П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/2494/25
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:
м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
17.07.2025 року;
Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Градовського Ю.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЯТО ТА ВІДПОЧИНОК" до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЯТО ТА ВІДПОЧИНОК" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:
визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС в Одеській області №11946018/44913099, №11946010/44913099 від 22.10.2024 про відмову в реєстрації податкових накладних №50, №51 від 19.09.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні №50, №51 від 19.09.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних днем їх направлення для реєстрації.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до положень п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України позивачем за результатом здійснення господарської діяльності складено та направлено на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні №50, №51 від 19.09.2024. На виконання вимог п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку №1165, Порядку №520 в підтвердження показників податкових накладних підприємством направлено відповідні пояснення щодо господарських операцій та матеріали.
Вказані документи у повній мірі підтверджують реальність господарських операцій, розкривають їх зміст та характер і відповідно до положень Порядку від 11.12.2019 року №1165 та Порядку від 12.12.2019 року №520 є достатніми для реєстрації податкових накладних в ЄРПН. В свою чергу контролюючим органом не обґрунтовано недостатність документів первинного і бухгалтерського обліку, неможливість їх прийняти до уваги під час вирішення питання щодо реєстрації податкових накладних.
Наведені обставини у сукупності підтверджують правомірність дій платника та не доведеність законності і обґрунтованості дій та рішень суб'єкта владних повноважень, що є безумовною підставою для задоволення адміністративного позову та вжиття заходів захисту порушених прав та інтересів платника шляхом скасування неправомірних рішень органу податкового контролю із його зобов'язанням зареєструвати податкові накладні в судовому порядку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Суд визнав протиправними та скасував рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №11946018/44913099 від 22.10.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №50 від 19.09.2024 та рішення №11946010/44913099 від 22.10.2024 2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №51 від 19.09.2024 ТОВ «СВЯТО ТА ВІДПОЧИНОК».
Зобов'язав Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 50, № 51 від 19.09.2024 р. ТОВ «СВЯТО ТА ВІДПОЧИНОК» датою подання їх на реєстрацію.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Одеській області на користь ТОВ «СВЯТО ТА ВІДПОЧИНОК» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6056 грн.
Проаналізувавши положення ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.12.2019 року №1165, Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.12.2019 року №520, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН за змістом має визначати конкретні документи, які не надано платником і які є необхідними для проведення реєстрації податкової накладної або ж які оформлено з порушенням законодавства. Саме лише посилання на складання документів із порушенням та/або відсутність документів не є достатньою та законною підставою для відмови в реєстрації податкових накладних, оскільки контролюючий орган має зазначити об'єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкових накладних.
З огляду на те, що позивачем на підтвердження показників податкових накладних представлено контролюючому органу первинні документи, оформлені в рамках господарських відносин із контрагентом, надано пояснення щодо спірних операцій, а під час зупинення реєстрації податкових накладних податковим органом не було вказано конкретного переліку документів, необхідних для реєстрації податкових накладних, недостатність поданих матеріалів не доведена відповідачами і під час вирішення справи, необґрунтовано, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та неправомірність рішень суб'єкта владних повноважень і наявність підстав для зобов'язання відповідача провести реєстрацію податкових накладних в судовому порядку.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.12.2019 року №1165, Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.12.2019 року №520 і помилково не враховано, що на законодавчому рівні визначений вичерпний перелік матеріалів, які є підставою для прийняття рішення комісією про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН.
Наполягаючи на правомірності своїх висновків, апелянт вказує, що обов'язок доведення реальності господарської операції та підтвердження її належним чином оформленими документами, які б відповідали вимогам бухгалтерського обліку, покладається на платника. В підтвердження реальності відображених у податковій накладній господарських операцій платником не було надано повний та належним чином оформлений перелік матеріалів, які враховуються при реєстрації податкової накладної та передбачені п. 5 Порядку від 12.12.2019 року №520. З урахуванням наведених обставин, апелянт вказує на безпідставність покладеного судом обов'язку на відповідача зареєструвати податкові накладні, відсутність правових обставин для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЯТО ТА ВІДПОЧИНОК" посилається на правильність висновків суду першої інстанції, необґрунтованість доводів апелянта та відсутність підстав для скасування судового рішення.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЯТО ТА ВІДПОЧИНОК" зареєстровано юридичною особою, є платником податку на додану вартість та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області.
Основним видом діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЯТО ТА ВІДПОЧИНОК" (за КВЕД) є 56.30. Обслуговування напоями.
В межах Договору поставки від 16.05.2024 року №ОД-3-728-5/24 та Договору на надання послуг з мерчандайзингу та просування продукції і товарів №CDA/S_OP-24-458 від 05.07.2024, укладених з ТОВ «САНДОРА», позивачем складено на направлено на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні №50, №51 від 19.09.2024.
Згідно квитанцій від 15.10.2024 року з Єдиного вікна приймання звітності Державної податкової служби України податкові накладні прийнято. Однак, відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 73.20 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.
Запропоновано надати пояснення та копії документів (договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти з додатками до них; - договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію і інтересах платника податку для здійснення операції; - первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, розвантаження продукції, навантаження, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки - фактури/інвойси, акти приймання передачі товарів (робіт послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі), достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
16.10.2024 року позивачем на виконання вимог Комісії направлено пояснення щодо показників податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, та стосовно господарських операцій, документи первинного і бухгалтерського обліку, у тому числі договори, розрахункові матеріали.
За результатами розгляду наданих пояснень і документів, Комісією Головного управління ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі накладних або відмову у такій реєстрації, прийнято рішення №11946018/44913099, №11946010/44913099 від 22.10.2024, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних №50, №51 від 19.09.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підставою для прийняття вказаних рішень стали висновки Комісії про надання платником податків копій документів, складених/оформлених з порушенням законодавства. Додаткова інформація (зазначити конкретні документи): первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні.
Не погоджуючись із висновками органу податкового контролю, посилаючись на їх необґрунтованість і безпідставність, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішення суб'єкта владних повноважень із зобов'язанням відповідача вчинити певні дії в судовому порядку.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Пунктами 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
За правилами п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Так, за приписами п. 3 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, складеної на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості хоча б одного з товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку, за винятком розрахунку коригування, визначеного підпунктом 7 цього пункту), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації).
Відповідно до п.п. 4, 5 Порядку від 11.12.2019 року №1165 (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Відповідно до п.п. 10, 11 Порядку від 11.12.2019 року №1165 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 р. №520.
Додатком 3 до Порядку від 11.12.2019 року №1165 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено Критерії ризиковості здійснення операцій, зокрема: 1. Відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, у таблиці даних платника податку на додану вартість як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
Вказані положення Порядку від 11.12.2019 року №1165 кореспондуються із приписами Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року №520.
Разом з цим, відповідно п.п. 5, 6, 11 Порядку від 12.12.2019 року №520 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують
продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження
продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;
та/або надання платником податку копій документів, складених/ оформлених із порушенням законодавства.
Одночасно слід враховувати, що за визначенням, наведеним у п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно із п. 61.2 ст. 61, п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статі 39 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм показав, що контролюючий орган під час прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної має перевірити її дані, у тому числі, відповідно до критеріїв оцінки ступеня ризиків платника податку, ризиковості здійснення операцій із обґрунтуванням показника за кожним критерієм.
За результатом перевірки уповноважений орган приймає рішення про реєстрацію податкової накладної чи про відмову у проведенні такої реєстрації.
Водночас, відмова у реєстрації надісланої платником податкової накладної може мати місце лише у тому разі, якщо встановлені під час перевірки податкової накладної ризики не спростовані платником документальним підтвердженням її вартісних та кількісних показників.
Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.
Натомість, здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Колегія суддів враховує, що згідно даних податкової накладної у графі опис (номенклатура) товарів/послуг позивачем визначено вид товару, його кількість, ціну тощо.
Вказані показники позивач через особистий електронний кабінет на вимогу контролюючого органу підтвердив первинними та розрахунковими матеріалами, які підтверджують правомірність дій платника щодо направлення на реєстрацію податкової накладної, надав пояснення з приводу цих операцій.
Водночас, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не визначено конкретний перелік документів, який є недостатнім для проведення реєстрації податкової накладної, або ж обставини, що свідчили про оформлення представлених матеріалів з порушенням законодавства, не наведено обставини, які стали підставою для віднесення операцій до ризикових.
Сумніви контролюючого органу щодо достатності представлених платником матеріалів свідчать про неоднозначність висновків податкового органу, а також про те, що вимоги відповідача не були вичерпними, не були направлені на одержання від платника конкретних матеріалів та на встановлення дійсних показників накладної.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на тому, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання на реєстрацію податкової накладної напряму залежить від чіткого формулювання фіскальним органом позиції про те, під який саме критерій ризиковості платника податку та/або критерій ризиковості здійснення операцій підпадає платник податку, якому відповідає платник податку, що прямо впливає на можливість надання платником податку в подальшому відповідних документів, перелік яких міститься у вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРНП.
Враховуючи, що контролюючий орган належним чином не дослідив подані позивачем матеріали для підтвердження кількісних і вартісних показників податкової накладної, а висновки в оскаржуваному рішенні не містять належних обґрунтувань неможливості провести реєстрацію податкової накладної, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з урахуванням правильної оцінки обставин справи та застосуванням норм матеріального права дійшов вірного висновку про наявність підстав для скасування рішення суб'єкта владних повноважень.
При цьому, слід враховувати, що відповідно до положень п.п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 (в редакції, яка діє на момент ухвалення судом першої інстанції рішення), податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:
прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;
набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);
неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.
Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
Отже, встановлення судом першої інстанції способу усунення порушень прав та інтересів позивача шляхом зобов'язання податкового органу провести реєстрацію податкової накладної датою, визначеною у рішенні, відбулось з дотриманням вказаних положень Порядку від 29.12.2010 року №1246.
Щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи на стадії апеляційного провадження, колегія суддів виходить з наступного.
За правилами частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 вказаної статті КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Слід враховувати, що відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Вказані положення кореспондуються із приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI, згідно яких гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом з цим, колегія суддів враховує, що за визначеннями, наведеними у пунктах 2, 6, 9 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI, адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;
інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;
представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно із статтею 19 Закону України від 05.07.2012 року №5076-VI видами адвокатської діяльності є, у тому числі:
надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Таким чином, склад та розмір судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу входить до предмета доказування у справі, а отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг, у зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Так, 15.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЯТО ТА ВІДПОЧИНОК» (КЛІЄНТ) та Адвокатським об'єднанням «Юбікон» (АДВОКАТСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ) укладено Договір №15/01/25 про надання правової допомоги, за яким КЛІЄНТ доручає, а АДВОКАТСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
У пункті 2.1 Договору передбачено, що АДВОКАТСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ, на підставі звернення КЛІЄНТА, приймає на себе зобов'язання з надання наступної правової допомоги: 2.1.1. Надання КЛІЄНТУ правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань. 2.1.2. Складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. 2.1.3. Представляє у встановленому порядку інтереси КЛІЄНТА в судах загальної юрисдикції, господарських судах, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду будь-яких правових спорів.
Згідно пункту 4.1 Договору, гонорарні відносини, компенсація витрат, пов'язаних з виконанням цього договору та інші умови врегульовано додатковою угодою.
Додатковою угодою №2 від 28.08.2025 року до Договору №15/01/25 про надання правової допомоги від 15.01.2025 р., доповнено п. 4.1. Договору підпунктом 4.1.1. наступного змісту: « 4.1.1. Вартість правової допомоги, наведеної в підпункті 2.1.6. цього Договору, складає 8000 (вісім тисяч) гривень та не залежить від витраченого адвокатом часу.».
Актом №2 від 03.11.2025 року Сторони затвердили надання/приймання наступних юридичних послуг у зв'язку з розглядом адміністративної справи: зустріч з клієнтом, надання роз'яснень/консультацій; розроблення/погодження правової позиції; розроблення відзивів на апеляційні скарги у цій справі, всього вартість правничої допомоги склала у сумі 8000 гривень.
Також, між Сторонами проведено остаточні розрахунки за надані послуги адвоката, про що суду надано відповідну платіжну інструкцію.
Перевіривши представлені учасниками матеріали та їх доводи, апеляційний суд враховує, що вид правничих послуг, їх вартість та обсяги сторонами узгоджено у відповідному Договорі.
За цими матеріалами апеляційний суд встановив, що ці послуги пов'язані із наданням правової консультацій і роз'яснень з правових питань, складенням заяв, представництвом, тобто відповідно до положень статей 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI відносяться до видів адвокатської діяльності. Поряд з цим, апеляційний суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, є співрозмірним з предметом спору у цій справі та не є завищеним.
Підсумовуючи, колегія судді доходить висновку, що, з огляду на положення частини 1 статті 139 КАС України, позивачеві підлягають відшкодуванню понесені судові витрати на правничу допомогу у межах суми 8000 грн.
Враховуючи викладене у сукупності, судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції відповідають дійсним обставинам справи, а тому колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 440069166; 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЯТО ТА ВІДПОЧИНОК" (код ЄДРПОУ 44913099; вул. Велика Арнаутська, буд. 76, оф. 5, м. Одеса, 65045) судові витрати, понесені у зв'язку із правничою допомогою адвоката, у сумі 8000 (вісім тисяч) гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: А.І. Бітов
Ю.М. Градовський