02 лютого 2026 рокуСправа № 280/781/26 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Прасов О.О., розглянувши у м.Запоріжжі матеріали позовної заяви
Товариства з обмеженою відповідальністю “МОТОТЕХІМПОРТ» (вул.Штабна, буд.13, приміщення 19, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69000; код ЄДРПОУ 44830259)
до Тернопільської митниці (вул.Текстильна, буд.38, м.Тернопіль(з), Тернопільська область, 46400; код ЄДРПОУ ВП 43985576)
про визнання протиправним та скасування рішення,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю “МОТОТЕХІМПОРТ» (далі - позивач) до Тернопільської митниці (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2025/000446/2 від 31.12.2025.
Позивачем разом з позовом до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд: вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403070/2025/000446/2 від 31.12.2025 до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» про визнання протиправним та скасування цього рішення.
Заява вмотивована позивачем наступним: "... Не погоджуючись із вказаним рішенням, Позивач сплатив суму митних платежів згідно із заявленою митною вартістю та, скориставшись правом, передбаченим ч.3 ст.52 Митного кодексу України, надав фінансову гарантію на суму різниці між сумою митних платежів, обчисленою декларантом, та сумою, обчисленою митним органом. Випуск товарів у вільний обіг було здійснено за митною декларацією №25UA1200120044ЕН94 від 31.12.2025 року. На забезпечення сплати вказаної різниці митних платежів Приватне акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» (далі - Гарант) видало ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» фінансову гарантію №25UA1200120044ЕН94 від 31.12.2025 року щодо митної процедури UA04 - незгода декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів (стаття 55 глави 8 розділу III Митного кодексу України). Тобто, фактично гарантія була видана на митне оформлення та випуск товару у вільний обіг у зв?язку з незгодою декларанта з оскаржуваним рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів та донарахованими митницею платежами, котрі підлягали в подальшому судовому оскарженню та, як наслідок, скасуванню судом. ... Механізм стягнення різниці в митних платежах між митною вартістю, визначеною митницею та декларантом визначений у статтях 317-1 та 317-2 МКУ. Так, згідно з частиною 2 статті 317-1 МКУ, митний орган зобов'язаний не пізніше 3 робочих днів направити Позивачу вимогу про сплату. Відповідно до частини 3 статті 317-1 МКУ, Позивач зобов'язаний сплатити кошти протягом 10 робочих днів з дня отримання вимоги. У разі несплати Позивачем коштів у цей строк, згідно з частиною 1 статті 317-2 МКУ, митний орган не пізніше 3 робочих днів направляє вимогу Гаранту. Гарант, відповідно до частини 2 статті 317-2 МКУ, зобов'язаний перерахувати кошти до бюджету протягом 30 днів. Як вбачається, зазначений механізм неминуче призводить до виставлення митницею вимоги про сплату митних платежів, як Позивачу, так і Гаранту, та, як наслідок, виникнення податкового боргу, оскільки означеними правовими нормами встановлений безумовний обов'язок, а не право митного органу заявити таку вимогу та безумовний обов'язок для Позивача та Гаранта задовольнити цю вимогу. Факт неминучості виставлення митницею Позивачу вимоги по сплату митних платежів підтверджується сталою практикою митного органу та листами, якими митниця офіційно підтверджує свою правову позицію з даного приводу, посилаючись на статтю 43 Податкового кодексу України. Митний орган вказує, що наявність несплаченої вимоги про сплату митних платежів (сформованої в порядку ст.317-1 МКУ) є податковим боргом Позивача та безумовною підставою для відмови у поверненні будь-яких коштів платнику, навіть по скасованим раніше в судовому порядку аналогічним рішенням митного органу про коригування митної вартості товару. ... Невжиття заходів забезпечення позову створює умови для неправомірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Позивача. Реальність цієї загрози підтверджується наявними випадками, коли кошти вилучалися в односторонньому порядку попри наявність фінансового забезпечення (докази в підтвердження списання коштів з ЄКР додаються). Оскільки механізми ЄКР є спільними для всієї митної системи, ігнорування встановленої законом процедури (ст.ст. 317-1, 317-2 МКУ) створює прецедент для автоматичного вилучення активів і в даній справі. Таке примусове вилучення без повідомлення платника унеможливлює оперативний захист його прав, що виправдовує необхідність зупинення дії оскаржуваного Рішення. ...".
Дослідивши матеріали заяви суд вважає, що заява про забезпечення позову позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1-ч.2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч.4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Як зазначено у ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (ч.5 ст.154 КАС України).
Як уже наголошувалося судом, ч.2 ст.150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Зокрема, варто зазначити, що розглядати заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому що існує реальна загроза істотного ускладнення виконання чи невиконання рішення суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Застосований судом захід забезпечення позову має відповідати вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, суддею встановлено, що фактично зміст вимог зводиться до того, що весь понесений гарантом фінансовий тягар за наслідками реалізації вимоги митного органу у випадку несплати суми митних платежів буде перекладено шляхом пред'явлення зворотної вимоги по відшкодування шкоди, завданої діями та рішеннями митного органу, саме на Товариство з обмеженою відповідальністю “МОТОТЕХІМПОРТ», для якого задоволення такої вимоги призведе до обмеження наступної діяльності товариства, а, можливо, навіть і зупинення діяльності, що незворотно вплине на майнові права і заявника, і його партнерів.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 за №2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №826/16911/18, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 26.06.2019 у справі №826/13396/18, від 30.09.2019 у справі №420/5553/18, від 30.09.2019 у справі №640/868/19, від 30.09.2019 у справі №1840/3517/18, від 29.01.2020 у справі №640/9167/19 та інших.
Отже, суддя, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Згідно з ч.1, ч.4 ст.310 Митного кодексу України гарантія є зобов'язанням гаранта виплатити на вимогу митного органу суму коштів у межах розміру гарантії та в порядку і строки, встановлені цим Кодексом, у разі невиконання особою обов'язку із сплати митних платежів.
Відповідно до ч.4 ст.310 Митного кодексу України гарантії надаються митним органам у паперовій або електронній формі. Гарантії у паперовій формі застосовуються з дозволу митного органу у випадку тимчасової відмови у роботі електронної системи управління гарантіями або інших систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів.
Як зазначено у ч.4 ст.315-1 Митного кодексу України, індивідуальна гарантія вважається застосованою після завершення митного оформлення товарів. Загальна гарантія або звільнення від гарантії вважаються застосованими після резервування частини референтної суми загальної гарантії або звільнення від гарантії та завершення митного оформлення товарів.
Згідно з ч.5 ст.315-1 Митного кодексу України гарантія не може бути застосована у випадках, визначених статтями 315-2, 315-3, частиною другою статті 315-4 цього Кодексу, зупинення реєстрації гаранта, а також за наявності відповідно до частини четвертої статті 317-2 цього Кодексу податкового боргу гаранта.
Відповідно до ч.1 ст.317-2 Митного кодексу України у разі невиконання обов'язку із сплати митних платежів протягом строку, визначеного частиною третьою статті 317-1 цього Кодексу, митний орган, відповідальний за здійснення контролю сплати митних платежів, не пізніше трьох робочих днів складає та направляє гаранту, який видав гарантію, вимогу про сплату митних платежів разом з іншими документами щодо відповідної операції з товарами. У разі якщо протягом строку, визначеного частиною третьою статті 317-1 цього Кодексу, особа, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, частково виконала такий обов'язок, вимога про сплату митних платежів направляється гаранту на суму несплаченої частини митних платежів.
Як зазначено у ч.2 ст.317-2 Митного кодексу України, гарант протягом 30 днів, наступних за днем отримання вимоги про сплату митних платежів відповідно до частини першої цієї статті, зобов'язаний перерахувати належну суму митних платежів до державного бюджету.
Згідно з ч.3 ст.317-2 Митного кодексу України гарант має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів відповідно до глави 4 цього Кодексу. Таке оскарження не звільняє гаранта від обов'язку із сплати митних платежів, забезпеченого гарантією, у строки, визначені частиною другою цієї статті.
При цьому, положеннями ч.4 ст.317-2 Митного кодексу України встановлено, що у разі несплати або неповної сплати гарантом суми митних платежів у строки, визначені цією статтею, несплачена сума митних платежів вважається податковим боргом гаранта та стягується в порядку та строки, визначені Податковим кодексом України.
Статтею 87 Податкового кодексу України визначено, що погашення податкового боргу може відбуватися як за рахунок коштів, так і за рахунок майна та інших активів платника податку.
Відповідно до ч.1 ст.316 Митного кодексу України гарантом можуть виступати такі фінансові установи: 1) банки; 2) страховики, крім страховиків, які отримали ліцензію на здійснення діяльності за класами страхування життя; 3) фінансові компанії, які мають право на провадження діяльності з надання гарантій.
Згідно з ч.3 ст.316 Митного кодексу України гарант набуває право на провадження діяльності з видачі гарантій з моменту його внесення до реєстру гарантів, якщо він виконує умови, визначені частиною другою цієї статті.
Як зазначено у ч.5 ст.316 Митного кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, веде реєстр гарантів, забезпечує його регулярне оновлення та оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.
Як уже зазначалось вище, підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову не наведено та не надано доказів у підтвердження того, що: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням.
Враховуючи викладене та наявні докази долучені заявником до заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність обставин, які відповідно до ст.150 КАС України є підставою для забезпечення позову.
Суддя вважає, що заявник не навів належних та достатніх доводів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.
Крім того, відсутні об'єктивні обставини та підстави для обґрунтованого припущення, що права (інтереси) позивача в подальшому можуть бути погіршені, порушені певними діями відповідача і для їх відновлення доведеться докласти значних зусиль та витрат. Для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.
При цьому, слід відмітити, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення в справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Вказана позиція викладена у постанові від 28.03.2018 Великої Палати Верховного Суду у справі №800/521/17.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Приймаючи до уваги викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150-154, 241-243, 248 КАС України, суд,
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “МОТОТЕХІМПОРТ» про забезпечення позову.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: adm.zp.court.gov.ua/sud0870/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.О. Прасов