02 лютого 2026 року Справа № 280/11118/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом - ОСОБА_1
до - Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
17.12.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області щодо виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 42 949 (сорок дві тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) грн 03 коп., що утримані з грошового забезпечення ОСОБА_1 виплаченого на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року, ухваленого в адміністративній справі № 280/105/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 42 949 (сорок дві тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) грн 03 коп., що утримані з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року, ухваленого в адміністративній справі № 280/105/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем на виконання рішення по справі № 280/105/25 було перераховано та сплачено позивачу індексацію грошового забезпечення. Фактично, зі всієї суми перерахованої індексації Відповідачем сплачено Позивачу 238 605, 67 грн, утримано та перераховано до бюджету 11 930, 29 грн військового збору, утримано та перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб 42 949, 03 грн. Позивач вважає протиправними дії відповідача по утриманню з належних позивачеві сум на виконання рішення по справі № 280/105/25 військового збору разом з податком на доходи з фізичних осіб. Та обставина, що станом на день розрахунку Позивач вже не проходив службу, жодним чином не впливає на його право отримати цю компенсацію, оскільки, Відповідач здійснював остаточний розрахунок, який він зі своєї вини своєчасно не зробив. Оскільки, Позивач мав право на цю компенсацію, він її не втратив і на момент фактичної сплати коштів Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 22.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
25.12.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому висловлює незгоду із заявленими позовними вимогами та зазначає, що 21.11.2025 Відповідач добровільно та у повному обсязі виконав рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2025 по справі № 280/105/25. Відповідно до рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2025 по справі № 280/105/25, загальна сума індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року складає - 79 552, 56 грн, та за період з 01.03.2018 по 21.08.2020 відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 складає - 159 053,11 грн. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, встановлено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845). Водночас, законодавством не встановлено будь-яких особливостей або спеціального порядку сплати ПДФО, військового збору та соціального внеску у випадку, якщо заробітна плата або інші виплати, пов'язані з трудовими правовідносинами, стягуються з роботодавця у примусовому порядку під час виконання судового рішення, ухваленого на користь працівника. Державна податкова служба України керуючись статтею 191 Податкового кодексу України, розглянувши лист Міністерства внутрішніх справ України від 09.05.2024 № 7422/04/15-2024 (вх. ДПС № 51333/5 від 09.05.2024) щодо порядку оподаткування виплат поліцейським та особам рядового і начальницького складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій за рішеннями суду після звільнення зі служби та в межах компетенції повідомила, що виплати за рішенням суду звільненому поліцейському або працівнику ДСНС включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, і військовим збором на загальних підставах. Таким чином, при виконанні рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2025 по справі № 280/105/25, виплачуючи індексацію грошового забезпечення, яка складає - 238 605, 67 грн, Відповідач при її нарахуванні утримав та сплатив (перерахував) податок на доходи фізичних осіб та військовий збір до бюджету у відповідності до норм Податкового кодексу України. Отже, оскільки Відповідачем проведено повний розрахунок з позивачем на виконання рішення по справі № 280/105/25 у відповідності до норм чинного законодавства України, вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з Відповідача недоотриманої індексації грошового забезпечення не мають правових підстав, а отже задоволенню не підлягають. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
На підставі наданих сторонами письмових доказів судом встановлено такі обставини.
Позивач проходив службу у ГУ ДСНС у Запорізькій області, що не заперечується сторонами.
Під час проходження служби у ГУ ДСНС у Запорізькій області у періоди з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 21.08.2020 йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у зв'язку з чим, Позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2025 по справі № 280/105/25, яке набрало законної сили 30.09.2025, зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року, та за період з 01.03.2018 по 21.08.2020 у повному розмірі, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання зазначеного рішення суду відповідач здійснив розрахунок індексації позивача, нарахував кошти, що підлягали до виплати позивачу в розмірі - 238 605, 67 грн та виплатив позивачу 21.11.2025 суму в розмірі - 183 726, 35 грн, утримавши з розрахованої суми податок на доходи фізичних осіб - у сумі 42 949, 03 грн (18 %) та військовий збір - у сумі 11 930, 29 грн (5%), що вбачається з платіжних інструкцій, наявних у матеріалах справи.
Не погоджуючись з діями Відповідача щодо утримання сум податків та зборів з донарахованої на виконання рішення суду індексації грошового забезпечення, Позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із ч. 2 ст. 14 КАС України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Як вже було встановлено судом, 21.11.2025 Відповідач добровільно та у повному обсязі виконав рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2025 по справі № 280/105/25.
Відповідно до рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2025 по справі № 280/105/25, загальна сума індексації грошового забезпечення складає:
- за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року - 79 552, 56 грн;
- за період з 01.03.2018 по 21.08.2020 у повному розмірі, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум - 159 053, 11 грн.
Податковий Кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі - Кодекс, ПКУ) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів (п.41.1 ст.41 ПКУ).
Адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом (п.п.14.1.1-1 п.14.1 ст.14 ПКУ).
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, встановлено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).
Відповідно до п.2 Порядку № 845 безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів. Виконавчі документи - це оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - ЗУ «Про виконавче провадження»), виконання яких здійснюється у відповідності до ЗУ «Про виконавче провадження», ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012.
Згідно з ч.1,2 ст.14 ЗУ «Про виконавче провадження», - сторонами виконавчого провадження є Стягувач і Боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
У ЗУ «Про виконавче провадження» пряма норма щодо покладення обов'язку на Боржника (роботодавця) сплати податків та зборів відсутня.
Водночас відповідно до п. 171.1 ст. 171 ПКУ особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець (Відповідач), який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Крім того, така юридична особа як податковий агент прирівнюється до платників податку і має права та виконує обов'язки, встановлені Кодексом для платників податків.
Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом ІV ПКУ.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податків та зборів до бюджетів здійснюються у порядку, встановленому ст.168 Кодексу.
Відповідно до пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Кодексу податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст.167 Кодексу.
З 01.01.2016 набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі - Закон № 909), яким, зокрема, встановлено ставку податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті).
Також відповідно до п.161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України встановлено оподаткування військовим збором.
Ставка військового збору - 1,5 відсотка об'єкта оподаткування, визначеного пп.1.2 п.161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу), та у зв'язку із внесенням змін до Податкового кодексу України Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» від 10 жовтня 2024 року № 4015-IX, ставка військового збору становить - 5 відсотків.
Державна фіскальна служба України у своєму листі № 23714/6/99-99-17-03-03-15 від 05.11.2015 зазначала, що роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку під час звільнення.
Державна податкова служба України керуючись статтею 191 Податкового кодексу України, розглянувши лист Міністерства внутрішніх справ України від 09.05.2024 № 7422/04/15-2024 (вх. ДПС № 51333/5 від 09.05.2024) щодо порядку оподаткування виплат поліцейським та особам рядового і начальницького складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій за рішеннями суду після звільнення зі служби та в межах компетенції повідомила, що виплати за рішенням суду звільненому поліцейському або працівнику ДСНС включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень пункту 168.5 статті 168 Кодексу, і військовим збором на загальних підставах.
Згідно з абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 7 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19 зазначив, що суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника середній заробіток за час вимушеного прогулу без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем під час виконання відповідного судового рішення, а отже, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу під час виплати працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів, які підлягають сплаті податковим агентом.
Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у постановах від 16 листопада 2020 року у справі № 607/3509/17; від 25 березня 2021 року у справі № 185/2109/18-ц; від 3 листопада 2021 року у справі № 645/2856/18; від 23 грудня 2021 року у справі № 607/1429/17.
У постанові у справі № 359/10023/16-ц Верховний Суд виклав правову позицію щодо утримання прибуткового податку із визначених судом сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника. Верховний Суд дійшов висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, розраховуються без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку повинен нарахувати роботодавець під час виконання відповідного судового рішення. При цьому в резолютивній частині рішення обов'язково має бути зазначено, що суму визначено без утримання податку. Стягнення і сплата прибуткового податку покладаються на роботодавця, який самостійно розраховує суму податкових відрахувань і зменшує суму, призначену судом, на суму нарахованих податків. Отже, задовольняючи вимогу про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, якими він керувався під час визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов'язком працівника, податковим агентом якого в силу закону є роботодавець, суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення.».
В окремій думці суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Крата В. І., Антоненко Н. О. від 18 січня 2023 у справі № 752/23602/20 зазначається, що «цивільно-процесуальним законодавством на рівні імперативних норм врегульовано зміст резолютивної частини судового рішення. Відповідно, не передбачено обов'язку для суду «нагадувати» сторонам цивільної справи про обов'язок сплачувати податки в порядку, встановленому законодавством, визначати обов'язок сторін здійснити визначення розміру податкового зобов'язання, встановлювати порядок сплати податків та вчиняти будь-які інші дії щодо відносин у сфері справляння податків і зборів. При розгляді позовів про стягнення боргу, середнього заробітку тощо в порядку цивільного судочинства вказівка в резолютивній частині судового рішення про необхідність утримання з присудженої суми установлених законодавством України податків і зборів не відповідає завданням цивільного судочинства».
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вказане, Суд дійшов висновку, що здійснюючи розрахунки з Позивачем на виконання рішення суду у справі № 280/105/25, Відповідач діяв у межах чинного законодавства при відрахуванні з належної до виплати позивачу суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору, отже доводи Позивача про безпідставність утримання з сум індексації грошового забезпечення Позивача податку на доходи фізичних осіб та військового збору є безпідставними та не приймаються судом до уваги.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли своє підтвердження вимогами чинного законодавства України.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача.
Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, буд. 65, код ЄДРПОУ 38625593) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 02 лютого 2026 року.
Суддя Р.В. Сацький