30 січня 2026 року (16:00)Справа № 280/10365/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області; Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
24.11.2025 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 2), в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 від 02.09.2025 №104350010761 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до положень статті 55 Закону № 796-ХІІ;
зобов'язати відповідача 1 зарахувати позивачу до періодів проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення періоди з 26.04.1986 по 01.06.1996 та призначити й виплачувати позивачу пенсію за віком відповідно до положень статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 26.08.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте, ГУ ПФУ в Запорізькій області рішенням від 02.09.2025 №104350010761 відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з відсутністю проживання станом на 1 січня 1993 - 2 роки. Позивач вважає рішення відповідача2 таким, що суперечить чинному законодавству, та не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому є протиправним та у судовому порядку підлягає скасуванню із зобов'язанням призначити їй пенсію. Беручи до уваги вищезазначене просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 01.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
15.12.2025 до суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 62598), в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі. Зокрема зазначає, що Згідно ст.55 Закону №796 передбачено, що особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років, пенсійний вік знижується на 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років. Так, періоди проживання в зоні безумовного (обов'язкового) відселення позивача - 11 місяців. Враховуючи вищевикладене, відповідачем правомірно прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України №796 у зв'язку з відсутністю проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення станом на 1 січня 1993 року - 2 роки. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
17.12.2025 до суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 63004), в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі. Зокрема зазначає, що документи за принципом екстериторіальності не опрацьовувались відповідачем, а відтак просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, яка постійно проживає у зоні безумовного (обов'язкового) відселення (Категорія 2), що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 від 14.04.1993 (а.с.31).
26.08.2025 позивач звернулась до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 02.09.2025 №104350010761 позивачці відмовлено у призначенні пенсії відповідно п.2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з відсутністю проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення станом на 1 січня 1993 року - 2 роки.
У рішенні зазначено, що вік заявника 51 рік 2 місяці 17 днів. Страховий стаж становить років 34 роки 10 місяців 24 дні. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Періоди проживання в зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 11 місяців.
До періодів проживання в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не зараховано:
- період роботи з 26.11.1990 по 01.11.1995 в Поліській районній лікарні згідно довідки №01-32/33 від 18.08.2025, оскільки дана установа була переміщена з зони безумовного (обов'язкового) відселення до зони посиленого радіологічного контролю (смт.Красятичі) та дата переміщення не відома;
- період роботи з 01.11.1995 по 01.06.1996 в Поліському районному вузлі зв'язку Обласного підприємства поштового зв'язку «Київоблпошта» - не зазначено куди з смт.Поліське підприємство переміщено;
- період з 01.04.1987 по 15.02.1991 згідно довідки №П17819 від 19.05.2025 можливо буде врахувати після надходження акту зустрічної перевірки підстави видачі вище зазначеної довідки;
- період навчання в середній школі згідно свідоцтва Б №826212 від 05.06.1989 з 26.04.1986 по 01.04.1987, оскільки відсутня довідка про період постійного проживання за вказаний період.
Вважаючи рішення відповідача 2 про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним, позивач звернулась до суду із вимогами про його скасування та зобов'язання відповідача 1 призначити пенсію.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003 (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV. Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абзацом третім пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у такому порядку: 4 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років
Суд звертає увагу на те, що за змістом примітки до абзацу третього пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 2 роки постійне проживання або робота в зоні гарантованого добровільного відселення протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов'язковим; достатньо, що особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (тобто, 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року.
Аналогічна правова позиція щодо встановлення початкової величини зниження пенсійного віку висловлена Верховним Судом в постанові від 6 лютого 2018 року у справі №556/1153/17.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01.04.1987 по 15.02.1991 проживала та була зареєстрована в с.Мартиновичі, Поліського району, Київської області відповідно до запису в погосподарській книзі Мартиновицької сільської ради Поліського району Київської області № 3 (1986-1990 pp., особовий рахунок № НОМЕР_2 ) та погосподарській книзі Мартиновицької сільської ради Поліського району Київської області №5 (1991-1995 pp., особовий рахунок № 190).
Зазначена обставина підтверджується довідкою №П14964 від 22.04.2025, виданою Пирятинською міською радою Полтавської області (а.с.22).
ОСОБА_1 закінчила у 1989 році неповну середню школу у с.Мартиновичі, Поліського району, Київської області, що підтверджується свідоцтвом про неповну середню освіту серії НОМЕР_3 від 05.08.1989 (а.с.25).
Згідно постанови Кабінету Міністрів від 23.07.1991 №106, - с.Мартиновичі віднесено до зони посиленого радіологічного контролю внаслідок Чорнобильської катастрофи та відноситься до 2 категорії, що посвідчується довідкою №П14964 від 22.04.2025, виданою Пирятинською міською радою Полтавської області (а.с.22).
Щодо посилання відповідача 2 в оскаржуваному рішенні на не зарахування періоду навчання в середній школі згідно свідоцтва НОМЕР_3 від 05.06.1989, з 26.04.1986 по 01.04.1987, оскільки відсутня довідка про період постійного проживання за вказаний період, суд зазначає, що оскільки позивач станом на момент аварії - 26.04.1986 по 05.06.1989 навчалась у середній школі в с. Мартиновичі, Поліського району, Київської області, прив'язувало її до проживання у зазначеному місці, яке відноситься до 2 категорії, то вказаний період навчання слід розцінювати як період постійного проживання на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Перебування ОСОБА_1 в зазначеному населеному пункті упродовж цього часу підтверджується свідоцтвом про неповну середню освіту, виданим у 1989 році, що свідчить про фактичне відвідування школи та проживання у селі Мартиновичі на постійній основі. Сам факт навчання в місцевій школі, без виїзду за межі населеного пункту, свідчить про безперервне проживання у відповідній зоні радіоактивного забруднення.
Враховуючи, що село Мартиновичі входить до переліку населених пунктів, віднесених до зони посиленого радіологічного контролю (2 категорії) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року, проживання ОСОБА_1 на цій території у період з 26.04.1986 по 05.06.1989 надає підстави для зарахування цього періоду як такого, що враховується при визначенні права на пенсію із зменшенням пенсійного віку згідно з пунктом 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Також, як було зазначено вище, згідно примітки до п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII вимога щодо початкової величини зниження пенсійного віку, яка встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період є виконаною.
Згідно довідок №П14964 від 22.04.2025, №П17819 від 19.05.2025, виданих Пирятинською міською радою Полтавської області, вбачається, що Позивач дійсно відповідно до запису в погосподарській книзі Мартиновицької сільської ради Поліського району Київської області № 3 (1986-1990 рр., особовий рахунок № 210) та погосподарській книзі Мартиновицької сільської ради Поліського району Київської області № 5 (1991-1995 рр., особовий рахунок № 190) з 01 квітня 1987 року по 15.02.1991 року проживала та була зареєстрована в селі Мартиновичі Поліського району Київської області, яке відноситься до зони безумовного (обов'язкового) відселення.
Більше того, згідно довідки №224 від 16.10.1990, виданої правлінням колгоспу «Родина» с.Мартиновичі Поліського району Київської області ОСОБА_1 від листопада 1989 року була прийнята в члени колгоспу і працювала в господарстві на посаді доярки з 1 листопада 1989 року по 30 вересня 1990 року (а.с.20).
Згідно витягу з наказу №239 від 26.11.1990, виданого Департаментом охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації КНП Поліської селищної ради «Поліська центральна лікарня», ОСОБА_1 зараховано на посаду санітарки буфетчиці гінекологічного відділення (а.с.21).
Згідно витягу з наказу №192 від 01.11.1995, виданого Департаментом охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації КНП Поліської селищної ради «Поліська центральна лікарня», ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням (а.с.15).
Отже, позивач з 26.11.1990 по 01.11.1995 працювала в Поліській районній лікарні, яка знаходилась у зоні безумовного обов'язкового відселення, що також підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_4 від 26.11.1990.
Відповідно до довідки Поліської селищної ради від 18.08.2025 №01/32-32, смт. Поліське Київської області відноситься до зони безумовного (обов'язкового) відселення та відселено внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.13).
Відповідно до довідки Поліської селищної ради від 18.08.2025 №01/32-33, Поліська центральна районна лікарня знаходилась по вул. 1-го Травня в смт. Поліське Київської області та переміщена в смт. Красятичі Поліського району Київської області, у зв'язку з відселенням смт. Поліське (а.с.12).
Щодо посилання відповідача 2 про не можливість зарахувати період з 26.11.1990 по 01.11.1995 в Поліській районній лікарні згідно довідки №01-32/33 від 18.08.2025 до періодів проживання в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, оскільки дана установа була переміщена з зони безумовного обов'язкового відселення до зони посиленого радіологічного контролю (смт. Красятичі) та дата переміщення не відома.
Так, згідно витягу з відкритої бази даних YouControl, наданого представником позивача, дата реєстрації КНП Поліської селищної ради Поліська центральна лікарня в смт. Красятичі Поліського району Київської області припадає на 28.08.1997.
Тобто, з 26.11.1990 по 01.11.1995 Поліська центральна районна лікарня фактично розташовувалася у смт. Поліське Київської області, яке входило до зони безумовного (обов'язкового) відселення. Лише після прийняття рішення про відселення населеного пункту у зв'язку з радіоактивним забрудненням заклад охорони здоров'я був переміщений у смт. Красятичі, що належить до зони посиленого радіологічного контролю.
При цьому, наявні дані з відкритої державної бази YouControl свідчать, що державна реєстрація Поліської центральної районної лікарні за новим місцезнаходженням - смт Красятичі - відбулася лише 28.08.1997, тобто майже через два роки після завершення спірного періоду роботи позивача.
Зазначений факт свідчить, що у період з 26.11.1990 по 01.11.1995 установа продовжувала функціонувати саме в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, а отже, ОСОБА_1 фактично працювала на території, віднесеній до цієї зони.
Посилання відповідача на «невідомість дати переміщення» не може вважатися доказом, який спростовує вказані фактичні обставини, оскільки обов'язок підтвердження дати переміщення установи лежить на органі, який приймає рішення про відмову, а не на особі, що реалізує своє конституційне право на соціальний захист.
Відповідно до статті 64 Закону №1058-IV, виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
Відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
В даному випадку, орган пенсійного забезпечення не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації зазначеної у довідках позивача.
Таким чином, твердження відповідача про неможливість зарахування періоду роботи ОСОБА_1 у Поліській центральній районній лікарні з 26.11.1990 по 01.11.1995 до періодів проживання в зоні безумовного (обов'язкового) відселення є безпідставним і суперечить фактичним обставинам справи.
Щодо посилання відповідача 2 про не можливість зарахувати період з 01.11.1995 по 01.06.1996 в Поліському районному вузлі зв'язку Обласного підприємства поштового зв'язку «Київоблпошта», оскільки не зазначено куди з смт. Поліське підприємство переміщено, суд зазначає наступне.
Згідно довідки №01-32/34 від 18.08.2025, вбачається, що Поліський районний вузол зв'язку обласного підприємства поштового зв'язку «Київоблпошта» знаходився по вул. 1-го Травня, 1 в смт Поліське Київської області та ліквідовано у зв'язку з відселенням смт Поліське (а.с.12 зворот).
Отже, у період виконання ОСОБА_1 трудових обов'язків підприємство продовжувало фактично діяти на території смт Поліське, що належить до зони безумовного (обов'язкового) відселення.
Факт ліквідації, а не переміщення підприємства, свідчить, що до моменту його закриття діяльність здійснювалася саме в межах зони безумовного відселення, а отже - робота ОСОБА_1 у цей час є трудовою діяльністю в межах території, віднесеної до відповідної зони радіоактивного забруднення.
Зазначене повністю відповідає вимогам пункту 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким гарантовано право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку особам, які постійно працювали у зоні безумовного відселення не менше двох років станом на 1 січня 1993 року.
Посилання відповідача на «невідомість місця переміщення підприємства» не має юридичного значення, оскільки така обставина не спростовує самого факту трудових відносин у межах зони, віднесеної до безумовного відселення. Більше того, у матеріалах справи відсутні будь-які дані, що підприємство на момент роботи позивача було перереєстровано чи офіційно переміщене в іншу зону.
Таким чином, період роботи ОСОБА_1 з 01.11.1995 по 01.06.1996 у Поліському районному вузлі зв'язку, що також підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_4 від 26.11.1990, підлягає зарахуванню до періодів трудової діяльності в зоні безумовного (обов'язкового) відселення.
Отже, враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що рішення відповідача 2 про відмову у призначенні пенсії від 02.09.2025 №104350010761 є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, вимога щодо постійного проживання у зазначеній зоні не менше двох років згідно станом на 1 січня 1993 року у даному випадку є виконаною, оскільки Позивач фактично проживала на території, віднесеній до відповідної зони, понад визначений законом строк.
В примітці до п. 2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у такому порядку: 4 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років.
Відповідно до вище викладеного, позивач проживала та працювала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення у періоди з 26.04.1986 по 01.06.1996, з яких з 26.04.1986 по 26.04.1988 - 2 роки відповідно до пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ (зниження пенсійного віку - 4 роки), з 26.04.1988 по 01.06.1996 - 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років (зниження пенсійного віку - 8 років і 1 місяць).
Отже, позивач має право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 9 років відповідно до пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області зарахувати позивачу до періодів проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення періоди з 26.04.1986 по 01.06.1996 та призначити пенсію за віком відповідно до положень статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд зазначає наступне.
Для прийняття рішення за результатами поданої позивачкою заяви від 26.08.2025 за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління ПФУ в Запорізькій області, рішенням якого відмовлено у призначенні пенсії.
Тому, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що відмовив позивачу у призначенні пенсії, яким, у цьому випадку, є Головне управління ПФУ в Запорізькій області.
До такого висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, який в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд враховує під час вирішення цього спору.
За наведених обставин, порушені права позивачки підлягають захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення від 02.09.2025 №104350010761 та зобов'язання Головного управління ПФУ в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до періодів проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення періоди з 26.04.1986 по 01.06.1996 та призначити пенсію за віком відповідно до положень статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 26.08.2025.
З огляду на викладене вище, суд задовольняє позовні вимоги частково.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України). Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судові витрати у відповідності до статті 139 КАС України не стягуються.
Керуючись ст.ст. 243, 243-246 КАС України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м.Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548); Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії від 02.09.2025 №104350010761.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до періодів проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення періоди з 26.04.1986 по 01.06.1996, у зв'язку із чим призначити пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 26.08.2025.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 30.01.2026.
Суддя Ю.В. Калашник