02 лютого 2026 року Справа № 280/80/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції України (вул. Приходська, буд. 58, м. Запоріжжя, 69095; код ЄДРПОУ 43315529)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057 код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, -
05.01.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати постанову відповідача про закінчення виконавчого провадження від 18.12.2025 № 75499136 незаконною та скасувати її;
- зобов'язати відповідача відновити провадження.
Ухвалою суду від 06.01.2026 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику учасників справи. Роз'яснено сторонам, що справа буде розглянута протягом строку визначеного частиною 4 статті 287 КАС України. Крім того, вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа, ГУ ПФУ в Запорізькій області).
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладене в позовній заяві (вх.№392 від 05.01.2026). Зокрема зазначено, що постанова відповідача про закінчення виконавчого провадження прийнята без повного та всебічного дослідження матеріалів справи та без здійснення державним виконавцем виконавчих дій у повному обсязі, необхідному для досягнення мети виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2022 у справі №280/2020/22, є протиправною. Зауважено, що як вбачається з оскаржуваної постанови від 18.12.2025, державний виконавець дійшов висновку про повне виконання вимог виконавчого документа виключно на підставі листа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 08.08.2024 та доданих до нього протоколів розрахунку пенсії, страхового стажу та заробітної плати загальним обсягом 22 сторінки. Натомість, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2022 року у справі № 280/2020/22 станом на теперішній час залишається невиконаним, зокрема, стягувач не отримав належні йому пенсійні виплати, а державний виконавець не вчинив усіх передбачених чинним законодавством України виконавчих дій, чим порушив вимоги Закону України «Про виконавче провадження». Водночас, відзначено, що Третій апеляційний адміністративний суд, перевіривши під час розгляду заяви про встановлення судового контролю наведені Пенсійним фондом України доводи щодо повного виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2022 у справі № 280/2020/22, дійшов протилежного висновку та встановив протиправну бездіяльність Пенсійного фонду України щодо виконання вказаного судового рішення. За таких обставин доведення безпідставності тверджень Пенсійного фонду України, викладених у листі від 08.08.2024 року, є недоцільним, оскільки їх неправомірність уже встановлена постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.01.2025 у справі № 280/2020/22. На підставі вищенаведеного представник позивача просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі, визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про закінчення виконавчого провадження від 18.12.2025 № 75499136.
Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог викладені у відзиві на позовну заяву (вх.№53333 від 22.11.2024). Зокрема зазначено, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 75499136 з примусового виконання виконавчого листа №280/2020/22, виданого 13.03.2023 Запорізьким окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, з урахуванням виплачених сум. Згідно повідомлення боржника від 08.08.2024, вимоги виконавчого документа виконано в повному обсязі, зокрема, на виконання рішення суду по справі №280/2020/22 Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством. За період з 07.10.2009 по 31.03.2023 стягувачу донараховано 80531,07грн, які йому виплачені в квітні 2023 року. На підставі зазначеного, постановою державного виконавця №75499136 від 18.12.2025 завершено виконавче провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Зауважено, що державний виконавець має повноваження перевіряти правильність нарахування пенсії, її складових, стажу для обрахунку пенсії, лише у разі якщо у рішенні суду була зазначена чітка вказівка для органу Пенсійного фонду України, яким чином слід розраховувати складові пенсійного забезпечення особи. На підставі вищенаведеного представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Третя особа правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась, матеріали справи містять докази належного повідомлення ГУ ПФУ в Запорізькій області про розгляд в Запорізькому окружному адміністративному суді справи №280/80/26 (а.с.64).
Відповідно до частини 4 статті 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Проте, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин, може бути кваліфіковано судом, як визнання позову.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
З даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2022 у справі №280/2020/22, яке набрало законної сили 27.12.2022 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №084650007774 від 24.06.2021 про перерахунок пенсії;
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №084650007774 від 25.06.2021 про перерахунок пенсії;
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позовної заяви - відмовлено.
13.03.2023 видано виконавчі листи по справі.
На підставі заяви позивача 11.07.2024 постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косінова Ігоря Вікторовича було відкрито виконавче провадження №7549913 з примусового виконання виконавчого листа №280/2020/22, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 13.03.2023 (а.с.73).
Листом від 08.08.2024 №0800-0901-5/68287 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило державному виконавцю, що на виконання рішення суду по справі №280/2020/22 здійснено перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством. За період з 07.10.2009 по 31.03.2023 стягувачу донараховано 80 531,07грн, які виплачені йому в квітні 2023 року. З огляду на вищевикладене рішення у справі №280/2020/22 виконане в межах покладених судом зобов'язань та з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством до відкриття виконавчого провадження ВП №75499136 (а.с.74).
18.12.2025 Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косіновим Ігорем Вікторовичем винесено постанову ВП №75499136 на підставі пункт 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.9).
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся із даними адміністративним позовом про її скасування до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункти 1, 16 частини третьої, четвертої статті 18 Закону №1404-VIII).
За частиною восьмою статті 19 Закону №1404-VIII особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Статтею 39 Закону №1404-VIII закріплено підстави закінчення виконавчого провадження, однією з яких є фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частини першої вказаної статті).
За обставинами даної справи рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2022 у справі № 280/2020/22, яке набрало законної сили 19.09.2023, зокрема, було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, з урахуванням виплачених сум
11.07.2024 постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косінова Ігоря Вікторовича на підставі особистої заяви стягувача було відкрито виконавче провадження №7549913 з примусового виконання виконавчого листа №280/2020/22, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 13.03.2023.
Листом від 08.08.2024 №0800-0901-5/68287 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило державному виконавцю, що на виконання рішення суду по справі №280/2020/22 здійснено перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством. За період з 07.10.2009 по 31.03.2023 стягувачу донараховано 80 531,07грн, які виплачені йому в квітні 2023 року. З огляду на вищевикладене рішення у справі №280/2020/22 виконане в межах покладених судом зобов'язань та з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством до відкриття виконавчого провадження ВП №75499136.
Врахувавши наведені вище мотиви, державним виконавцем на підставі пункт 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII 18.12.2025 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 18.12.2025 №75499136.
Таким чином, при прийнятті постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII державний виконавець виходив з того, що вимоги виконавчого документа виконані у повному обсязі.
Водночас, судом з даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що 12.06.2023 на адресу Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2022 по справі № 280/2020/22.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2023 по справі № 280/2020/22 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду у справі №280/2020/22.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.01.2025 по справі №280/2020/22 задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасовано ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2023. Прийнято нове судове рішення, яким задоволено частково заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:
- визнано протиправну бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2022 в адміністративній справі № 280/2020/22, а саме, не поновлення ОСОБА_1 нарахування та виплати пенсії за віком з 07 жовтня 2009 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством мінімального розміру пенсії, підвищень, доплати та індексації відповідно до статей 27, 28, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постановах Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» тощо, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню пункту 9 частини першої статті 129, статті 129-1 Конституції України, статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України при виконанні рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2022 в адміністративній справі № 280/2020/22 та провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 жовтня 2009 року відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV № «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з урахуванням підвищень, доплати та індексації відповідно до статей 27, 28, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постановах Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» тощо, з урахуванням виплачених сум.
З наведених у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 31.01.2025 по справі №280/2020/22 обставин, окрім іншого, вбачається, що судом під час її ухвалення досліджувались посилання відповідача на здійснений відповідачем на виконання рішення суду по справі перерахунок пенсії за період з 07.10.2009 по 31.03.2023 та нараховані пенсійні виплати у сумі 80531,07 грн, в результаті чого суд дійшов висновку про неповне виконання судового рішення та встановив протиправну бездіяльність Пенсійного фонду України щодо виконання вказаного судового рішення.
В силу вимог частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За наведених обставин доведення безпідставності тверджень Пенсійного фонду України, викладених у листі від 08.08.2024, є недоцільним, оскільки їх неправомірність уже встановлена постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.01.2025 у справі № 280/2020/22.
При цьому, суд при відкритті провадження у даній справі задля встановлення усіх обставин, що можуть мати значення при розгляду даної справи витребував від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області докази виконання вимог постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 31.01.2025 по справі №280/2020/22, однак витребувані докази третьою особою до матеріалів справи не надані.
Відтак, рішення суду позивачем фактично не виконано, а тому викладені у позовній заяві доводи щодо невиконання рішення суду у повному обсязі, в межах покладених зобов'язань є обґрунтованими.
Суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Таким чином, суд констатує, що відповідно до встановлених у справі обставин зазначене судове рішення виконано не у повному обсязі, а державний виконавець зобов'язаний здійснити всі необхідні заходи для перевірки його виконання у повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У розрізі вказаного суд також звертає увагу, що у справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
На переконання суду, не можна визнати пропорційним втручання у права особи, за якого внаслідок допущеної суб'єктом владних повноважень помилки в особи, яка до цього виконала залежні від неї дії для проходження певної процедури, виникає обов'язок повторного її проходження із самого початку.
За сукупністю встановлених обставин, суд дійшов висновку про невідповідність оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження від 18.12.2025 ВП № №75499136 критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, у контексті частини другої статті 2 КАС України, позаяк вона винесена передчасно й за відсутності реального виконання судового рішення, а отже підлягає скасуванню.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (параграф 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи та висловлена у судових засіданнях, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору і доказів на підтвердження чи спростування цих обставин.
Згідно зі статтею 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
При цьому суд враховує, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2025 № 517 «Деякі питання міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перейменовано на Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, що розпочало функціонувати з 31.12.2025.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96грн, що підтверджується квитанцією №7969-4812-4489-5525 від 16.01.2026 (а.с.58).
За таких обставин, судовий збір у розмірі 1064,96грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Відділу примусового виконання рішень Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, яким порушено права позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 287 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції України (вул. Приходська, буд. 58, м. Запоріжжя, 69095; код ЄДРПОУ 43315529), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057 код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косінова Ігоря Вікторовича від 18.12.2025 ВП №75499136 про закінчення виконавчого провадження.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції України (вул. Приходська, буд. 58, м. Запоріжжя, 69095; код ЄДРПОУ 43315529) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1064,96грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 02.02.2026.
Суддя І.В.Садовий