про розгляд заяви
02 лютого 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/281/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді НАУМЕНКА В.В., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, через уповноваженого представника, звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить:
1) Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку як такого, який визнаний непридатним до військової служби на підставі постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленої довідкою №37т6 від 15.02.2023, а саме на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
2) Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку як такого, який визнаний непридатним до військової служби на підставі постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленої довідкою №37т6 від 15.02.2023, а саме на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
До суду 30.01.2026, після відкриття провадження у справі, надійшла заява про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що відповідач надав 30.01.2025 року (після звернення до суду з цим позовом) ОСОБА_1 повістку про виклик для уточнення даних та проходження медичного огляду, не маючи на це жодних підстав, оскільки 15.02.2023 року позивача було визнано непридатним до військової служби. Вказує, що позивач не підлягає мобілізації, тому просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 153 КАС України, заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
За приписами частини першої статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа.
Заява про забезпечення позову подана після подання позовної заяви.
Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без участі сторін.
Вирішуючи по суті заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, законодавцем визначено чіткі підстави, за наявності яких допустимо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Із системного аналізу вимог наведених статей вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. До того ж, забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту заявнику до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає, що підстави, визначені статтею 150 КАС України є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти.
Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 (справа №826/9263/17, адміністративне провадження №К/9901/44796/18).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 року у справі №800/521/17 дійшла до висновку та зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
З матеріалів заяви про забезпечення позову вбачається, що заявник фактично не погоджується з рішеннями суб'єкта владних повноважень, які вчинені після звернення до суду з позовом, та просить зупинити дію таких рішень.
Суд зазначає, що предметом спору у справі є дії (бездіяльність) щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку як такого, який визнаний непридатним до військової служби на підставі постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленої довідкою №37т6 від 15.02.2023, у той час як заява про забезпечення позову стосується зовсім інших дій та рішень відповідача - виклику до ТЦК для проходження медичного огляду, що не є предметом оскарження у цій справі та не стосується предмету спору.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
У даному випадку дії та рішення відповідача щодо направлення позивача для проходження медичного огляду для уточнення даних, не пов'язані з предметом спору, а отже суд позбавлений права вчиняти заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Відтак, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена за правилами, встановленими статтями 295-297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО