ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" лютого 2026 р. справа № 300/9182/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського відділу державної виконавчої в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та визнання протиправною та скасування постанови від 08.12.2025
ОСОБА_1 (далі також, - позивач, ОСОБА_1 ), 19.12.2025 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Івано-Франківського відділу державної виконавчої в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі також - відповідач) про визнання протиправними дій головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо відкриття виконавчого провадження ВП №79750075 та про визнання протиправної та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №79750075 від 08.12.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП №79750075 є протиправною, оскільки виконавчий документ було подано до виконання з пропуском тримісячного строку, встановленого статтею 303 КУпАП. На цій підставі позивач просить визнати протиправними дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та скасувати відповідну постанову.
Ухвалою суду від 24.12.2025 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків (а.с.15-17).
05.01.2026 позивач усунув недоліки позовної заяви, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням положень ст. 287 КАС України (а.с.26-27).
Івано-Франківський відділ державної виконавчої в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ухвалу від 12.01.2026 про відкриття провадження у справі №300/9182/25 отримав 12.01.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 29).
Вказаною ухвалою від 12.01.2026 про відкриття провадження в адміністративній справі встановлено відповідачу з дня вручення цієї ухвали строк до 22.01.2026 для подання відзиву на позов, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, і подання всіх письмових та електронних докази (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Однак, своїм правом на подання відзиву чи інших письмових доказів відповідач не скористався.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням положень ст. 287 КАС України.
Дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, судом встановлено такі обставини.
17 червня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № 2361 по справі адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 2101 Кодексу про адміністративні правопорушення, якою на ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 34 000,00 грн (а.с.8).
08 грудня 2025 року головний державний виконавець Івано-Франківського відділу державної виконавчої в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрив виконавче провадження ВП №79750075 на підставі зазначеної постанови (а.с.9-10).
Постанова про адміністративне правопорушення винесена 17 червня 2024 року, а виконавче провадження відкрито 08 грудня 2025 року, тобто після спливу тримісячного строку, встановленого статтею 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відомостей про звернення постанови до виконання у межах цього строку не зафіксовано.
Вважаючи, що провадження відкрито з порушенням вимог закону, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, при вирішенні даної справи, суд керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно стаття 129-1 суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (Далі - Закон № 1404-VIII) та Інструкція з примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі Інструкція).
У відповідності до вимог ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюється Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За правилами ч. 1ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа.
Статтями 63, 75 Закону № 1404-VIII встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Так, у відповідності до вимог даних статей Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин, виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно ч. 1 ст. 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на боржника- юридичну особу- 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У відповідності до ч. 2 ст. 75 Закону № 1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини третьої статті 2 цього Кодексу, суд при розгляді справ перевіряє, чи діяли суб'єкти владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою його надано, та чи дотримано ними принципів обґрунтованості, пропорційності, добросовісності, розсудливості й справедливості.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування покладено на кожну сторону - в межах її позовних вимог або заперечень.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог з урахуванням наведених положень законодавства, суд виходить з такого.
Із матеріалів справи вбачається, що спір стосується законності відкриття виконавчого провадження на підставі постанови № 2361 по справі адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 2101 Кодексу про адміністративні правопорушення, винесеної 17 червня 2024 року. Позивач вважає, що відповідний виконавчий документ було пред'явлено до виконання з порушенням установленого законом строку, у зв'язку з чим виконавче провадження не могло бути відкрито, а сама постанова не підлягала виконанню.
Відповідно до частини першої статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), постанова про накладення адміністративного стягнення не підлягає виконанню, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Зазначений строк є преклюзивним, тобто таким, що не підлягає поновленню.
Як встановлено судом, постанова № 2361 винесена 17.06.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 . Виконавче провадження на її підставі відкрито 08.12.2025 постановою головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - тобто через понад рік і п'ять місяців після винесення постанови. У матеріалах справи відсутні будь-які дані, що підтверджували б пред'явлення виконавчого документа до виконання у межах строку, визначеного ст. 303 КУпАП, зокрема - до 16.09.2024 включно.
Аналогічну правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема в постановах від 10.02.2022 у справі № 520/11712/21, від 23.01.2020 у справі № 640/17050/19, де наголошено, що пропуск тримісячного строку на звернення до виконання тягне неможливість примусового виконання постанови.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що постанова № 2361 звернута до виконання з порушенням вимог статті 303 КУпАП, а отже - не могла бути правомірною підставою для відкриття виконавчого провадження.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Зазначена норма є імперативною та не допускає жодних виключень щодо рішень про адміністративне стягнення. Тобто, якщо строк пред'явлення документа сплив, державний виконавець зобов'язаний не відкривати провадження, а повернути документ стягувачу.
Крім того, згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Відкриття виконавчого провадження на підставі документа, що не може бути прийнятий до виконання через пропуск строку, виходить за межі законних повноважень державного виконавця.
Аналогічний підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 22.12.2020 у справі № 320/7133/20, де суд дійшов висновку, що у разі пропуску преклюзивного строку орган ДВС повинен відмовити у відкритті виконавчого провадження, інакше такі дії є протиправними.
Таким чином, суд вважає за необхідне визнати, що у разі надходження постанови про адміністративне стягнення після спливу строку, визначеного ст. 303 КУпАП, державний виконавець не має правових підстав для відкриття виконавчого провадження, а тому відповідні дії підлягають кваліфікації як протиправні.
Після з'ясування обставин щодо пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд розглядає питання правомірності дій державного виконавця та юридичної чинності постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом розгляду в адміністративних справах є, зокрема, спори щодо правомірності рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, правомірним вважається таке рішення чи дія, що вчинене відповідно до норм матеріального та процесуального права у межах компетенції та з дотриманням належної процедури зокрема, постанову ВС від 03.11.2021 у справі № 500/2045/20.
Як уже встановлено вище, державний виконавець був зобов'язаний повернути виконавчий документ без прийняття до виконання на підставі п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження". Водночас, усупереч цій вимозі, постановою від 08.12.2025 року ВП № 79750075 відкрито виконавче провадження, що свідчить про порушення вимог законодавства та вихід виконавця за межі повноважень.
Суд звертає увагу, що у разі відкриття виконавчого провадження на підставі документа, який не підлягає виконанню, таке рішення позбавлене правової підстави, а тому є протиправним у розумінні статей 2 та 19 КАС України. Крім того, відкриття провадження спричинило виникнення обов'язку у позивача сплатити грошові кошти на виконання цієї постанови, що безпосередньо зачіпає її майнові права.
З урахуванням викладеного, суд констатує, що постанова державного виконавця від 08.12.2025 ВП № 79750075 про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню, як така, що винесена з порушенням вимог законодавства та без належної правової підстави.
Як встановлено вище, виконавче провадження було відкрито з порушенням вимог законодавства, а саме - з ігноруванням преклюзивного строку, передбаченого ст. 303 КУпАП, та без правових підстав, визначених Законом України "Про виконавче провадження". Відповідно, усі дії, вчинені у межах цього провадження, не мають юридичної сили та не можуть створювати жодних негативних наслідків для боржника.
Суд враховує, що відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі дії не можуть здійснюватися з порушенням вимог закону, а їх результатом не може бути неправомірне обмеження прав і свобод учасників виконавчого провадження. У свою чергу, частина п'ята статті 13 цього ж Закону визначає, що порушення строків або порядку вчинення виконавчих дій є підставою для їх скасування, якщо це вплинуло на законність відповідного рішення або призвело до негативних наслідків.
З огляду на викладене, заявлені адміністративним позовом вимоги є обґрунтованими.
Оцінивши обставини справи, докази, що містяться в матеріалах адміністративного провадження, а також норми матеріального та процесуального права, суд приходить до таких висновків.
Постанова № 2361 від 17.06.2024 про накладення адміністративного стягнення звернута до виконання з порушенням преклюзивного строку, встановленого частиною першою статті 303 КУпАП, що в свою чергу унеможливлювало відкриття виконавчого провадження, а отже, державний виконавець не мав повноважень приймати цю постанову до виконання.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в загальному розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 16.12.2025 № 2.449297215.1 та від 24.12.2025 № 1.462654291.1, копії яких знаходяться в матеріалах адміністративної справи (а.с.11,).
Відтак, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2422,40 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб'єкта владних повноважень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Івано-Франківського відділу державної виконавчої в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ - 35021710, вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018) про визнання протиправними дій та визнання протиправною та скасування постанови від 08.12.2025 - задовольнити.
Визнати протиправними дії головного державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо відкриття виконавчого провадження ВП №79750075.
Визнати протиправну та скасувати постанову Івано-Франківського відділу державної виконавчої в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження ВП №79750075 від 08.12.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського відділу державної виконавчої в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ - 35021710, вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Відповідачу рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.