02 лютого 2026 року справа № 580/11660/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в особі головуючого судді Гайдаш В. А., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу № 580/11660/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач ), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.20222 №168;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 з розрахунку 100 000 гривень на місяць за період з 01.04.2024 по 21.07.2024 пропорційно часу перебування його на лікуванні та у відпустці для лікування у зв'язку з пораненням, отриманим при захисті Батьківщини;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за станом здоров'я;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за станом здоров'я.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначила, що позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 до моменту звільнення за станом здоров'я 06.11.2024. Унаслідок тяжкого поранення, отриманого 30.01.2024 під час захисту Батьківщини, позивач до 21.07.2024 перебував на безперервному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення, що згідно з приписами законодавства та висновком ВЛК від 20.03.2024 надавало йому право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень щомісячно. Попри законні підстави, за період з 01.04.2024 по 21.07.2024 вказані виплати не здійснювалися, а при виданні наказу про виключення зі списків частини від 15.11.2024 № 329 відповідач, достовірно знаючи про звільнення позивача через поранення та встановлення інвалідності, протиправно не визначив до виплати одноразову грошову допомогу при звільненні та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, чим, на думку представника, допустив грубе порушення прав військовослужбовця на належне грошове забезпечення.
Відповідач 04.11.2025 подав до суду відзив, в якому, не погоджуючись із позовними вимогами, стверджує, що здійснив повне та належне нарахування грошового забезпечення і додаткової винагороди згідно з Постановами КМУ № 168, № 704 та Наказом МОУ № 260, що підтверджується довідкою від 31.10.2025 № 2084/2391/15/5986 і свідчить про відсутність будь-якої заборгованості перед позивачем. Вимогу щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань вважає необґрунтованою, оскільки її виплата належить до дискреційних повноважень командира і залежить від подання відповідного рапорту, якого позивач не надавав. Також вказав, що одноразова грошова допомога при звільненні була призначена наказом від 15.11.2024 № 329 у розмірі 124% місячного грошового забезпечення за 31 місяць служби та фактично виплачена позивачу.
Ухвалою від 27.11.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 24.01.2025 суд витребував від військової частини НОМЕР_1 додаткові докази. Зупинив провадження в адміністративній справі №580/11660/24 до отримання від відповідача витребуваних документів.
Ухвалою від 02.02.2026 суд поновив провадження в адміністративній справі № 580/11660/24.
З'ясувавши доводи сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 від 02.11.2007.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.11.2024 № 329 ОСОБА_1 , звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 06.11.2024 № 256-РС у запас на підставі підпункту «б» (за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та з 15.11.2024 виключено із списків особового складу частини і всіх видів забезпечення. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплат грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 за 2024 рік не отримав. Відповідно до постанови КМУ від 17.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» вирішено виплатити грошову допомогу за 31 повний календарний місяць служби у розмірі 124% місячного грошового забезпечення.
Відповідно до довідки про обставини травми від 18.05.2024 № 7670 позивач 30.01.2024 отримав поранення при захисті Батьківщини.
У період з 31.01.2024 по 03.02.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в міській клінічній лікарні м. Дніпро, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 0164424.
У період з 04.02.2024 по 13.02.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні судинної хірургії Хмельницької обласної лікарні, що підтверджується перевідним епікризом № ІХ-240204/2808.
У період з 13.02.2024 по 06.03.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Хмельницькому обласному госпіталі ветеранів війни, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 851.
У період з 06.03.2024 по 20.03.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в реабілітаційному відділенні Хмельницького обласного госпіталя ветеранів війни, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 1296.
У в період з 20.03.2024 по 04.04.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в реабілітаційному відділенні Хмельницького обласного госпіталя ветеранів війни, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 1623.
У період з 04.04.2024 по 20.04.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в реабілітаційному відділенні Хмельницького обласного госпіталя ветеранів війни, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 1953.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 19.04.2024 № 449 позивач потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів.
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 24.05.2024 № 293 позивач потребує відпустки у зв'язку з пораненням на 30 календарних днів.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 21.06.2024 № 372 позивач потребує відпустки у зв'язку з пораненням на 30 календарних днів.
На звернення позивача від 26.07.2024 № ШИ-17591735 відповідач листом від 29.08.2024 № 502/15/7628 повідомив, що грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства. У зв'язку з відсутністю у військовій частині НОМЕР_1 висновків лікарняних закладів (військово-лікарських комісій) щодо необхідності продовження лікування військовою частиною НОМЕР_1 позивачу було призупинено виплату грошового забезпечення з 30.05.2024. Щодо виплати додаткової винагороди повідомив, що у зв'язку з відсутністю у військовій частині НОМЕР_1 підтверджуючих документів щодо проходження лікування у зв'язку з пораненням (травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, додаткова винагорода за квітень-травень 2024 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 про грошове забезпечення від 31.10.2025 № 2084/2391/15/5986 позивачу була нарахована додаткова винагорода (ПКМУ № 168 від 2022) у січні 2024 р. у сумі 100 000,00 грн; у лютому 2024 р. - 100 000,00 грн; у березні 2024 р. - 100 000,00 грн; у квітні 2024 р. - 63 333,33 грн; у травні 2024 р. - 0,00 грн; у червні 2024 р. - 0,00 грн; у липні 2024 р. - 90 322,58 грн; у серпні 2024 р. - 12 903,23 грн; у вересні - по 15 листопада 2024 р. - 0,00 грн. Також згідно із зазначеною довідкою про грошове забезпечення позивачу була нарахована одноразова грошова допомога (при звільненні) у сумі 26 448,27 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.20222 № 168, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за станом здоров'я, останній звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII).
Відповідно до пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану за станом здоров'я за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1-2 Постанови № 168 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров'я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Позивач заявив про невиплату йому додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці після поранення з 01.04.2024 по 21.07.2024 внаслідок поранення пов'язаного із захистом Батьківщини.
Відповідач вказує, що додаткова винагорода за квітень-травень 2024 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась у зв'язку з відсутністю у військовій частині НОМЕР_1 підтверджуючих документів щодо проходження лікування у зв'язку з пораненням (травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
Оцінюючи доводи відповідача суд зазначає наступне.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Отже, у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень є довідка про обставини травми.
Виплата збільшеної винагороди, обумовлена Постановою № 168, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я пов'язує з обставинами поранення при захисті Батьківщини, а також із фактом перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення. При цьому, виплаті підлягають і час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до довідки про обставини справи від 18.05.2024 № 7670 позивач 30.01.2024 отримав поранення при захисті Батьківщини.
Позивач у період з 30.01.2024 по 21.07.2024 у зв'язку із отриманим пораненням перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування після поранення у зв'язку із отриманням поранення.
Так, у період з 31.01.2024 по 03.02.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в міській клінічній лікарні м. Дніпро, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 0164424.
У період з 04.02.2024 по 13.02.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні судинної хірургії Хмельницької обласної лікарні, що підтверджується перевідним епікризом № ІХ-240204/2808.
У період з 13.02.2024 по 06.03.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Хмельницькому обласному госпіталі ветеранів війни, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 851.
У період з 06.03.2024 по 20.03.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в реабілітаційному відділенні Хмельницького обласного госпіталя ветеранів війни, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 1296.
У в період з 20.03.2024 по 04.04.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в реабілітаційному відділенні Хмельницького обласного госпіталя ветеранів війни, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 1623.
У період з 04.04.2024 по 20.04.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в реабілітаційному відділенні Хмельницького обласного госпіталя ветеранів війни, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 1953.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 19.04.2024 № 449 позивач потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів.
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 24.05.2024 № 293 позивач потребує відпустки у зв'язку з пораненням на 30 календарних днів.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 21.06.2024 № 372 позивач потребує відпустки у зв'язку з пораненням на 30 календарних днів.
Суд наголошує, що відповідно до приписів постанови № 168 передбачено, що нарахування і виплата додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн здійснюється особам, зазначеним у пункті 1 такої Постанови, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) та перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення.
Разом з тим, суд врахував, що відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 про грошове забезпечення від 31.10.2025 № 2084/2391/15/5986 позивачу була нарахована додаткова винагорода ПКМУ № 168 від 2022, зокрема у спірний період у травні 2024 р. - 0,00 грн (відповідно за квітень 2024 р.); у червні 2024 р. - 0,00 грн (відповідно за травень 2024 р.); у липні 2024 р. - 90 322,58 грн (відповідно за червень 2024 р.); у серпні 2024 р. - 12 903,23 грн (відповідно за липень 2024 р.).
Тобто, фактично додаткова винагорода, передбачена ПКМУ № 168, не була нарахована та виплачена позивачу за квітень та травень 2024 року.
Підсумовуючи, суд зазначає, що позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100 000,00 грн на місяць за період перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за період з 01 квітня до 31 травня 2024 року, у зв'язку пораненням, яке отримав під час захисту Батьківщини, а тому бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім'ям під час дії воєнного стану» є протиправною.
Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, суд вважає що належним способом захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у розмірі збільшеному до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за станом здоров'я внаслідок поранення, та перебування у відпустці для лікування після поранення у зв'язку із отриманням тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини за період з 01.04.2024 по 31.05.2024.
Ураховуючи зазначене, суд вбачає позовні вимоги в цій частині частково обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Щодо позовної вимоги про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, то суд зазначає наступне.
Так, приписами пунктів 1, 9 Розділу 24 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (в редакції на день звільнення з військової служби), який затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
ОСОБА_1 не надав доказів подання рапорту про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.
Військова частина у відзиві зазначила, що рапорту про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік позивач не подавав.
Ураховуючи зазначене, суд вважає, що у відповідача не виник обов'язок виплати позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.
Отже, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині вимог.
Щодо позовної вимоги про ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за станом здоров'я, суд зазначає наступне.
Пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII визначаються підстави для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Водночас, цим же пунктом чітко визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Отже, діючим законодавством встановлена спеціальна норма, яка регулює порядок виплати одноразової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Так, відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 затверджений Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (далі Порядок № 460).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 460 військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Абзацом 7 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII передбачено, що умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Отже, саме постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 затверджені Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією.
Правовими нормами пунктів 1 - 4 Порядку № 460 визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Аналіз положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що право особи на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби (Порядок № 460) є загальною соціальною гарантією для всіх військовослужбовців, звільнених зі служби за призовом під час мобілізації.
Водночас, оскільки позивача було звільнено з військової служби саме за станом здоров'я (внаслідок поранення при захисті Батьківщини), він набув право на спеціальну виплату - ОГД у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби згідно з ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII.
Так, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.11.2024 № 329 ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 06.11.2024 № 256-РС у запас на підставі підпункту «б» (за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 15.11.2024 виключено із списків особового складу частини і всіх видів забезпечення. Відповідно до постанови КМУ від 17.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» вирішено виплатити грошову допомогу за 31 повний календарний місяць служби у розмірі 124% місячного грошового забезпечення.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 про грошове забезпечення від 31.10.2025 № 2084/2391/15/5986 позивачу була нарахована одноразова грошова допомога (при звільненні) у сумі 26 448,27 грн (тобто у розмірі 4% за місяць (124% сукупно)).
Відповідач у відзиві посилається на нарахування допомоги у розмірі 124% (що фактично є розрахунком 4% за кожний місяць служби згідно з Порядком № 460). Проте, виплата 4% за місяць є окремим видом компенсації за втрату працездатності, тоді як виплата 50% за рік є гарантованою соціальною виплатою при звільненні за станом здоров'я. Наявність інвалідності, отриманої внаслідок поранення при захисті Батьківщини, лише посилює правовий статус позивача як особи, що потребує особливого соціального захисту, і не звільняє відповідача від обов'язку виплатити допомогу за ст. 15 вказаного Закону.
Включення до наказу про звільнення лише виплати у розмірі 4% за місяць (124% сукупно) за наявності підстав для виплати 50% за кожний рік служби суд вважає протиправною бездіяльністю. Оскільки причиною звільнення є саме стан здоров'я (інвалідність внаслідок поранення), відповідач був зобов'язаний провести розрахунок виходячи з кількості повних років служби, а не обмежуватися лише помісячною компенсацією.
Ураховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надавши оцінку наявним в матеріалах справи письмовим доказам суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Позивач звільнений від сплати судового збору, тому розподіл витрат в цій частині не здійснюється.
Керуючись ст. 5, 9, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, та у відпустці для лікування після поранення, за період з 01.04.2024 по 31.05.2024.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, та у відпустці для лікування після поранення, за період з 01.04.2024 по 31.05.2024.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за станом здоров'я у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за станом здоров'я у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ