30 січня 2026 року Справа № 280/10499/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військово-лікарської комісії Клініка «Сімейний лікар» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області в особі ВЛК Запорізького об'єднаного мобілізаційного центру при ІНФОРМАЦІЯ_1
до Військової частини НОМЕР_1
третя особа ІНФОРМАЦІЯ_2
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Військово-лікарської комісії Клініка «Сімейний лікар» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області в особі ВЛК Запорізького об'єднаного мобілізаційного центру при ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ВЛК Клініка «Сімейний лікар», відповідач 1 ), до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач 2), третя особа ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 , третя особа), в якому просить:
визнати протиправною та скасувати постанову, оформлену довідкою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.10.2025 щодо придатності до військової служби позивача;
зобов'язати відповідача 2 направити позивача на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану його здоров'я щодо подальшої придатності несення ним військової служби.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до довідки ВЛК №2025-1029-1144-5768-7 від 29.10.2025 ОСОБА_1 проведено медичний огляд «ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 при ІНФОРМАЦІЯ_1 » 29.10.2025, діагноз: М17.0, опис діагнозу: Двобічний гонартроз І ступеню, ПФС І ст., на підставі статті 61в графи ІІ розкладу хвороб Придатний до військової служби. На зворотному боці довідки ВЛК містяться штамп «ВІД ПІДПИСУ ВІДМОВИВСЯ». Наголошує, що позивач не відмовлявся від підпису про ознайомлення з довідкою ВЛК, адже взагалі не був обізнаний про існування такої довідки до моменту поки не був доставлений до ВЧ НОМЕР_1 , де йому ці документи були надані. Також звертає увагу, що п. 6, 7, 8 у картці обстеження та медичного огляду не заповнені, а у п. 9 у всіх графах стоїть єдиний штамп «Скарг немає. Здоровий». Разом із тим, у відповідних графах, які містять результат медичного огляду, відсутні прізвища та ініціали лікарів, які цей огляд проводили. Печатки, які містяться у картці обстеження, зроблені у нечитабельному вигляді і з них неможливо встановити ПІБ лікарів, які проводили медичний огляд, а підпис в графі різних лікарів є однаковим. Натомість, фактично військово-лікарську комісію позивач не проходив, єдиний лікар з яким він спілкувався був голова комісії, інших лікарів ОСОБА_1 не відвідував, медичні документи, які надавались ним взяті до уваги не були, а тому довідка ВЛК є необґрунтованою.
Ухвалою судді від 01.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачам запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач 2 позов не визнав, 15.15.2025 через систему «Електронний суд» надав до суду відзив (вх. №62681), в якому зауважує, що після прийняття позивача на військову службу до ВЧ НОМЕР_1 позивач жодного разу не звертався із скаргами до медичної служби про наявність у нього хвороб, які б не дозволяли йому проходити військову службу, а долучений до позову висновок ВЛК відповідача 1 вказує про відсутність таких хвороб. Зазначає також, що під час проходження позивачем військової служби хвороби у нього виявлені не були, надані в додатках до позову копії медичних документів відповідачу 2 не надавались, рапортів з проханням позивача провести йому ВЛК до відповідача 2 не надходило, жодних обґрунтувань на наявність у позивача підстав для проведення йому ВЛК вже після зарахування до відповідача 2 в позові не міститься, а тому і немає достатніх правових підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача 2 направити позивача для проходження ВЛК, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
22.12.2025 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив (вх. №64170), у якій щодо зобов'язання саме відповідача 2 направити позивача для проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби вказує, що на теперішній час позивач має статус «військовослужбовець» та проходить військову службу. Законодавчо урегульовано, що видати направлення для проходження військово-лікарської комісії військовослужбовцями наділений лише командир військової частини, в якій такий військовослужбовець проходить службу. А тому вважає, що для ефективного способу захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача 2 направити ОСОБА_1 для проходження військово-лікарської комісії. Щодо твердження Відповідача 2 про ненадання медичної документації позивачем та не подання рапорту для направлення для проходження ВЛК наголошує, що позивачем оспорюється довідка ВЛК №2025-1029-1144-5768-7 від 29.10.2025, видана ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 при ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі порушення процедури проведення медичного огляду, що прямо суперечить Наказу МОУ №402, а тому для вирішення спору по суті жодного відношення не має факт подання або не подання рапорту про направлення для проведення ВЛК на ім'я командира ВЧ НОМЕР_1 . Також зауважує, що позивач при прибутті до ВЧ НОМЕР_1 надавав наявну в нього медичну документацію, яка не була взята до уваги лікарем військової частини. Крім того, з боку відповідача 2 не надано жодних доказів, що підтверджували ненадання позивачем медичної документації про стан здоров'я.
У свою чергу, 15.01.2026 від представника третьої особи до суду через систему «Електронний суд» надійшли пояснення (вх. №2518), у яких наголошує, що згідно з даними Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних «Оберіг» громадянин ОСОБА_1 на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 не перебуває, зняти з військового обліку 30.10.2025 у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації та направлений для подальшого проходження військової служби до ВЧ НОМЕР_1 . Зазначає, що громадянин ОСОБА_1 пройшов ВЛК у відповідності до діючого законодавства. Так, Рішенням військово-лікарської комісії Запорізького об'єднаного мобілізаційного центру при ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача визнано придатним до військової служби відповідно до графи ІІ ст.61В Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, закріплених у Додатку 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402. Посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 будь-яких заходів фізичного чи психологічного впливу до громадянина ОСОБА_1 не застосовувалось, скарг та зауважень на неналежний стан здоров'я від нього до ІНФОРМАЦІЯ_5 не надходило. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації або бронювання у громадянина ОСОБА_1 відсутні. Звертає увагу також, що Верховний суд у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 зазначив, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Отже, вважає, що адміністративний позов громадянина ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволенню не підлягає.
Відповідач 1 відзиву на позов не направив.
На підставі частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 29.10.2025 був затриманий працівниками поліції та доставлений до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 .
В цей же день службові особи ІНФОРМАЦІЯ_5 доставили позивача до Комунального некомерційного підприємства «Клініка «Сімейний лікар» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області для проведення військово-лікарської комісії для визнання придатності до військової служби.
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 29.10.2025 №2025-1029-1144-5768-7 ОСОБА_1 проведено медичний огляд «ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 ». Діагноз: М17.0, опис діагнозу: Двобічний гонартроз І ступеню, ПФС І ст. Позивач на підставі статті 61в графи ІІ розкладу хвороб визнаний придатний до військової служби.
Починаючи з 01.11.2025 рядовий ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 26.11.2025 №2124/3353 та не заперечується сторонами.
Не погодившись із зазначеною постановою ВЛК у вигляді довідки, позивач оскаржив її до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов'язок» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами 1, 3 статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ).
Приписами частини 7 статті 1 Закону №2232-XII установлено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частина 9 статті 1 Закону №2232-ХІІ).
Також відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
За змістом частини 12 статті 2 Закону №2232-XII кожен громадянин України, вперше вступаючи на військову службу до Збройних Сил України, інших військових формувань, особисто складає Військову присягу на вірність Українському народу і скріплює її власноручним підписом. Іноземець або особа без громадянства, який (яка) вперше приймається на військову службу до Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту або Національної гвардії України, бере офіційне зобов'язання неухильно додержуватися Конституції та законів України, сумлінно виконувати обов'язки військової служби.
Статтею 70 Закону України від 19.11.1992 №2801-XII "Основи законодавства України про охорону здоров'я" (далі - Закон №2801-XII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною 2 статті 12 Закону України «Про національну безпеку України».
Військово-лікарські комісії також можуть створюватися при державних та комунальних закладах охорони здоров'я.
Відповідно до частини 13 статті 2 Закону № 2232-XII громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
Відтак, на виконання частини 13 статті 2 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення №402).
За приписами пункту 1.1 розділу І Положення №402 визначено, що це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза це:
- медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;
- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
- встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд військовослужбовців та військовозобов'язаних, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК.
Пунктом 1.1 розділу ІІ вказаного Положення передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3) (пункт 1 Розділу ІІ Положення №402).
Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).
Пунктом 1.4 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд контингентів, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення, проводиться в порядку, визначеному таблицею.
Главою 3 Розділу ІІ Положення №402 визначено порядок проведення медичного огляду військовозобов'язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період.
У відповідності до пункту 3.4 Розділу ІІ Положення №402 встановлено, що перед оглядом військовозобов'язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов'язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.
Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов'язаних.
Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов'язаний, що характеризують його стан здоров'я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.
Під час дії правового режиму воєнного стану: ЕКГ виконується після 40-річного віку та за наявності медичних показань. Інші дослідження виконуються за показаннями. ЕКГ виконується після 40-річного віку та за наявності медичних показань. Інші лабораторні та інструментальні дослідження виконуються за показанням.
Згідно з пунктом 3.8 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що Постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов'язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.
За приписами п. 20.3 розділу ІІ Положення №402 передбачена, що при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймаються постанови такого змісту: "Придатний" (зокрема, до військової служби, до військової служби за контрактом та до служби у військовому резерві;), "Непридатний", "Потребує", "Тимчасово непридатний" тощо.
У силу пункту 22.7 глави 22 розділу II Положення № 402 постанова ВЛК про придатність військовослужбовця (військовозобов'язаного, резервіста) до військової служби оформлюється довідкою ВЛК, затвердженню штатною ВЛК не підлягає.
Як встановлено судом, спірним у даній справі є постанова ВЛК Клініка «Сімейний лікар» відносно ОСОБА_1 , прийнята у формі довідки ВЛК №2025-1029-1144-5768-7 від 29.10.2025.
Обґрунтовуючи протиправність висновку ВЛК, позивач наполягає на допущенні відповідачем процедурних порушень при проведенні військово-лікарської експертизи.
При цьому, згідно з усталеною судовою практикою, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення ВЛК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певної постанови, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності постанови ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Отже, суди вправі перевіряти законність постанови ВЛК лише в межах дотримання процедури її прийняття.
З огляду на викладене, суд перевіряє правомірність спірної постанови військово-лікарської комісії виключно в межах дотримання процедури її ухвалення.
Як встановлено судом відповідно до записів картки обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного ОСОБА_1 оглянуто терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, оториноларингологом (ЛОР), дерматовенерологом, психіатром, стоматологом.
Разом з тим, судом встановлено, що у розділі 8 картки обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного «Результати додаткових методів обстеження» взагалі відсутні будь-які записи.
ВЛК Клініка «Сімейний лікар» (відповідач 1) не надано суду та матеріали справи не містять доказів того, що позивачу такі обстеження проводились.
За приписами частин 1, 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Отже, суду не доведено, що позивачу перед оглядом проводився загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначалася група крові та резус-належність, проводилося рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ тощо.
Враховуюче викладені правові норми та матеріали справи суд вважає, що відповідачем 1, як суб'єктом владних повноважень, на якого законом покладено обов'язок доведення правомірності своїх дій та рішень, не надано доказів того, що позивач на зазначені аналізи та обстеження направлявся. Картка обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного також не містить таких підтверджень.
За таких обставин, у суду відсутні належні та достовірні докази того, що огляд позивача проведений в повному обсязі, як того вимагає глава 3 розділу II Положення № 402, а тому постанова, оформлена довідкою ВЛК від 29.10.2025 №2025-1029-1144-5768-7 щодо придатності до військової служби позивача є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 направити позивача на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану його здоров'я щодо подальшої придатності несення ним військової служби, то суд зауважує, що наразі ОСОБА_1 має статус військовослужбовця.
Положеннями пункту 3.1 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.
Водночас, що стосується військовослужбовців, то відповідно до пункту 1.4 розділу ІІ Положення № 402 їх медичний огляд здійснюють гарнізонні (госпітальні) ВЛК, інші позаштатні постійно і тимчасово діючі ВЛК в залежності від профілю військової спеціальності. Згідно з пунктом 6.1 глави 6 розділу ІІ Положення № 402 направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням. Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров'я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.
У постанові від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23 Верховний Суд зазначив, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Тобто, визнання протиправним і скасування постанови ВЛК Клініка «Сімейний лікар» про ступінь придатності ОСОБА_1 до військової служби, оформленої довідкою ВЛК від 29.10.2025 №2025-1029-1144-5768-7, не призведе до повернення позивачу статусу військовозобов'язаного.
За наведених норм чинного законодавства, висновуємо, що процедури проведення медичного огляду військовозобов'язаних та військовослужбовців суттєво відрізняються, зокрема, суб'єктом направлення на медичний огляд.
Враховуючи те, що наразі ОСОБА_1 має статус військовослужбовця, проведення повторного медичного огляду знаходиться за межами компетенції ВЛК Клініка «Сімейний лікар», у зв'язку з чим повноваження направлення його для проходження ВЛК має командир військової частини.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам. Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення його порушених прав, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.
Крім того, суд керується також частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, рішенням суду у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Отже, держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд вказує, що обов'язок доведення придатності особи до військової служби лежить виключно на суб'єкті владних повноважень, тоді як відповідачами у цій справі не доведено дотримання процедури проходження позивачем медичного огляду з метою встановлення факту придатності його до військової служби, що свідчить про порушення встановленого законом порядку. У свою чергу, протиправні дії не можуть зумовлювати настання правомірних наслідків такої процедури.
Враховуючи порушення права позивача на належну процедуру його призову на військову службу під час мобілізації, з метою ефективного захисту його прав, суд вважає за необхідне зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 (у якій, за наявними у матеріалах справи доказами позивач проходить військову службу) направити ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану його здоров'я щодо подальшої придатності несення ним військової служби.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені платіжною інструкцією №РСК9-С6ВР-ХНС0-7Х62 від 26.11.2025 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, яким прийняті протиправне рішення - відповідача 1.
Що стосується стягнення з відповідача 1 судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частин 1-5 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, суд враховує таке.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 №13-рп/2000, від 30.09.2009 №23-рп/2009 та від 11.07.2013 №6-рп/2013.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Так, на підтвердження витрат на правничу допомогу надано договір про надання правничої допомоги від 01.10., ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, додаткова угода від 10.11.2025 №3 до Договору про надання правничої допомоги від 01.10.2025, акт наданих послуг на суму 10000,00 грн.
За змістом статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті Кодексу суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас, відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, дослідивши подану заяву із розрахунком витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.
Згідно з актом надання послуг від 25.11.2025 адвокатом Романок А.Ф. надано наступні послуги: надання консультації, аналіз судової практики, складання позовної заяви про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії до ВЛК Клініка «Сімейний лікар» , ВЧ НОМЕР_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_3 , складання заяви про забезпечення позову на суму 10000,00 грн.
При цьому, відповідно до акту адвокат своїм підписом свідчить про оплату клієнтом всієї суми наданих послуг, а клієнт підтверджує факт оплати зазначеної грошової суми та відсутність будь-яких претензій щодо наданих адвокатських послуг.
Суд звертає увагу, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на те, що предметом розглядуваного спору є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 2000,00 грн за складання та подання адміністративного позову та 500,00 грн за складання заяви про забезпечення позову.
За наведених обставин за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 на користь позивача мають бути стягнуті витрати на правничу допомогу в сумі 2500,00 грн.
Керуючись ст. ст. 9, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Військово-лікарської комісії Клініка «Сімейний лікар», Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області в особі ВЛК Запорізького об'єднаного мобілізаційного центру при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), третя особа ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову, оформлену довідкою №2025-1029-1144-5768-7 від 29.10.2025 Військово-лікарської комісії Клініки «Сімейний лікар» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області в особі ВЛК Запорізького об'єднаного мобілізаційного центру при ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо придатності до військової служби ОСОБА_1 .
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 направити ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану його здоров'я щодо подальшої придатності несення ним військової служби.
Стягнути з Військово-лікарської комісії Клініка «Сімейний лікар» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 968,96 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак