30 січня 2026 рокусправа № 380/10047/25 м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/10047/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просила:
- Визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову у призначенні пенсії № 930010828263 від 17.03.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області;
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 , з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника (особа зникла безвісти за особливих обставин) згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення - 10.03.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 10.03.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перехід з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по втраті годувальника чоловіка (особа зникла безвісти за особливих обставин) згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено в призначенні пенсії. Рішення мотивоване тим, що розмір пенсії по втраті годувальника буде менший від одержуваної пенсії за віком. Вважаючи оскаржувані рішення протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом..
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено позивачці у такому переведенні, оскільки розмір пенсії позивачки з 01.03.2025 становить 7 265.87 грн., а розмір пенсії в разі втрати годувальника з 10.03.2025 становить 7 109,21 грн. Таким чином управлінням Прийнято рішення про відмову у заявленому перерахунку через недоцільність.
Враховуючи норми ст. 37 Закону № 1058 розрахунок розміру пенсії позивачки в разі втрати годувальника, проводиться виходячи з розміру пенсії за віком померлого чоловіка позивачки.
При цьому, за приписами пункту 4 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Приписи наведеної правової норми необхідно застосовувати й у спірному випадку, оскільки, позивачка вже отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058, а тому призначення іншого виду пенсії, передбаченому цим же Законом, в іншому розмірі, за своєю суттю, є тотожним перерахунку пенсійної виплати й, до того ж, внаслідок цього її розмір зміниться у бік зменшення, що, у розумінні вказаних вище законодавчих приписів, є неприпустимим і виключає можливість прийняття суб'єктом владних повноважень рішень або вчинення ним дій, які б звужували зміст, обсяг існуючих соціальних гарантій.
У цій справі Головне управління Пенсійного фонду України здійснивши розрахунок пенсії за віком померлого годувальника - чоловіка позивачки, який належав би до виплати, а саме 50 відсотків такої пенсії становить 7 109,21 грн і це є меншим за розмір пенсії, яку вже отримує позивачка 7265.87 грн, а тому такий перерахунок є недоцільним.
Відтак, на переконання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області обґрунтовано та з правових підстав відмовлено позивачці у перерахунку пенсії, а саме переході з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника.
Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 23.05.2025 у даній справі відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Судом встановлені наступні обставини:
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
10.03.2025 позивачка звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника (особа зникла безвісти).
За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії разом з документами було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області від 17.03.2025 №900010828263 позивачці відмовлено у переведенні за пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з недоцільністю, у разі переведення на пенсію в разі втрати годувальника розмір пенсії заявниці зменшиться.
Вважаючи оскаржувані рішення протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Питання надання статусу особі, яка зникла безвісті за особливих обставин врегульовано положеннями Закону України Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №2505-VІII (далі - Закон №2505-VІII), який визначає правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов'язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.
Для цілей цього Закону особливими обставинами вважаються збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України, надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2505-VІII особа, зникла безвісти за особливих обставин, - особа, зникла безвісти у зв'язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.
Згідно з частинами першою, другою статті 4 Закону №2505-VІII, особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.
Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.
Пунктом 4 статті 6 Закону №2505-VІII передбачено, що члени сім'ї особи, зниклої безвісти мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону №1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Частиною другою статті 36 Закону №1058-ІV визначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (частина третя статті 36 Закону №1058-IV).
Відповідно до абзацу 2 пункту 3 частини першої статті 45 Закону №1058-IV у членів сім'ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника виникає через один місяць з дня внесення інформації про безвісне зникнення особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань або до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
Пенсія у зв'язку з втратою годувальника непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, призначається на період, протягом якого така особа зберігає цей правовий статус. Виплата такої пенсії припиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, відмітки про встановлення місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків особи, зниклої безвісти або зниклої безвісти за особливих обставин (абзац 2 частини другої статті 45 Закону №1058-IV).
Згідно з частиною першою статті 38 Закону №1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Механізм подання та оформлення документів для призначення або перерахунку пенсій регулюється відповідним Порядком.
Так, постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції постанови Пенсійного фонду №23-1 від 24.11.2022 року, чинної на момент спірних правовідносин (далі - Порядок №22-1).
Підпунктом 10 пункту 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника сім'ї військовослужбовця строкової служби додається документ, одержаний від військової частини або районного (міського) центру комплектування та соціальної підтримки чи іншої військової установи, зокрема, документ про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім або оголошення його померлим.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що умовами призначення пенсії по втраті годувальника у разі зникнення особи безвісті за особливих обставин є: - непрацездатність членів сім'ї особи, яка зникла безвісті; - перебування на повному утриманні годувальника (за виключенням дітей, яким у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника); - сплив одного місяця з дня внесення інформації про безвісне зникнення особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань або до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
Згідно статті 44 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника призначаються на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 30 процентів заробітку годувальника (стаття 64), але не менше соціальної пенсії, встановленої для відповідної категорії непрацездатних.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
За вказаними законодавчими нормами, члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті.
Суд зазначає, що підставою для відмови у переведенні позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника стало те, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника розраховується у процентному відношенні до пенсії за віком. Тому, як вказує відповідач, пенсія у зв'язку з втратою годувальника буде меншою ніж отримувана на даний час пенсія позивачки.
У відповідності до термінів, викладених у статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Разом з тим, в силу частини першої статті 37 Закону № 1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї призначається в розмірі 50% пенсії за віком померлого годувальника.
За загальновизнаним правилом «пенсією» вважається регулярна щомісячна грошова виплата, яка призначається у встановленому державою порядку як захід матеріального забезпечення у зв'язку з настанням певної обставини: досягнення пенсійного віку, за вислугу років, інвалідності, смерті годувальника.
Виходячи з правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, суд дійшов висновку, що у пенсійного органу відсутні правові підстави для відмови позивачці у призначенні їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
У чинному законодавстві передбачено призначення пенсії у зв'язку зі втратою годувальника за документами пенсійної справи померлого годувальника, тому беззаперечним є факт того, що позивач може скористатись своїм правом на обчислення пенсії у зв'язку зі втратою годувальника.
Виходячи з правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, суд дійшов висновку, що у пенсійного органу відсутні правові підстави для відмови позивачці у призначенні їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Тому, суд вважає необґрунтованою позицію відповідача стосовно можливості отримання позивачкою пенсії по втраті годувальника тільки внаслідок розрахунку пенсії за віком годувальника.
В даному випадку, з урахуванням приписів абзацу 1 пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, який прийнятий пізніше Закону №1788-XII та яким чітко встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, пенсії у зв'язку з втратою годувальника призначаються із пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу (пенсії), який мав годувальник на час настання смерті.
Така правова позиція була висловлена Верховним Судом у справі №636/2100/16-а (адміністративне провадження №К/9901/21612/18), зокрема, пенсії у зв'язку з втратою годувальника призначаються із заробітку годувальника або із пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті (заробітну плату чи пенсію).
У чинному законодавстві передбачено призначення пенсії у зв'язку зі втратою годувальника за документами пенсійної справи годувальника, тому беззаперечним є факт того, що позивач може скористатись своїм правом на обчислення пенсії у зв'язку зі втратою годувальника за матеріалами пенсійної справи .
Проте, оскільки пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 930010828263 від 17.03.2025 про відмову позивачці у переведенні її з одного виду пенсії на інший та у призначенні пенсії по втраті годувальника є протиправним та підлягає скасуванню.
Вирішуючи даний спір по суті, суд звертає увагу на тому, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.
Питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
У свою чергу, пенсійним органом не надано оцінки поданих позивачкою документів, не надано повного розрахунку розмірну пенсії позивачки та розміру пенсії годувальника в залежності від того доходу, який мав годувальник.
За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Відтак, у сукупності наведених вище обставин, на переконання суду, у спірному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2025 про перехід з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника (особа зникла безвісти за особливих обставин), прийнявши відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
За змістом правил статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає, виходячи з кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.
Таким чином, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп. 15.5 п. 15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 930010828263 від 17.03.2025 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2025 про перехід з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника (особа зникла безвісти за особливих обставин), прийнявши відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1211,20 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп. 15.5. п. 15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
СуддяГавдик Зіновій Володимирович