02 лютого 2026 року Справа № 160/28955/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
07.10.2025 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, щодо не зарахування до загального страхового стажу періоди роботи з 01.10.1991 року по 01.08.1992 року в АКФ «Самара - Агро Ко. ЛТД» та період здійснення підприємницької діяльності з 23.03.1999 року по 30.12.2003 року відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи з 01.10.1991 року по 01.08.1992 року в АКФ «Самара - Агро Ко. ЛТД» та період здійснення підприємницької діяльності з 23.03.1999 року по 30.12.2003 року відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 березня 2025 року та здійснити перерахунок пенсії з 27 березня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, при цьому відповідачем не враховано до загального страхового стажу періоди роботи з 01.10.1991 року по 01.08.1992 року в АКФ «Самара - Агро Ко. ЛТД» та період здійснення підприємницької діяльності з 23.03.1999 року по 30.12.2003 року. Позивач вважає дії відповідача щодо неврахування вказаних періодів до загального страхового стажу вказаних періодів протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки позивач надав відповідачу повний та достатній пакет документів, що підтверджує наявність підстав для врахування вказаного періоду.
14.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
22.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання.
29.10.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшли матеріали пенсійної справи позивача.
05.11.2025 року у судовому засіданні оголошено перерву у розгляді справи.
05.11.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено частково клопотання позивача про витребування доказів.
13.11.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшли докази на виконання вимог ухвали суду від 05.11.2025 року.
24.11.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено клопотання представника позивача про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.
25.11.2025 року у судовому засіданні відкладено розгляд клопотання позивача про витребування доказів та відкладено судове засідання.
01.12.2025 року від позивача надійшла уточнена позовна заява в якій позивач просить:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області ( викладені в листі 16442-17039/П-03/8-0400/20 від 25.08.2020) , щодо не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.10.1991 р. по 01.08.1992 р. в АКФ «Самара - Агро Ко. ЛТД» та період здійснення підприємницької діяльності з 23.03.1999 року по 30.12.2003 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 , періоди роботи з 01.10.1991 року по 01.08.1992 року в АКФ «Самара -Агро Ко. ЛТД» та період здійснення підприємницької діяльності з 23.03.1999 року по 30.12.2003 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 серпня 2020 року та здійснити перерахунок пенсії з 03 березня 2020 року.
18.12.2025 року у судове засідання сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання не з'явились, у зв'язку з чим відкладено судове засідання.
18.12.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву позивача про поновлення строку звернення до суду - задоволено, поновлено строк звернення до суду із даним позовом, прийнято до розгляду уточнену позовну заяву позивача.
27.01.2026 року представники сторін в судове засідання не прибули, в матеріалах справи наявні клопотання про розгляд справи за їх відсутності, у зв'язку з чим продовжено розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 03.03.2020 року та отримує пенсію за віком відповідно до умов ст. 26 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
27.05.2020 року позивач звертався до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо надання інформації що підтверджує здійснення ним підприємницької діяльності.
Листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 15.06.2020 року №57372/10-04-36-53-81-40-20 повідомлено позивача, що за наявними даними аналітично-інформаційних систем ДПС України, станом на 15.06.2020 ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , перебуває на обліку у Новомосковській ДПІ Дніпровсько-Новомосковського управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області як фізична особа - підприємець у стані «16 припинено, ліквідовано, закрито». Дата внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням - 30.12.2003. Дніпровсько-Новомосковське управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області може надати інформацію щодо системи оподаткування на якій знаходився платник, лише за останні 5 років (ст.292 п. 3.3 Розділу 3 Переліку № 578/5). Надати інформацію за період з 23.03.1999 по 30.12.2004 не має можливості, оскільки, така інформація в Дніпровсько-Новомосковському управлінні відсутня.
18.08.2020 року позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про врахування спірних періодів до страхового стажу позивача.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.08.2020 року №16442-17039/П-03/8-0400/20 повідомлено позивача, що згідно листа від 15.06.2020 № 57372/10-04-36-53-81-40-20, виданого Головним управлінням Державної податкової інспекції у Дніпропетровській області, підтвердити інформацію щодо системи оподаткування на якій позивач знаходився за період з 23.03.1999 по 30.12.2004 не має можливості у зв'язку з її відсутністю в Дніпровсько-Новомосковському підставі управлінні ГУ ДПС у Дніпропетровській області. На підставі чого даний період не зарахованого до страхового стажу (з 01.01.2002 по 30.12.2003 року). Щодо не зарахування періоду роботи з 01.10.1991 по 10.10.1996 в ТОВ Агрокомерційній фірмі «Самара-Агро Ко, ЛТД» повідомляємо, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118 підприємствам та організаціям, що не були внесені до Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України і згідно з Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України підлягають включенню до останнього, а також суб'єктам господарської діяльності, в реєстраційних даних яких сталися зміни, надавалось доручення подати до 31 березня 1996 р. відповідним органам державної статистики документи, необхідні для включення до реєстру або внесення трудових змін до нього. Враховуючи вищевикладене, на записах про звільнення у книжках та довідках про заробітну плату після цієї дати наявність печатки із зазначенням коду ЄДРПОУ підприємства.
30.11.2020 року позивач повторно звертався із заявою до відповідача щодо зарахування спірних періодів до страхового стажу позивача.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.12.2020 року №23911-24376/П-01/8-0400/20 повідомлено позивача, що згідно трудової книжки зарахувати період роботи з 01.10.1991 р. по 01.08.1992 рік в АКФ "Самара-Агро Ко. ЛТД" не має можливості, оскільки на печатці при звільненні відсутній код підприємства. Інформація щодо підприємців знаходиться в Державній податковій службі, тому надати копії документів по підприємницькій діяльності немає можливості. Згідно листа від 15.06.2020 № 57372/10-04-36-53-81-40-20, виданого Головним управлінням Державної податкової інспекції у Дніпропетровській області, підтвердити інформацію щодо системи оподаткування на якій Ви знаходились за період з 23.03.1999 по 30.12.2004 не має можливості у зв'язку з її відсутністю в Дніпровсько-Новомосковському управлінні ГУ ДПС у Дніпропетровській області, оскільки особові справи та особові рахунки платників податків в електронному та паперовому вигляді зберігаються 5 років. На підставі чого даний період не зарахованого до страхового стажу (з 01.01.2002 по 30.12.2003).
27.03.2025 року позивач повторно звертався із заявою до відповідача щодо зарахування спірних періодів до страхового стажу позивача.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.04.2025 року №16936-12209/П-01/8-0400/25 повідомлено позивача, що згідно трудової книжки зарахувати період роботи з 01.10.1991р. по 01.08.1992 рік в АКФ "Самара-Агро Ко. ЛТД" не має можливості, оскільки на печатці при звільненні відсутній код підприємства. Довідкою від 12.08.2020 року №1, виданої ВКПП "Укрторгобладнання", підтверджено лише період з 01.08.1992 по 10.10.1996 рік, так як наказ від 01.10.1991 №1-к про прийом з 01.10.1991 не зберігся. Щодо зарахування до загального трудового стажу періоду діяльності приватним підприємцем з 01.01.2002 по 30.12.2003 повідомляємо, що згідно з Порядком № 637 до трудового стажу фізичних осіб-підприємців зараховуються періоди проведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року - на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності. Або довідки, виданої податковою інспекцією про перебування на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку. Інформація щодо підприємців зберігається в Державній податковій службі, тому надати копії документів по підприємницькій діяльності немає можливості. Згідно листа від 15.06.2020 № 57372/10-04-36-53-81-40-20, виданого Головним управлінням Державної податкової інспекції у Дніпропетровській області, підтвердити інформацію щодо системи оподаткування на якій знаходились за період з 23.03.1999 по 30.12.2004 не має можливості у зв'язку з її відсутністю в Дніпровсько-Новомосковському управлінні ГУ ДПС у Дніпропетровській області, оскільки особові справи та особові рахунки платників податків в електронному та паперовому вигляді зберігаються 5 років. На підставі чого даний період не зарахованого до страхового стажу (з 01.01.2002 по 30.12.2003).
16.06.2025 року позивач повторно звертався із заявою до відповідача надання інформації з Державного реєстру фізичних осіб платників податків.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.07.2025 року №31970-23150/П-01/8-0400/25 повідомлено позивача, що згідно електронної бази даних Пенсійного фонду підсистеми ІКІС ПФУ "Відомості з реєстру страхувальників", ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як фізична особа-підприємець, перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.01.2002 по 06.04.2004. Щодо перебування на обліку у запитуваний період з 16.03.1999 року по 31.12.2001 року відомості відсутні.
Позивач вважає дії відповідача щодо не зарахування до загального страхового стажу періоди роботи з 01.10.1991 року по 01.08.1992 року в АКФ «Самара - Агро Ко. ЛТД» та період здійснення підприємницької діяльності з 23.03.1999 року по 30.12.2003 року протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-ІV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За змістом пункту першого частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XIІ (далі - Закон №1788-ХІІ), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст. 7 Закону № 1788-ХІІ, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Аналіз вищевикладеного дає підстави вважати, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку та 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.
Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Так, позивачем, при зверненні до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, для підтвердження страхового стажу була надана трудова книжка серії НОМЕР_2 , дата заповнення 13.09.1984 року видана на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з зазначеними усіма періодами його трудової діяльності.
Підставою не врахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду роботи: - з 01.10.1991р. по 01.08.1992 рік в АКФ "Самара-Агро Ко. ЛТД", оскільки на печатці при звільненні відсутній код підприємства.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначена правова норма кореспондується з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженою постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань № 162 від 20.06.1974 (далі - Інструкція № 162).
Відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1. Інструкції № 162).
Згідно з абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції № 162, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується «1984.05.01», в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; «05.01.1984». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції № 162).
Відповідно до пункту 2.8. Інструкції № 162, виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац перший пункту 4.1. Інструкції № 162).
Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених випадках законом іншу відповідальність.
У спірному рішенні відповідачем зазначено, підставу неврахування періоду трудової діяльності є запис про звільнення не завірений печаткою підприємства та в записі про прийняття наявне виправлення дати наказу.
Так, зазначені записи в трудовій книжці позивача здійснені на підставі розпоряджень (наказів), що були прийняті на підприємстві, та відповідач не надав жодних зауважень щодо змісту записів в трудовій книжці - вони є чіткими та зрозумілими до сприйняття.
Тобто, вказані записи були внесені до трудової книжки у відповідності до вимог Інструкцій № 162 та №58, які діяли на момент її заповнення.
Наявні в трудовій книжці недоліки свідчать лише про неналежне заповнення трудової книжки роботодавцем та жодним чином не мають впливати на факт перебування позивача із вказаним підприємством у трудових відносинах.
Так, у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 (провадження № К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 р. у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Враховуючи викладене, період роботи з 01.10.1991 року по 01.08.1992 року в АКФ «Самара - Агро Ко. ЛТД», підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Щодо незарахування до загального страхового стажу позивача періоду підприємницької діяльності, суд зазначає наступне.
Так, відповідач зазначив, що зарахування до загального трудового стажу періоду діяльності приватним підприємцем з 01.01.2002 по 30.12.2003 повідомляємо, що згідно з Порядком № 637 до трудового стажу фізичних осіб-підприємців зараховуються періоди проведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року - на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності. Або довідки, виданої податковою інспекцією про перебування на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку. Інформація щодо підприємців зберігається в Державній податковій службі, тому надати копії документів по підприємницькій діяльності немає можливості. Згідно листа від 15.06.2020 № 57372/10-04-36-53-81-40-20, виданого Головним управлінням Державної податкової інспекції у Дніпропетровській області, підтвердити інформацію щодо системи оподаткування на якій знаходились за період з 23.03.1999 по 30.12.2004 не має можливості у зв'язку з її відсутністю в Дніпровсько-Новомосковському управлінні ГУ ДПС у Дніпропетровській області, оскільки особові справи та особові рахунки платників податків в електронному та паперовому вигляді зберігаються 5 років. На підставі чого даний період не зарахованого до страхового стажу (з 01.01.2002 по 30.12.2003).
Згідно із пунктом 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу П Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Отже, до страхового стажу включається період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:
- до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;
- з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків;
- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК);
- з 01 травня 1993 для осіб, які обрали загальний спосіб оподаткування, період провадження підприємницької діяльності до 01 липня 2000 зараховується до страхового стажу за умови надання особою документів про сплату страхових внесків, а з 01 липня 2000 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням загальної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон №1058-IV) визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.
Згідно із частиною першою статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.
При обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески згідно з Законом № 1058-IV за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та членів їхніх сімей, що беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, береться за основу отриманий ними дохід за відповідний місяць (частина третя статті 20 Законом № 1058-IV).
Обов'язковою умовою для врахування доходу, що був отриманий за час здійснення підприємницької діяльності особою при обчисленні пенсії та набутого за цей час страхового стажу, є сплата за весь наведений період внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та/або подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.1994 за № 5-5 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, де підпунктом 5.2 Розділу ІІІ визначено тарифи обов'язкових внесків до Пенсійного фонду, а саме: для громадян-підприємців, які використовують найману працю,
- у розмірі 33,3 відсотка суми винагород, які виплачуються громадянам за договорами цивільно-правового характеру;
- для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно на їхній праці - 9 відсотків суми доходу;
Інструкція від 10.06.1994 за № 5-5 втратила чинність на підставі постанови Правління Пенсійного фонду України Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів від 06.09.1996 за №11-1.
За змістом пунктів 2.1, 2.2, 2.7 Інструкції від 06.09.1996 за № 11-1 платниками зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування є як фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, такі і ті, які її не використовують.
Згідно із пунктом 4.3 Розділу 4 Інструкції № 11-1 для платників збору, визначених у підпунктах 2.2, 2.4, ставка збору складає 32 відсотки фактичних витрат на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи із тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян). До цих витрат не відносяться витрати на оплату виконаних робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими договорами, виплату доходів у вигляді дивідендів, процентів тощо, а також інші витрати, які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4.7 Розділу 4 Інструкції № 11-1 передбачено, що для платників збору, визначених у пункті 2.7 Інструкції, - у розмірі 32 відсотків від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яку обчислено в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
Відповідно до пункту 7.2 Розділу 7 Інструкції № 11-1 страхові збори сплачуються платниками, зазначеними в пункті 2.7 цієї Інструкції, щоквартально із сум фактично одержаного доходу за звітний період (квартал) не пізніше як 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня і 1 лютого наступного року за звітним. При цьому сплата зборів за четвертий квартал календарного року проводиться авансом до 15 грудня із суми очікуваного (оцінного) доходу за цей період.
В подальшому прийнято Інструкцію про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затверджену постанову правління ПФ України від 03.06.1999 за № 4-6.
Відповідно до пунктів 2.1.1 та 2.1.3 Інструкції № 4-6, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи й організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують прац найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу.
Згідно із підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 Розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 03.06.1999 за № 4-6 встановлено ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених у підпункті 2.1.3, та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1.1. пункту 2.1 цієї Інструкції, - у розмірі 32 відсотків від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
Пунктом 3.3 Розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затверджену постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 за № 16-6, ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених у підпункті 2.3, та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1 пункту 2 цієї Інструкції, - у розмірі 32.
Зважаючи на вказані вище положення Інструкцій за № 5-5, № 11-1, № 4-6 і № 16-6, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності був наявний обов'язок щодо сплати страхових внесків у відповідному розмірі, та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
Так, позивачем на підтвердження здійснення підприємницької діяльності у спірний період надано, зокрема: свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, видане Виконкомом м. Новомосковська, дата реєстрації 23 березня 1999 року, про що зроблено запис 16 березня 1999 року, у журналі обліку реєстраційних справ за № 328160399; - повідомлення про скасування державної реєстраціїї суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 06.04.2004 р.; - довідка про зняття з обліку платника податків за № 4433/9/281 ( Форма № 12-ОПП) від 22.03.2004 р. видана Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією 0408.
Відповідно до змісту Довідки про зняття з обліку платника податків ОСОБА_1 не має заборгваності зі сплати податків і зборів ( обов'язкових платежів). У зв'язку з ліквідацією за рішенням власника від 30 грудня 2003 р. № 7330 знятий з податкового обліку 22 грудня 2004 року.
Також, згідно листа Головного управління ДПС в Дніпропетровській області від 15.06.2020 року №57372/10-04-36-53-81-40-20 вбачається, що за наявними даними аналітично-інформаційних систем ДПС України, станом на 15.06.2020 ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , перебуває на обліку у Новомосковській ДПІ Дніпровсько-Новомосковського управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області як фізична особа - підприємець у стані «16 припинено, ліквідовано, закрито». Дата внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням - 30.12.2003. Дніпровсько-Новомосковське управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області може надати інформацію щодо системи оподаткування на якій знаходився платник, лише за останні 5 років (ст.292 п. 3.3 Розділу 3 Переліку № 578/5). Надати інформацію за період з 23.03.1999 по 30.12.2004 не має можливості, оскільки, така інформація в Дніпровсько-Новомосковському управлінні відсутня.
Враховуючи вищевикладені норми законодавства суд зазначає, що періоди провадження підприємницької діяльності з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності лише у разі перебування особи на спрощеній системі оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності з 23.03.1999 року.
При цьому, відсутність даних про сплату страхових внесків (єдиного внеску) саме по собі не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періоду зайняття позивачем підприємницькою діяльністю, оскільки така інформація відсутня у зв'язку із знищенням документів не з вини позивача, тобто у зв'язку з обставинами, що не залежали від його волі і на які він не міг вплинути.
Також, позивач зі свого боку вчинив всі залежні від нього дії для підтвердження факту зайняття підприємницькою діяльністю та сплати ЄСВ, і у нього відсутня будь-яка можливість в інший спосіб отримати такі відомості.
З огляду на викладене, період провадження позивачем підприємницької діяльності з 23.03.1999 року по 30.12.2003 року підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, оскільки ним надані належні документи на підтвердження його статусу та сплати ним внесків.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, викладені в листі №16442-17039/П-03/8-0400/20 від 25.08.2020 року, щодо не зарахування до загального страхового стажу періоди роботи з 01.10.1991 року по 01.08.1992 року в АКФ «Самара - Агро Ко. ЛТД» та період здійснення підприємницької діяльності з 23.03.1999 року по 30.12.2003 року.
Щодо зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.10.1991 року по 01.08.1992 року в АКФ «Самара - Агро Ко. ЛТД» та період здійснення підприємницької діяльності з 23.03.1999 року по 30.12.2003 року, суд зазначає наступне.
Згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Як слідує зі змісту Рекомендації № К (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.
Таким чином, враховуючи, що наявність підстав для зарахування такого періоду, суд вважає за необхідне для повного відновлення порушених прав зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу періоди з 01.10.1991 року по 01.08.1992 року в АКФ «Самара - Агро Ко. ЛТД» та період здійснення підприємницької діяльності з 23.03.1999 року по 30.12.2003 року.
Відповідно до ч.2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Також, відповідно до абз.2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, враховуючи, що позивачу було призначено пенсію без врахування спірних періодів та враховуючи наявність підстав для врахування таких періодів, суд дійшов висновку, що належним та ефективним захистом прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 03.03.2020 року (дати призначення пенсії), з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 968,96 грн., що документально підтверджується квитанцією №1.326.363345.1 від 25.06.2025 року.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено, судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягають стягненню в сумі 968,96 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246,257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, викладені в листі №16442-17039/П-03/8-0400/20 від 25.08.2020 року, щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 01.10.1991 року по 01.08.1992 року в АКФ «Самара - Агро Ко. ЛТД» та період здійснення підприємницької діяльності з 23.03.1999 року по 30.12.2003 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 01.10.1991 року по 01.08.1992 року в АКФ «Самара - Агро Ко. ЛТД» та період здійснення підприємницької діяльності з 23.03.1999 року по 30.12.2003 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 03.03.2020 року (дати призначення пенсії), з урахування правової оцінки наданої судом у цьому рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв