Іменем України
30 січня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/2265/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Луганській області), з такими вимогами:
- визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення нарахування та виплати пенсії з 01.03.2025 з обмеженням її максимальним розміром;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Луганській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.03.2025 основний розмір пенсії з урахуванням до нього будь-яких інших встановлених чинним законодавством надбавок, доплат, підвищень і індексації без обмеження її максимальним розміром;
- зобов'язати відповідача здійснити ОСОБА_1 виплату пенсію достроково за один місяць.
В обґрунтування позову зазначив, що є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВСУ) з 30.12.1999.
22.11.2024 Луганський окружний адміністративний суд згідно судового рішення у справі №360/1067/24 (набрало законної сили 19.12.2024) зобов'язав відповідача здійснити з 01.10.2023 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Кіровоградській області» від 24 липня 2024 року №ЛК-2/24, у зв'язку з чим розмір пенсії з 01.01.2025 склав 22530,63 грн.
14.04.2025 суд згідно судового рішення у справі №360/1067/25 визнав протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті з 01.03.2025 щомісячної доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та зобов'язав відповідача нарахувати та виплачувати з 01.03.2025 доплату до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Рішення суду у справі №360/1067/25 набрало законної сили 24.07.2025. 24.07.2025 позивач звернувся з заявою до відповідача про надання інформації про проведений перерахунок пенсії з 01.03.2025 та надання розрахунків пенсії станом на 01.12.2024, на 01.12.2025, на 01.03.2025 та 01.08.2025. 22.08.2025 відповідач за вих.№7640-7654/Г-02/8-1200/25 повідомив, що рішення суду у справі №360/1067/25 з у рахуванням пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025 ще опрацьовується.
Як стверджує позивач, 15.09.2025 він вдруге звернувся до відповідача про надання інформації про проведений перерахунок пенсії з 01.03.2025, на що за вих.№9255-10048/Г-02/8-1200/25 від 30.09.2025 отримав відповідь, що відповідачем ще не реалізована технічна можливість для проведення мені перерахунку пенсії з 01.03.2025. Відповідач додав до відповіді додатки із яких позивач дізнався, що з 01.03.2025 розмір пенсії за рахунок проведеної з цієї дати індексації склав 24405,63 грн., проте до виплати було визначено - 23610,00 грн.
Позивач зазначає, що 27.10.2025 він втретє звернувся до відповідача про надання інформації про проведений перерахунок пенсії з 01.03.2025 та про новий розмір пенсії на що за вих.№11764 12653/Г-02/8-1200/25 від 14.11.2025 отримав відповідь, що відповідачем у жовтні 2025 з 01.03.2025 на виконання рішення суду у справі №360/1067/25 було поновлено нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн, - проте враховуючи вимоги частини 7 статті 43 Закону України №2262-12 від 09.04.1992 розмір пенсії з 01.03.2025 обмежено максимальним розміром, а саме 10 прожитковими мінімумами установлених для осіб, які втратили працездатність - 23610,00 грн.
Позивач вважає дії відповідача щодо обмеження пенсії з 01.03.2025 (10 прожитковим мінімумами установлених для осіб, які втратили працездатність, а саме 23610,00 грн.) протиправними та такими, що порушують його право на належний соціальний захист.
12.12.2025 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку із необґрунтованістю та безпідставністю, виходячи з такого.
Відповідно наявної інформації в підсистемі «ППВП» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України ОСОБА_1 з 15.07.2019 по 30.09.2023 отримував пенсію по інвалідності внаслідок каліцтва/захворювання, пов'язаного з ліквідацією аварії на ЧАЕС відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На підставі особистої заяви від 04.09.2023 ОСОБА_1 переведено на пенсію по інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання одержаних під час виконання обов'язків військової служби, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262 по лінії Міністерства внутрішніх справ.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 у справі № 360/1067/24, що набрало законної сили 19.12.2024, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2023 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Кіровоградській області» від 24.07.2024 № ЛК-2/24, та фактично сплачених сум.
У лютому 2025 року на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі №360/1067/24 Головне управління здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2023 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Кіровоградській області» від 24.07.2024 № ЛК-2/24, та фактично сплачених сум, розмір пенсійної виплати склав 22530,63 грн.
З 01.03.2025 ОСОБА_1 проведено індексацію пенсії відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», розмір пенсійної виплати склав 23610,00 грн.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 360/387/25, що набрало законної сили 24.07.2025, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити з 01.03.2025 виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
У червні 2025 року на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/387/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області з 01.03.2025 здійснило поновлення виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум. Враховуючи встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність (23610,00 грн станом на 01.01.2024) розмір пенсійної виплати не змінився, оскільки відповідає максимальному розміру пенсії відповідно до законодавства та складає 23610,00 грн.
Стосовно обмеження максимального розміру пенсії, представник відповідача зазначає таке. Питання максимального розміру пенсії регламентовано ст. 3 та ч. 7 ст. 43 Закону № 2262.
Частиною 7 ст. 43 Закону № 2262 в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06.12.2016 визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
З 01.12.2022 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 20930,00 грн.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2024 прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить 2361,00 грн. Також, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону встановлено, що перерахунок пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, який здійснюється з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024, проводиться з 01.03.2024.
Зазначені законодавчі норми викладені в редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668-VI, який набув чинності з 01.10.2011 (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 24.12.2015 № 911-VIII).
Відповідно до вимог ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до […] , в тому числі і Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Як стверджує представник відповідача, розмір призначеної або перерахованої відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зокрема і належної позивачу пенсії не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до рішення другого сенату Конституційного суду України від 12.10.222 № 7-р(ІІ)/2022 у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI (щодо соціальних гарантій для захисників і захисниць України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ. На сьогодні законодавче регулювання питання щодо обмеження розмірів пенсій, призначених за Законом № 2262, для зазначеної категорії осіб відсутнє.
За таких обставин, виходячи з мотивувальної та резолютивної частин Рішення № 7-р, а також враховуючи норму частини першої статті 2 Закону № 2262, підлягають виплаті без обмеження максимальним розміром пенсії, призначені з 12.04.2023 особам, які під час служби збройно захищали суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Представник відповідача зазначає, що виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Головне управління пенсійного фонду України в Луганській області вважає, що діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом по справі вчинено наступні процесуальні дії:
- ухвалою суду від 01.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов такого.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача та не заперечується відповідачем.
Згідно із розрахунком пенсії по інвалідності станом 01.03.2025 по пенсійній справі 1203012101 для ОСОБА_1 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 360/387/25, підсумок пенсії позивача (з надбавками) - 26405,63 грн., з у урахуванням максимального розміру пенсії - 23610,00 грн, остаточний - 23610, 00 грн.
Листом від 14.11.2025 № 11764-12653/Г-02/8-1200/25 було повідомлено позивача про те, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.04 2025 у справі № 360/387/25 Головним управлінням у жовтні поточного року поновлено з 01 березня 2025 року нарахування щомісячної доплати в сумі 2000,00 гри, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум. Після проведеного перерахунку розмір пенсійної виплати не змінився у зв'язку з виконанням вимог частини сьомої статті 43 Закону 2262, якою визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 43 Закон № 2262-XII передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
08.07.2011 прийнято Закон України № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011 (далі - Закон № 3668-VI), частиною другою якого було визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів» ,Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим же Законом № 3668-VIвнесено зміни до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема, частину 5, яка із врахуванням змін, внесених Законом № 1080-VIII від 12.04.2016 є частиною 7, викладено в наступній редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність» (підпункт 8 пункту 6 розділу II).
У подальшому, із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII вказану частину статті 43 Закону №2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".
Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.
У рішенні Конституційного Суду України від 20.12.2016 за результатами розгляду справи № 1-38/2016 ( рішення № 7-рп/2016) зазначено, що Суд:
- визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;
- положення частини сьомої статті Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України в цьому рішенні зазначив, що оспорюваними положеннями Закону № 2262-ХІІтимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, обмежено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) сумою, що не може перевищувати 10740 гривень (друге речення частини сьомої статті 43).
Конституційний Суд України вказав, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Відтак, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення другого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 суперечать статті 17 Конституції України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VІII(далі Закон №1774-VІII), який набрав чинності з 01.01.2017, внесені зміни у частину сьому статті 43 Закону № 2262-ХІІ слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Таким чином, з 20.12.2016 частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ є нечинною.
Відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII, який згідно Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
На переконання суду, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІв цілому визнано неконституційним з 20.12.2016, що означає, що з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі № 2262-ХІІ, а отже, зміни внесені Законом від 06.12.2016 №1774-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Отже, внесені Законом № 1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для обмеження пенсії, призначеної у відповідності до Закону № 2262-ХІІ, максимальним розміром.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 30.10.2020 у справі № 522/16881/17, від 09.11.2020 у справі №813/678/18, від 09.02.2021 у справі № 640/2500/18, від 10.09.2021 у справі № 300/633/19, від 24.09.2021 у справі № 370/2610/17, від 27.01.2022 у справі № 240/7087/20, від 17.02.2022 у справі № 640/11168/20, від 11.07.2022 у справі № 620/613/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 22.02.2023 у справі № 640/15422/19 та від 29.06.2023 у справі №580/6094/21.
На підставі наведеного, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що згідно зі статтею 2 Закону № 3668-VI, максимальний розмір пенсій, призначених згідно Закону № 2262-ХІІ не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» № 4059-IX від 19.11.2024 установлено у 2025 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 2361,00 гривні.
З матеріалів справи, а саме з розрахунку пенсії станом на 01.03.2025 з урахуванням перерахунку пенсії по інвалідності на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 360/387/25, позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.03.2025 у розмірі десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, що свідчить про обмеження максимального розміру пенсії відповідно до частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ.
З наведеного слідує, що відповідачем обмежено розмір пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, з 01.03.2025, що не заперечується останнім.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно обмежив розмір пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.03.2025.
Із матеріалів справи слідує, що позивач отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону № 2262-ХІІ з 04.09.2023 (після ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 7-рп/2016), отже дія вказаних положень Закону № 3668-VI щодо визначення максимального розміру пенсії не застосовується до пенсії позивача.
За приписами статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На час спірних правовідносин спеціальний Закон № 2262-ХІІ не передбачає обмежень пенсії, призначених згідно цього закону, максимальним розміром.
Закон №2262-XII є спеціальним у спірних правовідносинах, а тому саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.
Суд зауважує, що положення статті 2 Закону № 3668-VІ є аналогічними за змістом положенням частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, які визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
Разом з цим, застосування положень Закону № 3668-VI щодо військовослужбовців заперечує наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає статті 17 Конституції України.
На переконання суду, невизнання в окремому порядку неконституційним допоміжного (доповнюючого) Закону № 3668-VI не змінює правового регулювання спірних правовідносин.
За таких обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, приймаючи до уваги те, що обмеження пенсії максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, суд зазначає, що відповідач діяв всупереч приписам Конституції України та Закону № 2262-ХІІ.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (Рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, такі гарантії не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства.
Також на користь зазначеного висновку суду апеляційної інстанції свідчить стала практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, в рішенні ЄСПЛ по справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.06.2014 (за заявою № 68385/10 та № 71378/10) зазначено, що якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.
Отже, відповідачем протиправно обмежено максимальним розміром належну позивачу пенсію.
Що стосується вимоги здійснити ОСОБА_1 виплату пенсію достроково за один місяць, суд зазначає, що відповідно пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у спосіб зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, а не у спосіб присудження виплати пенсії, правові підстави для застосування норм пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв'язку з чим позов слід задовольнити повністю зі словесним коригуванням обраного способу захисту порушених прав позивача.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ: 21782461, місцезнаходження: Луганська область, м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганської області щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з 01.03.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням всіх її складових та без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум, з 01.03.2025.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Є.О. Кисельова