Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 січня 2026 року Справа№200/8201/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Крилової М.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача - адвоката Ковердяєвої Любові Володимирівни про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
24 жовтня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», надійшов позов адвоката Ковердіяєвої Л.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 :
визнання рішення комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 оформлене Протоколом №15/22 від 14.10.2025 року щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за його заявою від 10.05.2025р. та скасувати;
зобов'язання комісію з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.05.2025р. про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.4 ч.1 ст.23 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу"
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом №15/22 від 14.10.2025;
Зобов'язано комісію з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 10.05.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення про надання або відмову у наданні відстрочки з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішення.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
20 січня 2026 року до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Ковердяєвої Л.В. про прийняття додаткового судового рішення яким затвердити судові витрати позивача ОСОБА_1 на адвокатський послуги по справі, та покласти їх на Відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 , та стягнути їх з державних асигнувань Відповідача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року прийнято до розгляду означену заяву.
Вирішуючи заяву щодо прийняття додаткового рішення по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відтак, оскільки рішення у цій справі ухвалено в порядку письмового провадження, судом виклик сторін не здійснювався, а розгляд питання про ухвалення додаткового рішення проведено за наявними матеріалами.
Статтею 132 КАС України, встановлено вичерпний перелік видів судових витрат.
Так, згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною третьою статті 132 цього Кодексу до витрат, пов'язаних із розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Отже, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).
Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 КАС України).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Суд констатує про відсутність від відповідача клопотань в порядку цитованих частин шостої-сьомої статті 134 КАС України.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Судом встановлено, що правнича допомога відповідачу надавалась адвокатом Ковердяєвою Любов'ю Володимирівною на підставі ордеру про надання правничої допомоги від 13.10.2025 серії АН № 1812217, акту наданих послуг від 19.01.2026 до договору про надання правової (правничої допомоги) від 09.10.2025.
Згідно з актом наданих послуг від 19.01.2026 загальна вартість наданої правничої допомоги Клієнту за Договором про надання правничої допомоги № 09/10-25 від 09.10.2025 складає 6000,00 грн.
Згідно з актом наданих послуг від 19.01.2026 Адвокат передав, а Клієнт прийняв наступні послуги:
- складання позовної заяви до Донецького окружного адміністративного суду щодо визнання дій ІНФОРМАЦІЯ_4 протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії;
- подача позовної заяви до суду через систему Електронний суд;
- складання клопотання про витребування доказів;
- складання додаткових пояснень по справі.
Відповідно до статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року (справа №686/5064/20), від 05 березня 2021 року (справа №200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа №520/12065/19), постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року (справа №922/445/19), у яких сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Таке правозастосування випливає з нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу, імплементованої у КАС України з 15 грудня 2017 року.
Наведений підхід щодо визнання фактично здійсненими витрати за відсутності їх оплати застосовується й Європейським судом з прав людини. Так, у рішенні по справі "Бєлоусов проти України" (Заява №4494/07) це Суд дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені, зазначивши наступне: "...хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями. Отже, представник заявника має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром "фактично понесеними".
Водночас, суд враховує те, що відповідач жодним чином не заперечує проти понесених позивачем витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відтак, з огляду на складність справи та обсяг наданих послуг, враховуючи те, що вказана справа була розглянута в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та з дослідженям великого обсягу доказів, зокрема, наданих представником позивача, суд висновує, що сума судових витрат на правничу допомогу співмірна з наданими адвокатом послугами.
Таким чином, суд дійшов висновку, що визначені витрати на професійну правничу допомогу є співмірними з обсягом проведеної роботи, і вважає можливим стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Враховуючи вищезазначене, суд висновує про наявність підстав для винесення додаткового рішення у справі, з метою вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Керуючись статтями 132, 138, 139, 241-246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника позивача - адвоката Ковердяєвої Любові Володимирівни про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Крилова