02 лютого 2026 року м. Житомир справа № 240/21241/25
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 з військового обліку;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників. Військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 з військового обліку.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що 08.02.2016 його виключено з обліку військовозобов'язаних з позначкою не військовозобов'язаний, про що вказано у військовому квитку та в паспорті громадянина України. 04.07.2024 ним був сформований військово-обліковий документ в "Резерв+", де було зазначено, що він знятий з обліку та вказано категорія обліку - не військовозобов'язаний. 09.07.2025 ним був сформований повторно військово-обліковий документ в "Резерв+", де було зазначено, що він військовозобов'язаний. З метою виправлення помилки, 09.07.2025 ним направлено на адресу відповідача заяву з проханням внести зміни у облікові відомості щодо категорії обліку та зазначати, що він не військовозобов'язаний 11.07.2025 відповідач отримав поштою вказану заяву, але відповіді не надав. Також відповідач не виправи помилку в облікових даних.
Вважає, що бездіяльність відповідача є протиправною, в контексті ч.2 ст.2 КАС України та з метою ефективного захисту моїх прав, свобод та інтересів позивача, наявні підстави щоб зобов'язати відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників. Військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку.
Ухвалою суду від 08.09.2025 відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що відповідно до облікової картки сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, позивач перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 31.07.2024. Згідно з обліковою карткою позивача сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, позивач 19.11.2008 був виключений з військового обліку на підставі п.4 ч.6 ст.37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" по досягненню граничного віку перебування в запасі. Також, 04.01.2009 було зроблено ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідну відмітку в військовому-квитку позивача у відповідній графі на сторінці 33. Відповідно позивач з 2008 року не перебував на військовому обліку взагалі.
На момент виключення з військового обліку позивач досяг граничного віку перебування в запасі. У 2014 році в зв'язку із внесенням змін до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" було підвищено граничний вік перебування військовозобов'язаних в запасі. Отже, з набранням чинності змінами до п.2 ч. 2 ст. 28 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" позивач є таким, що підпадає під дію цього Закону і вважається військовозобов'язаним, як особа, яка підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних та повинна перебувати на військовому обліку.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін. військовозобов'язаних.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до облікової картки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, останній перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 31.07.2024.
Крім того, згідно з обліковою карткою позивач був виключений з військового обліку на підставі п.4 ч.6 ст.37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" по досягненню граничного віку перебування в запасі 19.11.2008.
Також, 08.02.2016, було зроблено ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідну відмітку в військовому-квитку позивача у відповідній графі на сторінці 26.
Тобто, позивач з 2008 року не перебував на військовому обліку.
04.07.2024 ОСОБА_2 був сформований військово-обліковий документ в "Резерв+", де було зазначено, що він знятий з обліку та вказано категорія обліку - не військовозобов'язаний. )
09.07.2025 ним був сформований повторно військово-обліковий документ в "Резерв+", де було зазначено, що він військовозобов'язаний.
З метою виправлення помилки, 09.07.2025 ним направлено на адресу відповідача заяву з проханням внести зміни у облікові відомості щодо категорії обліку та зазначати, що він не військовозобов'язаний.
Відповідач отримав поштою вказану заяву 11.07.2025, але відповіді не надав.
Вважаючи, протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення його військового обліку, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі дію воєнного стану продовжено та на момент винесення рішення суду він діє.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частин 1- 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-XII, зокрема, громадяни, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Частиною 8 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, що виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
Згідно ч.1,2,4 ст.28 Закону №2232-ХІІ в редакції, яка була чинна на час виключення позивача з військового обліку, було передбачено, що запас військовозобов'язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов'язаних.
Військовозобов'язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1)перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.
Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.
Частиною 6 ст.37 Закону №2232-ХІІ у вказаній редакції визначено, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які, зокрема, досягли граничного віку перебування в запасі (п.4).
З матеріалів справи вбачається, що позивач виключений у 2008 році з військового обліку за досягненням граничного віку (40 років) перебування в запасі та військовому резерві.
Разом з цим, положення Закону № 2232-XII в частині, що стосується граничного віку перебування військовозобов'язаних осіб в запасі, в подальшому зазнавало змін.
Так, Законами України від 27.03.2014 № 1169-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації" (далі - Закон №1169-VII) та від 22.07.2014 № 1604-VII "Про внесення змін до статті 28 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі Закон - № 1604-VII) до ст. 28 Закону № 2232-XII було внесено зміни, згідно з якими з 27.03.2014 граничний вік військовозобов'язаних, які перебувають в запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу другого розряду збільшено з 40 років до 50 років, а з 13.08.2014 та станом на теперішній час з 50 років до 60 років.
При цьому, положення ч. 4 ст. 28 Закону № 2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, станом на теперішній час змін не зазнало.
Тобто, з набранням чинності змінами до ч. 2 ст. 28 Закону № 2232-XII позивач є таким, що підпадає під дію цього Закону і вважається військовозобов'язаним, як особа, яка ще не досягла передбаченого цим Законом граничного віку перебування в запасі військовозобов'язаних другого розряду.
Отже, суд вважає, що у зв'язку із продовженням граничного віку перебування у запасі позивач підлягає поновленню в запасі, оскільки позивач не досягнув 60-річного віку, тобто повинен згідно з чинним законодавством України перебувати на військовому обліку військовозобов'язаних.
Крім того, суд зауважує, що стаття 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У спірних правовідносинах юридичним фактом за вольовим критерієм є подія, настання якої не залежить від волі та свідомості людини, - недосягнення позивачем граничного віку перебування у запасі.
Вік особи як юридичний факт-стан є триваючою обставиною, що породжує для такої особи юридичні наслідки, а в спірних правовідносинах такими наслідками є застосування до позивача положень зазначених Законів № 1169-VII та № 1604-VII.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
Так, у зв'язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов'язаних в запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
Від часу опублікування (набрання чинності) змін до цього Закону № 2232-XII він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на усіх осіб, що не досягли граничного віку перебування в запасі.
З огляду на зазначене, суд не вбачає порушення принципів юридичної визначеності та дії законів у часі.
Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних правових норм наведена Верховним Судом у постановах від 19.09.2018 у справі № 814/4386/15 та від 17.02.2020 у справі № 820/3113/17.
Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач виключений у 2008 році з військового обліку за досягненням граничного віку (40 років) перебування в запасі та військовому резерві. Тобто позивач був виключений з військового обліку до набрання чинності Законами України № 1169-VII та № 1604-VII.
У липні 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо внесення змін у облікові відомості щодо категорії обліку та зазначити, що він невійськовозобо'язаний.
На думку позивача, він не є військовозобов'язаним, оскільки виключений з військового обліку.
Суд враховує, що на момент набрання чинності Законами України № 1169-VII та №1604-VII позивач не досяг віку 60 років, у зв'язку із чим норми зазначених Законів №1169-VII та № 1604-VII є застосовними до позивача та спірних правовідносин.
Також суд зазначає, що станом на 19.11.2008 спору між сторонами стосовно наявності у позивача на той час права на виключення з військового обліку у зв'язку із досягненням граничного віку перебування в запасі, передбаченого ч. 2 ч. 4 ст. 28 Закону № 2232 (в редакції станом на час виключення позивача з військового обліку) не існувало.
Натомість, спірні правовідносини щодо виключення позивача з військового обліку у зв'язку із досягненням граничного віку перебування в запасі виникли у липні 2025 року. Тому, до цих правовідносин підлягають застосуванню норми закону, чинні станом на час виникнення спірних правовідносин між сторонами.
Таким чином, з урахуванням всіх фактичних обставин справи, характеру спірних правовідносин та заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем не допущено протиправної бездіяльності щодо не виключення позивача з військового обліку, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позову.
Судові витрати не підлягають розподілу у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
Керуючись ст.9,77, 139, 242-246, 257-262, 293-295 КАС України,
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос
02.02.26