02 лютого 2026 рокуСправа №160/24995/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява від ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі - 6 ДПРЗ ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за належне, проте, неотримане речове майно за період з 02.03.2018 по 06.05.2025 за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025;
- зобов'язати 6 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно протягом служби з 02.03.2018 по 06.05.2025 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач зазначає, що ОСОБА_1 проходив службу у 6 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області та звільнений зі служби наказом від 30.04.2025 з 06.05.2025. Позивач через представника звернувся до відповідача з питанням щодо грошової компенсації вартості речового майна, яке не отримав за час проходження служби. У відповідь отримав лист від 04.08.2025 про те, що виплата грошової компенсація нічим не передбачена. До 02.03.2018 були чинними Норми забезпечення форменим одягом та іншим речовим майном старшого начальницького складу, затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 №795 «Про затвердження опису та зразків форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту і норм забезпечення форменим одягом» (далі - Постанова №795). Пунктом 2 цих норм було закріплено, що особам рядового та начальницького складу, звільненим після закінчення строку контракту, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту, недоотриманий на момент звільнення формений одяг не видається і грошова компенсація не нараховується. З 02.03.2018 питання, що стосується забезпечення речовим майном осіб рядового та начальницького складу ДСНС, регулюється Нормами забезпечення форменим одягом осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 №81 (далі - Постанова №81), котрими затверджено опис та зразки форменого одягу і відповідних знаків розрізнення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту; норми забезпечення форменим одягом осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту. Ураховуючи, що до 02.03.2018 чинним законодавством не передбачалось компенсування вартості належного, але неотриманого за час служби речового майна особам рядового та начальницького складу ДСНС, однак, у спірному періоді відповідні приписи Постанови №795 втратили чинність, беручи до уваги, що норми спеціального законодавства, не містять в собі положень, що визначають питання отримання спірної компенсації, однак, не містять в собі також і заборон відповідного компенсування щодо осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, підлягають застосуванню, приписи Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок №178). Відповідно до пункту 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення зі служби. Згідно з пунктом 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком. Відповідачем не надано доказів того, що у період з 02.03.2018 до 06.05.2025 позивач отримав необхідні предмети обмундирування у належній кількості від строку носіння. Відтак, враховуючи, що приписи Постанови №81 не містять в собі заборони на компенсування вартості належного, але не отриманого речового майна, застосовуючи аналогію закону в світлі розповсюдження на спірні правовідносини приписів Порядку №178, позивач вважає, що має право на вказану грошову компенсацію. При цьому, застосування закупівельних цін за минулі роки на речове майно при виплаті позивачу грошової компенсації замість належного до видачі речового майна є таким, що не відповідає вимогам пункту 5 Порядку №178, яким визначено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року. Таким чином, відповідачем порушено право позивача на отримання грошової компенсації, замість належного до видачі речового майна, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2025, адже, саме у 2025 році позивач звільнений зі служби.
Ухвалою суду від 08.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
02.10.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому 6 ДПРЗ ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що позивач просить застосувати аналогію закону в світлі розповсюдження на спірні правовідносини приписів Порядку №178, втім положення Порядку №178 не розповсюджуються на особовий склад органів і підрозділів цивільного захисту, отже, позивач не може бути суб'єктом дії зазначеного нормативно-правового акту. Забезпечення речовим майном особового складу органів і підрозділів цивільного захисту було передбачено Постановою №795, яка втратила чинність з прийняттям Постанови №81. Як зазначено у позові, пунктом 2 Норм №795 було закріплено, що особам рядового та начальницького складу, звільненим після закінчення строку контракту, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту, недоотриманий на момент звільнення формений одяг не видається і грошова компенсація не нараховується. Відповідач звертає увагу, що ОСОБА_1 наказом № 216 від 30.04.2025 звільнено за п.176 пп. 3 (за станом здоров'я). В свою чергу, Постановою №81 не передбачено грошової компенсації за недоотримане майно. За встановлених обставин, Порядок № 178 з приводу компенсації за недоотримане речове майно не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах. За вказаними обставинами, 6 ДПРЗ не видавалась довідка позивачу про вартість речового майна що підлягає видачі, а саме з причин того, що у позивача не було права на отримання компенсації.
Ухвалою суду від 03.10.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом надання до суду документу про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн.
Ухвалою суду від 10.10.2025 продовжено розгляд справи №160/24995/25 після усунення недоліків.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту у 6 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області.
Наказом ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області від 30.04.2025 №216 (по особовому складу) згідно з Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту за пунктом 176 підпунктом 3 (за станом здоров'я) з 06.05.2025.
Представник позивача звернувся до відповідача із запитом щодо надання довідки вартості належного, але неотриманого ОСОБА_1 речового майна.
Відповідач листом від 04.08.2025 №49-601-2542/49-609 повідомив про відсутність можливості складення такої довідки, оскільки протягом проходження служби ОСОБА_1 , норми видачі речового майна відрізнялись за строками носіння, натуральному вигляду, фасону, кількості та вартості, що обумовлює відсутність запитуваної інформації.
На виконання вимог ухвали суду, відповідачем складено довідку стосовно переліку речового майна, яке було не отримано ОСОБА_1 при проходженні служби в 6 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Положенням про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 16.12.2015 №1052 унормовано, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, пожеж та інших небезпечних подій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - центральні органи виконавчої влади), органів державної влади, що не входять до системи центральних органів виконавчої влади (далі - інші органи державної влади), Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, встановлює права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (далі - суб'єкти господарювання), а також інших юридичних осіб.
За приписами статті 93 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) фінансування заходів у сфері цивільного захисту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів суб'єктів господарювання, інших не заборонених законодавством джерел.
Частиною 1 статті 101 КЦЗ України визначено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Разом з тим, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, що передбачено частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII.
Частиною 1 статті 111 КЦЗ України передбачено, що особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту забезпечуються форменим одягом і відповідними знаками розрізнення за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
У державних аварійно-рятувальних службах форменим одягом забезпечуються основні працівники за рахунок коштів, передбачених на утримання таких державних аварійно-рятувальних служб, за нормами та зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України (частина 4 статті 111 КЦЗ України).
Аналогічні приписи установлені й пунктом 25 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593 (далі - Положення №593), яким передбачено, що особи рядового і начальницького складу забезпечуються форменим та спеціальним одягом, знаками розрізнення, спорядженням і засобами індивідуального захисту.
До 02.03.2018 питання забезпечення форменим одягом та іншим речовим майном старшого начальницького складу було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 №795 «Про затвердження опису та зразків форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту і норм забезпечення форменим одягом»(далі - Постанова № 795).
Зокрема, пунктом 2 Постанови №795 було передбачено, що особам рядового та начальницького складу, звільненим після закінчення строку контракту, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту, недоотриманий на момент звільнення формений одяг не видається і грошова компенсація не нараховується.
Водночас, вказана Постанова № 795 втратила чинність 02.03.2018.
Таким чином, права позивача на відшкодування вартості недоотриманого форменого одягу до 02.03.2018 не були порушені, оскільки позивач впродовж дії вказаної вище постанови не звільнявся.
На виконання статті 111 КЦЗ України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 14.02.2018 №81, якою затверджено, зокрема, Норми забезпечення форменим одягом осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.
Водночас, слід зазначити, що Постановою №81 також не передбачено виплату особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту ДСНС України грошової компенсації за недоотриманий на момент звільнення формений одяг.
Таким чином, законодавством, яке регулює проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту, та порядком забезпечення осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту форменим одягом не встановлено обов'язку органів та підрозділів цивільного захисту здійснювати виплату таким особам компенсації за недоотриманий на момент звільнення формений одяг.
Позивач просить застосувати аналогію закону з посиланням на частину 6 статті 7 КАС України, якою визначено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
У спірних правовідносинах, суд не бере до уваги посилання позивача на норми, що регулюють проходження іншого виду служби, а саме: військової служби, зокрема, на статтю 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою передбачено, що порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України, а також на Порядок № 178, який стосується порядку виплати військовослужбовцями Збройних сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Крім того, посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.03.2020 у справі №815/5826/16, від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18 та від 14.11.2018 у справі №809/1488/16, від 28.01.2021 по справі №520/1190/2020, суд не приймає до уваги, оскільки ці висновки стосуються військовослужбовців, тоді як у цій справі спірні правовідносини виникли щодо осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, правове регулювання яких є відмінним.
Таким чином, законодавством, яке регулює проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту, та порядком забезпечення осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту форменим одягом не встановлено обов'язку органів та підрозділів цивільного захисту здійснювати виплату таким особам компенсації за недоотриманий на момент звільнення формений одяг.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідач, не здійснивши позивачу при звільненні компенсацію за неотримане речове майно, не порушував норми законодавства.
Враховуючи вищенаведені обставини, відповідачем правомірно відмовлено у виплаті позивачу грошового компенсації за неотримане речове майно, відповідно, відсутні підстави й для задоволення похідної вимоги зобов'язального характеру.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (адреса: вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Павлоград, Дніпропетровська обл., 51400; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 38101636) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар