк, яке було заплановано на 15.00 22.03.2025 у визначеному місці (м. Краматорськ Донецької області). Крім того, про це їх додатково повідомлено командиром капітаном поліції ОСОБА_33 . 22.03.2025 о 15.00 за його усним наказом капітан поліції ОСОБА_29 повідомив старшому сержанту поліції ОСОБА_31 , лейтенанту поліції ОСОБА_9 , старшому сержанту поліції ОСОБА_32 , капітану поліції ОСОБА_34 та старшому лейтенанту поліції ОСОБА_35 про необхідність зайти всередину визначеного приміщення, де мало відбуватися доведення наказу «Про виконання бойового (спеціального) завдання». До приміщення зайшли капітан поліції ОСОБА_17 та старший лейтенант поліції ОСОБА_16 . Капітан поліції ОСОБА_29 повідомив йому, що лейтенант поліції ОСОБА_18 , старший сержант поліції ОСОБА_25 та старший сержант поліції ОСОБА_26 відмовляються заходити всередину. приміщення, повідомляючи ті ж самі причини своєї відмови, що й раніше. Тоді він вийшов на вулицю (приблизний час 15.05) та особисто віддав усний наказ лейтенанту поліції ОСОБА_9 , старшому сержанту поліції ОСОБА_31 та старшому сержанту поліції ОСОБА_32 зайти всередину визначеного приміщення (яке знаходилося на відстані 3 метрів) для ознайомлення з вимогами відповідного наказу. Останні відмовилися виконати його законний наказ. У той час біля нього не було портативного відеореєстратора та мобільного телефону, щоб зафіксувати дану відмову. 22.03.2025 о 15.10, ним було розпочато доведення вимог наказу зведеного підрозділу ДПД НПУ «Про виконання бойового (спеціального) завдання» від 22.03.2025 №138 дек/ВС, у присутності медика та психолога УДМД ДПОП «ОШБ НПУ «Лють» та капітана поліції ОСОБА_6 до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_27 , капітана поліції ОСОБА_36 , які були визначені у якості водія та штурмана бойової броньованої машини « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (№325). Після доведення до відома вимог бойового наказу від 22.03.2025 №138 дск/ВС старший лейтенант поліції ОСОБА_16 та капітан поліції ОСОБА_17 доповіли, що зміст наказу їм зрозумілий, виконувати його готові, запитань до медика та психолога не мали. У свою чергу лейтенант поліції ОСОБА_18 , старший сержант поліції ОСОБА_25 та старший сержант поліції ОСОБА_26 не прибули та відмовилися ознайомлюватися з вимогами вищевказаного наказу. Отже лейтенант поліції ОСОБА_18 , старший сержант поліції ОСОБА_25 та старший сержант поліції ОСОБА_26 до виконання бойового (спеціального) завдання не приступили, бойовий наказ від 22.03.2025 №138 дск/ВС не виконали (факт не прибуття зафіксовано на портативний відеореєстратор). Про дану подію він одразу доповів полковнику поліції ОСОБА_37 .
Опитаний капітан поліції ОСОБА_29 пояснив, що 21.03.2025 у вечірній через мессенджер «WhatsApp» повідомив поліцейських, залучених до складу групи з виконання бойового (спеціального) завдання, про місце та час шикування для доведення змісту відповідного наказу. 22.03.2025 о 10.55 він зателефонував до старшого сержанта поліції ОСОБА_38 та повідомив про необхідність прибуття всіх учасників групи прибути до визначеної точки збору. О 14.12 він зателефонував до лейтенанта поліції ОСОБА_9 та довів йому інформацію про час і місце збору, а о 14.15 через мессенджер «WhatsApp» надіслав координати місця збору особового складу. 22.03.2025 приблизно о 14.50 неподалік визначеного місця на службовому автомобілі прибули лейтенант поліції ОСОБА_18 , старший сержант поліції ОСОБА_25 та старший сержант поліції ОСОБА_26 . О 15.00 він повідомив зазначених поліцейських про необхідність зайти до приміщення, де буде доведено зміст наказу про виконання бойового (спеціального) завдання. У відповідь вони заявили, що до приміщення не підуть і відмовляються бути присутніми під час. зачитування наказу, оскільки не мають наміру його виконувати з причин, які вже озвучували раніше. Після цього до них підійшов майор поліції ОСОБА_3 , який віддав лейтенанту поліції ОСОБА_9 , старшому сержанту поліції ОСОБА_31 та старшому сержанту поліції ОСОБА_32 усний наказ негайно зайти до приміщення, де вже вишикувані інші поліцейські для доведення змісту наказу. Однак, вони категорично відмовилися виконувати цей наказ. Надалі майор поліції ОСОБА_3 ще кілька разів віддав усний наказ про вхід до зали, проте зазначені поліцейські його проігнорували. О 15.10 майором поліції ОСОБА_7 було розпочато доведення вимог наказу зведеного підрозділу ДПД НПУ «Про виконання бойового (спеціального) завдання» від 22.03.2025 №138 дск/ВС, у присутності медика та психолога УДМД ДПОП «ОШБ НПУ «Лють», а також працівників відділу моніторингу і контролю БПОП (с) ГУНП до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_27 та капітана поліції ОСОБА_36 , які були визначені у якості водія та штурмана бойової броньованої машини « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (№325). Після доведення наказу старший лейтенант поліції ОСОБА_16 та капітан поліції ОСОБА_17 доповіли, що його зміст їм зрозумілий, і вони готові його виконувати. Запитань до медика та психолога не мали. У свою чергу лейтенант поліції ОСОБА_18 , старший сержант поліції ОСОБА_25 та старший сержант поліції ОСОБА_26 не прибули, до виконання бойового (спеціального) завдання не приступили, наказ від 22.03.2025 №138 дск/ВС не виконали.
Опитані старший лейтенант поліції ОСОБА_16 та капітан поліції ОСОБА_17 пояснили, що 22.03.2025 вони прибули до визначеного приміщення, де їм мали довести зміст наказу про виконання бойового (спеціального) завдання, про що вони були завчасно повідомлені. Також туди прибули лейтенант поліції ОСОБА_18 , старший сержант поліції ОСОБА_25 та старший сержант поліції ОСОБА_26 . Приблизно о 15.00 до них підійшов майор поліції ОСОБА_3 , який віддав усний наказ усім зайти до приміщення для шикування та подальшого доведення змісту наказу. Однак, лейтенант поліції ОСОБА_18 , старший сержант поліції ОСОБА_25 та старший сержант поліції ОСОБА_26 відмовились заходити до приміщення, повідомивши, що наказ виконувати вони не будуть, і його зміст слухати не хочуть. Приблизно о 15.10 майором поліції ОСОБА_7 у присутності медика, психолога УДМД ДПОП «ОШБ НПУ «Лють» та капітана поліції ОСОБА_6 їм було доведено вимоги наказу ЗП ДПД НПУ «Про виконання бойового (спеціального) завдання» від 22.03.2025 №138 дск/ВС. Після цього, вони доповіли, що зміст їм зрозумілий, і вони готові приступити до його виконання.
Опитаний майор поліції ОСОБА_22 пояснив, що 22.03.2025 о 15:10 він за допомогою портативного відеореєстратора здійснював фіксацію доведення майором поліції ОСОБА_7 у присутності медика, психолога УДМД ДПОП «ОШБ НПУ «Лють» та капітана поліції ОСОБА_6 вимог наказу ЗП ДПД НПУ «Про виконання бойового (спеціального) завдання» від 22.03.2025 №138 дск/ВС. На зачитуванні наказу із групи були присутніми лише старший лейтенант поліції ОСОБА_16 та капітан поліції ОСОБА_17 . У свою чергу лейтенант поліції ОСОБА_39 , старший сержант поліції ОСОБА_25 та старший сержант поліції ОСОБА_26 не прибули без поважних причин.
Опитані підполковник поліції ОСОБА_23 (психолог) та лейтенант поліції ОСОБА_11 (медик) пояснили, що 22.03.2025 вони були присутні при доведені майором поліції ОСОБА_3 до окремих поліцейських БПОП (с) ГУНП наказу ЗП ДПД НПУ «Про виконання бойового (спеціального) завдання» від 22.03.2025 №138 дек/ВС. На зачитуванні наказу були присутніми лише двоє поліцейських. Троє інших поліцейських не прибули без поважних причин. Щодо обставин їх не прибуття пояснити нічого не можуть, оскільки про це їм нічого не відомо.
Опитаний полковник поліції ОСОБА_40 пояснив, що про факт не прибуття 22.03.2025 без поважних причин лейтенанта поліції ОСОБА_9 , старшого сержанта поліції ОСОБА_38 та старшого сержанта поліції ОСОБА_41 для доведення зміст наказу ЗП ДПД НПУ «Про виконання бойового (спеціального) завдання» від 22.03.2025 №138 дск/ВС його було належним чином проінформовано майором поліції ОСОБА_7 . У свою чергу про дану подію він проінформував керівництво ГУНП, з метою вжиття відповідних заходів реагування.
Опитаний лейтенант поліції ОСОБА_18 пояснив, що 21.03.2025 о 13.00 йому зателефонував старший сержант поліції ОСОБА_25 та повідомив, що вони із старшим сержантом поліції ОСОБА_42 повинні прибути о 17.00 до штабу БПОП (с) ГУНП, який базується в м. Краматорськ, для участі у плануванні бойового виходу (дата самого виходу йому невідома). Після завершення планування майор поліції ОСОБА_3 повідомив, що 22.03.2025 їм зателефонують та повідомлять час та місце повторного планування. 22.03.2025 приблизно о 13.00 йому зателефонував старший сержант поліції ОСОБА_25 повідомив, що їх викликають на повторне планування, яке заплановане на 15.00 у м. Краматорськ. Приблизно о 14.50 вони прибули на визначене місце, де майор поліції ОСОБА_3 запросив їх пройти до кімнати для планування. Однак вони відмовилися, пояснивши, що причиною відмови є подані ним та старшим сержантом поліції ОСОБА_43 рапорти про звільнення зі служби в поліції у зв'язку з переходом на службу до в/ч НОМЕР_1 . Тоді майор поліції ОСОБА_44 повідомив їм, що вони можуть бути вільні. 19.03.2025 їх рапорти про звільнення з 19.03.2025, були надіслані замовними листами до ГУНП та зареєстровані там 21.03.2025.
З метою конкретизації обставин надзвичайної події та відомостей, які необхідно було з'ясувати під час проведення службового розслідування, лейтенанту поліції ОСОБА_9 було поставлено окремі запитання, а саме такі:
Питання: Чому Ви відмовилися виконувати усний наказ майора поліції ОСОБА_2 про необхідність зайти всередину приміщення о 15:00 22.03.2025?
Відповідь: Щоб не отримувати секретної інформації, яка б стала мені відома, оскільки я написав рапорт про звільнення у зв'язку із переходом до іншого підрозділу, тому не бажав йти на бойовий вихід.
Питання: Чи надходила Вам відповідь за раніше поданим рапортом на звільнення, і коли саме?
Відповідь: За поданим мною рапортом надійшла відповідь через СЕД на ім'я командира БПОП (с) ГУНП про відмову в позитивному його задоволені, посилаючись на постанову КМУ від 29.07.1991 №114. Мені її передали 25.03.2025.
Питання: Чи доводилися Вам інформація у БПОП (с) ГУНП про дотримання дисципліни,
Відповідь: Так.
Також, Висновок про результати службового розслідування від 08.04.2025 містить міркування комісії щодо пояснень наданих, в тому числі позивачем, та відповідно до яких комісія дійшла висновку, що до пояснень, в тому числі і повивача, слід віднестись критично, оскільки доводи щодо причин неприбуття не є обґрунтованими та не підтверджені належними доказами. Зокрема, посилання ОСОБА_9 та старшого сержанта поліції ОСОБА_38 на подання рапортів про звільнення зі служби в поліції з 19.03.2025 не може розглядатися, поважна причина для їх відмови виконувати наказ, оскільки на момент прибуття на шикування рішення щодо їх звільнення керівництвом ГУНП прийнято не було, а отже, вони залишалися діючими працівниками поліції та були зобов'язані виконати наказ. Враховуючи наведені обставини, дії лейтенанта поліції ОСОБА_9 , слід розцінювати, як грубе порушення службової дисципліни, а його пояснення - як спробу приховати допущені порушення шляхом викривлення фактичних обставин.
Також у Висновку про результати службового розслідування від 08.04.2025 вказано, що відповідно до наказів Національної поліції України від 27 січня 2023 року №54 «Про затвердження Змін до Структури територіальних органів поліції» та №55 «Про організаційно-штатні зміни в Національній поліції», затверджено зміни до структури територіальних органів поліції та штат ДПОП «ОШБ «Лють», як міжрегіонального територіального органу Національної поліції України, у структурі якого створено управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк «Цунамі») Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Наказом Національної поліції України від 16 квітня 2024 року №403 «Про затвердження Положення про Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_2 » передбачено участь поліцейських в обороні України відповідно до Закону України «Про оборону України» шляхом безпосереднього ведення бойових дій за рішенням військового командування, погодженим із керівником поліції або уповноваженою ним особою, під час дії правового режиму воєнного стану в ході відсічі збройної агресії проти України.
Відповідно до пункту 2 розділу І Положення про БПОП (с) ГУНП, затвердженого наказом ГУНП від 10.10.2024 №146, БПОП (с) є високомобільним спеціальним структурним підрозділом ГУНП, створеним з метою належного забезпечення прав та свобод громадян, захисту суспільства від злочинних посягань, здійснення заходів правового режиму воєнного стану, забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, проведення спеціальних операцій та завдань за призначенням в особливий період, затриманню озброєних злочинців, незаконних збройних формувань, виконання завдань визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом», Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а також несення служби в районах ведення бойових (спеціальних) дій необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, ліквідації аварій та стихійних лих.
Згідно з пунктом 4 розділу II даного Положення БПОП (с) ГУНП, відповідно до свої повноважень бере участь в обороні України, виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час дії воєнного стану на всій території України або окремій її місцевості та 60 днів після цього.
Також під час проведення службового розслідування дисциплінарною комісією з метою прийняття об'єктивного та неупередженого рішення був проведений аналіз норм законодавства та відомчих нормативних актів, які визначають поведінку поліцейського, що відображено у Висновку про результати службового розслідування від 08.04.2025.
Вказано, у Висновку про результати службового розслідування від 08.04.2025, що аналіз зібраних матеріалів в ході службового розслідування дає підстави вважати, що лейтенант поліції ОСОБА_18 , старший сержант поліції ОСОБА_25 та старший сержант поліції ОСОБА_26 знають вимоги нормативно-правових актів, якими врегульовано питання діяльності поліції, зокрема в межах делегованих їм повноважень. Також, їм відомо про обмеження та заборони, установлені для поліцейських (підтверджується посадовими інструкціями).
Крім цього, службовим розслідуванням не було встановлено жодних непереборних обставин, з огляду на які б лейтенант поліції ОСОБА_18 , старший сержант поліції ОСОБА_25 та старший сержант поліції ОСОБА_26 були змушені порушувати службову дисципліну, що виразилось у невиконання законного наказу, при цьому розуміючи про ступінь своєї вини та свідомо допускаючи настання відповідних наслідків.
В ході службового розслідування було зібрано матеріали, які підтверджують порушення службової дисципліни лейтенантом поліції ОСОБА_9 , старшим сержантом поліції ОСОБА_43 та старшим сержантом поліції ОСОБА_42 .
Допущенні зазначеними поліцейськими порушення повністю підтверджуються матеріалами службового розслідування, а саме: поясненнями підполковника поліції ОСОБА_19 , майора поліції ОСОБА_2 , капітана поліції ОСОБА_6 , майора поліції ОСОБА_30 , підполковника поліції ОСОБА_12 , лейтенанта поліції ОСОБА_11 , лейтенанта поліції ОСОБА_9 , старшого сержанта поліції ОСОБА_38 та старшого сержанта поліції ОСОБА_41 , скріншотами із мобільного телефону, відеозаписом відеореєстратора та іншими документами отриманими дисциплінарною комісією.
Оцінивши зібрані докази, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що лейтенант поліції ОСОБА_18 , старший сержант поліції ОСОБА_25 та старший сержант поліції ОСОБА_26 були законно залучені до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф проти України, були належним чином підготовлені до виконання таких завдань, і мали повне право застосовувати (використовувати) зброю та бойову техніку.
Зазначені поліцейські отримали усний наказ майора поліції ОСОБА_2 про час та місце проведення шикування, і про необхідність прибуття для виконання бойового (спеціального) завдання. Незважаючи на це, вони свідомо відмовилися виконувати наказ зайти до приміщення для ознайомлення з наказом, що свідчить про умисне ухилення від виконання службових обов'язків. Як наслідок, 23.03.2025 до виконання поставленого бойового (спеціального) завдання вони не приступили. Їх відмова негативно позначилася на морально-психологічному стані особового складу. Це почало сприяти зниженню бойового духу та формуванню атмосфери недовіри до керівництва.
Встановлено, що наказ зведеного підрозділу ДПД НПУ «Про виконання бойового (спеціального) завдання» від 22.03.2025 №138 дек/ВС, який 22.03.2025 о 15.10 був доведений майором поліції ОСОБА_7 до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_27 та капітана поліції ОСОБА_36 , є законним та доведений у передбачений порядком спосіб (підтверджується довідкою командира зведеного підрозділу ДПД НПУ підполковника поліції ОСОБА_20 №386дск від 02.04.2025 та відеозаписом з відеореєстратора).
Разом з тим, доведення зазначеного наказу відбулося за відсутності без поважних причин лейтенанта поліції ОСОБА_9 , старшого сержанта поліції ОСОБА_38 та старшого сержанта поліції ОСОБА_41 , які відповідно до розпорядчих документів були законно залучені до виконання даного наказу.
Такі дії, як невиконання наказу керівництва в умовах воєнного стану, слід розцінювати, як грубе порушенням службової дисципліни, що створює передумови для дестабілізації оперативної обстановки та ставить під загрозу виконання бойових (спеціальних) завдань.
Звертає увагу й те, що лейтенант поліції ОСОБА_18 , старший сержант поліції ОСОБА_25 та старший сержант поліції ОСОБА_26 мали реальну можливість виконати законний наказ та будь-яких перешкод цьому не було, однак, свідомо цього не зробили.
Відповідно до частини 3 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, комісія під час визначення виду стягнення враховує характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. З обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність лейтенанта поліції ОСОБА_9 , старшого сержанта поліції ОСОБА_38 та старшого сержанта поліції ОСОБА_41 не встановлено. Відповідно до вимог статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, керівник зобов'язаний контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень.
Таким чином, службовим розслідуванням зібрані матеріали, які підтверджують порушення лейтенантом поліції ОСОБА_9 , старшим сержантом поліції ОСОБА_43 та старшим сержантом поліції ОСОБА_42 Присяги поліцейського, вимог частини 1, пунктів 1 та 4 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, пункту 1 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII, підпунктів 1 та 2 пункту 1 розділу VII Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом MBC України від 04.12.2017 №987, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2017 року за №1565/31433.
Відтак, лейтенант поліції ОСОБА_18 , старший сержант поліції ОСОБА_25 та старший сержант поліції ОСОБА_26 своїми протиправними діями порушили вимоги чинного законодавства України, а також норми, які дискредитують їх, як поліцейських.
У той же час, проаналізувавши сукупність установлених обставин допущеного лейтенантом поліції ОСОБА_9 , старшим сержантом поліції ОСОБА_43 та старшим сержантом поліції ОСОБА_42 дисциплінарного проступку, те, що останні замість безумовного виконання закріплених законами перед поліцією завдань, їх проігнорували, тобто своїм вчинком поставили під сумнів доцільність свого подальшого проходження служби в Національній поліції, комісія дійшла висновку про необхідність застосування відносно них найсуворішого виду дисциплінарного впливу - звільнення із служби у поліції.
Наказом ГУНП у Вінницькій області від 08.04.2025 №613 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейський ГУНП у Вінницькій області» (т.1 а.с.414-142), зокрема пунктом 1, вирішено за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог частини 1, пунктів 1 та 4 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, пункту 1 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII, підпунктів 1 та 2 пункту 1 розділу VII Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом МВС України від 04.12.2017 №987, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2017 року за №1565/31433, застосувати до заступника командира взводу №1 роти №2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0019238) дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції. Із вказаним наказом позивач ознайомлений 08.04.2025.
Наказ ГУНП у Вінницькій області від 08.04.2025 №613 вмотивований тим, що 22.03.2025 лейтенант поліції ОСОБА_18 , старший сержант поліції ОСОБА_25 та старший сержант поліції ОСОБА_26 отримали усний наказ майора поліції ОСОБА_2 щодо необхідності прибуття у визначений час та до місця проведення шикування з метою оголошення наказу ДПД НПУ «Про виконання бойового (спеціального) завдання» від 22.03.2025 №138 дск/ВС.
Незважаючи на отриманий наказ, зазначені поліцейські свідомо відмовилися виконувати усний наказ та зайти до приміщення, де зачитувався наказ ДПД НПУ «Про виконання бойового (спеціального) завдання» від 22.03.2025 №138 дск/ВС. Такі дії свідчать про умисне ухилення від виконання службових обов'язків.
Як наслідок, 23.03.2025 вони не приступили до виконання наказу ДПД НПУ «Про виконання бойового (спеціального) завдання» від 22.03.2025 №138 дск/ВС.
Відмова лейтенанта поліції ОСОБА_9 , старшого сержанта поліції ОСОБА_38 та старшого сержанта поліції ОСОБА_41 негативно позначилася на морально-психологічному стані особового складу. Це сприяло зниженню бойового духу та формуванню атмосфери недовіри до керівництва.
Привертає увагу й той факт, що зазначені поліцейські мали реальну можливість виконати законний наказ і жодних перешкод цьому не було, однак свідомо цього не зробили.
Таким чином, службовим розслідуванням зібрано матеріали, які підтверджують порушення лейтенантом поліції ОСОБА_9 , старшим сержантом поліції ОСОБА_43 та старшим сержантом поліції В. Рябоконем Присяги поліцейського, вимог частини 1, пунктів 1 та 4 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, пункту 1 частини статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII, підпунктів 1 та 2 пункту 1 розділу VII Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом МВС України від 04.12.2017 №987, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2017 року за №1565/31433.
Наказом ГУНП у Вінницькій області від 10.04.2025 №54о/с (т.1 а.с.40-зворот) позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Підставою вказаний наказ ГУНП у Вінницькій області від 08.04.2025 №613. З наказом про звільнення позивач був ознайомлений та витяг з нього отримав 10.04.2025 (т.1 а.с.41).
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції слугував Висновок службового розслідування від 08.04.2025, за яким позивач був залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань з оборони ТОРЕЦЬК, однак до виконання поставлених бойових (спеціальних) завдань не приступив, чому передував факт відмови позивача, належним чином повідомного про день та час доведення до відома наказу від 22.03.2025, з'явитись на доведення наказу про виконання бойового завдання, тобто ухилення від виконання службових обов'язків.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (надалі Закон №580-VIII в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону №580-VIII, поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» (ч. 1 ст. 19 Закону №580-VIII).
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч. 2 ст. 19 Закону №580-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону №580-VIII, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:
«Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Положення про підрозділи поліції особливого призначення затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04.12.2017 №987, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.20107 за 1565/31433, підпунктами 1 та 2 пункту 1 розділу VII якого встановлено, що поліцейські Підрозділів зобов'язані неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського та вимог цього Положення; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог законодавства України, посадових (функціональних) обов'язків, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України та актів Національної поліції України організаційно-розпорядчого характеру.
Дисциплінарний статут Національної поліції України затверджений Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII (надалі Дисциплінарний статут), та визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (ч.1 ст. 1 Дисциплінарного статуту).
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту).
За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту).
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст. 12 Дисциплінарного статуту).
Отже, підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службових обов'язків, порушення службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків (ч. 1 ст. 13 Дисциплінарного статуту).
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (ч. 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється (ч. 5 ст. 13 Дисциплінарного статуту).
За приписами ст. 14 Дисциплінарного статуту, з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807, затверджений Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (надалі - Порядок №893).
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (п. 1 р. ІІ Порядку №893).
Проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків (п.1 р. V Порядку №893).
Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку (п.4 р. V Порядку №893).
За приписами п.7 р. V Порядку №893Розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.
Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.
Зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу (п.1 р. VI Порядку №893).
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (п.2 р. VI Порядку №893).
Відповідно до п. 4 р. VI Порядку №893 В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування:
обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим;
посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення;
пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;
пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;
документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку;
обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України;
причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.
В описовій частині зазначаються також відомості про залучення фахівців та результати їх участі в службовому розслідуванні.
Відповідно до п.5 р. VI Порядку №893 У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються:
висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено;
вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку;
відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством;
запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.
Відповідно до п.9 р. VI Порядку №893, висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов'язки керівника.
Враховуючи думку членів дисциплінарної комісії та на підставі поданих матеріалів службового розслідування уповноважений керівник може прийняти рішення про накладення на поліцейського іншого виду дисциплінарного стягнення, що відрізняється від запропонованого дисциплінарною комісією.
У разі якщо уповноважений керівник не має права на накладення конкретного виду дисциплінарного стягнення на поліцейського, він затверджує висновок службового розслідування і одночасно порушує перед старшим прямим керівником, наділеним правом накладати таке стягнення, клопотання про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського.
Відповідно до п. 1 р. VІI Порядку №893, У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені статтею 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п.4 р. VІI Порядку №893).
Апеляційний суд зазначає, що службовим розслідуванням та матеріали справи встановлено, що дисциплінарний проступок апелянта полягає в умисному ухиленні від виконання службових обов'язків, а саме невиконання апелянтом усного наказу прибути 22.03.2025 о 15:00 год. до місця доведення наказу про виконання бойового (спеціального) завдання. При цьому, обізнаність апелянта щодо такого усного наказу, зокрема щодо місця, дати та часу доведення наказу про виконання бойового (спеціального) завдання, підтверджена результатами службового розслідування та не спростована доводами апеляційної скарги.
Також, матеріалами службового розслідування встановлено та доводами апеляційної скарги не спростовано, що відмова апелянта у виконанні 22.03.2025 усного наказу була обґрунтована самим апелянтом, зокрема посиланням на подолання 19.03.2025 рапорту про звільнення з поліції з 19.03.2025, за відсутності у апелянта відомостей щодо наявності позитивного рішення щодо його звільнення з органів поліції з 19.03.2025.
Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо формулювання усного наказу у вигляді «запрошення» або «повідомлення», оскільки в умовах виконання бойового завдання в зоні проведення бойових дій усне розпорядження прямого командира, що містить чітку вимогу щодо місця та часу явки для отримання бойового наказу, є безумовним для виконання.
Проте, апелянт свідомо не прибув на оголошення бойового наказу, до виконання якого він був залучений, і, як наслідок, не приступив до його виконання 23.03.2025.
Саме це ухилення від виконання службових обов'язків в умовах воєнного стану кваліфіковано як грубий дисциплінарний проступок. При цьому дисциплінарною комісією у Витсновку про результати службового розслідування досліджені усі докази (витребувані документи, пояснення особи, щодо якої проводиться службове розслідування, поліцейських, які були свідками вчинення дисциплінарного проступку, відеозапису). Суд першої інстанції дав цим обставинам належну правову оцінку, яка не спростовується доводами апеляційної скарги
Щодо посилання апелянта на дату затвердження та ознайомлення з посадовою інструкцією лютий замість квітень, апеляційний суд зазначає таке.
Матеріали справи містять копію посадової інструкції з датою затвердження 03.02.2025, яка містить ознаки виправлення (т.1 а.с.164-зворот - 166) та датою ознайомлення апелянта з цією посадовою інструкцією 03.02.2025, яка також містить ознаки виправлення. Відповідно до листа БПОП (стрілецький) ГУНП у Вінницькій області від 09.10.2025 за вих. №205064-2025, станом на 06.10.2025 у БПОП (стрілецький) ГУНП у Вінницькій області наявний лише оригінал посадової інструкції апелянта затверджений 03.04.2025, з датою ознайомлення 03.04.2025, засвідчена належним чином копія якої надана суду першої інстанції (т.1 а.с. 194, 195-196). Також вказаним листом повідомлено, що відповідно до п. 43 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5, посадові інструкції зберігаються до заміни новими.
Апеляційний суд зазначає, що Висновок про результати службового розслідування від 08.04.2025 не містить висновків щодо порушення апелянтом вимог саме посадової інструкції, лише зазначено, що до поліцейським щодо яких проводиться службове розслідування відомо про обмеження та заборони, установлені для поліцейських (підтверджується посадовими інструкціями). В той час як вимога щодо неухильного виконання наказу від керівника в порядку підпорядкованості, прямо передбачена Дисциплінарним статутом (ч. 1 ст. 5).
Натомість апеляційна скарга не містить доводів про те, що отриманий апелянтом усний наказ є явно незаконним, або на час не виконання апелянт отримав від прямого керівника новий наказ, що стає перешкодою для виконання попереднього.
Суд першої інстанції правильного погодився з висновками дисциплінарної комісії про те, що невиконання апелянтом усного наказу з посиланням на подання рапорту про звільнення з органів поліції, за відсутності позитивного вирішення такого рапорту, не є поважною причиною невиконання наказу від керівника в порядку підпорядкованості.
Щодо неврахування, на думку апелянта, обставин, які пом'якшують відповідальність, зокрема позитивну характеристику 2024 року, та прийняття до відома негативну характеристику 2025 року, апеляційний суд зазначає таке.
Під час проведення службового розслідування дисциплінарною комісією була досліджена службова характеристика на апелянта надана його керівником - командиром БПОП (стрілецький) ГУНП у Вінницькій області від 01.04.2025 (т.1 а.с.158), яка характеризує апелянта як здібним але не зовсім дисциплінованим працівником, запальним, закритим, таким, що не йде на контакт та на критику у свою адресу реагує агресивно, повагу до командирів виявляє вибірково, не завжди дотримується встановленого форми одягу, не завжди виконує накази та вказівки безпосереднього керівництва, розумну ініціативу не проявляє.
Також, матеріали справи містять службову характеристику апелянта, надану командиром РПОП ГУНП у Вінницькій області, 19.03.2024 (т.1 а.с.170), відповідно до якої апелянт характеризується з позитивного боку, по характеру спокійний, врівноважений, тактовний та стриманий, на критику та зауваження керівництва реагує правильно, робить вірні висновки.
На думку апеляційного суду, наявність таких двох різних службових характеристик лише свідчить про зміну емоційного стану апелянта, та службова характеристика 2024 року не може беззаперечно вважатись обставиною, яка пом'якшує відповідальність поліцейського - попередня бездоганна поведінка (п. 2 ч.4 ст. 19 Дисциплінарного статуту), адже невиконання апелянтом наказу відбулось свідомо, за відсутності обставин, які б реально перешкоджали апелянту виконати наказ.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачу було відомо про дату час та місце доведення вимог наказу про виконання бойового (спеціального) завдання, із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, яке було заплановано 15.00 год на 22.03.2025 та до виконання його було залучено.
Нез'явлення позивача на оголошення наказу від 22.03.2025 №138 дск/ВС не може свідчити про його недоведеність, а тому суд першої інстанції правильно відхилив доводи позивача про відсутність події дисциплінарного проступку.
Не спростовують таких висновків суду першої інстанції і доводи апеляційної скарги.
Отже, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині, якою позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасувати п.1 наказу Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області від 08.04.2025 №613 про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського взводу №1 роти 2 Батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
Перевіряючи висновки суду першої інстанції та доводи апелянта щодо його права на звільнені з поліції в більш короткий термін, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 60 Закону №580-VII, відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Відповідно до пункту 4 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Так, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114 із змінами внесеними зокрема у 2014, 3015, 2022та 2023 роках (надалі - Положення №114) підлягає застосуванню до спірних правовідносин відповідно до пункту 4 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VII.
Відповідно до пункту 68 Положення №14 особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
У межах передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку з дня подання рапорту про звільнення сторони можуть домовитися про звільнення у більш короткий строк, такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін (постанова Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 11.08.2021 року у справі №826/7075/16)
Такою домовленістю необхідно вважати зазначення в рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник міліції має бажання звільнитися зі служби, до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку (тобто до закінчення 3-х місяців) та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін (постанови Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №819/744/16, від 20.05.2020 у справі №804/868/16, від 30.09.2020 у справі №826/16621/17, від 09.02.2021 у справі №826/10404/16, від 11.08.2021 у справі №826/7075/16).
Отже, до закінчення визначеного у пункті 68 Положення №114 строку, служба в поліції за власним бажанням припиняється за умови, якщо між поліцейським та органом, уповноваженим приймати рішення про прийняття/звільнення зі служби в поліції, було досягнуто згоди щодо конкретної дати, з якої служба в поліції припиняється.
Відтак, звільнення за власним бажанням поліцейського можливе у більш короткий термін чим три місяці, але лише за умови згоди обох сторін, тобто орган поліції в якому проходить службу позивач, повинен погодити такі строки та видати відповідний наказ про звільнення, однак у справі, що розглядається, таке погодження відсутнє і щодо рапорту апелянта від 19.03.2025, і щодо рапорту від 27.03.2025.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відмова керівництва ГУНП та БПОП (стрілецький) про звільнення позивача у строк визначений ним в рапортах є цілком виправданою, а тому відсутні правові підстави для визнання протиправною відмову у задоволенні рапорту про звільнення та зміни формулювання підстави звільнення позивача та зобов'язання внести зміни до трудової книжки.
Відхиляє апеляційний суд посилання апелянта на Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-IX від 15.03.2022 (надалі Закон №2136-IX в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За положеннями статті 1 Закону №2136-IX цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закон України «Про правовий режим воєнного стану».
Так, статтею 4 Закону №2136-IX встановлено, що у зв'язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров'я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури).
Проте, апеляційний суд зазначає, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (ч. 1 ст 59 Закону №580-VII).
Отже Закон №2136-IX стосується трудових відносин взагалі, проте як специфіка проходження служби в поліції врегульована Законом №580-VII, Дисциплінарним статутом та Положенням №114.
При цьому Закон №2136-IX не містить прямої вказівки на поширення статті 4 вказаного закону на проходження служби в поліції, зокрема що стосується процедури звільненні зі служби в поліції за власним бажанням.
Так, відповідно до висновку Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Верховної Ради України від 15.03.2022 щодо проекту Закону України про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану (реєстр. №7160), він стосується особливості правового регулювання трудових відносин в умовах воєнного стану, зокрема у зв'язку з веденням бойових дій та загрозою для життя і здоров'я передбачається право працівника розірвати трудовий договір за власною ініціативою без попередження роботодавця у двотижневий строк.
Відповідно до Пояснювальної записки до проекту Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» обґрунтування необхідності прийняття законопроекту полягає в тому, що перебування держави в стані війни та діяльність працівників в умовах загрози ведення бойових дій вимагають суттєвого перегляду системи організації трудових відносин в умовах воєнного стану. Метою законопроекту є врегулювання окремих питань трудових відносин між працівником та роботодавцем в умовах воєнного часу, враховуючи необхідність забезпечення збалансованості між скороченням видатків роботодавців на оплату відпусток, надурочних годин, годин роботи у святкові та вихідні дні тощо, та забезпеченням мінімально необхідних прав та гарантій працівників.
Оскільки в умовах воєнного стану спеціальне законодавство, що регулює питання звільнення зі служби в поліції за власним бажанням не зазнало змін, апеляційний суд, з огляду на цілі, завдання та мету Закону №2136-IX, погоджується із позицією відповідача про те, що в цьому випадку поширення загальних норм трудового права, прийнятих для стабілізації трудових відносин в умовах війни, на спеціальні служби, від яких залежить безпека та оборона держави, призвело б до дестабілізації, а тому ці норми не є такими, що можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо не зазначення судом першої інстанції доводів за яких він відхиляє кожного аргументу, який був наведений у позову, апеляційний суд зазначає таке.
Обґрунтованим є судове рішення, якщо воно ухвалене судом на підставі обставин у судовій справі, які повно і всебічно з'ясовані на основі доказів, що були досліджені судом. Вмотивованим є судове рішення, в якому належним чином зазначені підстави, на яких воно ґрунтується. Під умотивованістю розуміється повне і всебічне відображення в рішенні суду мотивів, якими він керувався при ухваленні свого рішення, при оцінюванні доказів для встановлення наявності або відсутності обставин, на які сторони посилалися як на підґрунтя своїх вимог і заперечень, із зазначенням, чому певні докази були взяті до уваги або відхилені, й віддзеркалення мотивів щодо позиції суду при застосуванні норм матеріального і процесуального права.
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.
Апеляційний суд зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає ознаками (критеріями) мотивованого судового рішення, оскільки мотивувальна частина містить усі складові елементи визначені процесуальним законодавством (обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин; докази, мотивована оцінка аргументів сторін; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування тощо); у мотивувальній частині зазначено правове обґрунтування висновків суду з посиланням на конкретні докази, прийняті судом; резолютивна частина містить висновки, які логічно слідують з мотивів, описаних у мотивувальній частині, є чітко сформульованими відносно позовних вимог.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не відображено рух справи у підготовчому судовому засіданні, спростовані змістом описової частини оскаржуваного рішення.
Також апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо відсутності документів які були дослідженні дисциплінарною комісією, оскільки такі доводи спростовані матеріалами справи, які містять копії документів службового розслідування (пояснення, рапорти, листування, службові характеристики, посадова інструкція, відеозапис).
За наведених обставин, суд апеляційний інстанції дійшов висновку, що доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, щодо неправильного застосування норм матеріального права, щодо неправильної оцінки обставинам справи, щодо відсутності документів які досліджувались під час проведення службового розслідування.
Посилання апелянта на упереджене ставлення керівництва ГУНП у Вінницькій області, є припущенням апелянта, яке не знайшло свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія