30 січня 2026 року Справа № 280/10504/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» (69000, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 13, прим. 19, ЄДРПОУ 44830259) представник Балабанова Світлана Миколаївна ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: 49000, м. Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, будинок 70, приміщення 9, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Тернопільської митниці (46400, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 38, ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправним та скасування рішення, -
27 листопада 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» (далі - позивач) до Тернопільської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, відповідно до якої позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2025/000364/2 від 12.11.2025;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» судові витрати по даній справі.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.04.2023 позивачем (покупець) укладено з компанією CHONGQING HWASDAN MACHINERY MANUFACTURING CO.,LTD (Китай) зовнішньоекономічний контракт №HW/5 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікації (Додатку), яка є невід'ємною частиною даного контракту. В подальшому, компанією продавцем, відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту, Специфікації №HW2025-7 від 18.04.2025, Коносамента №ZJSM25071581 від 02.08.2025, залізничної накладної №609149 від 21.10.2025, рахунку-фактури №HW2025-7 від 17.07.2025 було здійснено поставку товарів (мотоблоки, грунтофрез, запасних частин) на суму 19 642,46 дол.США. Товар поставлявся на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил “ІНКОТЕРМС 2010». З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів їх було задекларовано товариством до відділу митного оформлення до митного поста Тернопільської митниці за ЕМД №25UA403070010019U2 від 04.11.2025. Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 МКУ. Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству було направлено електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів. Позивачем надано наявні додаткові документи. За результатами наданих позивачем документів відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару. Позивач вважає, що зазначене вище рішення про коригування митної вартості товару є протиправними та підлягають скасуванню і просить суд задовольнити позовну заяву.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
15 грудня 2025 року до суду надійшов відзив Тернопільської митниці на позовну заяву. Митниця не згодна з доводами позивача та заперечує проти вимог адміністративного позову та зазначає, що під час здійснення митного контролю типу ІМ40АА № 25UA403070010019U2 митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв'язку з тим, що у документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою. На підставі викладеного відповідач просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника митниці про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» (ЄДРПОУ 44830259) (далі - ТОВ «Мототехімпорт») зареєстроване як юридична особа 07.11.2022.
Відповідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює наступні види економічної діяльності за КВЕД: 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням (основний); 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.40 Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.11 Рекламні агентства.
Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до документів про державну реєстрацію: Україна, 69000, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 13, прим. 19.
19 квітня 2023 року між Компанією Chongqing Hwasdan Machinery Manufacturing Cо., Ltd (Китай) та ТОВ «Мототехімпорт» (покупець) укладено контракт № HW/5 (далі - Контракт).
Згідно п.1.1 Контракту продавець продає, а покупець купує товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в специфікаціях (додатках), які є невід'ємною частиною Контракту.
Поставка товару здійснюється партіями і фіксується в специфікаціях (додатках) до даного Контракту. Допускається поставка товару декількома партіями за однією специфікацією. (п. 2.1 Контракту).
Товар, що поставляється повинен відповідати кількості, зазначеній у специфікаціях (додатках) до цього Контракту або у Інвойсі, у разі поставки товару декількома партіями за однією специфікацією. Товар вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем за вагою - згідно вазі, зазначеній в товарно-транспортній накладній (CMR, або залізничній накладній або коносаменті). (п. 2.2 Контракту).
Розділ 3 Контракту визначає умови поставки товару.
Так, згідно п. 3.1 поставки здійснюються на умовах згідно правил Інкотермс за редакцією 2010 року, які мають обов'язковий характер для Сторін у рамках цього Контракту. Конкретні умови поставки партії товару зазначаються в Специфікації (Додатку) до цього Контракту. Сторони мають право після підписання Специфікації змінити умови поставки, зазначені в ній, шляхом підписання додаткової угоди.
У разі використання правил Інкотермс FОВ (вільно на борту) у порту відвантаження продавець зобов'язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна в узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу. Покупець повинен за свій рахунок зафрахтувати судно і своєчасно сповістити продавця про терміни, умови та місце навантаження, назву, часу прибуття судна. Ціна FОВ (FОВ рrісе) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.
У разі використання правил Інкотермс СFR (вартість та фрахт-порт призначення) продавець зобов'язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт, укласти договір фрахту та доставити вантаж у порт призначення. Ціна СFR (СFR рrісе) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки (фрахту) до порту призначення, без розвантаження в порту.
Поставка здійснюється морським транспортом 20 або 40 футовим контейнером.
Відповідно до п. 3.6 Контракту протягом 10-ти календарних днів з моменту відвантаження партії товару продавець зобов'язаний вислати на юридичну адресу покупця вказану в п. 11.2 Контракту оригінали наступних документів англійською мовою: рахунок-фактуру (інвойс) на заявлену партію товару з підписом (підпис не є обов'язковим) і печаткою продавця (3 оригінали); морський коносамент (3 оригінали) або телекс-реліз; пакувальний лист з підписом (підпис не є обов'язковим) і печаткою продавця (3 оригінали), сертифікат походження (1 оригінал і копія).
Згідно розділу 4 Контракту ціна на товар визначається Покупцем і Продавцем шляхом переговорів і вказується в Специфікаціях (Додатках) до цього Контракту. За домовленістю сторін, у разі несвоєчасної оплати товару, ціна товару може змінюватись після здійснення поставки. Зміна ціни оформлюється додатковою угодою після чого продавець повинен надати покупцю коригуючу специфікацію та інвойс.
У ціну Товару включена вартість упаковки і маркування.
Загальна сума Контракту - 4 500 000 USD (чотири мільйони п'ятсот тисяч доларів США).
Положеннями п. 10.5 Контракту визначено, що даний Контракт набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє до 31.12.2025, але в будь якому випадку до виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань і завершення розрахунків. Його дія продовжується на наступний рік, якщо ні одна з Сторін письмово не заявить іншій Стороні про його скасування не менш ніж за 3 (три) місяці до закінчення дії Контракту.
Специфікацією (додатком) від 18.04.2025 №HW2025-7 до Контракту передбачено поставку мотоблоків і грунтофрез у загальній кількості 400 шт на загальну суму 19000 доларів США. Строк поставки: листопад - грудень 2025 року. Умови поставки FOB CHONGQING. Умови оплати: 100% передоплати.
Специфікацією (додатком) від 18.04.2025 №HW2025-7-z до Контракту передбачено поставку вантажу - запасних частин у загальній кількості 144 шт на загальну суму 642,46 доларів США. Строк поставки: жовтень - листопад 2025 року. Умови поставки FOB CHONGQING. Умови оплати: протягом 180 днів з моменту фактичної поставки товару.
Оплата проведена 11.07.2025 (платіжна інструкція в іноземній валюті № 1595) та 16.07.2025 (платіжна інструкція в іноземній валюті № 1609).
З метою здійснення митного оформлення товару, позивачем було подано митну декларацію типу ІМ40АА № 25UA403070010019U2 від 04.11.2025.
Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною товарів, які імпортуються (вартість операції).
До даної митної декларації уповноваженою особою позивача до митного оформлення було надано митному органу документи, перелік яких зазначений в гр.44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт №HW/5 від 19.04.2023, Специфікації №№2025-7, 2025-7-z від 18.04.2025, банківські платіжні інструкції №1595 від 11.07.2025, №1609 від 16.07.2025, виписки з особистого банківського рахунку декларанта за липень 2025, рахунок-фактура №HW2025-7 від 17.07.2025, пакувальний лист від 17.07.2025; сертифікат країни походження №25С5102A0953/00058 від 18.08.2025, прайс-лист та комерційна пропозиція виробника від 11.04.2025, договір ТЕО №84 від 04.01.2023, заявку на перевезення №231 від 24.07.2025, коносамент №ZJSM25071581 від 02.08.2025, залізнична накладна №609149 від 21.10.2025, рахунок від 30.10.2025 №2025/PF/380, Акт виконаних робіт №86 від 30.10.2025, довідку про транспортні витрати №3010/8Т від 30.10.2025.
Під час здійснення митного контролю митним органом розпочато консультацію з декларантом та запропоновано надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість.
Уповноваженою особою декларанта на вимогу митниці листом №121101 від 12.11.2025 додатково надано митниці: комерційну пропозицію, прайс-лист виробника від 11.04.2025, виписку з особистого банківського рахунку ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» за липень 2025, а також повідомило митницю, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, були надані і вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв'язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.
За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2025/000364/2 від 12.11.2025, згідно якого загальна митна вартість задекларованих Товарів скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервним методом, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у митному оформленні шляхом оформлення картки відмови.
Рішення №UA403070/2025/000364/2 від 12.11.2025 обґрунтовано, зокрема тим, що за результатами опрацювання документів встановлено наступне:
За результатами аналізу поданих документів встановлено наступне.
ТОВ «Мототехімпорт» до митного оформлення за митною декларацією від 04.11.2025 № 25UA403070010019U2 заявлено партію товару, імпортовану на підставі зовнішньоекономічного контракту № HW/5 від 19.04.2023 (далі - Контракт) з компанією-виробником "CHONGQING HWASDAN MACHINERY MANUFACTURING CO., LTD», специфікацій від 18.04.2025 №№ 2025-7, 2025-7-Z, рахунку-інвойсу від 17.07.2025 № HW2025-7. Відповідно до відомостей що містяться у наданих товаросупровідних документах, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB CHONGQING згідно Інкотермс-2010. Відповідно до відомостей декларації митної вартості від 04.11.2025 № б/н до ціни товару додані витрати на транспортування їй сумі 147 143,15 грн. З метою підтвердження зазначених витрат надано до митного оформлення такі документи: Договір транспортно-експедиційного обслуговування №84 від 04.01.2023, укладений з експедитором «IMOGATE SOLUTION Sp.z.o.o», рахунок від 30.10.2025 № 2025/PF/380 на оплату транспортно-експедиторських послуг, довідка про транспортні витрати №3010/8Т від 30.10.2025, заявка на перевезення №231 від 24.07.2025, акт виконаних послуг №86 від 30.10.2025. Відповідно до рахунку від 30.10.2025 № 2025/PF/380 та акту виконаних послуг №86 від 30.10.2025 визначено витрати на транспортування партії товарів в одному контейнері. Витрати на перевезення враховують: транспортно- експедиційне обслуговування за межами України - 30 доларів США; фрахт з урахуванням перевалки та НРР по контейнеру MRSU5639834, коносаменту № ZJSM25071581 від 02.08.2025 за маршрутом Чунцин, Китай - Пшемисль - Мостиська, Україна - 3470,00 доларів СІІІА; доставка по маршруту Пшемисль - Мостиська Україна - Тернопіль, Україна 900 доларів США. У відповідності до відомостей, зазначених у митній декларації від 04.11.2025 № 25UA403070010019U2 та коносаменті від 02.08.2025 №ZJSM25071581 поставку оцінюваної партії товару здійснено морським транспортом у контейнерах з порту CHONGQING, CHINA до порту Gdansk, POLAND. Разом з цим, згідно із даних, наведених у накладній УМВС від 21.10.2025 № 609149 товар переміщувався з порту Gdansk, POLAND до Медика/Мостиська та до м. Тернопіль залізничним транспортом. Враховуючи вищезазначене, товар був перевантажений у порту Gdansk, що свідчить про наявність додаткових витрат, пов'язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовими митної вартості товару. Відповідно до пункту 4.2. Договору транспортно-експедиційного обслуговування №84 від 04.01.2023 оплата послуг за даним договором та винагороди Експедитора здійснюється Клієнтом протягом 45 (сорока п'яти) днів з моменту виставлення рахунка-фактури. Рахунок-фактура повинен бути виставлений протягом двох робочих днів з моменту судозаходу, якщо інше не передбачене узгодженою Сторонами заявкою. Листом митного брокера №121101 від 12.11.2025 вказана розбіжність усунена не була, оскільки наданій до митного оформлення заявці на перевезення №231 від 24.07.2025 відсутні відомості щодо встановлення інших термінів виставлення рахунків-фактур. Згідно рахунку № 2025/PF/380 від 30.10.2025 передбачена оплата транспортно- експедиційних послугу жовтні 2025 року, проте станом на 12.11.2025 вказаний банківський документ, який підтверджує сплату послуг на вимогу митного органу до митного оформлення надано не було. Також згідно п. 11 заявки на № 231 від 24.07.2025 на транспортно-експедиційне обслуговування до договору № 84 04.01.2023 замовлена послуга доставки за маршрутом за один контейнер Чунцин-Тернопіль, а інші послуги згідно цієї заявки (навантажувально-розвантажувальні роботи) не замовлялись. Наведене не дає можливості перевірити всі числові значення складових митної вартості зокрема, понесених витрат на транспортування товару. Відповідно до частини 3 статті 53 МКУ. подані до митного оформлення документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме - витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до ввезення на митну територію України, передбачених частиною 10 статті 58 МКУ У наданих до митного оформлення документах відсутні відомості щодо вартості витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів Враховуючи вищезазначені розбіжності, неможливо здійснити перевірку числового значення заявленої митної вартості оцінюваних товарів, транспортна складова не розраховується.
Позивач не згоден з прийнятим відповідачем рішенням, але з метою випуску товару у вільний обіг оформив нову електронну митну декларацію. Загальна різниця митних платежів (ввізного мита та ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею склала 557 548,60 грн.
Суд, оцінивши повідомлені сторонами справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша ст. 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1- 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 1-2 ст. 54 МК України).
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч. 3 ст. 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом - за ціною договору (контракту).
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товару може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація сама аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 53 МК України).
Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України - декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи, в тому числі додатково надані, містять розбіжності і неточності.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивачем подано разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (контракт з додатками, рахунок, комерційну пропозицію, прайс-лист, документи, що підтверджують вартість послуг з транспортування товару тощо).
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч. 4 ст. 58 МК України).
У розумінні ч. 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
На переконання суду, подані декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документи є достатніми для підтвердження усіх складових митної вартості за першим (основним) методом.
Так, декларантом на підтвердження митної вартості товару до МД типу ІМ40АА № 25UA403070010019U2 від 04.11.2025 надано митному органу: зовнішньоекономічний контракт № HW/5 від 19.04.2023, специфікації №№2025-7, 2025-7-z від 18.04.2025, банківські платіжні інструкції № 1595 від 11.07.2025, № 1609 від 16.07.2025, виписки з особистого банківського рахунку декларанта за липень 2025, рахунок-фактура №HW2025-7 від 17.07.2025, пакувальний лист від 17.07.2025; сертифікат країни походження № 25С5102A0953/00058 від 18.08.2025, прайс-лист та комерційна пропозиція виробника від 11.04.2025.
Згідно правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст. 51-58 МК України самої констатації суб'єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.
Отже, під час заявлення товару до митного оформлення за митною декларацією типу ІМ40АА №25UA403070010019U2 від 04.11.2025 позивач надав всі вищевказані вичерпні документи, відповідно до вимог ч. 1 - 2 ст. 53 МК України, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, а тому у спірних правовідносинах сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.
Відносно доводів відповідача з приводу неповноти включення витрат пов'язаних з наданням транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України суд встановив наступне.
Так, відповідачем вказано, що до митного оформлення надано договір транспортно-експедиторського обслуговування №84 від 04.01.2023, заявку на перевезення №231 від 24.07.2025, коносамент №ZJSM25071581 від 02.08.2025, залізничну накладну №609149 від 21.10.2025, рахунок від 30.10.2025 №2025/PF/380, Акт виконаних робіт №86 від 30.10.2025, довідку про транспортні витрати №3010/8Т від 30.10.2025.
Як встановлено судом перевезення спірної товарної партії здійснювалось на підставі договору транспортно-експедиторського обслуговування № 84 від 04.01.2023 укладеного з компанією IMOGATE SOLUTION Sp. z o.o.
Положеннями договору транспортно-експедиторського обслуговування №84 від 04.01.2023, зокрема, визначено, що предметом цього Договору є надання Експедитором Клієнту послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів Клієнта, в тому числі організації перевезень різними видами транспорту, перевалки в портах та надання інших узгоджених Сторонами послуг.
Пунктом 2.1. Договору визначено, що Експедитор має право: - вибирати та змінювати вид транспорту та маршрут перевезення, вибирати та змінювати порядок виконання транспортно-експедиторських послуг, діючи в інтересах Клієнта (підпункт 2.1.1.); - укладати від свого імені чи від імені Клієнта договори з портами, перевізниками та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та інші послуги, що пов'язані з виконанням цього Договору, в т.ч. перепакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження та розвантаження (підпункт 2.1.2.).
Відповідно до п. 4.1. Договору, оплата послуг за даним Договором та винагороди Експедитора здійснюється Клієнтом протягом 10 (десяти) днів з моменту виставлення рахунка-фактури через електрону пошту. Рахунок- фактура повинен бути виставлений за десять робочих днів до моменту судозаходу, якщо інше не передбачене узгодженою Сторонами заявкою.
Згідно договору про надання транспортно-експедиторських послуг, заявки на перевезення №231 від 24.07.2025, коносаменту №ZJSM25071581 від 02.08.2025, залізничної накладної №609149 від 21.10.2025, рахунку від 30.10.2025 №2025/PF/380, Акту виконаних робіт №86 від 30.10.2025, довідки про транспортні витрати №3010/8Т від 30.10.2025 вбачається, що здійснювалось міжнародне морське перевезення та перевезення вантажу залізничним транспортом вартістю 4400,00 доларів США. Перевалка включена у вартість.
Отже, при митному оформлення спірної товарної партії, митному органу були надані транспортні (перевізні) документи, якими в повній мірі підтверджується вартість та маршрут перевезення товарів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 № 1955-IV (далі - Закон № 1955-IV), транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Відповідно до ч. ст. 4 цього ж Закону, транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо.
Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.
Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб'єкти господарювання.
Згідно ч. 3 ст. 8 Закону № 1955-IV Експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України; фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснюють роботи, пов'язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об'єктів; організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; організовують експертизу вантажів; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; забезпечують виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників; здійснюють страхування вантажів та своєї відповідальності; забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту; забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат; здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством; надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення (ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).
З наведеного вбачається, що спеціальними правовими нормами передбачена можливість для експедитора, яким в даному випадку виступає IMOGATE SOLUTION Sp. z o.o. самостійно організовувати перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав в залежності від узгодженого маршруту.
Щодо доводів відповідача про відсутність відомостей щодо плати за перевантаження товару суд зазначає, що умови покриття витрат на перевантаження (перевалку) вантажу врегульовані пунктом 4.1 договору транспортно-експедиторського обслуговування № 84 від 04.01.2023, в якому зазначено: «У разі перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інший транспортний засіб в проміжному порту або терміналі вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту), що зазначена в рахунку (інвойсі) та акті виконаних робіт».
На підтвердження виконання умов договору, позивачем було надано Довідку про транспортні витрати від 30.10.2025 № 3010/8Т, в яких експедитор прямо підтвердив: «перевалка включена у вартість».
Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 по справі №804/16553/14 дійшов висновку, що у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Відносно зауважень митного органу про те, що позивачем не було надано до митного оформлення платіжних документів, які підтверджують вартість транспортних послуг, судом встановлено таке.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України, банківські платіжні документи надаються, якщо рахунок сплачено. На момент митного оформлення рахунок не був сплачений, а відповідний документ не міг бути наданий. Те, що оплата ще не відбулася, не є розбіжністю, що впливає на ціну товару, яка підлягає сплаті.
Сталою є правова позиція Верховного Суду, що умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості (невідповідність строків оплати, що визначені договором) не є тими розбіжностями (суперечностями) не можуть бути покладені в основу висновків митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару (постанови від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 29.07.2020 у справі №420/1709/19, від 19.11.2024 у справі №420/23588/23, від 27.02.2025 у справі №300/784/24).
Суд вважає за можливе застосувати дані правові висновки до спірних правовідносин в частині умов оплати вартості транспортних послуг.
При цьому, відповідачем не обґрунтовано яким чином відсутність банківських платіжних документів щодо оплати транспортних послуг, за наявності всіх інших документів, які підтверджують транспортні витрати, впливає на визначення митної вартості.
Таким чином, зауваження митного органу щодо ненадання документів, що підтверджують транспортні витрати по всьому маршруту, є необґрунтованими та безпідставними.
Приписами статті 53 Митного кодексу України передбачено документи, що подаються декларантом для підтвердження митної вартості товарів, зокрема у частині 2 цієї статті зазначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що наведені відповідачем підстави, жодним чином не перешкоджають митному органу перевірити митну вартість імпортованого товару на підставі наданих позивачем документів.
Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
В той же час, відповідачем суду не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем надано до митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Доводи відзиву відносно того, що проведеним митним оглядом (акт митного огляду №25UA403070010019U2 від 11.11.2025) встановлена наявність на товарі №1 «Мотоблок Кентавр 40-1С/G» відомостей щодо артикулу товару «192656», який не вказаний у митній декларації та товаросупровідних документах, матеріалами справи не підтверджуються.
Також, відповідачем вказано, що до митного оформлення надано документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги).
З цього приводу суд зазначає, що копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, частина 5 статті 53 МК України прямо забороняє вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Умовами п. 3.6 Контракту передбачено, що продавець протягом 10-ти календарних днів з моменту відвантаження партії товару продавець зобов'язаний вислати на юридичну адресу покупця вказану в п. 11.2 Контракту оригінали наступних документів англійською мовою: рахунок-фактуру (інвойс) на заявлену партію товару з підписом (підпис не є обов'язковим) і печаткою продавця (3 оригінали); морський коносамент (3 оригінали) або телекс-реліз; пакувальний лист з підписом (підпис не є обов'язковим) і печаткою продавця (3 оригінали), сертифікат походження (1 оригінал і копія).
Таким чином, сторонами узгоджений перелік документів, які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація країни відправлення відсутня.
Верховний Суд в постанові від 19.03.2019 по справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».
За таких обставин, зауваження митниці про обов'язковість надання копії митної декларації країни відправлення для підтвердження заявленої митної вартості протирічать положенням Митного кодексу України.
Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15 суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд звертає увагу, що надані до митного оформлення товару документи не містять ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару.
Як вказано в постанові Верховного Суду від 28.05.2019 в справі №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.
Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару, передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Також, відповідно до матеріалів справи рішення про коригування митної вартості №UA403070/2025/000364/2, надіслане посадовою особою митниці підприємству не в повному обсязі - в графі 33 рішення зазначено, що продовження рішення треба дивитись в графі «Висновки», проте, такий висновок декларанту наданий не був.
Наведені доводи не були спростовані митницею під час розгляду справи. Так, само митницею суду також не було надано рішення про коригування митної вартості №UA403070/2025/000364/2 в повному обсязі.
Означене не дає можливості ані позивачу, ані суду ознайомитись з інформацією щодо підстав коригування митної вартості товару, а також, свідчить про порушення відповідачем принципу "належного урядування".
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст. 19, ч.1 ст. 68 Конституції України усі без виключення суб'єкти права (учасники суспільних відносин) зобов'язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Наведене тлумачення змісту перелічених норм права є релевантним правовому висновку постанови Верховного Суду від 09.05.2024 у справі №580/3690/23, де указано, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.
Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі «Волохи проти України» (заява №23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
Отже, як вбачається з наведених судових рішень, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з у рахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
Відповідно до рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988 запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців.
Європейський суд з прав людини у справі «Рисовський проти України» (пункти 70-71) зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, пункт 120; «Онер'їлдіз проти Туреччини», заява № 48939/99, пункт 128; «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», заява № 21151/04, пункт 72; «Москаль проти Польщі», заява № 10373/05, пункт 51). У цій же справі також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "належного урядування". ЄСПЛ вказав на те, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74)
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», пункт 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява № 32457/05, пункт 40, від 13.12.2007, та у справі «Трґо проти Хорватії», заява № 35298/04, пункт 67, від 11.06.2009).
Також суд вважає, що за суттю запровадженого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права негативні наслідки, спричинені неоднозначністю, суперечливістю чи прогалинами в законодавстві у сфері публічно-правових відносин, не можуть застосовуватись на шкоду приватній особі чи бути підставою для розширеного тлумачення повноважень суб'єктів владних повноважень, а натомість - в окресленому випадку підлягає застосуванню принцип «найбільш сприятливого становища для особи» (favor libertatis).
Подібні за суттю правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2025 у справі №280/7446/24.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
В межах даної справи, митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
На переконання суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Зазначене, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого Тернопільською митницею рішення про коригування митної вартості товару №UA403070/2025/000364/2 від 12.11.2025.
Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 05.05.2022 №2040/6019/18 (№К/9901/8839/19) вказав, що наявність у названій системі інформації про те, що подібний чи ідентичний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24.
Таким чином, за правовою позицією Верховного Суду, митний орган має враховувати, та в кожному конкретному випадку враховувати різноманіття умов поставки, країни виробника товару та інші складові, які безпосередньо впливають на ціну товару та призводять до її формування. В даному випадку, митний орган навів формальні причини для коригування митної вартості, та користувався базою ЄАІС для коригування митної вартості без дослідження усіх важливих складових для формування ціни, окрім умов поставки та постачальника - виробника. Важливим є також, сезонність, коливання цін на ринку та ін.
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у митних деклараціях було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, оскільки відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Митним органом не було надано жодного документа, який би підтвердив митну вартість товару, визначену відповідачем за резервним методом.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Матеріалами справи - платіжною інструкцією від 18.11.2025 № 2907708620 підтверджується факт сплати судового збору у розмірі 6 690,58 грн.
У відповідності до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене і задоволення позовних вимог, суд доходить висновку, що судовий збір у розмірі 6 690,58 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення.
Доказів на підтвердження понесення позивачем інших витрат матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мототехімпорт» (69000, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 13, прим. 19, ЄДРПОУ 44830259) представник Балабанова Світлана Миколаївна ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Тернопільської митниці (46400, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 38, ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2025/000364/2 від 12.11.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» судові витрати по даній справі, а саме судовий збір у розмірі 6 690,58 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 30 січня 2026 року.
Суддя О.О. Артоуз