про залишення позовної заяви без руху
02 лютого 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/332/26-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Маренич І.В., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-1), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання ОСОБА_1 довідки для виплати одноразової додаткової винагороди за кожні 30 днів сумарно обрахованих за періоди, зокрема з 01.08.2024 по 04.08.2024, з 07.08.2024 по 12.08.2024;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової додаткової винагороди за кожні 30 днів сумарно обрахованих за періоди: з 01.07.2024 по 11.07.2024; з 23.07.2024 по 31.07.2024; з 01.08.2024 по 04.08.2024; з 07.08.2024 по 12.08.2024 за виконання бойових (спеціальних) завдань у розмірі 70 000 гривень;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 довідку для виплати одноразової додаткової винагороди за кожні 30 днів сумарно обрахованих за періоди, зокрема: з 01.08.2024 по 04.08.2024, з 07.08.2024 по 12.08.2024 за виконання бойових (спеціальних) завдань у розмірі 70 000 гривень;
- зобов'язати військову НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової додаткової винагороди за кожні 30 днів сумарно обрахованих за періоди: з 01.07.2024 по 11.07.2024, з 23.07.2024 по 31.07.2024; з 01.08.2024 по 04.08.2024; з 07.08.2024 по 12.08.2024 за виконання бойових (спеціальних) завдань у розмірі 70 000 гривень.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що її слід залишити без руху, з наступних підстав.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Строки звернення до адміністративного суду передбачені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.
Так, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, яка діє з 19.07.2022 р., працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Таким чином, позивач може звернутися до суду за захистом своїх прав щодо неналежного нарахування та виплати додаткової винагороди за період з 01.07.2024 по 11.07.2024, з 23.07.2024 по 31.07.2024; з 01.08.2024 по 04.08.2024; з 07.08.2024 по 12.08.2024 у трьохмісячний строк, з моменту коли він дізнався, або повинен був дізнатися про порушення свого права. У спірних правовідносинах позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав у місяці, в якому повинна була бути здійснена виплата додаткової винагороди за спірний період, тобто ще в липні - серпні 2024 р., а тому трьохмісячний строк для звернення до суду із даним позовом закінчився у листопаді 2024 р., в той час як даний позовом подано 27.01.2026 р., з пропущенням трьохмісячного строку та без обґрунтувань поважності причин пропущення вказаного строку.
Окрім того суд звертає увагу, що позивач звертався до відповідача з рапортом 13.11.2024 р. та отримав відповідь 27.12.2024 р., відповідно до змісту якої вказано, що підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 70000,00 грн відсутні. Отже позивачу достаменно було відомо про порушення своїх прав ще в грудні 2024 року.
З вказаних підстав суд вважає, що позивачем не наведено належних обґрунтувань поважності пропущення строку звернення до суду із даним позовом, у зв'язку із чим позивачу необхідно надати обґрунтування та докази поважності причин пропущення вказаних строків.
Суд звертає увагу на те, що у постанові від 14 червня 2018 року (справа №800/102/17) Велика Палата Верховного Суду вказала, що в пункті 27 рішення Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі “Пелевін проти України» (Заява №24402/02), яке набуло статусу остаточного 20 серпня 2010 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див., наприклад, рішення у справі “Ашінгдан проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), від 28 травня 1985 року, пункт 57, Серія A, №93).
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Проте всупереч наведеним нормам позивачем до позову не було додано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог за період по 29 березня 2025 року із зазначенням підстав пропуску цього строку та відповідних доказів.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення даної позовної заяви без руху.
На підставі наведеного та керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
3. Роз'яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися не поданою і буде повернута особі, яка її подала на підставі частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Маренич